"Бізнес" ціною у мільярди: хто заробляє на українській митниці?

Митниця є однією з найприбутковіших і водночас – однією з найкорупмованіших державних структур. Щодня через корупційні схеми повз бюджет у приватні кишені витікають мільйони. І це – тоді, коли у держави катастрофічно не вистачає часу ні на протиепідемічні заходи, ні на виконання своїх зобов’язань перед власними громадянами.

Водночас що менше митникам вдається офіційно виконати планові показники – то більші підкилимні війни розгортаються за можливість керувати цією структурою. Тому що природа не терпить порожнечі. І те, що не потрапило в бюджет, обов’язково матеріалізується у чиїйсь приватній кишені.

25 червня, у день професійного свята українських митників OBOZREVATEL розпочинає серію розслідувань, присвячених тому, що насправді коїться у Державній митній службі. Ми розкажемо про тіньових керівників митниці та назвемо прізвища їх ставлеників. Розкриємо подробиці схем, через які держава втрачає мільйони, а громадяни – віру у державу та навіть надію на гідне життя у майбутньому. Ми крок за кроком покажемо, як і хто саме обкрадає українців, не зменшуючи своїх апетитів навіть у такі складні часи, які Україна переживає зараз.

Сьогодні, у першій частині нашого розслідування, ми пояснимо, чому так довго не призначається новий голова митниці, а також привідкриємо завісу таємниці над тим, що відбувається за лаштунками служби, хто керує митницею і заробляє на ній шалені кошти, поки шириться діра у держбюджеті.

Попередній голова Державної митної служби Максим Нефьодов був звільнений 24 квітня цього року. Медійна репутація потужного молодого реформатора, схоже, виявилася мильною бульбашкою. Анонсувавши будівництво "нової митниці", Нефьодов, як констатують більшість експертів та провалені плани надходжень, лише зруйнував те, що сяк-так ще трималося купи і з горем навпіл працювало. Натомість після звільнення Нефьодова управління митною службою, судячи з усього, перейшло до людей, які сиділи на потоках довгі роки до цього. Тих, хто активно почав відроджувати колишні схеми.

Наразі митницею вже два місяці керує Ігор Муратов, який до того очолював один із департаментів служби. Він досі зберігає приставку "в.о.", але, схоже, майже не впливає на процеси, що відбуваються на митниці. Втім, джерела, близькі до ДМС, натякають: реально керує там людина, яка допомогла Муратову обійняти нинішню посаду і якій, схоже, зовсім не цікаво, аби служба отримала постійного голову. Наші джерела називають прізвище Анатолія Макаренка.

Якщо це так – у затягуванні з призначенням керівника ДМС є своя логіка. Бо ж, як відомо, у мутній водичці легше рибка ловиться. А саме цим – "риболовлею" на мутних корупційних потоках, що течуть через митницю – і заробляє, подейкують, пан Макаренко.

Як працює митниця і де у ній можна заробити, Макаренко має знати достеменно, адже чимало років пропрацював у цій структурі, пройшовши шлях від простого митного інспектора до голови ДМС. Із приходом Януковича він поступився кріслом Ігорю Калетнику, але після Революції Гідності знову повернувся на високу посаду – цього разу заступника голови ДФС – і за розподілом обов’язків управляв митницею. Однак уже за рік, навесні 2015-го, після проведення службового розслідування, був звільнений – за даними видання "Ліга", з розгромним формулюванням "За порушення присяги державного службовця".

Втім, подібний анамнез не завадив Макаренку ні позиціонувати себе як видатного експерта з роботи митниці, якому делегували місію наведення порядку у цій службі, ні, зрештою, як запевняють джерела зі служби, підім’яти під себе всю митницю і фінансові потоки, формально залишаючись у стороні.

Кадри вирішують все

Будь-який керівник, розпочинаючи роботу, насамперед заводить на ключові посади в організації свої кадри. Макаренко тут винятком не став.

Використовуючи "свого" в.о. голови ДМС Муратова та зв’язки в ОП, він, подейкують, почав розставляти своїх людей туди, де йому найбільше потрібен був повний контроль. Зокрема, на регіональні митниці – Чернівецьку, Закарпатську, Чорноморську, Одеську і Київську. Водночас Київській митниці начебто приділялася особлива увага – адже саме через Київську митницю проходять величі обсяги товарів та чималі суми. І саме там, якщо вірити численним розслідуванням та інсайдам, провертаються наймасштабніші схеми.

Керування Київською митницею Державної митної служби України Макаренко може здійснювати через свою "праву руку" – ексмитника Юрія Дворака, а той, зі свого боку – через начальника Київської митниці Антона Борисенка.

Іще на початку червня у мережі з’явилося відео, на якому зафіксовано, як прямо у роздягальні співробітники митного посту "Столичний" ділили хабарі за митне оформлення автомобілів за зниженою вартістю. Однак ні "зашкварений по самі вуха", за словами нардепа Олександра Дубінського, Борисенко, ні інспектори-хабарники так і не були звільнені. Принаймні, про це кілька днів тому повідомив Дубінському сам Муратов – під час візиту нардепа у ДМС.

Згідно з повідомленням, що було опубліковане на Telegram-каналі "Голда Меїр", Київська митниця може приносити Макаренку та його ставленикам мільйони гривень щодня. Гроші, як стверджується у повідомленні, особисто заносить своєму фактичному керівникові Борисенко. Автори каналу розкривають шокуючі подробиці можливого заробітку на митниці: мовляв, тут "стрижуть" кошти з практично всього імпорту, починаючи від коштовних японських снастей для риболовлі і закінчуючи дорогими європейськими та азіатськими міксами, продуктами. Основне джерело "прибутку" – заниження митної вартості і підміна товарів чи кодів на них, заниження ваги. За "винагороду" митна вартість товарів, що ввозяться окремими компаніями, як повідомляє канал, занижується у десятки разів! Водночас для найбільш потужних митних постів періодично зменшуються планові надходження – з тим, аби наростити надходження "непланові", на які потім ділки від митниці купуватимуть нові елітні автомобілі, будинки та коштовності. Які, за давньою українською традицією, не знайдуть відображення у їхніх податкових деклараціях.

Скільки внаслідок такої діяльності недоотримує держава – можете собі уявити. Або послухати, які цифри озвучує "експерт" Макаренко: якщо його реальна роль на митниці не перебільшена, він точно знає, скільки там можна заробити.

За таким же принципом працюють і інші регіональні митниці, де, за нашою інформацією, Макаренко міг лобіювати призначення таких керівників, як:

– Олег Погоріловський – на Одеській митниці;

– Олександр Щуцький – на Чорноморській митниці;

– Олег Поліщук – на Чернівецькій митниці;

– Юлій Богуш – на Закарпатській митниці.

Насправді, список людей Макаренка на митниці може бути набагато більшим. Наскільки – розповідатимемо у наступних публікаціях.

"Свої люди" – всюди

Не меншої уваги заслуговують також можливі зв’язки Макаренка з людьми, яких ЗМІ давно охрестили "контрабандистами": Сеяром Куршутовим, Орестом Фірманюком та Віктором Шерманом. Кожен із них, як свідчать наші джерела, безпосередньо пов'язаний із Макаренком. При цьому Куршутов впливає і на Шермана, і на Фірманюка – і без його відома, мовляв, у Південному регіоні не можна завезти жоден контейнер або трак із товарами.

Свого часу, як повідомляли ЗМІ, Куршутов відповідав за багатомільйонні корупційні збори з імпортерів. Принаймні про це у коментарях журналістам заявляв народний депутат Андрій Холодов. Про можливі "досягнення" Куршутова говорили громадські активісти, які проводили власне розслідування.

Зараз, подейкують, він відновлює втрачені раніше позиції головного "схемщика". Це Куршутову вдається завдяки можливому встановленню зв’язків з Офісом президента: через заступника глави ОП Андрія Смірнова він має виходи на Єрмака.

У "темні часи", які зараз настали для української митниці, ці люди почуваються більш ніж добре. Адже, за деякими даними, мають привілейовані умови для ввезення товарів. Наприклад, як розповідають наші джерела, Фурманюку дозволено ввозити дорогий одяг найвідоміших світових брендів від 7 доларів за кілограм. Можете лише уявити, скільки недоотримує бюджет.

Безумовно, на цій схемі відображена лише частина можливих прихованих зв’язків людини, яку називають тіньовим керівником української митниці – Анатолія Макаренка. Період турбулетності та хаос, у який занурилася митна служба після звільнення Нефьодова – найкращий час для кадрових перестановок і для розміщення гравців на ключові посади.

Ось це фото, яке Макаренко виклав на своїй сторінці у Фейсбук, краще від тисяч слів демонструє, хто насправді керує митницею, а хто – виконує роль безвольної і, як показало відео візиту нардепа Дубінського в кабінет до Муратова, не дуже професійної ширми для реального керівника.

Є всі підстави припускати, що ці люди щохвилини можуть заробляти шалені гроші – щохвилини відбираючи в українців можливість таки збудувати країну своєї мрії. І OBOZREVATEL продовжить розповідати про тих, хто це робить, те, як це робиться, і те, скільки кожному з нас коштує корупція на митниці – аби це зупинити.

Тож – далі буде.