Чому ''рвонув'' завод Фірташа біля Армянська: передісторія ''хіматаки''

Минуло три тижні з моменту викидів "невідомої ядучої речовини" в районі Армянська, де розташований титановий завод Дмитра Фірташа, після чого по обидва боки Перекопу десятки дорослих і дітей опинилися в лікарнях із симптомами отруєння, школи і дитсадки закрили, дітей вивезли в санаторії.

Відео дня

Але ні в окупованому Криму, ні на вільній території України досі не можуть установити — що ж це було і звідки витікало. І ще витікатиме. Бо першопричина того, що відбувається, — патологічна жадібність, яка штовхай людей заради наживи на вбивство собі подібних і середовища, в якому вони живуть, на зрадництво, скуповування держави й розпродаж Батьківщини. А тих, хто намагається усунути хоча б загрозу екологічного лиха в цьому конкретному випадку, в українській владі поки що не спостерігається. З тих самих причин.

Трохи хронології та послідовності подій. Початок історії — зовсім не ніч із 23 на 24 серпня, коли на околицях заводу "Кримський титан" випали опади, які спричинили хімічне забруднення довкілля й погіршення самопочуття населення в радіусі шести десятків кілометрів. Люди скаржилися на ядуху, алергічні висипання на тілі, урожай на городах загинув, а металеві предмети на вулиці вмить поіржавіли. Початок цієї історії треба вести хоча б з 2012 року.

Попередники

Тоді олігарх Дмитро Фірташ приватизував завод "Кримський титан", відкрив у ньому новий цех для виробництва сірчаної кислоти (стрічечку особисто перерізав президент Віктор Янукович), подвоїв виробництво двоокису титану і заявив про амбіційні плани довести його виробництво з 2,5 до 8% обсягу світового ринку. І до мети, завдяки близькості до влади, ішов легко, зосередивши під своїм контролем по суті весь виробничий ланцюжок: поклади ільменітової руди в Житомирській області — ГЗКи — заводи "Кримський титан", "Сумихімпром", Запорізький титано-магнієвий.

Читайте: ''Опинилися в газовій камері'': в Армянську відбулася повторна ''хіматака'', люди в паніці

2014 року, після зміни влади, ланки цього ланцюжка нібито почали сипатися: Кабмін розірвав договори й відкликав ліцензії на родовища, САП–НАБУ узялися повертати державі ЗТМК, а окупація Криму Росією і зовсім мала зупинити виробництво на "Кримському титані". Ні, подвигів від Дмитра Фірташа з патріотичних почуттів ніхто не очікував, але логіка диктувала: без житомирського ільменіту й дніпровської води він не працюватиме. А при дефіциті води — і поготів, оскільки це може спричинити технологічні аварії.

Однак жадібність штовхнула людей, які приймають рішення в Україні, на інше. Після нетривалої "блокади" заводу архаровцями Аксьонова, які вимагали сплачувати податки в скарбницю "республіки", Фірташ перереєстрував підприємства в Росії. А пролобійований олігархами закон України про вільну економічну зону "Крим" дозволив їм вписатися в гібридну схему, зберігши кримські активи і клонувавши юросіб в українській і російській юрисдикції. У випадку з "Кримським титаном" це було так: у Києві в березні 2015 р. його було перереєстровано як ПАТ "Юкрейніан кемікал продактс" з Вірменською філією, а в Москві з'явилося ТОВ "Титанові інвестиції", теж із заводом-філією в Армянську. Але, за українськими документами, "Юкрейніан кемікал продактс" здав завод в оренду "Титановим інвестиціям". Однак ті в себе пишуть, що завод — це їхня філія. Солі додали українські санкції, під які 2016 року потрапила московська компанія, і російський ВТБ, який зажадав від "Кримського титану" повернути кредит. Але це, як виявилося, дріб'язок, порівняно з проблемами з водою та ільменітом.

Воду Північно-Кримським каналом навесні 2014 року адміністрація в.о. президента України Турчинова пускати заборонила. Сировину, завдяки закону про ВЕЗ, гнали залізницею в окупований Крим навіть після того, як наприкінці 2014-го було закрито сполучення з півостровом, — гілка "Укрзалізниці" на "Кримський титан" продовжувала працювати. Допоки її не перекрили учасники Громадянської блокади Криму. Вони ж і обрубали (у прямому значенні слова) корупційний контракт на постачання електроенергії в Крим. Судячи з річних звітів "Кримського содового заводу", який також належав Фірташу (були у відкритому доступі, на відміну від звітів "Кримського титану"), усунення дефіциту води та електрики потребувало величезних витрат.

Для видобування прісної води пробурили свердловини, які "висушили" весь регіон.

Доставка ільменітового концентрату з Іршанського ГЗК з 2015 року породила нову логістичну і корупційну (вищого рівня) морську "ільменітову схему". Порти Криму, як відомо, закриті урядом України для суднозаходження і перебувають під санкціями ЄС і США. Щоб обійти ці обмеження, придумано багатоходівку, кожна ланка якої сама по собі ніби не порушує закону і санкцій, а в цілому — складові злочинного наміру та його реалізації. Схема після журналістських розслідувань і кримінального провадження Військової прокуратури змінювала маршрут. Спочатку теплоходи з українським ільменітом ганяли з Одеси на рейдову перевалку Керченської протоки, де його перевантажували на російські судна й везли в Керч. Тепер шлях довший і трохи дорожчий — через турецький Самсун. Є окремі випадки ще більш незаконного імпорту — з Норвегії, суднами німецької компанії (усі учасники афери тепер під слідством у своїх країнах). Але не в Україні, де над "ув'язненим" у Відні олігархом продовжують тримати захисний купол.

Читайте: ''Такого ще не бачили!'' Опубліковане відео після ''хіматаки'' в Армянську

У "ільменітової схеми" є не тільки український початок, а й український кінець: діоксид титану з Криму московське ТОВ "Центр оптимальних технологій" експортує "у багато країн світу", як сказано на його сайті, завдяки українським сертифікатам походження. Але це — окрема історія.

Що рвонуло?

За великим рахунком — українська й російська корупція.

У ситуації дефіциту води, сировини, електроенергії хімічний завод, що має три об'єкти першого класу небезпеки, мав бути зупинений. Але жадібність власника, з одного боку, і потреба наповнювати скарбницю окупованого Криму — з другого, продиктували інше рішення. Корумпованість влади в Україні стала гарантом продовження роботи цієї хімічної бомби на межі Херсонщини і Криму.

Російські органи та їхні холопи в Криму обстоюють версію випарів із кислотонакопичувача заводу через те, що Україна перекрила воду з Північно-Кримського каналу. Тему "порушення норм міжнародного гуманітарного права" (МГП) просувають в Україні Опоблок і його медіарупори, замовчуючи те, що відповідно до цього самого МГП усе життєзабезпечення має забезпечити країна-окупант, а не країна, яка постраждала від її дій. Крім того, є безліч свідчень порушення "Кримським титаном" техніки безпеки та екологічного законодавства. Були вони і до окупації, є тим паче й нині. Роспромнагляд регулярно штрафує "Кримський титан" за заниження рівня викидів забруднюючих речовин. Торік — на 300 млн рублів, цього року — більш ніж на 700 млн. Активісти Кіберальянсу добули також акти Ростехнагляду, які свідчать про десятки порушень на небезпечних об'єктах заводу. Від обвалу конструкцій цеху — до витікання газу й корозії майданчика обслуговування реактора розкладання.

Українських версій того, що сталося, — цілих три: порушення технології та експлуатації небезпечного виробництва (поки що без уточнення), влучання снарядів у кислотонакопичувач під час навчань російських вояк (версія військової розвідки — без деталей) і провокація російських спецслужб із метою дестабілізації ситуації у прикордонній області.

Як здається, насправді життєвою цілком може бути версія гібридна. На "брудному" виробництві завжди і за будь-якої влади, включаючи окупаційну російську, можна було домовитися, оскільки воно було і є бюджетоутворюючим. "Труба має диміти", — цей мем часів прем'єра Могильова ще пам'ятають у Криму. Що змінилося після окупації Криму? Фірташ платить тільки окупантам. Це йому дозволяє закон про ВЕЗ "Крим", ухвалений дуже патріотичним українським парламентом. При цьому відходи скидає на вільну територію.

Адмінкордон із Херсонщиною, біля якої розташований завод, досить умовний, оскільки понад 1100 гектарів у Чаплинському районі займають відстійники титанового заводу. А саме (цитую за судовими рішеннями): органонакопичувач (93,3 га), кислотонакопичувач (площа 464,45 га) і фосфогіпсосховище №2 (31,3 га). Землі орендує "Юкрейніан кемікал продактс", але за скидання відходів із 2016 року не платить жодної копійки. Як повідомили Центру журналістських розслідувань у Херсонському управлінні ДФС, екологічний податок з компанії не стягується через те, що, за повідомленням "Юкрейніан кемікал продактс", титановий завод в Армянську припинив виробництво у зв'язку з окупацією Криму(!). І — так! — податківці вірять. Може, хоч прокурори очі розплющать, якщо ніхто не завадить, звичайно.

Перше кримінальне провадження у зв'язку з переміщенням відходів через "адмінкордон ВЕЗ "Крим" без митного оформлення" було відкрито ще 2016 року.

Читайте: Завод "Титан" в Армянську обстріляли російські військові: українська розвідка

Слідство встановило, що до 2016 року з метою зменшення відрахувань у державний бюджет посадовими особами підприємства відходи — гідролізну кислоту — вилучили з переліку відходів 2-го класу небезпеки і визначали за своєю, не узгодженою з органами влади, методикою як відходи 4-го класу. Яким чином? "При розрахунку екологічного податку посадові особи підприємства використовують методику, яка визначає дані відходи в результаті їх змішування з іншими як 4-го класу небезпеки". Що із чим змішують і чим ця алхімія небезпечна, на жаль, в ухвалі суду не сказано.

Це кримінальне провадження прокуратурою АРК ще не завершене — чекають результатів економічної експертизи, яка порахує, на скільки Фірташ нагрів Батьківщину на ухиленні від екологічного податку.

Друге провадження щодо "Титану" відкрито вже зараз, після "іржавіння стволів" і сотень потерпілих по обидва боки Перекопу. Реальної їхньої кількості не називають ні в РФ, ні в Україні. У соцмережах можна знайти "свідчення" про як мінімум п'ятьох померлих працівників заводу та місцевих жителів. Севастопольські "Примечания" пишуть про те, що мешканці Армянська залякані адміністрацією заводу і міста: люди хворіють, але бояться говорити. "Численні звернення до лікарів по всіх санаторіях. У самому Армянську інфекційка забита. У дітей блювота і пронос".

Цієї середи на світанку українські прикордонники на контрольному пункті "Каланчак" знову зафіксували "незначне перевищення по сірководню" — в 1,8 разу. За словами начальника Херсонського обласного центру гідрометеорології Юрія Кирияка, сталося це через росу, яка вперше випала після 30 серпня. "Забруднюючі речовини при формуванні роси опустилися вниз, де розташована лабораторія. Це пояснює, чому фіксація була лише сорок хвилин. А потім концентрація знову знизилася. Ми можемо сказати, що повітря в шести населених пунктах чисте", — повідомив Кирияк.

При цьому обласна Регіональна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, яка засідала в четвер, так і не вирішила, коли в чисті херсонські села (а їх одинадцять в окрузі "Кримського титану") повернуть дітей, вивезених у санаторії Скадовська. Невідомо також, з якими діагнозами лежать у лікарні 13 дітей, шестеро з яких — віком до року.

Народний депутат Рефат Чубаров, оцінюючи ситуацію як потенційно небезпечну катастрофічними наслідками, закликав зібрати РНБО. Але обійшлися роботою регіональної комісії. Навіть не Штабу НС. Реакція влади України була настільки показово млявою, що сумніватися не доводилося: тема незручна, як скулений їжачок. Хоч де візьми — колеться. Фірташ. Постачання українського ільменіту в Крим. У закриті порти Криму. Всупереч санкціям. Президент Порошенко кинувся було приймати дітей з Армянська — так їх уже на ПБК Аксьонов відправив. При цьому про дітей із сіл Херсонської області вже наступного дня згадали. Відправили в Скадовськ. І щодня повідомляють, що повітря чисте. Просто роса...

Читайте: У Армянську найбільше постраждають люди з проблемами органів дихання - еколог

Запитання "що робити?" в цій ситуації — риторичне. Оскільки очевидно: щоб зупинити особливо небезпечне не контрольоване Україною виробництво на кордоні з окупованою РФ територією, потрібно, по-перше, просто припинити постачати сировину — українського ільменітового концентрату з українського державного Іршанського ГЗК. Це в повноваженнях українського уряду і правоохоронних органів. По-друге, внести компанії — учасниці "ільменітової схеми" до санкційних списків РНБО, з подальшим внесенням до списків ЄС і США. А якщо зовсім по-дорослому — то скасувати закон про ВЕЗ "Крим", який усе це неподобство й узаконив. Той самий закон, чия доля все ніяк не вирішиться робочою групою на чолі з вірнопрезидентською Южаніною. По-третє, сформувати програму дій з деокупації Криму. Але при цій владі — навряд чи.