Як в Одесі держвласність розкрадають

Одеса завжди славилася своїми шахраями, чиї подвиги описували в книгах, про яких показували в кіно. Сьогодні афери стають прозаїчніше, а аферисти - примітивніше. Справа з "отжатием" державного спорткомплексу на Сільськогосподарському провулку в Одесі, на перший погляд, схоже на тисячі подібних історій про розкрадання держвласності в нашій країні - прийшли, провернули схему, "заробили грошей", а діти залишилися на вулиці. Однак існує важлива відмінність: суд не закінчений, бізнесмени ще не перемогли і майно все ще може бути повернуто законному власнику - одеситам, пише Цензор.нет . Спорткомплекс загальною площею майже 6 тисяч квадратних метрів, що належить Міністерству оборони, розташований на території військового містечка № 216 , біля Стадіону СКА. Тут працює школа художньої гімнастики, виростила 2-х олімпійських чемпіонок, і навіть єдиний у місті відкритий басейн з підігрівом. Таке "тепле" місце не могло не привернути інвесторів з великої дороги. І такі інвестори з'явилися. У березні 2006 року директор філії ЦСБУ Міністерства оборони "Укроборонбуд" В'ячеслав Мельник укладає з ТОВ "ГРІН КОІН" інвестиційний договір, а також договір пайової участі. За його умовами, компанія отримувала у власність вищевказаний спорткомплекс в обмін на квартири для військовослужбовців або грошову компенсацію. Пізніше слідство встановить, що договір був фіктивним: Мельник перевищив свої службові повноваження і не мав право передавати майновий комплекс, який все ще значився на балансі Міністерства оборони. Суд визнав, що чиновник діяв в інтересах комерсантів з метою передачі комплексу у їх власність. Природно, ні квартир, ні грошей військові не дочекалися. Однак це не завадило директору і засновнику ТОВ "ГРІН КОІН" Євгену Дєєву (нині власник і генеральний директор Ауді Центр Одеса Південь) оформити право власності на армійський спорткомплекс на основі відповідного рішення Господарського суду Одеси від 31 вересня 2007 року. У 2008 році після старту підготовки Україна до Євро-2012 Міністерство оборони раптом схаменувся відсутності цілого спортивного комплексу, без якого Стадіон СКА втрачав свою функціональність. Військова прокуратура порушила кримінальну справу проти громадянина Мельника, а також подала до суду на Дєєва і Ко з метою повернути спорткомплекс в держвласність. Після гучного розслідування Мельник був засуджений до 8 років позбавлення волі, а Господарський суд Одеської області скасував право ТОВ "ГРІН КОІН" розпоряджатися вищевказаним нерухомим майном, визнавши недійсними "липові" договори, підписані Мельником. Здавалося б, справедливість восторжествувала: стадіон повернуть у державну власність, а Мельник навіть принесе деяку користь батьківщині, виготовляючи тапочки в місцях не таких віддалених. Але не тут-то було. Справа в тому, що ще в 2007 році Дєєв встиг перепродати спорткомплекс ПП "Інвестиційна компанія" ЮГ-ІНВЕСТ ", засновниками якої були якісь Петро Чобан та Сергій Скрипка. Таким чином" ЮГ-ІНВЕСТ ", кажучи юридичною мовою, став сумлінним набувачем, які мають імунітет проти вищевказаних домагань прокуратури. Пішла чреда судових тяжб і розглядів, в яких військова прокуратура Південного округу, не вистачає зірок з неба, зазнавала невдачі за невдачею аж до останнього фіаско в Апеляційному суді 14 листопада 2012. Здавалося, що прокурори, маючи на руках безліч незаперечних доказів, вперлися лобом в глуху стіну. Як чи не дивно, вихід із ситуації підказав Вищий господарський суд, який в одному з рішень по справі прозоро натякнув прокурорам, що єдиний спосіб повернути свою власність з рук добросовісного набувача - це віндикаційний позов, якщо власність була вилучена у початкового власника внаслідок шахрайської схеми. Для цього потрібно було довести, що ПП "ЮГ-ІНВЕСТ" прекрасно знали, що ТОВ "ГРІН КОІН" не мало право на відчуження спорткомплексу. І ось тут починається найцікавіше - що не вдалося довести прокурорам , вдалося довести журналістам. У розпорядження редакції потрапив документ, який свідчить про те, що пан Дєєв продав спорткомплекс компанії, безпосередньо пов'язаної з його матір'ю Вірою Калмакан. У своїй пояснювальній записці оперуповноваженому УБОЗу пані Калмакан особисто підтвердила, що в 2007 році вона придбала корпоративні права ПП "ЮГ-ІНВЕСТ", а засновники компанії, Чобан та Скрипка, є лише представниками Віри Василівни. Крім того Калмакан визнала, що саме вона захищала спорткомплекс на Сільськогосподарському провулку як свою власність і для цього найняла юридичну компанію, яка виграла для неї три судових процеси. Після такого визнання ставати очевидним, що чреда перепродажів спорткомплексу є наслідком не випадкового рішення недосвідченого бізнесмена, а чітко спланованим планом, який склав і здійснив цілий сімейний клан. Враховуючи всі ці факти, пані Калмакан та її юристам буде важко довести, що вони не знали про нечисту схемою, яку провернув її син Дєєв. Тепер ПП "ЮГ-ІНВЕСТ", яким, за її ж визнанням, володіє Віра Василівна, насилу можна назвати "добросовісним набувачем". Залишається сподівається, що військові прокурори читають пресу і зможуть взяти до уваги вищевикладену цінну інформацію перед розглядом справи в останній інстанції - Вищому господарському суді України. Тим більше, що представник Військової прокуратури у справі, Андрій Гончаренко, запевнив нас, що прокуратура буде боротися до кінця: "Ми обов'язково подамо касацію у справі Спортивного клубу № 9", - заявив він. Принаймні, хотілося б, щоб діти і далі займалися волейболом і гімнастикою в спорткомплексі, який в 1966 році побудували одеські солдати для своїх нащадків з ініціативи тодішнього командувача Одеським округом, легендарного генерала армії (згодом головного маршала бронетанкових військ) Амазаспа Бабаджаняна.