Відео дня
Гірше за Свинарчуків: через кого в Україні екстрено зупинили енергоблок №4
Проблеми з енергоблоком на Рівненській АЕС існують вже давно. Тільки цього року його відключали щонайменше двічі. У січні на ремонт поставили енергоблок №1, а буквально днями оголосили про зупинку з цієї ж причини блоку №4.
За інформацією наших джерел, не все так просто з ремонтами й відключенням на підприємстві. Причини аварії можуть полягати і в тому, що на АЕС постачають неякісні деталі.
Детальніше читайте в матеріалі OBOZREVATEL.
Третій зайвий?
Незважаючи на те, що система "ProZorro", як виявилося, не позбавляє повністю державні закупівлі корупційної складової, аналіз тендерних процедур дозволяє виявити дуже цікаві й непередбачені факти. Наприклад, минулого року в одному з тендерів закупівлі НАЕК "Енергоатом" ціна на однин лот впала в 2,5 раза, а на інший – утричі.
Тендер на аналогічну продукцію був оголошений НАЕК "Енергоатом" і цього року, а предметом закупівель стали запасні частини до насосів типу ГЦН для трьох українських АЕС. Документи сюди подали три учасники, а саме: ТОВ "НВП "АТЕН", м. Київ, яке представляло продукцію ПАТ "Сумське НВО", ще одне підприємство з міста Суми АТ "Насосенергомаш" та ТОВ "ДС-СТАЙЛ", що представляло українського виробника ТОВ "НКТ", м. Київ. Вже з перших днів листування на "Прозоро" стало зрозуміло, що тендерний комітет нібито намагається не допустити до участі в закупівлі третього учасника, залишивши два сумські підприємства.
Детальний аналіз доступної навіть в інтернеті інформації показав, що обидва підприємства з Сум входять до складу російської групи компаній "Група ГМС", кінцевим бенефіціаром якої є російський бізнесмен Микола Ямбуренко. Навіть більше, отримані дані свідчать про те, що ТОВ "НВП "АТЕН" є представником інтересів "Групи ГМС" в Україні та виконує функції керівної компанії, а саме воно управляється з Москви. А це значить, що в згаданих тендерних закупівлях беруть участь пов'язані юридичні особи, які пропонують продукцію російського походження, і, насправді, схоже, що боротьба триває між підприємствами російської "Групи ГМС" та вітчизняним виробником ТОВ "НКТ", представника якого нібито й намагалися не допустити до торгів.
Проблема в кільцях
Для розуміння того, що відбувається, важлива історія. Запчастини до насосів ГЦН, про які йдеться на торгах, – це ущільнювальні кільця з силіційованого графіту, дуже важливі елементи в роботі атомних реакторів. До них висуваються надзвичайно високі вимоги, а матеріал для їхнього виробництва є тільки в трьох країнах світу.
За радянських часів технологія виготовлення цього матеріалу, який називається СГП-0,5, була розроблена Інститутом проблем матеріалознавства Академії наук України та передана в Росію на Челябінський електродний завод, де й було організовано виробництво. До 2014 року всі ущільнювальні кільця на українські АЕС постачалися із Росії під кодом УКТЗД 8413910090 як запчастини до насосів атомних електростанцій.
Оскільки матеріал СГП-0,5 та вироби з нього мають подвійне призначення, то імпорт в Україну здійснювався під жорстким контролем ФСБ з російського боку, СБУ та Служби експортного контролю – з боку України, а ткаож з обов'язковим отриманням сертифікату кінцевого споживача продукції. А це значить, що виробник завжди знав, який конкретно виріб, під яким номером, на яку АЕС в Україні відвантажений. Цим забезпечувався не тільки контроль за відвантаженням, а й відповідальність виробника за якість продукції. Часто за описаною вище схемою в Україну на ПВО ім. Фрунзе постачалися заготовки з матеріалу СТП-0,5, а там за ліцензією російського ВАТ "ЦКБМ" шляхом механічного оброблення виготовляли ущільнювальні кільця.
Деталі продовжували постачати?
Але з 2014 року російський виробник перестав постачати вказану продукцію в Україну як товар подвійного призначення. Втім, ущільнювальні кільця, за даними джерела, продовжували надходити на українські АЕС, а заготовки – на ПАТ "Сумське НВО", попри те, що Служба експортного контролю ніяких дозволів на це не надавала, а на митниці не зареєстровано жодної постачі під кодом 8413910090. Що може свідчити про те, що продукція завозилася, можливо, контрабандним шляхом, невідомо з яких джерел, а значить, за її якість ніхто не відповідав.
Скоріше за все діяла таж схема Свинарчуків, що і при поставці запчастин до озброення. Мабуть, після скандалу в Укроборонпромі в 2018 році контрабандний канал постачання силіційованого графіту закрився, і наприкінці року ПАТ "Сумське НВО" вже не могло виконати замовлення з постачання кілець для ГЦН на ЗАЕС, що поставило під загрозу роботу всіх АЕС України.
Попрацювали українські вчені
На щастя, ця проблема була помічена бізнесом ще в 2017 році, і київське ТОВ "НКТ" разом з тим же Інститутом проблем матеріалознавства НАН України не тільки відновили технологію, а й скориставшись останніми досягненнями науки, отримали матеріал, який за властивостями перевищував наявний російський. Вони провели повний цикл випробувань та зареєстрували свою технологічну документацію на виготовлення повністю української продукції. Використання українського матеріалу для насосів типу ГЦН було узгоджено за прискореною процедурою, і три комплекти кілець виготовлені та встановлені на трьох реакторах ЗАЕС, де успішно працюють майже рік.
Та особи, зацікавлені в постачанні російської продукції, явно не бажали втрачати ринок та прибутки. На кінець 2019 року російська "Група ГМС", окрім вказаних вище підприємств, вже була власницею українського акціонерного товариства "Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного машинобудування" (AT "ВНДІАЕН"). Але жодна з цих організацій не володіла технологією виробництва матеріалу СГП-0,5, а російський матеріал для атомної енергетики завозити офіційно було неможливо.
Придумали, як обійти заборони
За даними наших джерел, зацікавлені особи під керівництвом ТОВ "НЕП "АТЕН", директор А. Оверченко, здається, створюють нову схему роботи. AT "ВНДІАЕН" розробляє свої технічні умови на виготовлення ущільнювальних кілець, спираючись на постачання російського силіційованого графіту. Незважаючи на численні помилки в документі, посилання на відсутні та не зареєстровані в Україні російські документи, підписати його погоджуються, очевидно, навіть не читавши, всупереч стандартам СОУ НАЕК "Енергоатом".
Далі ще цікавіше. В Росії виробляється силіційований графіт як для атомної енергетики, так і для використання в суднобудівній галузі. От саме заготовку для суднобудування, без контролю її фізико-механічних властивостей дозволяють сьогодні експортувати до України російські спецслужби, але під зовсім іншим кодом продукції (УКТЗД 68151090) – як вироби з каменю або мінеральних речовин. Камені тут, звісно, ні до чого, що, по суті, може бути прихованою контрабандою.
Сказане вище підтверджується сертифікатами на заготовку, які вимушений надавати постачальник кінцевої продукції на АЕС, де чорним по білому написано: "Виготовлено згідно з умовами постачання 01-1874-62", – тобто для суднобудування. Навіть більше, за даними джерела, український кінцевий виробник продукції AT "Насосенергомаш", яке насправді виконує тільки механічне оброблення російської заготовки, вхідний контроль не здійснював, не вимірює жодного фізико-механічного параметру кінцевої продукції, а перевіряє виключно геометричні розміри та проводить візуальний контроль зовнішнього виду кілець. В паспорті на продукцію ніякі властивості взагалі не наводяться, а це значить, що якість матеріалу невідома й ніхто за неї відповідальності не несе. Приймання продукції, звісно ж, відбувається з порушенням вимог СОУ НАЕК "Енергоатом", не показується навіть обов'язкова рентгенограма дефектоскопії прихованих дефектів.
Вся річ у ціні?
Чому ж наші спецслужби та відповідні служби НАЕК "Енергоатом" цього не помічають? Відповідь абсолютно тривіальна: вартість заготовок із матеріалу, що постачається до України, в рази нижча від вартості СГП-0,5, що відповідає вимогам атомної енергетики.
Саме це й дозволяє авторам "схеми" отримувати надприбутки, які, ймовірно, дають можливість схилити на свій бік будь-якого чиновника в цій країні. Та за їхньої підтримки оголосити війну українському виробнику. Ще б пак, адже участь українського виробника ТОВ "НКТ" в торгах 2019 року (код закупівель UA-2018- 12-19-000272-а) унеможливила їхню фальсифікацію, що призвело до зменшення вартості закупівлі для НАЕК "Енергоатом" більш ніж у 2,5 раза. Уявляєте, які надприбутки втрачені?
Тому, незважаючи на прагнення фахівців НАЕК "Енергоатом" та спеціалістів українських АЕС якнайшвидше впровадити українську продукцію (що за своїми властивостями значно переважає російську, в якої всі параметри контролюються і протоколи всіх вимірювань надаються, а відповідність вимогам експлуатації обладнання АЕС гарантована), реакція зацікавлених осіб була неминуча.
Українському виробникові вхід заборонили
Боротьбу з українським виробником нібито очолив директор з питань протидії корупції О.Поліщук. Отримане раніше погодження використання українського матеріалу для насосів типу ГЦН було визнане недійсним, а використання матеріалу заборонене – попри те, що вироби з нього успішно працюють на трьох блоках ЗАЕС.
Спеціально створеною комісією погодження технічних умов ТОВ "НКТ" визнано таким, що відбулося з порушенням стандарту підприємства СОУ НАЕК, відсутній один із підписів, без якого насправді в НАЕК обходилися багато разів не один рік. Всі співробітники НАЕК та працівники АЕС, які були причетні до впровадження українського матеріалу, звинувачені в корупційних діях.
Згідно з наказом №150 від 14.02.20, підготовленого антикорупційною дирекцією, їх депреміювали, оголосили догани, а декого навіть понизили в посаді, щоб не кортіло кому. Стендові випробування продукції ТОВ "НКТ", заплановані на 11 лютого, були заборонені в день їхнього проведення та відтерміновані на невизначений час, що не дозволяє ТОВ НКТ брати участь у торгах, які проводить НАЕК "Енергоатом".
Як результат, минулого тижня відбулися торги з закупівлі запчастин до насосів Південно-Української та Рівненської АЕС (код UA -2019-11-13-0002021-6), до яких ТОВ "НКТ" не допустили. В тяжкій боротьбі самої з собою переможцем стала російська "Група ГМС" в особі AT "Насосенергомаш" та ТОВ "НВП "АТЕН", які знизили ціну аж на 1% від стартової.
Антикорупційна дирекція НАЕК свою роботу виконала, на українські АЕС знову піде продукція без контролю її якості і без всяких гарантій. Зате ціна залишилася незмінною, а значить, і інтереси причетних теж. Антикорупція по-українськи в дії.
Наслідки усього описаного вище не змусили себе довго чекати. 19-го лютого 2020 року аварійно зупинено 4-й блок Рівненської АЕС, вийшли з ладу ті самі ущільнювальні кільця ГЦН виробництва АГ "Насосенергомаш" в контурі теплоносія реактора. Вони були встановлені в жовтні 2019 pоку, лише чотири місяці тому.
Всі ми бачили фільм "Чорнобиль" та знаємо, що стало причиною катастрофи. І буде дуже жаль, якщо причиною наступного Чорнобиля стане непомірна жадібність, людей, що відповідають за безпеку атомної енергетики, а ще гірше, якщо цією жадібністю користуються спецслужби іншої держави.