Народився в Криму, поховав КПУ, пройшов АТО, потрапив до "списку 47" - інтерв'ю з видатною людиною

В "розстрільному списку 47", оприлюдненому днями, виявилася безліч відомих імен. Було там і ім'я журналіста, в минулому мого колеги по "Обозревателю" - Євгенія Лешана.

Своєю першою реакцією на цей факт він поділився в Facebook. "Не ведіться на фігню. Я не ведуся (ну, частіше не ведуся, ніж ведуся) - і ви не ведіться", - написав він.

Я подзвонила Жені, щоб попросити його розповісти більш докладно - про своє ставлення до списку, про те, хто і навіщо міг його скласти, про те, чи не побоюється він за своє життя і чи існує загроза для життів інших 46 фігурантів.

Він відповів на всі мої запитання - не тільки про список і "справу Бабченка", але й про війну на Донбасі, про Крим, про Росію і її громадян. Як людина, що пройшла АТО.

- Женя, ти - фігурант "списку 47". Тебе лякає цей факт?

- Ні. Він мені не подобається. Мені не хочеться перебувати в цьому списку.

- Як ти думаєш, чому ти в ньому опинився?

- Це треба запитати у того, хто його складав. А того, хто його складав, я не знаю, і навіщо - теж не знаю.

Читайте: "Список 47" несправжній. Мені повідомили обізнані люди - Айдер Муждабаєв

- Власне, про це я і хотіла тебе запитати. Цей список може бути плодом російських спецслужб або просто хитрістю СБУ? Наприклад, таким чином вони могли перевіряти канали витоку інформації.

- Ну, це вже точно не для того, щоб перевіряти канали витоку. Для цього існують інші способи.

А щодо того, хто цей список складав... Його міг скласти хто завгодно. На сьогоднішній день ми знаємо, що СБУ працює саме з цим списком. Порушенням кримінальної справи щодо розголошення інформації вони дали зрозуміти: так, це той самий список.

Чому саме ці люди? Ну дивись. У ньому є кілька медіаменеджерів, повно кримчан, кілька журналістів, кілька блогерів, відносно багато "ліваків", причому, всі проукраїнські. Досить багато лібералів. Там є редактор "Думської" Константинов, якого не прийнято вважати проукраїнським. Плюс один умовно правий - блогер Богдан Буткевич і одна смішна жінка - Лариса Ніцой.

Читайте: "Розстрільний список": СБУ підтвердила справжність

Ультраправий спектр там не представлений взагалі.

Кому це потрібно? Я не беруся стверджувати. Але якби цей список почали здійснювати, то це могло б виглядати як терор проти ліберальних і лівих, проти активних людей із засобів масової інформації.

Це могло розвинути громадянський конфлікт і продемонструвати, що влада не здатна контролювати ситуацію в країні, не здатна захистити людей і вберегти їх від подібного терору. І підозра падала б на ультраправих, тому що, повторюю, в цьому списку немає жодного ультраправого, зате вистачає тих, до кого ультраправі мають певні претензії.

Але це всього лише мій домисел, мої припущення. Тут може бути абсолютно інший сенс і інші автори.

Читайте: "Смертельний список": Луценко розповів, як СБУ дізналася про мішені Кремля

- Як ти думаєш, зараз, коли цей список оприлюднений, і якщо припустити, що він дійсно реальний - чи можна говорити, що цим людям вже нічого не загрожує, якщо вже таємне стало явним?

- Тань, ми живемо на такій ділянці планети Земля і в такий період існування планети Земля, що ніхто не може бути в безпеці. У нас постійно щось вибухає, у нас постійно стріляють, у нас діє купа різного ступеня відмороженості груп - як політичних, так і бізнесових, які не зупиняться перед якимись діями, не кажучи вже про інтереси сусідньої держави. У нас йде війна, чорт забирай.

Ніхто не в безпеці. Але я не розглядаю цей список як список людей на забій. Я не думаю, що ми є реальними цілями.

Тим більше, я все-таки не виключаю, що це внутрішня гра українських спецслужб.

Це не привід ховатися і тремтіти за свою шкуру.

Читайте: "Окей, Гугл": Бабченко пояснив, як з'явився "розстрільний список"

- Женя, як в принципі ти оцінюєш історію з "вбивством" Бабченка? Якби тобі запропонували участь в подібній спецоперації, ти б погодився?

- Таня, їм би довелося мене дуже сильно переконувати - в тому, що це все насправді і в тому, що це дійсно потрібно. І я не впевнений, що мене б переконали.

Якби вони представили вагомі докази, то, можливо. Але не впевнений.

- А сама ця історія - кому вона зіграла в "плюс"?

- Та нікому. Розумієш, у наших спецслужб одна проблема: вони не дограють до кінця.

Сама по собі методика не унікальна. Інсценування - це досить поширений метод. Всі кричать: "Ай, втратили довіру!" Але всі спецслужби світу так працюють, коли потрібно зловити кілера на гарячому.

Читайте: У СБУ є ще один затриманий у справі Бабченка - ЗМІ

Але всі подальші заяви СБУ, всі ці історії зі списками, всі ці заяви Луценка, ці спроби консолідувати широкі маси трудящих навколо влади, запобігти жахливий злочин, виглядають дуже комічно і незграбно.

Я не бачу тут тих, хто виграв.

- Але ж Росія повелася, повірила. Вони виявилися в ролі повних ідіотів.

- Ну, якщо нас це задовольнить... Ми виставили Росію дурнями. Які бонуси це дасть Україні в майбутньому я, чесно кажучи, не знаю.

Так, дуже добре, що поки нікого не вбили. Це супер, це чудово, це однозначний "плюс". Ось і все.

Читайте: "Вбивство" Бабченка розкрило дві головні цілі російських спецслужб - Луценко

- Є пара питань по Криму. Чи давно ти був в рідному місті - в Сімферополі? І чи віриш ти, що Україна відновить контроль над Кримом?

- В останній раз я там був влітку 2014 року, незадовго до мобілізації. Після повернення з АТО, зрозуміло, я в Криму не з'являюся.

Що стосується того, вірю я чи не вірю... До 2014 року я не вірив, що Росія анексує Крим. Тому я зараз не говорю категоріями "вірю - не вірю". Я просто вважаю, що потрібно бути готовим до будь-якого розвитку подій.

- Ти знаєш, як ми любимо стібатися над Кримським мостом. Особисто ти хотів би, щоб він завалився?

- Та ні. Це суто інструментальний підхід. Якщо в якійсь конкретній ситуації треба буде, щоб він впав, значить, треба постаратися зробити так, щоб він впав. А щоб завалився просто так... Навіщо? Не потрібно витрачати зусиль, якщо на те немає якоїсь конкретної необхідності, яка принесе якісь бонуси.

Читайте: "Дуже небезпечно": Турчинов пояснив, чим загрожує Кримський міст України

Зараз руйнування Керченського мосту означає повне перекриття Азовського моря для будь-якого судноплавства. Це означає повний гаплик нашим портам. Нам це треба? Нам це не треба.

Тому я пропоную ставитися до Керченської мосту взагалі без емоцій, і підходити до питання виключно меркантильно, з точки зору вигоди.

- Колись ти був комуністом. КПУ заборонена в Україні. Як ти ставишся до цієї партії і її очільника? Чи вважаєш ти їх ворогами України?

- Як можна ставитися до того, що вже, за великим рахунком, не існує? Земля їм пухом.

Це частина моєї біографії, я її не соромлюся. Це минуле, яке залишилося в минулому і з яким я, слава богу, зумів попрощатися.

Читайте: "Політичний труп": в скандалі з Симоненком побачили гру Кремля

Що стосується рядових членів цієї партії, то це люди, які зачепилися за минуле і сподівалися, що в якихось варіантах відновлення цього минулого можна знайти щастя для країни.

Що стосується керівництва, то воно цинічно на цьому грало, заробляючи свої бонуси. Багато в чому їх вина в тому, що Україна сьогодні в такому неприємному становищі. Але далеко не тільки їх.

"Дамо мертвим ховати своїх мерців", як сказано в Біблії.

- І щодо твоєї журналістської діяльності. Чи змінилося зараз твоє ставлення до професії журналіста?

- Ми щойно говорили про комуністів. Це занадто багатозначне слово, якщо брати в світовому контексті. Воно означає занадто багато, і тому не означає нічого. Поняття "журналістика" в даний час схиляється до того ж.

Читайте: "Продам місце, дорого": як журналісти відреагували на "розстрільний список"

З розвитком електронних медіа, коли кожен сам собі журналіст, це поняття дуже сильно розмивається. Чи може блогер вважатися журналістом? Чи може журналіст бути блогером? Чи може незареєстрований ЗМІ вважатися ЗМІ?

Є люди, які роблять роботу якісно, ​​які займаються якісними розслідуваннями, якісної новинною журналістикою, якісною аналітикою. І є ті, хто просто жене жовту хвилю і заробляє очки на переглядах.

І на те, і на інше є свій покупець, своя аудиторія. Це може подобатися або не подобатися, але такі реалії сьогоднішнього дня. Кожен вибирає, що йому до душі.

- Ти був а АТО з 2014 року. Який досвід тобі дала ця війна?

- Те, що всі ми смертні і те, що людей, які навколо тебе, завжди потрібно поважати. Це, власне, і все.

Читайте: Боєць батальйону імені Кульчицького: окопна війна - це смерть для армії

- У якому званні ти закінчив війну?

- На війні я був солдатом, навідником-оператором бойової машини піхоти, зараз я молодший лейтенант запасу, артилерист.

- На твою думку, чи є варіанти, як можна зупинити війну, як припинити військові дії?

- Як можна припинити військові дії? Простіше простого. Капітулювати та й все. Бойові дії тут же припиняться.

- Хто повинен капітулювати?

- Той, кому потрібніше припинити війну. Взагалі, це дуже негарне словосполучення - "припинити війну". З цинічно-пацифістичного лексикону, який не відображає реальності, яка не хоче приймати причин, внаслідок яких війна не закінчується, внаслідок яких вона почалася.

Читайте: Повернення Донбасу: Аваков вирішив позбавити жителів ОРДЛО важливого права

Коли мені хтось каже - "припинити війну", - я відразу з недовірою починаю ставитися до того, хто це говорить. Тому що це говорять або люди дуже недалекі, або люди цинічні.

Той, хто хоче припинити війну, не говорить про мир, а говорить про капітуляцію однієї із сторін.

Мене не влаштовує мир за умови капітуляції України. Капітулюючи, ми втрачаємо набагато більше, ніж коли ми ведемо війну.

Нам є за що вести цю війну, у нас є всі причини не припиняти її, всі причини вести її до перемоги.

Читайте: Війна припиниться: Захарченко зажадав нових "кордонів" для "ДНР"

Яка це буде перемога - дипломатична, комбінована перемога за допомогою дипломатичних, міжнародних і військових зусиль? Чисто військова перемога - навряд чи, тому що військовий потенціал - наш і супротивника - непорівнянні.

Будемо подивитися.

- Як твоє перебування на війні позначилося на ставленні до Росії і до її громадян?

- Я можу дуже емоційно реагувати на якісь дурниці, які висловлює якийсь конкретний росіянин, але в цілому ставлення спокійне і холодне.

Мені нема чого з ними ділити, у мене немає причин хоч якось до них ставитися.

Так, будь-який росіянин розділяє відповідальність за дії своєї влади, як би вони не відгороджувалися від цього. Але закликати їх до цієї відповідальності я не збираюся.

Читайте: "Віддати Крим Україні": в Росії пообіцяли покарати скандального актора

У нас завдання просте: відстояти своє і вийти з цієї війни з найменшими втратами, а краще - з нульовими.

А вони там нехай горять вогнем. Мені не цікаво, що буде з ними, мені не цікаво, чи залишиться цілої Росія, мені не цікаво, які душевні травми ми завдамо російському народу, відстоявши наш Донбас і наш Крим. Нехай звертаються до психологів і психоаналітиків.