РПЦ чекає ізоляція — Євстратій Зоря

Після того як Вселенський патріарх Константинополя вирішив назначити своїх представників у Києві для підготовки автокефалії Української православної церкви, РПЦ заявила, що її взаємовідносини з Константинополем "зайшли в глухий кут", а над усім православним світом нависла "реальна загроза". До чого можуть привести подібні заяви та на що може піти Російська православна церква — ексклюзивно для ObozTV розповів прес-секретар УПЦ КП Євстратій Зоря.

— Як розцінювати погрози з боку РПЦ у бік Константинополя?

— Прогнози очікувані, тому що це є продовження тієї лінії, яку Московський патріархат веде у православних відносинах загалом і взаємовідносинах із Константинопольським патріархатом зокрема. Причому вони це роблять навіть не протягом останніх років, а від часу відновлення Московської патріархії сталінським урядом у 1943 році (до речі, днями виповнюється 75 років цього відновлення Московської патріархії). Від того часу напруженість між Москвою і Константинополем посилювалася, зростала, потім стихала, потім знову посилювалася.

— Чому МП обрала таку стратегію?

— Москва, як найбільша православна церква нині, постійно намагається посісти перше місце у світовому православ’ї. Тобто те місце, яке історично і традиційно належить Константинопольському патріархату. Очевидно, що Константинополь, знаючи ті думки та настрої, які склалися у Московського патріархату протягом десятиліть, очікував такої реакції і готовий до неї.

Це подібно до того, як у світських чи державних традиціях відбувається розрив дипломатичних відносин між країнами. Якщо Москва оголосить розрив, ми прогнозуємо, що вона залишиться сама, максимум із декількома союзними церквами.

Читайте: Україна отримає Томос: до якої ''війни'' готується Росія

Для розвитку української церковної ситуації це, можливо, буде не настільки негативно, а навіть позитивно, тому що пришвидшить остаточне вирішення українського церковного питання. Це чимось нагадує криз під час хвороби — коли загострення хвороби кінець-кінцем призводить до покращення стану і остаточного видужання.

— Ми вже звикли, що РФ часто переходить від простих погроз до певних дій. Якими ці дії можуть бути?

— Поки те, що вони могли б зробити, вони вже зробили. Ті погрози, які вони могли б реалізувати, вони реалізували. Щось екстраординарне, абсолютно неочікуване — важко прогнозувати, бо слід ще врахувати ту реакцію, яка була у самій РФ, скажімо, на санкції, які вводилися проти неї через окупацію Криму, через вторгнення на Донбас. Ми бачимо, що у відповідь на це Росія вводила так звані контрсанкції, які насправді обмежували її саму. І тому найвірогідніший розвиток подій — це те, що Московська патріархія буде самоізолюватися від відносин із Константинопольським патріархатом і рештою православного світу. І так триватиме, поки нинішнє керівництво — і кремлівське, і церковне — буде при владі. А це з історичної перспективи — зовсім недовго.

— Чи чекати чогось на кшталт Хресного ходу?

— Ні. Будуть намагання розпалити ворожнечу, будуть намагання робити якісь провокації. Власне, так само, як це було в 2014 році. Бо після Революції Гідності, після втечі Януковича були намагання оголосити, що Лавру захопили і розгромили, що хтось намагається силою захопити храми Московського патріархату тощо. Але всі ми є свідками того, що нічого з цих оголошених вже Москвою і прогнозованих нею подій не сталося, тому що і український народ віруючий, і українська держава є значно мудрішою, ніж про них думають у Кремлі. Тому всі ці сценарії успішними не будуть. Але намагання розпалити якісь конфлікти і створити певні вогнища протистояння — без сумніву, цього слід очікувати. Тим більше, що вони вже були анонсовані.

— Яким може бути найгірший сценарій? Задіють "релігійну війну"?

— В Україні не буде релігійної війни, тому що для цього нема реальної підстави. Тобто за югославським чи північно-ірландським сценарієм розвиток подій не відбудеться. По-перше, йдеться про одну православну віру, тобто немає різниці у віросповіданні, є лише місце в юрисдикції підпорядкування.

По-друге, не йдеться про національний конфлікт, адже в українській церкві, в Київському патріархаті вже зараз є не тільки етнічні українці чи україномовні громадяни, а й етнічні росіяни, і російськомовні українці, і навіть у тимчасово анексованому Криму, і навіть на окупованих територіях Донбасу зберігаються громади нашої церкви Київського патріархату.

Читайте: Спочатку церква, потім Томос: як надаватимуть автокефалію українському православ'ю

Тому реальних підстав, реального підґрунтя до справжньої релігійної війни немає. І на намагання розпалити щось подібне, повинно адекватно реагувати українське суспільство (і все це відкидати) та відповідні органи держави — з юридичної точки зору.

— Головними пам’ятками культури і православ’я в Україні вважають саме лаври. Якою може бути боротьба за ці пам’ятники?

— Наше переконання — кожна розумна людина, якщо її запитати: "Кому повинні належати головні святині українського народу — Києво-Печерська і Почаївська лавра — українській чи російській церкві?" — дасть зрозумілу відповідь: українській церкві. Але це не означає, що вже на другий день після проголошення томосу хтось буде йти та силою відбирати ці святині.

Навпаки: ми категорично проти будь-якого насильства і будь-якого силового протистояння. Ми переконані, що мирним шляхом, шляхом діалогу, шляхом порозуміння, а після того, як буде Томос, ми впевнені, що і велика кількість ченців та священників, які зараз є в лаврах, переосмислять своє ставлення до питання української церкви. І мирним шляхом, нехай для цього пройде місяць або навіть декілька років, але це питання вирішиться. І врешті-решт, як українська церква утвердилася в Україні, хоча Москва робила все можливе, щоб цього не було, так само й ці святині будуть належати до української церкви.

Інформаційне шоу "Студія Обозреватель" дивіться щодня у будні о 10:00 на ObozTV.