Відео дня
Ніяка це не сакральна жертва - Орлуша про Бабченка та його вбивство
Увечері 29 травня у Києві був застрелений російський журналіст Аркадій Бабченко. У мережі відразу ж почали лунати різні версії про те, хто міг замовити журналіста, в чому полягав мотив злочину, а також про те, який сигнал і кому було дано.
OBOZREVATEL зв'язався з російським поетом Андрієм Орловим (Орлушею), який був другом Бабченка. У бліц-інтерв'ю він озвучив свою версію щодо вбивства Аркадія, а також поділився спогадами про нього.
- У чому, на вашу думку, причина вбивства Аркадія Бабченка? За що його вбили?
- Скажімо так, зараз у мене емоційно кваліфіковані припущення, у мене немає версій. Убили дуже близьку мені людину.
Це, звісно ж, пов'язане з його текстами і з його відкритістю, що б там не сказали завтра. Ніяка це не сакральна жертва.
Я свою думку висловлюю у віршах. Я не політолог і не конспіролог, щоб вигадувати версії з пальця.
Убитий активний противник агресії проти України, і я вважаю, що він загинув на цій війні, воюючи на боці України.
Читайте: Бабченко міг врятуватися: друг показав переписку
- Чи вважаєте ви, що Аркадій зробив фатальну помилку?
- Те, що пішов за хлібом - це не фатальна помилка. Я знаю точно: поверни зараз Аркадія, він робив і говорив би те ж саме, що робив і говорив, і думаю, він ні про що б не пошкодував.
Він серйозний дорослий чоловік, який вибрав свою позицію.
Це не була диванна війна, як багато хто буде говорити. Він дійсно зробив багато, сказав багато і сказав би іще більше.
- Чи не вважаєте ви, що це вбивство можна розглядати як певний сигнал? Якщо так, то в чому він полягає і кому адресований?
- Сигнал в сенсі залякування?
Читайте: Вбивство Бабченка: у справі проведуть ряд експертиз
- Так, можливо.
- Так уже цих сигналів було! У сигнальному пістолеті вже патрони мали скінчитися.
Будь-яка смерть - це привід замислитися. Це не обов'язково сигнал. Це привід замислитися: чи варто те, що людина робить, того, щоб за це вмирати.
Чи це сигнал? Ось, ми застрелимо твого друга і ти перестанеш робити те, що ти хочеш. Навряд чи цей сигнал спрацює. Сигналом була смерть Бориса Нємцова, сигналом була смерть Павла Шеремета.
Ці постріли часто лунають дуже близько. В ту воронку, в якій багато хто з нас сидять, снаряди падатимуть ще дуже і дуже довго. На жаль.
Читайте: Трагедія: Лавров лицемірно висловився про вбивство Бабченка
- Чи загрожує сьогодні реальна небезпека російським опозиціонерам, які проживають в Україні?
- Загрожує. Як загрожує противникам російської влади, які проживають в будь-якій точці світу.
- Руки ФСБ настільки довгі?
- Ви знаєте, цього року я тричі їздив в Україну на машині. Я проїхав всю країну, до крайніх точок сходу і заходу. Якби я був такою рукою, то простягнути мене було б дуже нескладно.
Річ не в тім, щоб закрити кордон, ввести контроль відбитків пальців і візи. Це не допоможе.
Читайте: "По під'їздах людей не стріляють": оприлюднені пророчі слова Бабченка про Україну
Люди, які готові вбивати українців чи росіян на території України, є не тільки на Донбасі. Вони є і в Одесі, і у Львові, і у Києві. І зброї в Україні зараз дуже багато. Її завжди було багато.
Так що, щоб простягнути руку, не потрібно бути дуже великим професіоналом секретних операцій.
- З Україною зрозуміло. А як щодо США, країн Балтії, де також проживають російські опозиціонери?
- З точки зору теорії, того, що в Англії називається secret service, секретних операцій, то, звісно, вбити людину в будь-якій точці світу - справа технічно нескладна.
Будь-яка країна може вбити противника свого режиму. Інша річ, що більшість країн цього ніколи не зробить.
- Як людина, яка була близько знайома з Аркадієм Бабченком, ви могли б розповісти історію, пов'язану з ним, яка вас найбільше вразила?
- Мене нічого не вражає у спілкуванні з моїми друзями. Наші відносини були іронічні, веселі, досить жорсткі по розмові.
Читайте: "Я втомився ховати своїх": знайшлися фатальні слова Бабченка
Одного разу, коли на Аркадія нападали, я написав не те, що на його захист, але на його боці віршик. Здається, це було пов'язано з історією зі скорботою за Табаковим. І він в якомусь коментарі написав: "Життя потрібно прожити так, щоб Орлуша склав про тебе вірші".
А востаннє ми бачилися на моєму концерті в Будинку офіцерів у Києві 1 квітня. Аркадій приходив туди з дружиною. Пізніше в особисту пошту він мені написав: "Дякую за концерт. Досі з дружиною іржемо". Для мене це оцінка.