Баласт на крилах України
Аеропорт "Бориспіль" зіграв досить непривабливу роль в ході революційних подій у Києві. Коли стало ясно, що режим Януковича посипався, коли сам він "зробив ноги", тобто, вибачте, "переїхав" на обстріляної машині, двох вертольотах і літаку, з України рвонули всі, чиї рильця (а швидше рила) були в пушку. Всі ті, хто обслуговував павший режим, хто крав при ньому, всі, хто міг побоюватися, що його веселі дні закінчилися і настав час тримати відповідь за всі свої брудні справи - всі вони, як і належить в таких ситуаціях, стали шукати вихід. І знайшли його в "Борисполі". Аеропорт надав можливість бігти від правосуддя всім, хто в тому потребував. І не тільки бігти, але і вивезти велику кількість цінностей.
Чому? Та тому, що до "Борисполю" мають безпосереднє відношення панове Борис Кауфман і Олександр Грановський, одеські бізнесмени, близькі до Віктора Януковича - молодшому. Саме через Кауфмана і Грановського Сім'я придбала контроль над "Борисполем", а також двома іншими великими аеропортами України - одеським і сімферопольським.
Неодноразово з'являлися публікації про те, як директор "Борисполя" Кочанов сприяє корупційним схемам Кауфмана в організації транспорту в аеропорту "Бориспіль", а також в організації торгівлі. При цьому якість роботи аеропорту залишало бажати кращого, працівників підприємства масово звільняли - тобто, робота підприємства "оптимізувалася" у напрямку забезпечення максимальної незаконного прибутку Кауфмана і Грановського. Що й не дивно, адже Кочанов раніше очолював вотчини Кауфмана і Грановського - аеропорт "Одеса", де всі ці схеми давно випробувані і приносять господарям жадану прибуток.
За підсумками 2013р. Кочанов нарікав, що чистий прибуток "Борисполя" впала втричі порівняно з 2012р. Він стверджував, що тому посприяло збіг "низки негативних факторів". Однак можна з упевненістю стверджувати, що головний негативний фактор в цій ситуації - сам Качанов і його господарі Кауфман і Грановський. Адже їх прибуток, на відміну від прибутку аеропорту, аж ніяк не впала.
З аеропортом "Сімферополь" теж ситуація цікава. Зараз він слухняно виконує команди російських окупаційних військ. Зокрема, там не зміг приземлитися літак глави МВС Арсена Авакова - його не прийняли. Нардеп Міщенко прямо стверджує, що збройне захоплення аеропорту стався за сприяння Кауфмана і Грановського. Бізнесмени придбали аеропорт за непрозорою схемою - фактично, конкурсу не було, а статутний капітал голландської компанії Van den Akker Holding BV, через яку ці панове встановили контроль над аеропортом, мала статутний капітал усього в 18 тис. євро.
До речі, займався цим всім все той же Кочанов. В результаті можна спостерігати, як цілком перспективний аеропорт досі не отримав потрібної розвитку. А адже Крим потребує великому сучасному аеропорті, який би зміг підвищити привабливість півострова як для туристів, так і для бізнесменів. Втім, тепер аеропорт "Сімферополь" втрачений для України. А ось втрачений він для Кауфмана і Грановського - це ще питання. Люди, близькі до "Родині", запросто знайдуть спільну мову з новим маріонетковим урядом Криму, яке очолює колишній кримінальник Аксьонов по кличці "Гоблін". У них стільки спільного - насамперед, творче ставлення до власності і до державних інтересів - що вони, безумовно, домовляться.
В Одесі Грановський та Кауфман діяли по властивому їм принципом: пообіцяти масштабні інвестиції, після чого тупо сісти на фінансові потоки і набивати свою кишеню. Вони так і не змогли профінансувати будівництво пасажирського терміналу. До реконструкції злітно-посадкової смуги вони теж так і не приступили. У підсумку виділяти відповідні кошти і докладати організаційні зусилля довелося державі. Зараз мерія Одеси розриває договір з Кауфманом і Грановським. Цьому передували масові позови пасажирів проти аеропорту, з якого вони не змогли вилетіти з причини критично застарілого обладнання, не здатного забезпечити безпеку польотів у тумані.
Власне, картина ясна. "Сім'я" полетіла, але її метастази залишилися, її методи живі. І якщо Україна не викорчують паразитичні методи ведення бізнесу, які практикуються, у тому числі Грановським і Кауфманом, можна буде стверджувати, що ця зима - доленосна, повна трагедій і сподівань - пройшла даремно. Але дуже вже не хочеться в це вірити.