Гармаш: Байден стримуватиме агресію Росії, але ми не вирішуємо проблему
Терористичні "Л/ДНР" 9 травня хвалитимуться новим російським озброєнням, але це лише елемент психологічного тиску. Без РФ вони не здатні на наступальні дії.
Водночас глава країни-агресора Володимир Путін робить великі ставки на переговори з президентом США Джо Байденом. Саме тому він дуже повільно відводить війська від кордонів України, щоб зберігати важелі тиску. Американці ж вибрали політику стримування Росії, а для того, щоб просунутися у врегулюванні війни на Донбасі, потрібно, наприклад, переформатувати "Мінськ".
Таку думку в бліцінтерв'ю OBOZREVATEL висловив представник України в Тристоронній контактній групі, журналіст Сергій Гармаш.
"Л/ДНР" натякають на агресію і хваляться новими плавзасобами
У Донецьку готуються до "параду Перемоги". Помічено участь чотирьох плавучих транспортерів. Не знаю, з натяком на що – форсування Дніпра чи штурм Маріуполя...
Але думаю, що самостійно вони не здатні на агресію, зокрема і на розширення меж "республік" до кордонів Луганської та Донецької областей. Це можливо тільки за активної російської допомоги. А Росія, – я впевнений, – на це зараз не піде.
Це елемент психологічного тиску.
Путін буде відводити війська від кордонів з Україною дуже повільно і тиснути на Штати
Водночас ескалація на фронті триває. І це продовження тієї ж акції з тиску на Україну і Сполучені Штати, який Росія спричиняла ще зовсім нещодавно присутністю своїх військ на наших кордонах. Після рішучої міжнародної реакції Москва віддала наказ про відведення військ. Але поки не відбудеться зустріч Путіна і Байдена, Росія відводитиме їх дуже повільно. Щоб використовувати цей інструмент військового шантажу і військового тиску і на нас, і на Байдена.
Вони показали, що в цьому питанні відбувається розрядка, але повністю відведуть тільки після зустрічі з президентом США – знову ж, залежно від того, як там піде обговорення питання про Україну.
Потрібно розуміти, що утримання такої кількості військ поза місцями їхньої постійної дислокації – це задоволення недешеве, і раз Путін йде на такі витрати, то він робить дуже високі ставки на свою розмову з Байденом.
Мета тиску залишається незмінною: вирішення питання Донбасу на російських умовах. Поки цього не станеться, Росія цілком може використовувати військовий інструмент і надалі.
США стримують Росію, але для припинення агресії потрібно щось інше
У Сполучених Штатів є свої національні інтереси. Зараз їхній основний противник – Китай, і ця конкуренція забирає багато сил і коштів. Тому США зацікавлені в тому, щоб на іншій стороні світу не виріс ще один сильний конкурент, який потребуватиме відкриття, умовно кажучи, "другого фронту", і економічного, і військового.
Напевно, 2014 року США могли сказати своє тверде слово і зупинити Росію, але вони цього не зробили. Можливо, з метою ослаблення потенційного противника. Я не впевнений, що зараз вони змінять тактику. Їм вигідно зберігати статус-кво.
Байден стримуватиме агресію Росії, але оскільки США наполягають на Мінських угодах і не говорять про зміну їхнього переговорного формату, який є тупиковим, то це політика стримування, а не припинення агресії.
Щоб припинити агресію, потрібно переформатувати "Мінськ", наполягати на тому, щоб Росія визнала себе стороною конфлікту в цьому форматі, і жорстко питати з неї за невиконання домовленостей.
Я не противник тексту Мінських угод. Якби в Мінському переговорному процесі стороною конфлікту була Росія, то з текстом можна було б швидко розібратися. Але в цьому випадку нам підставляють для діалогу як сторону конфлікту маріонеток, повністю залежних від РФ, а Росія цим не тільки знімає з себе відповідальність, а й розв'язує собі руки за продовження війни. У цьому проблема.
А ми водночас продовжуємо цю виставу, тому що "Мінськ" дійсно стримує Росію. Допоки вона вважає, що він може спрацювати на її користь, вона не почне широку агресію або визнання "республік", тому що це поставить хрест на Мінських угодах. Таким чином ми стримуємо Росію, але не вирішуємо проблему. Ми ходимо по колу.