Андрій Єрмолаєв: "Референдум - ящик Пандори"
Віртуальний меморіал загиблих борців за українську незалежність: вшануйте Героїв хвилиною вашої уваги!
Застиглі в сутичці за політреформу команда Президента і решті політикум поглиблюють кризу влади в Україні. Сценарії розвитку подій - один похмуріше іншого. Про найбільш ймовірних "ЕІ" запропонували розповісти одному з найбільш розсудливих політологів Андрію Єрмолаєву.
- Наскільки ймовірно, що ВР за наполяганням Президента скасує постанову про відставку уряду?
- Думаю, що це нереально. Для такого повороту подій необхідна політична консолідація. Цього поки немає.
З 1 січня ми живемо в новому політичному просторі - у новій редакції Конституції 1996 року. Інша справа, і це головна проблема початку року, - велика частина норм нової редакції Конституції не забезпечена законодавчими процедурами. Тому найближчим часом необхідні закони про Кабмін, про регламент ВР, про опозицію. Лише завдяки прийняттю цих та ряду інших законів можна буде повноцінно реалізовувати нові повноваження всіх гілок влади і, відповідно, давати оцінку законності цих дій. Оскільки цих законів немає, то і процедури поки не писані.
- Чи законна, на Вашу думку, відставка уряду парламентом?
- Нехай юристи вішаються від моєї фрази. Відставка була легітимною, але пройшла з порушенням юридичних процедур. Зараз нав'язується юридизації політики - нам пропонують на все дивитися очима абсолютизованого, формалізованого правого канону. Я зовсім не прихильник порушення прав і законодавчих норм. Але відставка уряду - це рішення єдиного вищого законодавчого органу, який є ядром оновленої політичної системи. Парламент має право на політичне рішення щодо виконавчої влади за визначенням.
- У чому полягає порушення при прийнятті ВР рішення про відставку уряду?
- Порушення - насамперед у процедурі. Організація голосування за постановою, яке було запропоновано як проект, проводилася без збору підписів, без винесення питання про недовіру, і т.д. До цього можна пред'являти претензії. Але колізія полягає в тому, що всі порушені процедури були відомі до набрання чинності нових повноважень парламенту. Нові повноваження повинні бути забезпечені процедурами, відмінними від минулих. Перш за все тому, що парламент є тепер не тільки центром ініціації рішень, як це було раніше, а й прийняття, та контролю за виконанням. Уявімо собі абстрактну ситуацію, що в країні немає процедур, за якими могло б зараз відправлятися у відставку уряд. А що робити в ситуації грубого порушення урядом закону чи зради національних інтересів?
- Але у випадку з підписанням газової угоди 4 січня ми маємо слово опозиції, великого бізнесу про зраду національних інтересів проти слова Президента та членів уряду ...
- У даному випадку я говорю про право парламенту давати власну оцінку подіям безвідносно до того, що про це говорить Президент. Я вважаю, що відставка уряду була сприйнята оточенням Президента кілька істерично. Деякі члени президентської команди раптом почали говорити про пряме президентське правління, про посягання парламенту на стабільність в країні і пр. Насправді статус в.о. для членів уряду зовсім не дестабілізує обстановку в країні. Він лише обмежує застосування виконавчої влади. Ми маємо справу з випадком, коли кожне рішення (парламенту, Президента, уряду) - це створення нових прецедентів, яких не було раніше, враховуючи, що у нас немає відповідної законодавчої бази. Відставка уряду - це лише перший об'єктивно патова ситуація. У цих умовах було б логічно всім гілкам влади виставити взаємні претензії на переговори і в терміновому порядку розробити необхідні законодавчі процедури. Найпарадоксальніше, що більшість законопроектів щодо політреформи є в парламенті.
- Чому вони не приймаються?
- Я думаю, що, як і у випадку з долею КС, існуючий зараз владний розкол на політичну команду, орієнтовану на Президента, і на ті політичні команди, які бажають контролювати владу через механізм парламенту, блокує всі можливості визначити, де ж знаходиться центр влади ! Блокується створення КС, блокується розробка і прийняття законодавства, що регламентує використання нових повноважень гілок влади. Причому в кожному конкретному випадку - гра зустрічна. На жаль, обидві сили зацікавлені пролонгувати цю невизначеність до моменту парламентських виборів. Вихід я бачу один: було б логічно створення групи або комісії у складі парламентаріїв і представників з боку Президента, яка б у дуже стислі терміни погодила необхідний набір законопроектів, що регламентують діяльність влади у зв'язку з конституційною реформою. А потім протягом одного сесійного дня необхідно їх прийняти. Причому ми можемо говорити про якийсь конституційному мінімумі - закон про Кабмін і закон про регламент ВР, в більш широкому пакеті - закон про коаліцію, про опозицію. Все інше можна було б відкласти. Такий крок дозволив би зняти 90% питань насамперед про повноваження та процедурах.
- Наскільки це реально?
- На жаль, тут перепони не об'єктивними, а суб'єктивного плану. Мені здається, що Президент не зацікавлений зараз лобіювати ці законопроекти, хоча він є гарантом Конституції і логічно було б, якщо б він грав на випередження. Без двостороннього формату, я думаю, буде дуже складно вийти на спільне рішення.
- Проте депутатам не склало праці домовитися про голосування за відставку уряду ...
- Це був не змова. У цьому випадку співпали багато інтереси. Це унікальна ситуація, коли голосування не має відношення до якоїсь псевдокоаліція або змовою.
- Що Вам давало підставу говорити про швидку відставку уряду ще в двадцятих числах грудня? Адже тоді ще не було і натяку на те, яким буде газова угода?
- Не секрет, що більшість колективних гравців на парламентських виборах давно прийняли для себе рішення, що Юрію Єханурову буде показана червона картка, якщо він дає добро на перший номер у списку "Нашої України". Перш за все тому, що частина політичних сил не могла пробачити нової влади ту критику, ту кампанію, яка проводилася в минулому році проти кандидата від влади Віктора Януковича. Його постійно довбали за те, що він, будучи прем'єром, йде на вибори. Зараз нова ситуація, але старі правила. На початку грудні я говорив про те, що начебто складаються правила, за якими парламент вчиться дружити з урядом Юрія Єханурова. Особливо після того, як почали працювати багатосторонній меморандум про примирення, тристороння декларація про співпрацю, опозиція пішла на компроміс з Президентом, Президент - з опозицією. І раптом, в середині грудня, уряд робить цілий ряд кроків, які однозначно підводили його до кризи. Уряд дає зрозуміти всім гравцям, що воно не збирається розробляти програму діяльності, а збирається весь I квартал працювати в ручному режимі. При підготовці бюджету було очевидно, що в умовах газової війни з Росією необхідно страхуватися, орієнтуючись на нові цінові параметри. Зараз парламентарії заявляють про те, що в період продавлювання бюджету та торгів у ВР вони в ході консультацій наполягали на бюджетній страховці, що враховує ризики підвищення цін. Крім цього були й інші сигнали, які говорили про те, що уряд грає. Згадайте історію навколо реприватизації, війну, пов'язану з НЗФ, і рядом інших підприємств. Постійно йшов потік інформації, що показує, що в уряду позиції немає, є лише кон'юнктура моменту та інформаційної гри. Якщо подивитися інформаційну стрічку за грудень з питань реприватизації, СЕЗ ... На початку місяця декларували відновлення СЕЗ, а до кінця місяця - необхідність ставити на них хрест. До кінця грудня дуже популярним стало визначення "непрофесійний уряд". За великим рахунком, це було загальне враження. На мій погляд, все це в сумі сформувало вирок уряду.
- Газове питання не був визначальним для вирішення ВР про відставку уряду Юрія Єханурова?
- Газовий конфлікт і порядок вирішення цієї проблеми - не причина відставки, але її мотив.
- Уже були заяви про те, що прем'єр Єхануров, як і прем'єр Тимошенко, не курирує нафтогазовий сектор, що Президент наклав табу на цю галузь. Чому ж за підписану 4 січня угода постраждав Кабмін у повному складі?
- Як можна працювати з урядом, в якому ніхто ні за що не відповідає? Що стосується Єханурова. Я думаю, що він, як і Тимошенко, дійсно був "поза грою" навколо газу. Про це свідчили його багатозначні оцінки угоди від 4 січня. Вони відрізнялися і емоційно, і змістовно від того, про що говорив, наприклад, Івченко. Івченко виглядав переможцем. Єхануров у моїх очах виглядав як людина, якого змусили піти на цей крок. Він дуже жорстко і скупо говорив, наприклад, про роль посередника, про умови поставок газу. Він говорив тільки про те, що в його очах було позитивом - у країни з'явився газ, на кордоні він буде за такою-то ціною, а більше його, як прем'єра, нічого не хвилює.
"Нафтогаз України" завжди був куркою, що несе певної якості яйця. Я думаю, ціна питання для нової влади схожа з ціною питання, яка була в епоху Кучми. Сподіваюся, що у "Нашої України" все буде добре на виборах завдяки цим угодам.
В цілому ж нинішня команда Президента не менш агресивна, ніж так звані корупціонери, яким дісталося на горіхи від Тимошенко. Ряд заяв від імені "Нашої України" і ряд реплік Романа Безсмертного, по-моєму, вже зараз вимагають певної юридичної оцінки.
- Про які саме репліках Ви говорите?
- На адресу парламенту.
- Чому, на Вашу думку, президентська команда істерично сприйняла відставку уряду, навіщо намагається відновити статус-кво?
- Кожен політичний крок, подія носить символічне значення для виборця. Він дивиться: хто сильний, хто слабкий, хто пропустив удар, хто його витримав. Тому політична команда Президента, за визначенням, не могла пропустити цей удар. Адже зазнав поразки перший номер списку їх блоку. Причому сам Єхануров надійшов героїчно, прикривши своїм тілом (умовно, звичайно ж) звіт міністра Плачкова.
Але прем'єру необхідно було працювати з депутатами і як політику краще готуватися. Напевно, знаючи, яка буде критика, необхідно було два-три дні посидіти в кабінеті і поспілкуватися з кожним депутатом, з лідерами фракцій і парламентських партій. Багато прем'єри, які стикалися з загрозою недовіри з боку парламенту, насамперед займалися такою політичною роботою. Це норма урядової дипломатії. Розмови про те, що треба заспокоїтися, що не каламутити воду - це політика вчорашнього дня. Я думаю, якщо вже в критиці зійшлися БЮТтовци, корпоративний сектор в особі ІСД, представники партії "Віче" і т.д., напевно, сталося щось, у чому варто розбиратися.
Якщо давати газової угоди метафоричне визначення - це "Брестський мир" за зразком угоди революційної Росії з Німеччиною в 1918 році. Тільки місце Німеччини зайняла сама Росія, а місце Росії - Україна.
- Що чекає політреформу в короткостроковому майбутньому?
- Судячи з усього, Президент не має наміру найближчим часом займатися законодавчим забезпеченням політреформи. У його реальності, судячи з усього, взагалі немає парламентської моделі і немає нової редакції Конституції. Є якісь неправильні норми, які потрібно скасувати. Тому очікувати конструктиву поки рано. Значить, в найближчі два-три місяці ми будемо свідками чергових політологічних ноу-хау з боку команди Ющенка з приводу референдуму, КС ... Будуть нові "подвиги Геракла". Єдиний спосіб стабілізувати ситуацію - перебудувати роботу парламенту. Думаю, зараз ключі лежать в кишенях лідерів великих парламентських комітетів, спікера і віце-спікера. Можна було б, користуючись перервою між сесіями, силами парламенту провести моніторинг всіх існуючих законопроектів і спробувати досягти компромісу на погоджувальній раді. Якщо ця спроба буде успішною, то вже в першій декаді лютого по законопроектах про регламент ВР і про Кабмін можна провести продуктивне голосування. Мені здається, що зараз це два основні законопроекти. Для того щоб позбутися загрози політичної війни, мінімум ці два законопроекти треба прийняти.
- Що Ви думаєте про перспективу прямого президентського правління?
- Заяви, що пролунали від імені НСНУ, вимагають такої ж політичної та юридичної оцінки, як заяви учасників з'їзду в Сєвєродонецьку. Я вважаю, що в них містяться заклики до конституційного перевороту. Уявімо ситуацію, що ця ідея прозвучала, коли Президент був за кордоном. Віктор Ющенко - ще й почесний голова партії НСНУ. Заява прозвучала від його соратників. І хто сказав, що Ющенко не може відреагувати позитивно? Ось це була куди більш реальна загроза дестабілізації країни, ніж новий статус уряду. Фактично це означало б розвиток подій в Україні за російським сценарієм 1993 року. Я вважаю, що в політичній атмосфері країни явно відчувається запах російського 93 року. Судячи з ініціативам Президента про референдум, я думаю, що такий розвиток подій в країні дуже реально. Референдум щодо політреформи я розцінюю, як бомбу, закладену не тільки під політичну стабільність, але і під стабільність самої державності. Немає легітимних процедур, що забезпечують нормальний процес проведення референдуму, немає виразної позиції влади з приводу референдуму з конституційної реформи. Президенту доведеться або пропонувати суспільству альтернативний конституційний проект, так як ми маємо справу з новою редакцією Конституції, або ж пропонувати повернутися до старої редакції Основного Закону ("повернення в епоху Кучми"). Я вже не кажу про те, що всі гравці, які уважно стежать за діями Президента, отримали в руки "ящик Пандори" під назвою "референдум". Туди будуть закладати самі різні іграшки: федералізацію, мова, зовнішньополітичне блокування країни, і т.д. Якщо Президент піде шляхом розтину цього ящика, мені здається, що більше ніхто не зможе контролювати подальший розвиток подій у країні.
Пряме президентське прав-
ня звучить як абсурд. У рамках нової моделі державного устрою, яка закладена в новій редакції Конституції, Президент взагалі позбавлений статусу керівника виконавчої вертикалі. Він - глава держави, гарант Конституції, верховний головнокомандувач. У цьому сенсі введення прямого президентського правління що, військовий переворот? Він що, як головнокомандувач, керуватиме країною або як нелегітимний керівник виконавчої влади?
- Ви не поділяєте точку зору, що Президент має намір лише "відредагувати" політреформу?
- Я дуже зацікавлений в тому, щоб вже цього року прочитати, умовно звичайно, книгу Віктора Ющенка "Мої реформи" і зрозуміти, що за реформи все-таки у Ющенка. Я б дуже хотів не гадати по зірках, а подивитися пакет пропозицій Ющенка за тією моделлю політреформи, яку він вважає більш демократичною. Якщо в цій моделі Ющенка я побачу амбіції 2002 року, коли "Наша Україна" вимагала від Кучми права на формування уряду від імені блоку-переможця, тоді я буду впевнений, що Ющенко послідовний. Якщо ні, я тоді не розумію цього політика.
- Зараз ще можна підправити, відредагувати політреформу?
- Ні. Я думаю, що нова редакція Конституції - це нова реальність. Її не можна відмотати назад. Її можна тільки рухати вперед. Сьогодні це вже не лише реальність тексту, а й реальність поведінки, планів, настроїв всіх, хто пов'язаний з політикою. Якщо Ющенко буде прагнути скасувати нову редакцію Конституції, він зустріне дуже жорстку протидію в діапазоні від імпічменту до скасування його поста. Тому що такими діями він покаже, що президентський пост в Україні - це небезпечно, це джерело постійних переворотів у владі. Сподіваюся, що все це - лише перебільшені загрози та політологічні страхи.
Персона
Єрмолаєв Андрій Васильович народився в 1969 р. в м. Красногорівка Донецької обл. У 1992 р. закінчив філософський факультет Київського університету ім. Шевченко. 1994-1996 рр.. - Головний консультант в адміністрації президента.
1997-1999 рр.. - Помічник прем'єр-міністра України Валерія Пустовойтенка.
З 2000 р. директор Центру соціальних досліджень "Софія".
Одружений, виховує сина.
Наталія ЗАЙЦЕВА, "Економічні Вісті"