Мені не потрібна помста, мені потрібна правда - батько загиблої в Берегові поліцейської

Днями Україну сколихнула шокуюча історія: в Берегові на Закарпатті за вкрай загадкових обставин загинула дівчина-поліцейська.

Офіційна версія трагедії виглядала так: в абсолютно здорової 26-річної Катерини Карнаухової раптово стався епілептичний напад, який призвів до крововиливу у мозок, і, як наслідок, до коми, а потім і смерті. Неофіційно ж вбитому горем батьку натякнули: перед смертю дівчина взялася розкручувати клубок злочинів, пов'язаний з наркоторгівлею.

Чи справді дівчину вбили? Чому її товариші по службі щосили опираються розслідуванню трагедії? І яку роль у цій страхітливій історії зіграв коханий Каті? Про це OBOZREVATEL розповів батько загиблої, В'ячеслав Карнаухов (позивний "Дід"), що від початку війни захищав Україну у складі батальйону "Донбас", а після - "Азов".

- В'ячеславе, коли ви дізналися про те, що з вашою донькою сталася біда? Коли з'явилися перші підозри, що загинула вона не своєю смертю?

- Що з Катею біда, я взнав одразу, як її привезли в реанімацію, о 3.30 ранку 19 травня. Мені син подзвонив, повідомив. Сказав, що лікарі дають один шанс з мільйона на те, що вона виживе. Я одразу ж взяв квиток і полетів до неї, в Берегове - бо після мого розлучення з дружиною жили ми в різних містах.

Коли приїхав, одразу кинувся в реанімацію, до доньки. Увійшов у палату - і отерпнув: вона лежала на ліжку, така маленька, вся обплутана трубками і проводами, під'єднаними до апаратури...

Читайте: З Донбасу Україною плодитиметься ненависть. Але ми в змозі цьому запобігти - Олена Степова

Ще до того, як я зайшов до Каті, встиг двома словами перекинутися з сином. Він мені сказав, що сам точно не знає, що з нею сталося. Що в лікарню її привезли у супроводі її хлопця, який потім десь зник. Саме він і сказав, що у Каті стався епілептичний напад, а він намагався її врятувати, витягав її язика - а вона тоді покусала йому руку. Зрештою він викликав "швидку".

Коротше, не хлопець, а справжній герой, подумав я. Поки не почав з'ясовувати.

Вже коли я вийшов від дочки, розпитав докладніше про чоловіка, який був із нею поруч, коли вона впала в кому. Син розповів, що це колишній слідчий Берегівського РВВС, Михайло. Вони з Катею зустрічалися. Він одружений, але все обіцяв моїй доньці, що розлучиться і створить сім'ю із нею.

- І вона вірила?

- Вона його любила до нестями. Дівчинці 26 років було. Так що йому не складно було всі ці роки водити її за ніс.

І я почав його шукати, щоб поговорити особисто, почути, що ж сталося тієї ночі. Виявилося, що він уже наступого дня перетнув українсько-угорський кордон. На телефонні дзвінки не відповідав.

Тоді я пішов у поліцію. Там до мене вийшов в.о. начальника Берегівського РВВС (він же - начальник слідчого відділу) та один з його заступників. Запросили мене в кімнату для відвідувачів. І щойно ми сіли - вони мені заявляють: у вашої Каті було важке захворювання, від нього вона і померла.

Читайте: Коли в бліндажі звучить "Доставка піци", хлопці офігівають - екс-партизан з Донецька

Я дещо сторопів. Кажу: зачекайте, вона 4 роки влаштовувалася в поліцію. 4 роки медичні комісії її перевіряли! Було б щось - вони б давно її відсіяли. Але ж не було жодних претензій!

- І Катя ні на що не скаржилася?

- Ніколи. Кажу їм: а ви знаєте, що її в лікарню побиту привезли? Я як тільки в палату зайшов - побачив, що у неї під оком великий синець. "Та ви що?!" - здивувалися. Начальник цей при мені телефон витягує, дзвонить кудись, вимагає негайно послати до лікарні слідчого, щоб той все зафіксував.

У ході розмови з’ясувалося, що на місце події ніхто з відділку не виїздив - "лікарі ж сказали, що справа у хворобі". Людина померла, клінічна смерть о пів на четверту ранку настала - а вони навіть не приїхали! Не провели опитування свідків! Не зробили взагалі нічого! Як вони мені пояснили: "ми не маємо права, ми не відкривали кримінальне провадження".

Вони навіть не опитали свідка, який останнім бачив мою дочку живою і здоровою, який викликав "швидку", який приїхав слідом у реанімацію. Вони не зафіксували те, що у нього покусана рука, де і як розташовані укуси. Вони не поцікавилися, чому Катин одяг весь у крові, брудний, місцями розірваний.

Читайте: Запроданці в Криму вже поплатилися за зраду - суддя-переселенець

Першим у реанімацію прибіг мій син - і йому Катин одяг кинули, як собачу шкуру. Без опису. Нижньої білизни серед цього одягу ми не знайшли. Як розповідав один з лікарів "швидкої допомоги", її і не було. Вона, каже, сиділа на сидінні, штани були призпущені і "було видно соромоту"... Синові це все кинули, він забрав, у машину відніс - і знову до Катрусі повернувся. Як мені потім подумалося: це вони вже тоді взялися докази знищувати. Отак от нахабно.

Поліція не зробила нічого з того, що зобов'язана була зробити. Ні-чо-го. Тільки Катину фотографію в приймальні поставили. Та свічку запалили. І все.

А коли я повернувся в лікарню і запитав лікарів, чи приходив слідчий (якого при мені по телефону відправляли) - мені відповіли, що нікого не було...

Ось тоді я зрозумів, що вони і не збиралися нічого робити. Навпаки, робили все, щоб справу зам'яти. Щоб виставити все так, ніби Катя померла через хворобу, яка викликала крововилив у мозок.

- І ви продовжили спроби дізнатися, що сталося з вашою дочкою?

- А як інакше? Але це ж професіонали повинні цим займатися. А я що можу? Тільки людей порозпитувати.

Нам вдалося отримати відео з чотирьох камер, встановлених у селі, де це все сталося. І там ми побачили, що швидка туди проїхала о 3 годині ночі. А назад - лише за 20 хвилин. Питання до бригади швидкої допомоги: що ви там робили, в селі, у темряві, цілих 20 хвилин, враховуючи, що звідти до стаціонарної реанімації в Берегові - 6 хвилин їзди? Чого ви чекали? Хто вас інформував? Це як виходить - моя дочка там лежала і вмирала, а ви інструкції одержували?!

- Відповіді на ці питання ви отримали?

- Ні. Члени бригади почали плутатися у розповідях. Один каже, що вони Катю з машини витягали. Інший - абсолютно інакше все описує... Коротше, мої підозри зміцнилися остаточно.

- Коли Катя померла?

- Ще три дні вона боролася. А потім у неї сталася клінічна смерть. Ми щойно пішли від неї. Я ж усю ніч попередню біля неї просидів. Тому що при крововиливі у мозок, стверджують лікарі, критичні 3-тя, 7-а і 21-а ночі. Та й не хотів я, щоб вона залишалася сама... От і сиділи ми біля неї практично невідлучно.

Лікар мені заборонити намагався спочатку. А я йому і кажу: ви совдепівські замашки свої киньте. Я нічим не заважатиму. Я - батько. Навіть на пологи зараз батьків пускають. Тому дайте мені бути поруч з моєю дитиною...

- Ви з лікарем говорили про причини того, що сталося?

- Він повторив те, що вони написали - про крововилив у мозок. Але що послужило поштовхом для того, щоб молода дівчина, яка о третій годині ночі вирушила на зустріч з коханим, вже о пів на четверту опинилася в комі? Немає відповіді.

При цьому у неї немає однієї сережки, одяг вимазаний - причому так, ніби її тягли по запилюженій підлозі бусика. Взуття на Каті не було. А до шкарпеток, в яких вона була, прилипли листочки... Отже, вона вирвалася... Вона бігла... Я уявляю, яку смерть вона прийняла...

Читайте: Москва вже у Маріуполі

Ось це все, про що я розповідаю, син мій сфотографував. Не поліція. Поліції це все було нецікаво.

Коли Катя померла, у сільській церкві проводили заупокійну службу, молилися за її душу. І ми з сім'єю пішли. Вже біля церкви я дивлюся, а син з невісткою відстали, затрималися біля того місця, де все це сталося. Це центр села. Там збори проходять, свята, концерти. І з дощок збита сцена, такий начебто подіум, з метр заввишки...

Коли я вийшов з церкви після служби, біля цього подіуму крім сина і невістки стояли поліцейські. Виявилося, мої відстали, щоб пошукати другу Катину сережку, раптом десь недалеко закотилася. І під дошками цієї сцени вони знайшли 4 доньчині шиньйони. Знаєте, на прищіпках таких. Вона постійно волосся подовжувала...

Читайте: Тата тримають у крихітній і темній камері – донька українського в'язня Кремля

Їх зірвати насправді важко. Уявіть, з якою силою треба було рвати, щоб вони злетіли? Я ніколи не повірю, що це було зроблено, коли її реанімовували! Лікарі тут ні до чого...

Словом, син, коли вони це знайшли, викликав поліцію. І ті зафіксували.

Але людину, яка бачила Катю останньою, і яку першою мали би запідозрити, ніхто не затримав, не допитав, не взяв у неї біологічні проби, кров на аналіз, не провів експертизу машини. Складалося враження, що вони з усіх сил намагалися її відмазати. І не тільки тому, що він - колишній слідчий. Вони безпосередньо пішли на приховування. І у мене є підозри, що в усьому цьому зав'язаний не тільки він. Інших пояснень я не знаходжу.

- Але якщо вашу дочку вбили - то за що?

- Я не знаю. До мене підходили, розповідали, що за день до всього цього її бачили, коли вона розмовляла з одним місцевим наркоманом. А потім, радісна така, подругам казала, що він пообіцяв їй показати місця біля села, де посаджені коноплі. А вона у мене ідейна була...

Цей наркоман тієї ж ночі вмирає нібито від передозування. Ніхто там особливо і не пробував з'ясувати, так це чи ні. Наркоман "відкинувся". Кому він цікавий?

А наступного дня лихо сталося з моєю Катрусею. І що я повинен думати? Що це все - просто збіг? Особисто я в це не вірю. Так, може, я помиляюся. Це слідчі повинні займатися цим. Замість цього вони тільки відмазки придумують.

Читайте: "Ми обійшли ФСБ": волонтер про зустріч з Патріархом і про те, коли Україна отримає помісну церкву

- Що показав розтин? Він же проводилося?

- Проводилося. Приїхав якийсь відомий криміналіст, приїхало начальство Берегівського РВВС - і туди, на розтин. Я кажу: я війну пройшов, можна я теж піду, буде присутнім? "Ні, не можна!". І ніяк! Хоча - чому батько не може бути присутнім при розтині своєї дитини?

Коли вони вийшли після розтину - відразу почали говорити про те, що ось, труна є, давайте її поховаємо. Я до криминаліста: що там, мовляв? А він мені - "захворювання". Ще тільки взяв тканини на аналіз - і вже написав, що причина смерті - хвороба. Та ще й не зробив того, з чого зобов'язаний був розпочати: з опису зовнішніх пошкоджень. Але у висновку нічого немає! Ні синця під оком, ні губи розбитої, ні подряпин, ні саден ...

Знаєте, я ж міг тоді біди наробити... Благо, стримався. Написав заяву про недовіру цьому експерту і викликав криміналіста з області (той, до речі, всi зовнішні пошкодження зафіксував). І знаєте, в поліції теж є нормальні хлопці. Вони мені й шепнули, що якби не ця заява - в той же день кримінальна справа була б закрита. Так вони планували зробити.

Є ще одна дуже дивна обставина. Коли Катю везли в реанімацію, на її телефон кілька разів дзвонили з чергової частини - хоча вона вже відчергувала і пішла відпочивати. Навіщо їй дзвонили? Чи не для того, що треба було знайти телефон, який вона впустила? Це ж бійня була в будь-якому випадку... А потім, ймовірно, телефон знайшли і він його привіз в реанімацію і віддав. А медики вже повернули його разом з речами для мого сина - весь в крові.

Коли ж ми спробували Катин телефон увімкнути, він виявився заблокований. Віддали його хакерам, ті сказали, що хтось уже намагався його зламати.

Читайте: "Купіть алкоголю вашій дитині!"

- Навіщо? Там було щось важливе?

- Як мінімум там є докази того, що приятель Каті брехав, коли запевняв поліцейських, що останні три місяці вони з моєю дочкою не спілкувалися. У телефоні збереглася їхня переписка - кожен день. А в ніч, коли сталася біда, була купа дзвінків і СМС аж до 3 години ночі.

Телефон ми поліції не віддавали. Син дав їм роздруківки з телефону - працюйте.

Ось тільки вони не працюють. Досі немає подворового обходу, не встановлені і не опитані свідки, не притиснули реанімацію... Маса питань.

І раз ніхто не шукає на них відповіді, робити це маю я. Бо я - батько. І я весь цей час бігав з висунутим язиком. Замість того, щоб побути біля дочки. Біля її труни.

- Чи відкрите на даний момент кримінальне провадження і за якою статтею?

- Начебто відкрито - за 115 статтею, умисне вбивство. Але це не точно. Моєму адвокату не дають ознайомитися зі справою. А слідчий уникає спілкування з ним.

Читайте: Наші військові чекають відплати

- Як аргументує?

- А ніяк. То вона зайнята, то не може говорити і передзвонить, коли звільниться.

Я з нею спілкувався один раз - коли після смерті Каті давав свідчення. Після того скільки не дзвонив - вона не могла розмовляти, обіцяла передзвонити і так жодного разу не передзвонила...

А що ви хочете? Вона місцева. Ну не може місцева поліція розслідувати кримінал щодо свого працівника. Це повинна область забрати. Але область чомусь мовчала...

Ось у мене і виникає питання: побутове? Та ні, не побутове. Тут справжній спрут закопаний, розумієте? Величезний огидний спрут.

- Вважаєте, що ваша дочка влізла в щось, у що влазити не треба було?

- Так точно! Вона всього 4 місяці пропрацювала. Її прийняли після юридичної академії і вона поїхала в Одесу, в навчальний центр поліції - по суті, ще один відбір пройшла, на якому багато хто не витримує, відсіюються. Вона витримала. Тільки-тільки отримала лейтенанта. Мала обмивати в неділю (в реанімацію дівчина потрапила в суботу) - не дожила.

І в підсумку дитина життя поклала за свої принципи.

Я, буває, сиджу і думаю: а чи могла вона уникнути фізичної смерті? Так, могла. Могла на поступки піти. Могла пообіцяти те, що від неї вимагали. Але вона була зовсім іншою людиною. І замість того, щоб зрадити свої принципи, своє внутрішнє "я" - вона вважала за краще загинути.

Вона не хотіла цього лайна, цих наркотиків. Алкашів на дух не переносила. Мені розповідали, якщо бачила п'яного, коли йшла на чергування - скручувала його і тягла до райвідділу. Повз несправедливості не проходила ніколи... Начальник дільничних мені казав, що хотів її своїм заступником зробити - тому що закони знала відмінно і мала гострий аналітичний розум, в усе вникала, всім цікавилася ...

Ось тільки не виявилося поруч нікого, хто б їй підказав, хто свій, хто чужий. Хто б застеріг. Вберіг.

Мені в цьому плані більше пощастило. Не знаю, що б було, якби не побратими. До останнього свого подиху буду їм вдячний за те, що з самого початку поряд були. Підтримали мене в потрібний момент. Утримали від дурниць. Вони і шум здійняли.

І я не зможу жити, поки не дізнаюся, чому загинула моя дочка. І поки ті, хто винен в її смерті, не будуть покарані.

- Ви знаєте, де зараз перебуває людина, яка була з вашою дочкою тієї ночі?

- Поліція знає. Так він приїздив навіть коли я там ще був, по Каті ще й 9 днів не було. Мені знайомі розповідали. Та й за документами це ж легко простежити. За українським паспортом він - Михайло К. Правда, у нього ще угорський є. Як він там записаний, я поки не знаю.

Зі мною він не зустрічався. Як мені сказали в поліції - "він вас боїться". А чого боятися, якщо ти чистий? Винен він чи ні - нехай вирішує суд. Мені ж не потрібна помста. Я лише хочу подивитися йому в очі. Про одне це і прошу: дайте мені подивитися йому в очі.

Серед побратимів є "гарячі голови", звісно, але ми повинні діяти виключно за законом. Інакше до чого ми прийдемо в результаті?

За останні дні мені зателефонували і написали багато людей. І знаєте, найчастіше їхня реакція на все це - гнів і злість. Я теж відчуваю і злість, і гнів, і біль. Але розумію, що злість щодо всієї силової системи - це теж неправильно. У поліції є і нормальні люди.

Я бачив поліцейських із зацькованими очима. І розумію, що те, що сталося з моєю дочкою - це знак і для них. Мовляв, робіть, що сказано - або з вами може статися те саме. Ось що страшно!

І рано чи пізно нормальні втечуть звідти. Залишаться ті, хто за долари рідну матір готовий продати. Ті, хто зараз заробляє на переправленні через кордон наркотиків, зброї, повій і нелегалів... Ну ми ж всі знаємо, що діється в нас у прикордонних районах!

Читайте: На українському кордоні зловили "нафарширований" контрабандою автомобіль

І замість того, щоб сісти, жаліти себе і плекати своє горе, я краще зроблю все, щоб хоч трохи це змінити. Наскільки вистачить моїх сил і відведеного Богом часу.

І я хочу розголосу. Не тому, що боюся за власне життя, хоча мене попереджали, щоб я був обережніший. У мене є зареєстрована зброя і в разі чого пару людей я б прихопив із собою.

Розголос мені потрібен тому, що коли ті, на чиїх руках кров моєї дочки, відчують, що їх заганяють - вони, як собаки, почнуть гризти одне одного. І зливати - аби врятувати власну шкуру.