Генерал ЗСУ Кривонос: Путін боїться потоку трун у РФ, тому змушений зважати на українську армію

На сьогодні президент РФ Володимир Путін вимушений зважати на українську армію, яка має унікальний бойовий досвід, що вражає вояків НАТО. Сили спецоперацій здатні виконати будь-яке завдання в будь-якій точці планети, зокрема, взяти в полон ватажків "республік" Донбасу.

Відео дня

Про це в першій частині бліцінтерв’ю в ефірі телеканалу Obozrevatel TV заявив генерал Збройних сил України, заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони Сергій Кривонос.

– У нас є День Збройних сил України, є День захисника України. Хотілося б, щоб у нас з’явилася ще одна дата – день нашої перемоги. Як ви думаєте, наскільки він близький? Наскільки ми потужні для того, щоб перемогти в цій війні?

– Я б не казав, що наша перемога буде швидкою. Поки що йдеться про дотримання перемир’я. А щодо нашої перемоги, то повернення земель на наших умовах, встановлення наших прикордонників на державному кордоні України на території Луганської та Донецької областей, а також питання повернення Криму – це також питання нашої перемоги.

Тому питання перемир’я є. Питання перемоги ще попереду. І ще багато треба зробити, аби досягти цієї перемоги.

– Ви можете перерахувати фактори перемоги?

– Передусім, поки що бажання Російської Федерації вивести свої підрозділи і підрозділи сепаратистів із території Донбасу немає. Поки що є політичні маніпуляції, через які Україні намагаються нав’язати думку Російської Федерації.

Це ми бачимо на останніх зустрічах Тристоронньої контактної групи, де поки що ми політично програємо. Тому що ми завжди в положенні молодшого і того, хто виправдовується. Росіяни чітко побудували свою правильну тактику, де вони завжди намагаються нав’язати нам свої пропозиції. А головне правило пропаганди таке: правий той, хто говорить перший, бо другий завжди виправдовується.

Згадаймо ситуацію щодо інспектування наших позицій у районі Шумів. Ми програли на цьому етапі цю ситуацію. Якби люди, які працюють у Тристоронній контактній групі, хоча б інколи читали підручники з пропаганди, з інформаційно-психологічних операцій, вони б чітко розуміли, що на їхню пропозицію має бути чітко сформульована наша позиція.

Ви хочете Шуми? Будь ласка. Але ми хочемо подивитися на наш Докучаєвськ і наше Дебальцеве, тому що, відповідно до Мінських домовленостей, ці два міста є українською територією і ми, за документами, маємо знаходитися там.

Ми про це мовчимо. Ми завжди намагаємося реагувати на їхні слова. Ми повинні бути активними. Ми незалежна самостійна держава, яка має підтримку на міжнародному рівні. Тому наша позиція повинна бути значно жорсткішою.

– Наскільки вона має бути жорсткішою в контексті ТКГ? Чому так відбувається стосовно заяв росіян, мені пояснив один із учасників. Він каже, що є негласна домовленість усіх трьох учасників переговорної групи, яку запропонувала ОБСЄ: що тільки представник ОБСЄ виходить з офіційними заявами. Усі решта повинні тримати язик за зубами. Тут же росіяни виходять на пресконференції і розповідають, що вони хочуть. Можливо, нашим дипломатам теж потрібно діяти у такий спосіб?

– Абсолютно правильно. Це якраз позиція правильного ведення перемовин. Ми також повинні нав’язувати свою позицію. Спираючись не тільки на власне бажання, але й на ті домовленості, які були підписані раніше, і безпосередньо на міжнародну підтримку.

Це головне – не чекати, а діяти самим. Знаєте, на війні – а це все одно війна, війна гібридна – виграє завжди той, хто раніше завдає удару, той, хто виявив наміри ворога і вдарив першим. Не фізично, а навіть морально, інформаційно вдарив першим. Це означає, що ти маєш шанс і ти нав’язуєш свою тактику ворогу.

– Якщо розділити військову та інформаційну складову гібридної війни, то у Росії ресурс у рази більший. Свого часу ми потрапляли в двадцятку найпотужніших армій світу. Але в РФ більший ресурс. Як нам із меншим ресурсом протидіяти їм і військово, і інформаційно?

– Що стосується ресурсів, назвемо це військово-технічним потенціалом Російської Федерації. Він значно більший, ніж український. Але на цій війні не стоїть питання кількісного та якісного співвідношення.

Так, ви абсолютно праві, якщо порахувати кількість зброї і кількість військовослужбовців у Збройних силах України і збройних силах РФ, це достатньо велика різниця. Але є одне але. Українська армія має чудовий бойовий досвід, який отримала за ці 6,5 років війни. В українській армії служать мотивовані військовослужбовці, які мають чудовий досвід ведення бойових дій.

Не є проблемою для росіян ментально почати повномасштабну агресію проти нашої країни. Але вони розуміють, що величезна кількість втрат, які отримають їхні збройні сили, це потік домовин, які підуть у Російську Федерацію. Згадаємо 1994-96 роки. Що тоді дестабілізувало ситуацію в РФ? Чеченська війна. Сотні, тисячі трупів російських солдат, яких привозили додому, тоді розхитали ситуацію дуже сильно. І вони розуміють загрозу цього.

Тому їхнє завдання – зробити так, аби ми самі себе всередині дестабілізували, а потім вони б змогли сказати: почекайте, українці самі не можуть навести лад у своїй країні, то чому до нас претензії, чому проти нас санкції?

– Тобто підривна диверсійна діяльність?

– Так.

– Згадаймо, що було з нашою армією 2013 року. Вона і сьогодні далека від ідеалу, але зараз Путін змушений зважати на українську армію?

– Звичайно. Він розуміє, щоб досягти своєї мети, якщо він буде застосовувати свої збройні сили, він втратить багато своїх людей. І це значно знизить його рейтинг всередині країни.

Проблема в тому, що навіть бойові дії будуть приводити до подальших втрат, тому що не є проблемою захопити певну частину території. Є проблема контролювати її. Це також величезна кількість сил і засобів, які треба виділяти на контроль цієї території.

– Ви стояли біля витоків Сил спеціальних операцій. Їх порівнюють із ЦРУ, з ізраїльськими спецслужбами, з британськими. Наскільки за цей нетривалий період цей рід військ став потужним?

– За ці 5 років, які пройшли з часу формування Сил спецоперацій, ми багато чого змогли. По-перше, ми змінили підходи і до ведення бойових дій, і до підготовки наших людей. Це було найголовніше. Друге – це те, що завдяки досвіду, який нам надавали наші інструктори з різних країн НАТО, ми взяли найкраще і те, що нам підходило ментально, і безпосередньо застосовуємо на сході України.

Ми змінили підходи до виконання завдань, це обумовило значно менші втрати і дало кращі результати.

У багатьох випадках, особливо на початку війни, у 2015-2016 роках, дуже багато наших інструкторів, які приїжджали надавати допомогу, більше вчилися у нас, ніж ми у них, через досвід, який мають наші Збройні сили.

Нагадаю, що ми сьомий рік воюємо із однією з найсильніших армій світу. Ми маємо значно слабкіший потенціал, ніж наші натовські партнери, і вони іноді дивуються, як ми досягаємо таких результатів під час виконання завдань.

Це все питання нашої ментальності та нашої підготовленості. Ми можемо десь програвати технічно, але в питаннях підготовки, мислення, планування операцій і виконання завдань під час цих операцій ми відрізняємося від стандартів НАТО.

– Чи можуть Сили спеціальних операцій взяти в полон одного з ватажків "ДНР" чи "ЛНР"? Якщо це буде потрібно, виправдано і безпечно.

– Так, це завдання, яке можна виконати. І один із прикладів успішної роботи наших вояків – у лютому 2017 року два військовослужбовці наших частин виконали завдання із знищення полковника Анащенка, який був начальником "народної міліції" "Луганської народної республіки".

Це завдання було успішно виконано.

– Без втрат з нашого боку?

– Вони залишилися живі, потрапили у полон. Але через три роки, у грудні минулого року, ми їх обміняли.

– Ми говоримо про територію України, але непідконтрольну Києву. А якщо це за межами нашої держави? Якщо ці злочинці шукають притулку в інших країнах?

– Питання достатньо провокаційне. Я скажу так: наші спроможності дозволяють зробити будь-яке завдання в будь-якій точці країни, якщо на те буде політичне рішення і воно буде прийнято відповідно до існуючих документів.

– Чи можна сказати, що українські спецслужби належать до світового елітного клубу спецслужб?

– Не зовсім правильно порівнювати нас із ЦРУ, чи з ФБР, чи з Масадом. Сили спеціальних операцій – це трохи інший напрямок діяльності. Нас можна порівнювати із Силами спеціальних операцій Сполучених Штатів, а це "Зелені берети", "Бойові плавці", "Рейнджери". Військового компонента тут більше.