Найбільший український експортер курятини МХП ухиляється від сплати податків: названо причини
За останні три роки МХП Косюка повинен був сплатити 146 млн дол податку на прибуток, а сплатив лише 10 млн. ZN.ua пояснив, чому найбільший український виробник і експортер курятини уникає сплати податків.
2018-го року "Миронівський хлібопродукт" (МХП), щоб обійти квоти ЄС на поставки курятини, використовував новий вид нарізки, що не відповідає жодному з курячих продуктів, регламентованих європейськими квотами. Куряча грудка з кісткою всередині (тепер в ЄС це називають Batman cut) експортувалася поза квотами в Нідерланди, Польщу і Словаччину, вже там кістку видаляли, і компанія продавала європейцям звичайне філе, але вже в необмеженій кількості. У підсумку ЄС був змушений збільшити квоти, щоб зупинити "бетменівське" свавілля українського виробника на європейському ринку. Саме тоді на МХП і звернули увагу в SOMO – Центрі досліджень транснаціональних корпорацій, який із 1973-го аналізує практики і вплив на світ таких виробничих титанів, як МХП. Аналітики вирішили розібратися, що ж це за миронівський птах такий, і... жахнулися.
Ні, їх звіт, який ми опишемо нижче, не про філігранні способи нарізки курячих тушок, він про філігранну нарізку прибутку і вражаючу податкову оптимізацію. Це розлога і обґрунтована відповідь на питання, чому МХП за його потужностей, об'ємів експорту та лістингу на світових біржах не знайти в топ-100 найбільших платників податків України.
Довідка. "Миронівський хлібопродукт", або МХП, – найбільша сільськогосподарська компанія в Україні і один із провідних виробників птиці в Європі. Компанія створена в 1998 році. Зараз це вертикально інтегрований холдинг із виробництва харчової продукції, переважно курячого м'яса. Займає домінуюче становище на ринку птиці в Україні – 38% курячого м'яса. Є одним із найбільших українських експортерів: 2019-го третина з 728 тис. тонн курячого м'яса, виробленого МХП, була експортована в країни ЄС. Іншими важливими напрямками експорту курятини цієї компанії були Близький Схід і Північна Африка (32%) та Євразія (24%). Птахофабрика МХП у Вінниці є найбільшою птахофабрикою в ЄС. У компанії є підрозділи в інших країнах, зокрема в Нідерландах і Словаччині. Мажоритарним власником МХП (65%) є Юрій Косюк, який за президентства Ющенка отримав звання Героя України.
Податкові гастарбайтери
МХП вельми умовно українська компанія. Фабрика в Вінниці, земельні банки, численні потужності для вирощування та зберігання зернових і виробництва комбікормів – це, скоріше, сировинна база, ніж рідний дім для МХП. З 2006-го до 2017 року материнська компанія МХП перебувала в Люксембурзі, потім переїхала на Кіпр. Крім неї, зараз сім її "дочок" також зареєстровані в Люксембурзі, на Кіпрі, Британських Віргінських Островах, а також в Об'єднаних Арабських Еміратах (див. рис.).
Всі перераховані країни – відомі податкові гавані. Не менш цікаво, що ці іноземні "дочки" МХП перебувають під управлінням довірчих фірм і мають мізерну кількість працівників. Зареєстровані на Кіпрі Eledem Investments, Raftan Holding і WTI Trading Limited мають у штаті лише секретарів. MHP SE і MHP BVI не розголошують про себе жодної інформації. Але материнська компанія групи MHP SA в Люксембурзі в офіційному звіті зазначає, що не має працівників взагалі. Реєстрація в податкових гаванях, помножена на відсутність співробітників, – чіткий сигнал, що заплутана корпоративна структура МХП переслідує лише одну мету: скорочення податкових зобов'язань компанії. МХП організував свою корпоративну структуру так, щоб збільшити право на державну підтримку і максимізувати ефект такої підтримки.
Водночас МХП продовжує "розширювати" компанію і навіть бере для цього мільйонні позики у міжнародних фінансових організацій (див. табл.).
Сподіваємося, що МФО позичають гроші на розширення МХП, бо не сумніваються, що сприяють розвитку української економіки. І переконані, що держави-донори, які виділяють кошти, ЄБРР або ЄІБ дуже здивуються, дізнавшись, що їхні кровні насправді йдуть на фінансування компанії, через податкову оптимізацію якої держава Україна тільки втрачає.
Крім підтримки МФО, "Миронівський" також користується опосередкованою підтримкою страхування експортних кредитів, яку надає нідерландська страхова Atradius DSB. За рахунок коштів нідерландського уряду Atradius покриває будь-які страхові збитки нідерландським компаніям, які ведуть бізнес з МХП. І з 2012-го по 2020-й Atradius застрахувала поставки контрагентів "Миронівського хлібопродукту" на 53,7 млн євро.
Підтримують МХП і в Україні: бізнес Косюка мав підтримку з державного бюджету України і в 2017-му (1,4 млрд грн), і в 2018-му (близько 970 млн). А відшкодування ПДВ, яке отримав холдинг із держбюджету за 2018-й, 2019-й і неповний 2020-й рік, становила близько 2,2 млрд грн.
Тобто отримує компанія коштів багато, а ось скільки платить, питання на мільярди. З 1995-го в Україні агрокомпанії можуть вибирати між сплатою податку на прибуток підприємств і сплатою фіксованого сільськогосподарського податку. І якщо податок на прибуток безпосередньо залежить від того, скільки компанія заробила грошей, то базою для розрахунку сільськогосподарського податку є рілля, якою володіє компанія, і вартість цієї землі. І, звичайно, МХП вибирає цей варіант, тому що він дешевший для холдингу: за відсутності нормального ринку землі вартість її умовна і суттєво занижена.
У своїх проспектах під час лістингу облігацій компанія відзначала, що фактична ставка сільськогосподарського податку для компанії протягом 2005 – 2014 років була на рівні 0,1% доходів. У наступні роки сільськогосподарський податок замінили єдиним податком для сільськогосподарських товаровиробників. І податкове навантаження на МХП зросло до 2,2% від доходу. Але це все одно не порівняти з 18% податку на прибуток підприємств. Згідно з розрахунками SOMO, якби підприємства МХП грали за загальними правилами і не користувалися спеціальними податковими режимами, вони за 2017-2019 роки сплатили б до державного бюджету понад 146 млн дол. Податку на прибуток. Але через єдиний податок ця сума вийшла в кілька разів меншою – 10,7 млн дол за 2017 – 2019 роки.
З 2003-го, якби компанія не користувалася вельми щедрими спеціальними податковими режимами в Україні, а замість цього підпадала під дію встановленої країною податкової ставки податку на прибуток, вона б сплатила близько 759 млн дол. податку на прибуток підприємств.
Сплачений МХП податок на додану вартість теж міг би бути в кілька разів більшим, але не склалося. Тому що МХП – експортер, і держава своєчасно відшкодовує холдингу сплачений податок. За підрахунками SOMO, з 2007-го по 2019-й холдинг отримав відшкодування ПДВ і субсидій на 1,1 млрд дол. Прибутки холдингу за цей період становили 1,3 млрд дол – абсолютно зіставні суми, погодьтеся.
МХП економить на сплаті податків під час емісії своїх цінних паперів. Офіси на Кіпрі і в Люксембурзі дозволяють МХП зменшити 15-відсотковий податок на продаж цінних паперів до 2%, завдяки угоді між Україною і Кіпром про уникнення подвійного оподаткування. Загалом МХП за останні 14 років зміг уникнути сплати 98 млн дол. податку на продаж цінних паперів завдяки цій схемі.
Ці та інші фіскальні вигоди, за результатами аналізу SOMO, дозволяють МХП залишати собі майже весь отриманий прибуток. Українські "дочки", які фактично цей прибуток створюють, спочатку виплачують її Raftan Holdings Limited на Кіпрі, потім кошти перераховуються кіпрській материнській компанії MHP SE І, оскільки пан Косюк був і є мажоритарним акціонером МХП, більшість дивідендів потім виплачується кіпрській холдинговій компанії WTI Trading Limited пана Косюка. З 2013-го, коли холдинг почав виплачувати дивіденди, і до останнього розподілу дивідендів у квітні 2020 року компанія пана Косюка на Кіпрі отримала приблизно 390 млн дол. І податки з них заплатила там же.
Цілком зрозуміло, звідки у Юрія Косюка знайшлися 50 млн дол. на власний літак, 80 млн – на будинок і 120 млн дол. – на яхту, а сам Косюк роками не залишає десятку найбагатших українців. Незрозуміло інше: чому Герой України цілеспрямовано будує свій бізнес так, щоб Україна від цього взагалі нічого не отримала. Так, МХП – потужний роботодавець, а його підприємства – суттєва підтримка для українських регіонів. Але чи достатньо цього? МХП хвалиться, що за 2017 – 2019 роки сплатив до бюджетів всіх рівнів 12 млрд грн податків, це 428 млн дол. І щонайменше 150 млн дол не сплатив, використовуючи різні способи оптимізації, жодного разу не порушивши законодавство, до речі. Бо не МХП і не Косюк, а держава Україна – рекордсмен із надання різних пільгових режимів і субсидіарної підтримки "точок зростання". Це держава створює легальні можливості для зниження податкового тягаря всередині країни і широкий інструментарій для виведення податкових зобов'язань за її межі. Це Україна власноруч породжує одного за іншим косюків, а потім скаржиться на низьку культуру платників податків.