Фейгін: Шарій – закомплексований фрік з необгрунтованою фанаберією
Блогер-втікач, а віднедавна – ще й політик Анатолій Шарій давно зарекомендував себе як людина, яка вміє наживати ворогів. При цьому недоброзичливців у Шарія безліч зовсім не тому, що його бояться, як він намагається переконати своїх шанувальників, а можливо – і самого себе. Головна причина такого ставлення до Шарія і його "творчості" - у систематичному розпалюванні ворожнечі і ненависті в його роликах, у спробах налаштувати одну частину українського народу проти іншої, у приниженні України та всього українського, поширенні фейків і образ. Адже у своїх роликах, намагаючись принизити свого чергового візаві, Шарій регулярно опускається до висміювання фізичних особливостей людини, нецензурної лайки і всього того, за що, як то кажуть, у пристойному товаристві б'ють пику.
При цьому мало кому з ображених і оббріханих Шарієм людей стає рішучості не відступити на половині шляху. Серед цих небагатьох – відомий російський правозахисник Марк Фейгін. Він не тільки став мішенню наклепів з боку Шарія, а й позбувся у Росії статусу адвоката через його донос. Про протистояння, що переросло у справжню війну, про те, що являє собою Шарій насправді і наскільки правдиві озвучені на його адресу звинувачення, про те, чому блогер, який переховується від українського правосуддя, небезпечний для суверенітету України і що саме доводить його роботу на користь Росії, Фейгін розповів у інтерв'ю OBOZREVATEL .
- Марку, ваше протистояння з Шарієм триває не перший рік – і в інформаційній площині, і в судах. А як ця війна почалася? Схоже, виграти її стало для вас справою принципу.
- Це справа принципу. Без сумніву. Але знаєте, у чому складність? Я – росіянин. А ось тут, в Україні, негативна, небезпечна, шкідлива роль цього персонажа дуже недооцінена. Її недооцінює як нинішня українська влада, так і її попередники. Але ж Шарій – це не просто інтернет-діяч, блогер. Це не просто злочинець-втікач, який, якщо про нього не говорити, не звертати на нього уваги – сам по собі зникне. Така позиція працює до певної межі. Але якщо на тій стороні вже за ним стоїть потужний пропагандистський ресурс...
- А він стоїть? Грунтуючись на чому ви робите такий висновок?
- Це було очевидно. Уже в 2017 році, коли особисто я вперше почув про Шарія, він стояв в рекомендованих відео Першого каналу. Ну скажіть, навіщо федеральному телеканалу його піарити? І це ж почалося раніше. У нього брали інтерв'ю скабєєві, соловйові і так далі. Це було нескінченно! Уже тоді.
Я знаю, як формується подібного роду телевізійна практика на основних пропагандистських каналах Росії. Щоб так розкручували кого-небудь на державному каналі (тим більше – громадянина України), необхідно, щоб з самого верху було сказано: ми його промоутуємо. Для нас у Росії це було очевидно. Але коли ми намагалися пояснити це тут – люди не розуміли.
І ось результат. Шарія надували, надували, надували – і ніхто цьому не протидіяв. Ні правоохоронні органи. Ні українські ЗМІ. Ніхто.
Але ж ця людина не взялася нізвідки. Це персонаж, який проходить обвинуваченим у двох кримінальних справах, по одній з них знаходиться в розшуку. На нього написані стоси заяв по інших кримінальних справах, за якими поки не пред'явлено підозру. Це абсолютно делинквентнийу персонаж – схильний до скоєння злочинів.
- Але сам Шарій запевняв свого часу, що ці справи чи то сфабриковані, чи то вже закриті...
- Як це? У мене є офіційні документи, що ці справи є. Він у розшуку висить. Щоб у цьому переконатися достатньо зайти на сайт МВС і вбити його прізвище. Так що ці справи – більш ніж реальні.
І ці справи – цілковита побутовщина, жодним чином не пов'язана з політикою. Перша справа була порушена після того, як він у Макдональдсі стріляв у відвідувача. Друга – спроба зімітувати вже в зв'язку з попередньою справою переслідування його як журналіста, обстріл його машини. Він звернувся з такою заявою до поліції, а там провели розслідування і з'ясували, що він сам свою машину розстріляв – що дуже в його дусі. І відкрили справу за завідомо неправдивий донос.
І цього йому виявилося достатньо, щоб із Києва втекти через Росію до Литви, подати там відповідні документи і чекати на рішення міграційної служби Литви про надання політичного притулку.
І для того, щоб зрозуміти, що це за персонаж, досить почитати його давні інтерв'ю, де він сам розповідає, що займався криміналом, що торгував якимись краденими речами, що був ігроманом... Така людина повинна сидіти, а не виробляти інформаційний продукт. Тим більше, продукт такого масштабу, який, скажімо так, в Україні впливає на політичні рішення керівництва країни, на громадську думку і так далі...
- З огляду на те, як Шарій сам щосили намагається переконати всіх у власній впливовості, ці ваші слова йому – як мед у вуха...
- На жаль. Але ж це так. І ми повинні це визнати. Спроба переконати себе в зворотному, в тому, що він – не більше ніж амікошонський персонаж – вона тільки шкодить. Сильно шкодить. Тому що вже пробували замовчувати. Я свого часу багато дискутував з цього приводу з Антоном Геращенком. Він говорив: та ні, ми не повинні про нього згадувати і надувати його. Але проблема у тому, що його є кому надувати – як в Росії, так і в Україні, через існуючі тут, на жаль, проросійські медіа. І це вже не передумова, а результат.
- Якщо в'їзд до Литви через Росію був порушенням – чому Шарія за 8 років після втечі з України не вдалося позбавити статусу в ЄС?
- Тому що статус дається на 5 років – і у 2017-му він його продовжив. Якби боротьба з ним почалася році в 2015-му, а не двома роками пізніше – йому б статус Литва не продовжила. Так, принаймні, мені говорили литовські чиновники.
На мій обережний погляд, у 2023 році йому статус не продовжать. Що не виключає його спроб легалізуватися в іншому місці. Як варіант, через свою співмешканку Бондаренко, яка, цілком можливо, вже має іноземне громадянство.
Все це – справа правоохоронних органів. Але сам факт, що ця людина раз за разом скоює злочини, вже є підставою для позбавлення її статусу. І я особисто знаю, які високопоставлені чиновники на найвищому рівні зараз ведуть про це бесіди – як чинні, так і деякі колишні.
Але, на жаль, це не можна зробити довільно. Литва повинна сама прийняти це рішення – на підставі документів і матеріалів, отриманих з України або інших джерел, які б підтвердили незаконність отримання Шарієм статусу біженця у 2012 році. А це дійсно було незаконно. Він обдурив. І у литовському законі про громадянство обман міграційних органів Литви є підставою для скасування статусу політичного біженця.
Але це процес не швидкий. Адже вирішується питання через суди.
Інша справа – якщо є політичні підстави для позбавлення цього статусу. Наприклад, те, що Шарій шкодить суверенітету Литви, маючи зв'язок з правоохоронними та адміністративно-політичними органами Росії. І якщо, наприклад, Департамент безпеки Литви надасть прокуратурі документи, що підтверджують вороже ставлення Шарія до литовського суверенітету і національної безпеки – суд повинен розглянути це питання і прийняти рішення про позбавлення його статусу.
- А громадяни у приватному порядку або українські правоохоронні органи могли б посприяти цьому процесу?
- МВС України або СБУ – цілком. Якби надали литовським правоохоронцям документи, що обгрунтовують необхідність таких кроків. Чи роблять українські правоохоронці це зараз, я не знаю. Але це точно відбувалося раніше. Подібні звернення були у 2018 році – від МВС, можливо, від ГПУ.
- Давайте повернемося все ж до історії ваших взаємин з Шарієм.
- Я й гадки не мав про існування цього персонажа до, напевно, кінця 2016 року. Вперше мигцем побачив якісь відео на YouTube, тому що на них посилання стояли у зв'язку зі справою Наді Савченко, яку я захищав.
Її у травні обміняли, а десь восени вона дала цьому Шарію інтерв'ю, яке він виклав на своєму YouTube-каналі. Це інтерв'ю мене здивувало, і я подивився ще пару роликів. Стало очевидно, що це персонаж абсолютно інфернальний, кримінальний і ворожий Україні. Щоб не побачити цього, не зрозуміти, треба бути повним шизофреніком: там все це лежить на поверхні. Для того, щоб побачити антиукраїнський і по суті своїй – прокремлівський характер його контенту – не потрібно мати ні вищу освіту, ні високий IQ. Все на поверхні.
Я аналізував його контент. Починаючи з 2014 року, особливо – після подій в Одесі 2 травня – було очевидно, що він працює в інтересах пропаганди, яку веде Москва. Тому я і назвав його українофобською твариною. Це було моє оціночне судження, так, грубувате, різке – але цілком віддзеркалююче стилістику, в якій сам Шарій давав характеристики людям. Це була не більше ніж зворотня реакція.
І раптом він подає до суду. Українського. За "українофобську тварину". Тут же програє, звісно. Другу і третю інстанції він теж програв.
Власне, я з ним перепалки ніякої не вів. Для мене цей персонаж був просто мікроскопічним. На той момент у нього в YouTube було щось близько 150 тисяч підписників, і значну частину явно складали боти.
А у 2017 році я побачив у когось посилання на інтерв'ю зведеної сестри Шарія, де вона звинувачувала його у крадіжці і педофілії.
І я мимохідь розмістив це посилання в Твіттер. Погодьтеся, випадки, коли такі серйозні звинувачення проти людини висуває сестра – досить рідкісні. Адже він саме тому так болісно цю історію і сприймає – бо це сестра сказала. Для чого їй це потрібно? Можливо, її звинувачення не безпідставні?
Шарій судився з нею тут, в Україні. І програв ці суди.
А після в якийсь момент Шарій отримав команду "фас" з Москви: давай, мовляв, з цього приводу подавай до судів. Тому що він подав на мене до цивільного суду. Подавав також в кримінальному порядку. Йому, правда, 7 раз відмовили у порушенні кримінальної справи щодо наклепу. Тому що я надав документи, на підставі яких я зробив заяву про педофілію: рішення суду в Україні, який він програв, заява його сестри. Ця інформація була публічною, а значить, не було ніяких підстав звинувачувати мене в навмисному умислі на вчинення наклепу. І російська влада на це не наважилися.
Втім, у них і мета була інша: позбавити мене статусу адвоката. Я на той момент захищав українського журналіста Романа Сущенка, який працював у Парижі і якого у Росії звинувачували в шпигунстві. Ось влада і вирішила позбутися Фейгіна. І використала для цього Шарія.
Було написано заяву до Московської адвокатської палати – абсолютно боягузливий підневільний орган, повністю залежний від влади. І вони, у порушення закону про адвокатуру та здорового глузду, позбавили мене адвокатського статусу за три твітти, в яких я емоційно відреагував на подачу на мене всіх цих заяв. І фоном для всього цього було те, що Шарій подав на мене в Хамовницький суд Москви. За те, що я в ефірі радіо "Говорить Москва" відповів на питання, чому звинувачував Шарія в педофілії. І розповів, що у Голландії його сестра подала заяву з відповідними звинуваченнями у правоохоронні органи, передав інформацію, яку виявив публічно. Це взагалі не може по 152 статті бути предметом, тому що все, що я сказав, на той момент відповідало дійсності.
Але суд раптом приймає абсолютно беззаконне рішення, звинувативши мене у поширенні недостовірних компрометуючих відомостей по 152 статті. Я розумів, що це спланована кампанія. Його показували по всіх каналах – мене ні. У нього брали інтерв'ю Соловйов, Скабєєва, Перший канал – і він всюди розповідав, як мене покарає, поставить на коліна...
- За рішенням суду ви зобов’язані були публічно вибачитися?
- Я не збирався виконувати це рішення суду взагалі. Але вони ввели кримінальну відповідальність за невиконання рішень у таких справах. Так що у мене був вибір: виїхати з країни або на відео зачитати рішення суду. Я вибрав друге. Правда, не через 10 днів, а майже через півроку.
Те, як мене позбавили статусу адвоката, означало, що тепер я буду воювати з Шарієм, поки він не буде знищений остаточно. Це не питання особистої війни. Це політика, розумієте? Його шкідливий вплив тільки зріс. Він чимало піарився на тому, що він, мовляв, цілого Фейгіна позбавив статусу. Це ж так подавалося!
- Нічого дивного. Не так давно Шарій "звільнив" Рябошапку, перед тим – Порошенка "скинув".
- Він – інструмент. І якщо раніше він був тільки інструментом Москви – починаючи з виборів президента України в 2019-му він став ще й інструментом внутрішньоукраїнської політики. Його за гроші ангажують то одні, то інші. Ось що страшно. Тому що це руйнує суверенітет. І до невпізнаваності змінює стандарти українських медіа. Адже вони не дозволяли собі подібну стилістику, лексику. Не дозволяли собі так поводитися, до такої міри втручатися у приватне життя. Були межі. Українські медіа працюють за законом все-таки. А яких законів дотримується цей мерзотник, який ховається десь і абсолютно недосяжний? Переконаний: жив би він в Україні – точно десять разів подумав би, перш ніж так ображати людей, так брехати, поширювати фейки. Тому що за це довелося б відповідати.
І у цьому розумінні українські медіа в деякому сенсі програли цьому персонажу. Тому що вони змушені дотримуватися закону і етичних правил. Це роблять більшість українських ЗМІ.
Але зараз стандарт почав змінюватися. Все більше медіа стилізуються під подібну поведінку, що не відповідає ніяким нормам і правилам в принципі.
Тому хворобу цю можна лікувати, тільки остаточно її діагностувавши. Усвідомивши, що ця зараза виходить від абсолютно кримінального персонажа, людини з порушеною етичною психікою. Адже він елементарно не розуміє, що можна, а що – ні. І я маю на увазі навіть не зміст – форму цього всього.
І Шарій, безумовно, є ворогом українського суверенітету. Це агент, шпигун Кремля. Це абсолютно очевидно. І впоратися з ним можна, докладаючи спільних зусиль, ресурсами українських медіа, правоохоронних органів.
Вражає, що він отримує підтримку не тільки від певних політичних сил, які бувають нечистоплотні, але і від авторитетних журналістських організацій в Україні. Раптом чомусь він став журналістом. А медіа, яких він настворював поза межами України – раптом перетворилися на українські ЗМІ. Ось це мене дуже дивує. Тому що "Шарій.нет" і подібні ресурси – це не ЗМІ. Вони не працюють згідно з Законом України, не підкоряються існуючим правилам, розумієте?
- До речі, повертаючись до звинувачень сестри Шарія Олени Манченко на його адресу. Насправді мова йшла не про педофілію в тому сенсі, в якому її розуміють на пострадянському просторі, а про дитячу порнографію, вірно?
- Абсолютно вірно. Як вона сама повідомляла у заяві до правоохоронних органів в Голландії, їй стало відомо, що він пропонував сусідським дітям фотографуватися оголеними за гроші.
Цікавий момент. Він судиться з сестрою в цивільно-правовому порядку – вже в Голландії. І суди ще не закінчені. З якоїсь причини, голландський суд не врахував, що є вже чинні рішення з тих же приводів, по тому ж інтерв'ю Манченко Іванову, винесені українськими судами тут, в Києві. Чому це сталося і чому його сестра першу інстанцію програла – я не знаю. Це дивно. Але ще дивніше, що голландський суд взагалі прийняв цей позов до своєї юрисдикції. Два громадянина України судяться через заяви російською мовою в інтернеті. До чого тут Голландія?
До речі, заяву Манченко у поліції прийняли. Мені складно відповісти, чому негайно не було порушено кримінальну справу.
- А з її звинуваченнями у крадіжці як справи йдуть?
- Манченко заявляла в поліцію і про те, що Шарій втік і забрав якісь її коштовності. Страхова компанія їй виплатила страховку. І на цьому, наскільки я розумію, справа зупинилася.
Втім, це дуже на Шарія схоже – враховуючи, що він сам зізнавався, що він лудоман, що виносив килими... Це ж не ми придумали. Він сам про себе розповідав, що не має освіти, а потім пустив слух, що закінчив Київське танкове училище. Яке танкове училище?
Все його життя складається з фейків. Усе його життя - це один суцільний фейк. Ні освіти, ні, вибачте, батьків толком: батька немає, про матір ми нічого не знаємо. У мене відчуття, що ця людина – закомплексований фрік з необгрунтованою фанаберією. Тому що те, що він сам про себе розповідає, багато людей з дійсно вражаючими біографіями і досягненнями про себе не скажуть – просто зі скромності.
- Ви якось публікували документ, що у Шарія є громадянство ЄС...
- Ця заява його адвоката. Коли Шарій звернувся до правоохоронних органів, звинувачуючи мене в наклепі, Слідчий комітет проводив перевірку за його заявою про порушення справи відносно мене. Слідчий опитував його адвоката – і та заявила, що він громадянин ЄС, не уточнюючи, якої країни. Я просто процитував його адвоката, Сталіну Гуревич – знану в Росії даму, тісно пов'язану з ФСБ. Вона відома тим, що проти Навального боролася. У Росії є група таких ось ударних пропагандистів-адвокатів, які зображують адвокатуру, адвокатами не бувши. Їхнє завдання – боротися з російською опозицією. Вони нічим іншим не займаються.
- Ви згадали Навального. Адже він теж спочатку як блогер розкрутився, у політику пішов вже пізніше. Чи можна порівнювати Навального і Шарія? Обидва – блогери. Обидва – мочать владу, один в Росії, другий – в Україні...
- Ні, їх не можна порівнювати. Навальний живе у Росії, а де живе Шарій? Навальний ризикує, поширюючи інформацію про корупцію, зазнаючи переслідувань з боку правоохоронних органів. Зараз у нього, його дітей, його батьків-пенсіонерів всі рахунки заарештували – за те, що він був одним з ініціаторів мітингів влітку 2019 року. Йому навалили штрафів, всього іншого...
Нехай приїде Шарій в Київ і приблизно те ж саме робить. Хто заважає? Він же запевняє, що нічого протизаконного не робив, що йому нічого не загрожує. Так будь ласка – приїжджай!
Крім того, в Україні – демократія. Тому дуже вигідно з-за кордону чи з владою боротися, чи за гроші підмахувати... А в Росії диктатура. Навальний бореться з репресивною диктатурою. З агресивним, ворожим всьому світу режимом. Навальний – політичний опонент диктатури. А хто такий Шарій? Це що – політичний опонент? Чого, в такому випадку? Влада України? Чи самої держави?
Ну і нарешті, у жодному відео Навального ви не знайдете того набору образ, бруду, всієї тієї лексики, яка властива цьому виродкові, Шарію. Етика інша. Виховання інше. Культура інша. Навальний – освічена людина, яка бореться з корупцією, оприлюднюючи факти, але не дозволяючи собі не тільки нецензурної лексики але і переходу на особистості. Тільки факти про корупцію і злочини, скоєні особами у владі. Це дуже важлива відмінність. Навальний захищає суспільство від держави. Шарій же жодних суспільних інтересів не відстоює. Все, що він робить – це бореться за грошові знаки. І це давно ні для кого не секрет.
Більше того, Навальний не працює на СБУ, Держдеп або Моссад. А Шарій абсолютно точно є інструментом ворожої Україні держави, яка понад 6 років вбиває українців. Шарій є розповсюджувачем недостовірної, шкідливої, фейкової інформації. І те, що іноді він оприлюднює достовірні непривабливі факти про українську владу, цього не скасовує.
Навального ніхто ніколи не звинувачував в умисному поширенні фейків. Шарія ж на брехні ловили безліч разів. Перш за все – на брехні проти своєї країни, своєї армії, своїх правоохоронних органів, своєї держави. Він бреше в інтересах ворожої Україні держави. І робить це за гроші.
- Ви вважаєте, саме так Шарій заробляє собі на життя? Чи можете назвати його джерела доходу?
- Він з цього точно починав. Тому що він не якийсь Корейко з відомого твору. Пам'ятаєте: "Матінко, пройдемо до засіків"? У нього ніяких "засіків" і не було. Це був цілковитий жебрак , який приїхав до сестри, яка не хотіла його ні знати, ні бачити. Вона жила собі у Голландії спокійним життям 25 років – і раптом на горизонті з'являється автор з журналу "Поліна": здрастуйте, давайте я буду вашим братом. Тому що мій тато – це ваш тато. Ось навіщо він їй здався?
Вона мені розповідала, як він до неї нав'язувався. "Мені ніде жити", "мені нічого їсти" - поки Олена не оселила його у підвалі будинку, що належав її чоловікові.
Я думаю, перші гроші він почав отримувати, спілкуючись з деякими виданнями з Донецька. З 2014 року вони давали йому якісь гроші за матеріали, за відеоролики. Він з ними співпрацював, і це привело його до роботи зі структурами, близькими до Суркову. Перші гроші він отримував там.
Зараз же вже можна говорити, що гроші він отримує з абсолютно різних джерел. У тому числі, і внутрішньоукраїнських. У внутрішній боротьбі політичних сил в Україні його використовують у якості союзника деякі політики і бізнесмени.
Він не аналог Навального. Він – аналог Габриляна, який свого часу робив Life News. Так ось те, що робить Шарій – це якраз така брудна жовтушна преса, яка іноді, як виняток, публікувала і достовірні речі. Що не робить її чимось іншим, окрім як замовним пропагандистським кремлівським ресурсом.
- Фейки – зрозуміло. А на наклепі щодо себе ви Шарія ловили?
- Знаєте, з приводу чого я зараз з ним суджуся в Литві? Він заявив, що я гвалтую вівцебиків ночами у зоопарку. Що це? Фейк? Чи що?
- Він дійсно це говорив?
- Це була ціла серія роликів. Я подав з цього приводу у Литві до суду. Він все це позиціонував, як гумор. Мовляв, ось Фейгін мене звинуватив у педофілії (хоча це звинувачення висунула його сестра і він з нею судився з цього приводу) – а я у відповідь скажу, що він гвалтує тварин в зоопарку. Як це розцінювати? Як фейк? Або що це?
Я подав до суду не тому, що мені спало на думку спростовувати цю єресь. Я просто хочу його знищити. Його, медіаресурси, які він настворював.
Адже це не просто фейк. Над цим можна посміятися, а можна сприйняти, як зловмисну агресивну роботу проти політичного опозиціонера російської влади. Як удар по репутації. І якщо людина вважає, що може вести себе подібним чином – перейти в правову площину. Тим більше, що Шарій ж постійно клянеться, що всього дотримується, що все законно. Раз так – нехай судові органи Литви визначать, чи можна так робити чи не можна. Нехай суд дасть оцінку.
Крім того, Шарій заявляв, що я поганий адвокат. При тому, що ніхто з моїх підзахисних, яких я захищав в репресивних російських судах, не сидить. Савченко дали 22 роки, але через місяць після суду її поправили в Україні. За логікою Шарія, посадив її адвокат, а відпустив Путін, адвокат тут ні при чому. Але це все пов'язано.
Сущенка засудили до 12 років, після вироку обміняли. Ільмі Умеров, якого засудили до 2 років, не сидів жодного дня – через місяць після суду його з Чийгозом обміняли на двох фсб-шників, які вбили у Туреччині чеченця. Та ж історія – зі справою Arctic Sunrise, коли я захищав Дмитра Литвинова, з Толоконниковою з Pussy Riot... Я можу ще довго продовжувати.
У мене всі справи – успішні. У мене ніхто не сидів. Інша справа, що досягалося це не шляхом виграшу, тому що в Росії не можна виграти нічого. Адже російський суд – не більше ніж похідна диктатури. Людина опинялася на волі – ось що головне. Мені ставили завдання – я давав результат. Коли Порошенко попросив мене захищати Савченко, я чітко сказав: ви її отримаєте. І свою обіцянку я виконав.
Ще один фейк, який Шарій про мене розганяв – що я незаконно перетинав кордон з Кримом. Це брехня. Я туди не їздив ніколи. І коли з українського МЗС до мене звернулися з проханням захищати Ільмі Умерова, заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу – я отримав дозвіл МЗС України на те, щоб літати з Москви до Сімферополя для участі в судах. Цей дозвіл Павло Клімкін погоджував з СБУ, з президентом. Крім мене подібні дозволи отримали ще ряд адвокатів, що літали туди з Москви.
Якби у мене цього дозволу не було, я б просто не захищав Умерова. Крим мені не потрібен.
- На якому етапі суд за вашим позовом про наклеп з боку Шарія?
- Він триває два роки. Уже все обговорено, всі докази надані...
Спочатку Шарій обмежив доступ до тих роликів. Потім він і його адвокати говорили: так, це ми зробили ті ролики. Це гумор такий. Суд сказав: як цікаво, так все-таки це ваших рук справа? Тоді захист Шарія (він сам же не з’являється, він дуже боязкий тип, у Литві його не було вже кілька років) почав запевняти, що це не сам Шарий їх робив. Суд засумнівався: ну як же? Це ж він на відео, це ж він вимовляє всі ці речі про Фейгіна, про зоопарк... Тоді захист Шарія перейшов до версії, що ролик розмістив хтось із його команди, яка веде цей блог в YouTube. І зараз суд зробив запит до Каліфорнії, у центральний офіс YouTube, щоб вони дали відповідь на питання, хто розміщував цей ролик і як. Після цього суд винесе рішення. І я думаю, це рішення буде на мою користь.
- Якщо суд стане на ваш бік – що вам це дасть?
- По-перше, можливість звернутися у литовську міграційну службу з цим рішенням – це підстава наполягати на позбавленні Шарія відповідного статусу. Крім того, це буде вже четвертий виграний мною суд проти нього – якраз таки по наклепу. Кілька справ я виграв у Росії. Так, мені там присуджували по 10 тисяч рублів (близько 150 доларів). Тим не менше, деякі справи по Твіттеру і Фейсбуку я виграв – після того, як ЄСПЛ прийняв мою першу скаргу по ефіру на "Говорить Москва". У російських судах зрозуміли, що якщо я зберу віяло рішень у ЄСПЛ – це будуть зовсім інші гроші і зовсім інші репутаційні витрати для російських судів. Адже в такому разі я можу подати до Європейського суду велику колективну скаргу мільйонів на 2-3 євро. Вони це зрозуміли – і почали деякі позови мені задовольняти.
Так ось, якщо я зберу всі ці рішення, включаючи рішення литовського суду і вимагатиму порушити проти Шарія кримінальну справу за наклеп – ця справа цілком може бути порушена. Особливо якщо правоохоронні органи встановлять наявність зловмисного наміру.
- А це реально?
- Цей дурень навіть дав інтерв'ю МК з приводу мого останнього позову. Я звернувся до суду з приводу його інтерв'ю Собчак, під час якого він знову щось там розповідав про вівцебиків. І ось, коментуючи цей позов в розмові з журналістом МК, він заявив, що має намір весь час мене ображати. Оскільки суди гроші йому невеликі приписують і він, мовляв, готовий платити. Фактично, він сам підтвердив у цьому інтерв'ю зловмисність і свідомість своїх дій і заявив, що буде і далі порушувати закон, ображаючи людей, поширюючи наклеп, тому що йому це мало коштує. Він же весь час вдає з себе такого собі нувориша, що, до слова, є ознакою людей недалеких.
Я це інтерв'ю переклав литовською і буду наполягати на порушенні кримінальної справи. На мою думку, підстав для цього – предостатньо.
Більше того, я готую новий позов у Литві з вимогою закрити канал Шарія. Підстави для цього є. За цим позовом у мене матеріальних вимог вже не на 30-35 тисяч євро, а на мільйон.
Але це все – трохи пізніше. Поки я чекаю рішення литовського суду по його образах. Якщо я виграю – а у мене є підстави вважати, що я виграю – Шарій повинен буде виступити на своєму каналі і заявити, що поширював щодо мене образи і наклеп. А для нього це великі витрати.
- Чому?
- Він же партію в Україні створив. І до жовтня розраховує брати участь у виборах в Одесі, в Харкові... І подібний програш завдасть великої шкоди його репутації. Тим більше, що рейтинг всіх його політичних потуг – не вище статистичної похибки. 5% бар'єр подолати йому не загрожує. Але на місцевих виборах, не виключаю, по округах якісь персонажі можуть пройти.
І це жахливо, що громадська думка в Україні місцями є настільки короткозорою, що люди можуть допустити цю так звану партію до влади.
- Це зрозуміло. Шарій свою популярність побудував на торгівлі ненавистю. А це та емоція, яка засліплює.
- Абсолютно точно. Він торгує агресією і ненавистю, які є інструментом руйнування політичної і громадської думки в Україні. Чесно кажучи, якими б гострими не були дискусії, нічого подібного на рівні медіа і на рівні суспільного простору я не бачив. Це було привнесено з останньою президентською кампанією.
- Марку, ви дивитеся відео Шарія?
- Тільки ті, які, на думку мого юриста, я повинен подивитися – щоб потім оформити новий позов.
- Як юрист, чи бачите ви в них розпалювання ненависті?
- Без сумніву. Взяти хоча б те гучне відео, де він називає західних українців четвертокровками, батраками – там є всі ознаки 161 статті КК України. Я навіть подавав до правоохоронних органів заяву з цього приводу. Вона було прийнято, порушена справа за 214 статтею.
- Результат?
- Жодного руху. Навіть підозру йому не було пред'явлено. І я знаю, що Головне слідче управління МВС теж порушувало таку справа. Мені Геращенко повідомляв. Не знаю, хто був заявником. І, як я розумію, ця справа теж нічим не скінчилася.
І це біда, що пачки справ, пачки заяв щодо цього персонажа не закінчуються новими підозрами. Мене це завжди дивувало.
Як, втім, і те, що я, громадянин РФ, намагаюся тут, в Україні, захистити український суверенітет і громадську думку від усього цього. Мені здавалося, мій приклад мав спонукати величезну кількість людей у самій Україні задуматися про це, включитися. Чому ніхто позовів до нього не подає? Адже саме через це, а також через той хаос, який зараз твориться, Шарію дуже комфортно і в політику лізти, і продовжувати множити ненависть. Для нього це дуже благодатний час.
- Однією зі своїх цілей ви називаєте депортацію Шарія з ЄС. Чому це важливо?
- Якщо його депортують, в Україну він не поїде. На мою думку, він забереться в Росію і буде жити там. Але перетинаючи російський кордон, він вже не зможе повернутися до ЄС. Єдиний шлях для нього – у Росію. Його дружина туди постійно їздить. Мабуть, погоджує ось ці справи всякі.
- А чому ви переконані, що Шарій не приїде в Україну? У нього ж, схоже, великі амбіції політичні.
- По-перше, тому що стосовно нього не закриті справи – про хуліганство і про завідомо неправдивий доноі. Він досі перебуває у розшуку. А по-друге – він дуже боягузлива людина. абсолютно боягузливий чоловічок невисокого зросту. Зі мною, наприклад, він жодного разу не зустрівся, хоча я йому пропонував.
- Навіщо? Невже ви б його побили?
- Так. Він отримав би сповна. Це була би вже чоловіча розмова. Він стільки разів мене ображав. Так чому б не висловити все це мені в обличчя? Думаю, це було б справедливо.
- Як оцінюєте діяльність створеної Шарієм політичної сили?
- Я вважаю, вона незаконна. Дивіться, ця партія належала Харківській групі, сім'ї такого собі Кучера. Вони її колись зареєстрували. А весною 2019 року раптом продали цю партію. І Мін'юст одночасно переоформив назву, засновників, вони провели якийсь з'їзд...
І Шарій же відкрито заявляє, що він партію купив. От мені цікаво: а так взагалі можна? Це що – підприємство? Приватна компанія? Як це взагалі?
До того ж, нагадаю, що засновник партії знаходиться поза межами України – і п'ятирічний ценз, який потрібен для участі у виборах, не дотримано. Самого Шарія з парламентських виборів зняли. А як щодо його дружини – другого номера у списку – яка також більше 5 років не живе в Україні? Але вона очолювала партійний список і брала участь у виборах. Чому її пропустили? Прикордонна служба ж має відомості з приводу того, що вона 5 років не жила тут!
До того ж, у ЦВК вона реєструвалася як Бондаренко в офіційних документах. При цьому вона ж заявляє, що її прізвище – Шарій. Так Шарій вона чи Бондаренко? А що, як це дві різні людини?Це теж повинні були з'ясувати ЦВК і правоохоронні органи.
Втім, і зараз, після виборів – хіба це не підстава для ліквідації реєстрації партії, якщо з нею пов'язано подібне? Якщо ця партія поширює брехню і наклеп – хіба це не предмет судового розгляду? Але чомусь влада вважає за краще закривати на це очі, тому що, не дай бог, Шарій новий ролик випустить...
Як нещодавно з'ясувалося, партію Шарія тут очолювала така собі Бєлоглазова, яка в 2014-2016 році входила до НОД. Це абсолютно терористична організація, яка закликає вбивати українців. Є відео, де вона дуже радіє, що Путіна побачила... Хіба це не привід для СБУ зацікавитися подібним персонажем під час війни? Вона ж – голова партії, людина, яка щось вирішує, підписує якісь документи. Так хіба це не підстава для позбавлення цієї партії реєстрації? Адже це абсолютно антиукраїнське об'єднання, очолюване особою, яка схвалює вбивства українців, відвідує державу, що воює з Україною і займається агресивною пропагандою проти української держави і суверенітету.
Якщо це не підстава – тоді я вже й не знаю, що ж може бути такою підставою! Чому в такому разі ви Симоненка з його компартією заборонили? Чому Янукович не може повернутися зі своєю Партією регіонів?
Знаєте, у всій цій історії з Шарієм дуже важливо розповідати правду про те, що він собою являє. І судитися з ним за кожну образу, за кожен фейк, за кожну брехню. І не зупинятися. Адже він програвав багатьом виданням. Фактам, Детектор медіа, Дорожньому контролю, Дзеркалу тижня, головному редактору Цензора Бутусову... Але всі вони після судів вирішували, що називається, більше гівно не чіпати. І ось до чого це призвело. Бо не чіпали. Давали жити. Дозволяли брехати. Не заважали розпалювати ненависть... Ніхто не взяв на себе місію його викрити і показати всім, хто це такий насправді. Помилково вважали, що цим Шарія лише розкрутять.
Ні. Треба розповісти все. Треба зібрати все відео, всі факти в одному місці, щоб люди дивилися – і вирішували самі, хто перед ними: правдоруб і журналіст – чи педофіл і лудоман.
Він говорив, що в Макдональдсі тоді на нього "тіло напало"? Так кожен же може відкрити відео звідти і подивитися, як було насправді. І порівняти з тим, що він говорив. А після – зробити для себе висновок, брехун він чи ні, чи поширює він фейки.
І до речі: запитайте у глави СБУ Баканова, глави МВС Авакова, у президента Зеленського, врешті-решт – і нехай вони вам пояснять, чому на підставі вже розслідуваних справ щодо Шарія немає запиту в Інтерпол? Чому немає запитів у Литву про позбавлення його статусу? Чому йому дозволяють безкарно брехати, розпалювати ненависть і поширювати наклепи і фейки?
І нехай вони вам дадуть відповіді на ці питання.