Чому українська влада вирішила дати притулок ''товаришу Фуксу''?

224,2 т.
Чому українська влада вирішила дати притулок ''товаришу Фуксу''?

Пам'ятайте, у Леоніда Філатова в чудовій "Розповіді про Федота-стрільця, вдалого молодця" цар говорить про принцесу, яка шукає чоловіка: "Їй підійде тепер будь-хто. Хоч горбатий, хоч рябий. Бо до нас тепер юрбою вже не ломляться й рябі".

До чого я згадав ці незабутні рядки. Бізнесмен Павло Фукс, який втік із Росії, вигнаний як загроза національній безпеці зі США та з тієї ж причини видворений із Ізраїлю, живе у Києві під заступництвом найближчого оточення президента України Петра Порошенка. І не просто живе, а живе добре. Продовжує "крутити схеми", названі бізнесом, розпихаючи у власні кишені гроші з української скарбниці. Офіційно він "займається інвестиціями". Запитується, а навіщо оточенню президента України, та ще й у передвиборчий період потрібен такий сумнівний інвестор? Невже "підійде тепер будь-який"? Навіть такий "рябий і горбатий", як Павло Фукс.

Відео дня

Уродженець Харкова Павло Фукс у середині 90-х років минулого століття утік із України у Росію після того, як "розвів на гроші" бюджетну організацію, яка подала скаргу в прокуратуру. Його від'їзд у Москву й подальше працевлаштування були організовані кримінальним авторитетом Сергієм Батозським на прізвисько "Батон", який крутив справи з лідером Оріхівського злочинного угруповання Сильвестром, а також із лідерами "кемеровських" — братами Кузнєцова. "Спритний хлопчина" з України сподобався "Батону", і він прилаштував Пашу Фукса в свою "Зовнішньоекономічну корпорацію", де Паша займався, за його ж словами, "оптовим продажем усього й усім".

Після вбивства в 2001 році Сергія Батозського, Павло вийшов на власну бізнес-доріжку і зайнявся будівництвом. Причому, зайнявся вельми оригінально. Якщо ви думаєте, що Павло Фукс зареєстрував власну будівельну компанію і почав із нуля, то ви помиляєтеся. Разом із всесвітньо відомим аферистом із Казахстану Мухтаром Аблязовим і користуючись своїми зв'язками в угрупованні Батона, він віджав частину великої будівельної компанії "Інгеоком" у її власника Михайла Рудяка, близького до тодішнього мера Москви Юрія Лужкова. У 2005-2006 році "Інгеоком" принесла своїм власникам понад мільярд доларів чистого прибутку. А в наступному 2007 році Михайло Рудяк раптово помер. Смерть була дивною і викликала багато пересудів.

Чому українська влада вирішила дати притулок ''товаришу Фуксу''?

Особливі підозри викликав той факт, що перед смертю Рудяка, Павло Фукс об'єднав свої і його компанії у єдиний холдинг MosCity Group. Компаньйони збиралися розподілити і закріпити договором частки в цьому холдингу після повернення Михайла Рудяка з відпустки. Але Михайло Рудяк із відпустки не повернувся. Йому стало погано в літаку, через годину після вильоту з Москви. Саме завдяки відсутності договору, Павлу Фуксу вдалося вирвати частку покійного Михайла Рудяка у його спадкоємців за десяту частину їхньої реальної вартості. Ні вдова, ні діти Рудяка не посміли сперечатися, а тим більше судитися із компаньйоном за спиною якого маячили злочинні угруповання. До речі, таку ж схему відбирання акцій у компаньйона з його подальшим знищенням, Павло Фукс застосував трохи пізніше і в Україні. Але це — тема окремого розслідування.

Після смерті Рудяка Павло Фукс вирішив розморозити проект будівництва декількох хмарочосів у Москва-Сіті. Зокрема, Imperial Tower і Eurasia Tower. У компаньйони він взяв перевіреного друга Мухтара Аблязова. Під будівництво веж вони взяли кредит в Ощадбанку на 500 мільйонів доларів. У пошуках додаткових інвесторів Павло Фукс провів переговори з американським підприємцем Дональдом Трампом (так, так, з тим самим), який приїхав у Москву. Заманюючи його в пастку, Павло Фукс навіть запропонував йому назвати одну з веж Trump Tower. Але майбутній президент США швидко розібрався, хто сидить перед ним і відмовився входити в проект на запропонованих "вигідних умовах".

Чому українська влада вирішила дати притулок ''товаришу Фуксу''?

Як з'ясувалося, Трамп як у воду дивився.

Через декілька місяців після початку будівництва, влада Казахстану звинуватила Аблязова в розкраданні 5 мільярдів доларів, і він втік за кордон. З'ясувалося, що йому вдалося прихопити з собою і 70 мільйонів доларів із грошей, виділених Ощадбанком. Отримавши документи про махінації, Сбербанк відмовився продовжити фінансування проекту. На цій підставі Павло Фукс відмовився повертати вже отриману першу половину кредиту й перетворив вежі Москва-Сіті в довгобуд. У 2011 році Ощадбанк намагався повернути гроші через суд, але марно. Тому що, як з'ясувалося, взяти з компанії MosCity Group нічого. Вона являє собою лише декілька офісів, які займаються управлінням проектів і фінансовими операціями, а будівельну техніку, інженерів і будівельників наймає. На рахунку у неї немає ні цента. А всі гроші давно розкидані по офшорах.

Приблизно таку ж схему класичного "кидка" Павло Фукс застосував і під час будівництва житлового комплексу Sкy House. Отримавши від державної компанії "Москапстрой" 105 мільйонів доларів, холдинг MosCity Group несподівано перервав будівництво, яке не закінчене досі. Утім, постраждала в цій справі не тільки державна компанія, а й звичайні громадяни, які перерахували свої "кровні" на рахунок холдингу Павла Фукса. Вони досі виходять на зовсім безглузді демонстрації протесту.

Але якщо демонстрації громадян були безглуздими, то за Ощадбанком і "Москапстроєм" стояла Російська держава з усім своїм каральним апаратом, готовим діяти тими ж методами, якими колись діяли Павло Фукс і його кримінальні компаньйони. Відчувши виразний "запах смаженого", Павло Фукс у 2015 році вирішив повернутися в Україну.

Хтось може вирішити, що, повернувшись на рідну землю, Павло Фукс вирішив раз і назавжди порвати із кримінальним минулим, почати з чистого аркуша, зайнятися справжнім чесним бізнесом. Благо, зроблені в Росії статки дозволяли йому "почати нове життя". Але не такий Павло Фукс. Не для нього всі ці "бізнес-плани", "відсотки прибутку", "витрати і доходи". Він звик отримувати тільки доходи. Причому найдивовижнішим шляхом.

У далекому 2009 році Київський метрополітен закупив у Росії вагони майже на 1,5 мільярда гривень. Спецслужби України ще тоді попередили, що ціна завищена приблизно на 770 мільйонів. Ця сума явно була призначена для "розпилу" учасниками угоди. Зчинився скандал, у результаті якого метрополітен не доплатив російським партнерам 360 мільйонів гривень. Після повернення в Україну Павла Фукса, з'ясувалося, що ці гроші метрополітен повинен йому. Фукс подав у суд. Як ви розумієте, отримати із Росії хоч якісь документи Київський метрополітен не зміг. А без них не зміг і довести наявність афери. У результаті суд постановив виплатити Павлу Фуксу цю суму. А оскільки минуло майже 10 років, то з урахуванням інфляції і відсотків, які набігли, сума зросла до 1,6 мільярда гривень. Так що тепер кожен киянин і гість столиці, заходячи у метро платить приблизно 2 гривні Павлу Фуксу за успішно проведену майже десять років тому аферу.

І це незважаючи на те, що кримінальне минуле Павла Фукса проявилося досить виразно. Ще в 2013 році американський Інститут дослідження Росії, спираючись на дані спецслужб, склав колоду карт "Російська мафія". На кожній карті був зображений представник організованої злочинності. Одна з карт була присвячена Павлу Фуксу. Звичайно, ця колода не є доказом. У Росії її назвали "PR-акцією". Але у 2016 році, коли Павло Фукс прилетів із Лондона у Маямі, його заарештували одразу в аеропорту. Після тривалої розмови з працівниками ФБР, "товариша Фукса" повернули в Лондон. Його американську візу анулювали. У відповідь на запит адвоката, ФБР повідомило, що "Павло Фукс пов'язаний із кримінальними структурами в Росії й Україні, тож становить загрозу безпеці США".

Чому українська влада вирішила дати притулок ''товаришу Фуксу''?

У жовтні 2018 року Павло Фукс прибув на приватному літаку в Ізраїль. Про його приліт були завчасно попереджені ізраїльські спецслужби. В аеропорту Павла Фукса затримали й після допиту видворили з території Ізраїлю. Формулювання — таке ж, як у спецслужб США: "загроза безпеці держави".

Однак, цим ізраїльські спецслужби не обмежилися і вирішили перевірити, для чого і до кого летів в Ізраїль Павло Фукс. Які у нього є інтереси на "Святій землі"?

З'ясувалося, що Павло Фукс мав намір зустрітися із бізнесменом Ігорем Коломойським, який перебуває в Ізраїлі, і "вирішити з ним" деякі проблеми, що стосуються "Приватбанку", який раніше належав Коломойському, а потім був націоналізований урядом України. Але, видно, посередництво "рішали Фукса" не дуже цікавило Ігоря Коломойського.

Утім, неможливість перетнути кордон США й Ізраїлю, не дуже засмутила Павла Фукса. Він повернувся у рідну Україну, де його ні в чому не звинувачують і не підозрюють, і де у нього все виходить. Завдяки зв'язкам в адміністрації президента Порошенка, він взяв під контроль Національну компанію "Надра України", став представником у Києві британської корпорації JKX Oil & Gaz, яка займається видобутком газу.

Годі збагнути! Представник британської компанії, що котирується на Лондонській фондовій біржі, — відомий кримінальний авторитет, якому заборонений в'їзд у США й Ізраїль із міркувань безпеки! Батьки суворого і манірного, чесного і пунктуального британського бізнесу перевертаються у трунах!

Чи знають громадяни України, що їхня країна опинилася у ситуації, описаній приказкою "голодний кіт стеріг сметану"? Національну компанію "Надра України" контролює неохайна людина, котра загрузла у корупції, й назвати яку бізнесменом язик не повернеться! Чи можна придумати більше приниження для країни?

А тепер повернемося до запитання, із якого ми почали ці замітки. Чому влада України прийняла з розпростертими обіймами "будівельного кидалу", людину, підозрювану в зв'язках із російською мафією і російськими спецслужбами, і яка представляє загрозу безпеці США та Ізраїлю — Павла Фукса?

Починаючи з 2014 року Павло Фукс розпочав гру на енергетичному ринку України, активно скуповуючи компанії із видобутку нафти, газу і вугілля, а також газові родовища у Полтавській і Харківській області. Чи не є ці дії Павла Фукса елементами "гібридної війни" Росії проти України. Адже Павло Фукс не просто бізнесмен. Він багато років працював із компаніями, тісно пов'язаними з Кремлем. І те, що його не покарали за численні афери, може свідчити, що Кремль тримає його на гачку — і має можливість змушувати виконувати якісь доручення.

До речі, брат Павла Фукса Роман і сьогодні живе в Росії. Веде бізнес, процвітає. Знаючи мстивість російської влади у відношенню до їхніх кривдників, важко відповісти на запитання, чому правоохоронні органи Росії не чіпають Романа Фукса? Адже він причетний до багатьох афер брата. Наприклад, позику в Ощадбанку вони і брали, і не повертали разом. Відповідь на це запитання може бути тільки одна — ФСБ Росії повністю контролює діяльність двох братів Фуксів. Романа — в Росії, Павла — в Україні.

І ще одне. Позики Павло Фукс брав не тільки в Ощадбанку. Відомий випадок, коли він взяв позику з кримінального "общака". І не повернув. Чи може підприємець не повернути позику, взяту з російського кримінального "общака" і залишитися при цьому живим? Відповідь на це запитання — може. Правда, за умови, що за ним стоять усією своєю міццю спецслужби Росії.

Не варто забувати й про те, що, отримавши у 2016 році новий український паспорт, Павло Фукс зберіг і російський. Чиї інтереси захищає в Україні громадянин двох конфліктуючих держав? Навряд чи українські.

Невже всього цього не розуміє найближче оточення президента Петра Порошенка? Або дійсно їм "підійде тепер будь-який"?

Такий цей персонаж — Павло Фукс, який представляє загрозу безпеці США й Ізраїлю, але чомусь прийнятий владою України. Ми продовжимо знайомити вас із його діяльністю, із подробицями його аферистських схем і шахрайських операцій. Із однією лише метою: припинити його ділову активність в Україні, яка аж надто схожа на підривну діяльність.