Поховають у закритій труні: як загинув український сапер на Донбасі
Йому було 35. Він встиг повоювати лише півроку. І в кінці травня під час запеклого бою в районі Попасної зник безвісти. А через добу побратими дізналися: сапера 54-ї окремої механізованої бригади ЗСУ Бориса Степанченка більше немає серед живих. Тіло бійця – в одному з моргів на окупованій території. І його ще треба забрати...
Детальніше про полеглого героя війни за незалежність – у матеріалі OBOZREVATEL.
"Був хорошим хлопцем"
Інформації про загиблого 28 травня сапера 54-ї окремої механізованої бригади – не так вже й багато. Народився Борис Миколайович Степанченко 22 червня 1984 року в селі Самійлівка Олександрівського району Донецької області. Там закінчив середню школу і там прожив усе життя. Відомо, що до війни він працював водієм у ДТЕК "Добропіллявугілля" на шахті Новодонецькій. У нього були батьки, сестра, дружина і двоє доньок.
Відправитися воювати Борис Степанченко вирішив торік. 30 липня 2018-го він підписав трирічний контракт на проходження служби в лавах ЗСУ. І вже 10 листопада потрапив у зону ООС як сапер 1-го відділення інженерно-саперного взводу 2 батальйону 54-ї ОМБр ЗСУ.
"Він був хорошим хлопцем. У нас тут, як і в мирному житті, різні люди зустрічаються, самі розумієте. Але Боря був дійсно дуже хорошою людиною. І напрочуд позитивним", – згадують про нього в бригаді.
"Борис упав. Зав'язався бій"
Того дня, 28 травня, Борис у складі групи саперів відправився на бойове завдання в районі Попасної.
"27-го пройшла інформація, що сепаратисти почали проявляти підвищену активність на нашому напрямку. Хлопці запустили безпілотник, щоб подивитися, що й до чого. А сепари його збили. Упав він неподалік від наших позицій – у траву. І комбат сформував групу, яка повинна була розвідати місцевість, подивитися, чи можна цей безпілотник забрати. Адже це – "очі" наші... Зараз все зазеленіло, ярочки-ліски... Можна підібратися дуже близько", – розповіли OBOZREVATEL у бригаді.
Борис пішов першим. За роки війни на Донбасі встановлено безліч мін і розтяжок. Тому присутність у кожній групі, яка виходить на завдання, сапера – питання виживання. І сапер завжди неодмінно йде попереду. Це допомагає захистити групу від підриву. Але не захищає від засідки ДРГ.
Читайте: "Пам’ятаємо. Помстимося": що відомо про загиблих у травні героїв України
"Вони не дійшли до місця, де ймовірно впав безпілотник, метрів триста, коли, як розповідав командир роти, пролунала автоматна черга. Борис упав. Зав'язався бій... Пораненого бійця забрати не змогли. Хлопці картають себе за це. Хоча всі ми розуміємо: в тих умовах під час спроби забрати його під обстрілом – просто поклали б ще хлопців... Не було можливості забрати. Не було", – кажуть у бригаді.
Уже після закінчення бою з наглядової вежі українські бійці побачили, як на тому боці на свою позицію бойовики повели людину із заломленими руками. Розібрати, чи був це Борис Степанченко, з такої відстані було неможливо. Але побачене дало надію: Борис живий!
Ця надія ще більше зміцнилася після того, як пошукові системи проекту "Евакуація 200", яку оперативно залучили до пошуків пораненого сапера, отримали інформацію, що він перебуває у госпіталі в окупованому Первомайську.
Читайте: Війна за незалежність: ЗСУ жорстко провчили атакуючих терористів на Донбасі
І лише через добу стало відомо: Борис Степанченко загинув.
А в бригаді, враховуючи інформацію про те, що пораненого сапера забрали бойовики, й той факт, що в тому бою було вбито двох терористів, з'явилося припущення, що Бориса могли добити – в помсту за власні втрати.
Куля потрапила в печінку
Його шукали дві доби. Спочатку пошуковики проекту "Евакуація 200" перевіряли інформацію про те, що Борис таки міг вижити й потрапити до лікарні. Коли ж ця інформація не підтвердилася, в небо підняли безпілотники. Вони й допомогли відшукати тіло загиблого бійця в "сірій зоні" – на мінному полі.
Деякий час зайняли переговори щодо узгодження виходу пошукових груп. З огляду на те, що тіло виявилося набагато ближче до окупованої території, ніж до українських позицій, Бориса Степанченка забрали в один із моргів на непідконтрольній території: пошуковикам із української сторони просто заборонили працювати за лінією розмежування.
Читайте: Війна на Донбасі: в мережі опублікували фото ліквідованих терористів
Як стало відомо OBOZREVATEL, переговори з тією стороною щодо передачі тіла загиблого сапера, йшли непросто. Незважаючи на те, що український представник Тристоронньої контактної групи в Мінську просив про якомога швидшу передачу, представники так званої "ЛНР" на це прохання відповіли категоричною відмовою – і 29 травня, і 30-го.
І хоча всі ці дні неподалік від обумовленого місця обміну цілодобово чергував автомобіль, готовий у будь-який момент забрати загиблого бійця – обмін відбувся лише 31 травня, о 9:30, біля мосту через Сіверський Донецьк неподалік від міста Щастя – як спочатку і наполягали бойовики.
Увесь цей час батьки, сестра, дружина і дві доньки Бориса Степанченка жили надією: нехай і в полоні, але він живий. Коли ж дізналися про страшну новину – почали звинувачувати побратимів Бориса в тому, що ті його покинули помирати. Цю ж думку – "його кинули і він 5 годин стікав кров'ю та кликав на допомогу" – активно розкручували й проросійські пропагандистські ЗМІ в так званих "республіках".
Ось тільки попередні результати судмедекспертизи, яку провели одразу після того, як забрали тіло, і про які стало відомо OBOZREVATEL, показали: причиною смерті стала куля, яка потрапила загиблому герою в печінку. Найімовірніше, він дійсно стік кров'ю – але не за 5 годин, а за лічені хвилини. Врятувати його – та ще й у розпал бою – не зміг би ніхто...
Читайте: "С*ка-війна забирає найкращих!" На Донбасі загинув боєць "Айдара"
Повідомлення про загибель побратима – сапера Бориса Степанченка – на сторінці 54-ї ОМБр у Facebook з'явилося без фото загиблого. Як виявилося, його просто ні в кого не було. Тому в тих, хто протягом півроку жив із Борисом пліч-о-пліч, із ким вони прикривали один одному спини, про нього залишилися лише спогади.
Тільки спогади залишаться про сина, чоловіка і батька й у сім'ї Бориса Степанченка. Вони навіть не зможуть востаннє поглянути на нього: через довгі пошуки і ще триваліші переговори з тією стороною, тіло загиблого занадто довго перебувало під палючим сонцем. Тому поховають Бориса Степанченка у закритій труні.
Дивіться відео за темою: