"Бог забирає найкращих": що відомо про загадково загиблу волонтерку

У ДТП на Чернігівщині загинула відомий волонтер Марина Шеремет. Її чоловік, який перебував у тій самій машині, у важкому стані був доправлений до реанімації.

Смерть Марини шокувала волонтерську спільноту. Про те, що відомо про обставини загибелі Шеремет і про неї саму — читайте у матеріалі OBOZREVATEL.

Увечері у неділю, 30 червня, у мережі з'явилася новина, вірити в яку багато хто просто відмовлявся: у Чернігівській області, неподалік від села Носівка, розбилася на автомобілі відома волонтерка Марина Шеремет. Її чоловік у важкому стані був доправлений до місцевої лікарні.

Поки ніхто точно не може сказати, що послужило причиною аварії. Наразі, як розповіла OBOZREVATEL близька подруга загиблої, Маргарита Калоєва, відомо лише, що Марина, яка була за кермом авто, навіть не намагалася загальмувати — і машина на повній швидкості полетіла у кювет.

"Вони на швидкості відлетіли у кювет — і врізалися у дерево. Як мені розповів черговий у відділенні: там гальмівного шляху не було. Серед ночі нам показали машину — вона повністю розбита. Я не знаю, що могло трапитися. Може, відмовили гальма. Може, Маринка свідомість втратила, відключилася — у неї контузії були... Поки ми не знаємо нічого. Мені слідчий зателефонувала з місця ДТП десь о пів на восьму вечора. Поліцію хтось з тих, хто проїздив по трасі, викликав. А рух там не дуже жвавий. Так що ми навіть не знаємо, скільки вони там пролежали. І як саме загинула Маринка — відразу чи якийсь час вона ще була жива, від чого саме вона померла... На всі ці питання дасть відповідь слідство і судово-медична експертиза", — розповіла Маргарита.

Читайте: На Донбасі обстріляли санітарне авто ООС: є жертви

Незрозуміло до кінця і те, наскільки серйозно постраждав чоловік Марини Сергій. У лікарню його доправили у несвідомому стані. Під ранок він прийшов до тями. Впізнав сина Максима, який ночував разом із Маргаритою у лікарні. Однак зовсім не пам'ятає обставин аварії: останні кілька днів начисто стерлися з його пам'яті.

"Він з п'ятниці нічого взагалі не пам'ятає. Пам'ятає, що у п'ятницю був у Києві (він там працює) — і все у мене запитує, як він тут взагалі опинився, де Марина, що з машиною... Поки не пам'ятає нічого. Про те, що трапилося, ми йому вже повідомили: нас попередили, що до нього може прийти слідчий, і що краще, щоб про смерть Марини йому розповіли ми. Ми з Максом йому сказали... Поки він під дією всіх цих ліків — повільно, але впевнено ця інформація буде у нього в голові крутитися. Поки він не вірить. Все перепитує: може, це неправда?..".

Зараз лікарі оцінюють стан Сергія як "стабільно важкий". У нього серйозна черепно-мозкова травма, пошкоджена рука. На щастя, хребет цілий. Проте, коли друзі сім'ї порушили питання про те, щоб перевезти Сергія до Києва з Носівської лікарні, де є хороші лікарі, але немає елементарної діагностичної апаратури — медики заборонили це робити, пославшись на те, що такої далекої і виснажливої дороги він може не витримати. Замість цього дозволили перевезти потерпілого до Ніжина, де йому зроблять комп'ютерну томографію.

Марина Шеремет — одна з тих волонтерів, хто покинув все заради допомоги іншим ще далекої весни 2014 року. Спочатку — активна допомога дітям, яких екстрено вивозили з Криму, захопленого озброєними "зеленими чоловічками". Пізніше, коли війна перемістилася на Донбас — перші поставки допомоги добробатам, ЗСУ, Нацгвардії, перші вдови, яких треба було підтримувати...

"З весни 2014-го і до сьогодні вона займалася тим, що допомагала Сходу. Всім, хто потребував допомоги. Починаючи від бійців — закінчуючи сиротами, переселенцями тощо. Дуже часто їздила на Донбас. Точно знаю: у 2014-2017 роках вона у зоні АТО бувала частіше, ніж удома. Раз на тиждень-два був виїзд туди. Десятками тонн возила допомогу. Везла все, що просили", — розповів OBOZREVATEL волонтер Олександр Граб.

"Це абсолютно позитивна людина. Кажуть, Бог забирає найкращих. Але це несправедливо! У неї була шалена кількість планів і величезне серце. Я не можу сказати, що вона поспішала жити. Але вона завжди всім допомагала. До Марини можна було зателефонувати у будь-який час дня і ночі з будь-яким проханням. І якщо вона не могла щось вирішити блискавично — казала: дай мені 5-10 хвилин, я щось придумаю. Ніколи не відмовляла. Ми буквально два тижні тому робили шалену відправку — треба було переправити на передову 10 тисяч мішків, я Марині подзвонила, вона сказала: без питань, не хвилюйся... І все організувала. Вона настільки позитивна була, настільки любила життя, що я досі не можу прийти до тями від шоку", — згадує волонтер Вікторія Христенко.

Волонтери — а Марину знали практично всі, хто з 2014 року допомагає армії — досі не вірять у те, що трапилося.

"Купа волонтерів із нею співпрацювали. Ми знайомі з 2014 року. Вона давно допомагає і цивільним у зоні АТО, і підрозділам МВС, НГУ, ЗСУ. Насправді Фонд Марини Шеремет за ці роки дуже багато зробив для перемоги. Але вона ніколи цим не хизувалася. вона була людиною, яка швидко приймала рішення. Справжня українка. З початком війни вона миттєво перейшла з російської на українську мову. Для неї це було принципово. Для неї не існувало неможливого", — розповідає волонтер Ганна Майборода.

Загинула Марина неподалік від села, в яке переїхала жити з Києва кілька років тому. Спочатку рішення про переїзд було продиктоване необхідністю подолати депресію після побаченого на війні. Але поступово Марина полюбила сільське життя. І навіть взялася за розведення кіз.

"Коли вихід був із Дебальцевого — ми там і з моргами, і так багато чого надивилися... Їй це все снилося. Психотерапевти порадили змінити обстановку. Багато волонтерів, АТОвці, грубо кажучи, ховаються в селі. Ми і будинок шукали їй у такому населеному пункті, де було б мало людей. Щоб вона могла гуляти. Розводити кізок. Це була її реабілітація", — розповідає Маргарита.

Читайте: ЗСУ вистояли! Штаб ООС повідомив хороші новини з Донбасу

В останні дні перед смертю Марина готувалася до переїзду назад до столиці. Розлука з чоловіком, з яким бачилася лише по вихідних, хронічна нестача грошей (в селі, як писала сама Марина на своїй сторінці в соцмережі, особливо не заробиш) і великі плани зі створення реабілітаційного центру для бійців, які повертаються з війни, вимагали постійного перебування у столиці. До того ж незадовго до смерті Марина для себе вирішила — іти у Раду від однієї з політичних сил. Бачила у цьому можливість робити більше, допомагати більшій кількості людей і впливати на ухвалення необхідних для перемоги законопроектів. Найбільше, як згадують ті, хто її знав, вона переживала за те, чи хороші нові господарі будуть у її улюблених кізоньок і те, як забрати з собою своїх котів і собак: кинути тих, хто став членом сім'ї, вона просто не могла.

За роки волонтерства, на тисячах кілометрів доріг Донбасу, що прострілювалися, після пережитих обстрілів, як виявилося, найбільша небезпека чатувала на Марину Шеремет тут, у мирному житті. У травні 2018-го її жорстоко побили — у селі, де вона оселилася. Жінка довго лікувалася. Винні відомі — але не понесли жодного покарання.

"Було порушено кримінальну справу, слідчий Носівського райвідділу її вела... Маринка казала, це були якісь приїжджі. Селяни знали, хто, але довго не говорили про це, бо вони — колишні працівники міліції і друзі якоїсь місцевої "шишки". Дуже агресивно поводилися завжди. Того дня вони п'яні ганяли на машині по селу. А Маринка у когось у гостях була — і вдягла піджак зі своїми нагородами. Зробила їм зауваження — українською. Вони її збили з ніг — і почали бити. Били ногами по голові. Вона намагалася прикрити голову руками, але все одно все обличчя у неї було синє... Розповідала, що періодично відключалася. А коли приходила до тями — чула крики про те, що вона "бандерівка"... Потім у них в усіх "залізні алібі" намалювалися. Ніхто ні за що не відповів. Хоча пізніше ми дізналися, що двох із них хтось сильно побив. Слідчий ще у Марини питала, чи не вона це", — згадує Маргарита.

Читайте: Це трагедія: озвучено масштаби ДТП у Києві за 5 років

Була у житті Марини і серйозна ДТП. Все, як і цього разу: дорога, кювет. Ось тільки завдяки досвідченому водієві тоді обійшлося без серйозних наслідків.

"Водій досвідчений був, він стабілізував машину — і вона стала на колеса... Ми теж летіли по кущах. Маринці тоді порвало куртку. Я спала — і Маринка мене вхопила рукою, тому що ми були не пристебнуті... Пам'ятаю, коли ми вилазили з машини — повз проїздили ДАІшники. І один нам ще прокричав: Дівчата! З Днем народження вас!".

Цього ж разу для Марини Шеремет поїздка виявилася фатальною.

Поки близькі загиблої волонтера не можуть сказати, коли і де поховають Марину Шеремет. Ніхто не береться прогнозувати також, скільки грошей знадобиться на лікування її чоловіка Сергія. Особливих заощаджень, як це часто буває у волонтерському середовищі, у сім'ї немає.

"Спасибі хлопцям та дівчатам, вони потихеньку-потихеньку... Марина стільком допомагала, що зараз теж — з миру по нитці... Тим більше, що за весь цей час, звичайно, вона дуже багато віддала АТО. Жила цим. І віддавала все, що у неї було. Могла ходити у рваних кросівках, але якщо потрібні були памперси діткам або ліки військовим — вона йшла і купувала", — каже Маргарита.

Всі, хто хоче підтримати сім'ю Марини, яка віддавала останнє, щоб допомогти іншим, можуть це зробити за допомогою реквізитів: 4149 4393 9055 0485 (Калоєва Маргарита)