УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

"Замовник" Гонгадзе - генерал КДБ?

1,5 т.
'Замовник' Гонгадзе - генерал КДБ?

До того, що резонансні вбивства в Україні залишаються нерозкритими, ми вже давно звикли. Це таке ж іманентна властивість української дійсності, як чиновницька корупція і чемпіонство братів Кличків.

Навіть якщо вбивство оголошено розкритим, український скепсис велить ставитися до цього насторожено: адже нам ніхто ніколи не скаже, хто насправді замовив ту чи іншу жертву.

Заступник Генпрокурора Ренат Кузьмін днями оголосив, що закінчено слідство у справі про сам резонансному вбивстві в новітній історії України. Незабаром почнеться суд у справі про вбивство Гонгадзе.

Справа це не тільки найбільш резонансна, а й одне з найбільш митних. Кого тільки не звинувачували в "замовленні" на Георгія Гонгадзе. Найбільш популярна версія про замовника-Кучмі, яку розкрутив свого часу Олександр Мороз на пару з майором Мельниченком, стала базисом для акцій "Україна без Кучми" і "Повстань, Україно!". Ці акції в кінцевому підсумку сприяли мобілізації громадської думки перед виборами 2004 року - правда, акцент змістився з Кучми на його наступника Януковича, якому не дозволили виграти президентські вибори.

Власне, після цього справа Гонгадзе підлягало захороненню, так як свою суспільну функцію виконало: до влади прийшов угодний демократичному Заходу президент ні-риба-ні-м'ясо Ющенко, а Гію, хто б його не вбив, вже не воскресиш.

Однак чарівність "чесної і прозорої" влади було настільки велике, що від неї стали чекати конкретних відповідей на питання: хто, за що і коли ж, нарешті, покарають винних.

Нездатність влади дати відповідь на ці питання стала однією з причин падіння довіри до вчорашніх "революціонерам". І навіть суд над трьома ментами, які зізналися у виконанні вбивства, чи не розвіяв туману, щільно приховує донині істинну долю Гонгадзе. Адже зрозуміло, що виконавці завжди знайдуться, а от імена замовників дізнатися куди цікавіше.

Дуже зручною для слідства виявилася смерть екс-міністра внутрішніх справ Кравченка. Біло-блакитна влада, що змінила збанкрутілих помаранчевих, цілком очікувано повісила організацію вбивства на "двічі застрелився" генерала.

Так би воно і йшло - тихо, спокійно. Всі розуміють, що реальних способів дізнатися правду у нас немає. І влада розуміє, що всі це розуміють - тому так впевнено і передає цю справу до суду.

Але тут, немов чорт з табакерки, вискочив екс-адвокат генерала Пукача Олег Мусієнко. В інтерв'ю КП він заявив, що у якогось його підзахисного - колишнього агента Кравченко - є нібито пакет документів, який вказує на справжнього замовника вбивства опозиційного журналіста.

"Я не маю права називати прізвище, можу лише сказати, що ця людина в той час перебував на самих верхніх ешелонах влади і складався в дуже непростих, навіть конфліктних відносинах з Леонідом Кучмою. Це один з кандидатів у президенти на виборах 1999 року ", - цитує видання скандального адвоката.

Це "неназиваніе" прізвища більш ніж прозоро. Методом виключення з 13 кандидатів у президенти зразка 1999 року визначаються тільки дві людини, що знаходилися "на самих верхніх ешелонах влади" - це сам Леонід Кучма і тодішній глава РНБО, колишній шеф СБУ Євген Марчук. Можна згадати ще й Олександра Мороза, але він "в той час" був усього лише нардепом, головою фракції Соцпартії і Селянської партії "лівий Центр".

Можна, звичайно, припустити, що у Кучми були "непрості, навіть конфліктні" стосунки з самим собою - з ким не буває? Однак достовірних фактів, які підтверджували б цю версію, у нас немає.

Тому найбільш "впізнаваним" кандидатом на головну роль в "Документах Мусієнко" залишається Євген Марчук.

Це далеко не перша згадка Марчука в контексті справи Гонгадзе і касетного скандалу. З 2000 року з'явився ряд публікацій про те, що саме Марчуком було організовано прослуховування (або викрадення записів офіційного прослуховування) кабінету президента Кучми. Особливо активно стали з'являтися такі публікації в 2005 році, відразу після зміни влади.

На Марчука грішив у своїх статтях на УП Володимир Ар'єв, на нього ж вказував в інтерв'ю "Коммерсанту" ще не отруєний полонієм побіжний фсбшниками Олександр Литвиненко.

Ар'євим згадується прізвище якогось Гончарова, заарештованого у справі "перевертнів у погонах" - він якобиработал на Марчука і був добре інформований про двох групах, що вели спостереження за Гонгадзе. Дивно, але по якомусь неймовірному збігу Гончаров помер у 2003 році в СІЗО.

Марчуку "шиють" фінансування "Української правди", яке нібито було згорнуто після негативних публікацій про "спонсора". Сам Марчук пізніше в інтерв'ю спростовує цю версію. Як і взагалі всі версії про будь своєї причетності до діяльності Гонгадзе, його смерті і плівковому скандалу.

Взагалі, всі перераховані версії, включаючи і натяки Мусієнко, всім гарні, крім одного: всі вони так і залишилися інформаційними "вкидання", без будь-яких юридичних наслідків як для їхніх фігурантів, так і для справи Гонгадзе в цілому.

Зрозуміло, ніхто не знає про ставлення Марчука до справи Гонгадзе більше ніж сам Марчук. На жаль, нам не вдалося отримати коментаря Євгена Кириловича щодо заяв Мусієнко.

Однак ситуацію прокоментувала адвокат Мирослави Гонгадзе Валентина Теличенко:

"Поки слідство і суд не дадуть однозначних відповідей на всі питання щодо обставин і мотивів убивства Георгія Гонгадзе, чимало високопоставлених осіб кінця 90-х і 2000-х років не будуть позбавлені від підозр у причетності до організації цього резонансного вбивства. Документи, про які говорить адвокат Олег Мусієнко, дійсно можуть існувати, але якщо вони існують, то необхідно дати їм оцінку суду на відкритому засіданні. Без цього - спекуляцій і недовіри до результатів досудового слідства і вироку не уникнути. Так що, якщо в розпорядженні Олега Григоровича виявилися документи, які можуть бути доказами у справі, він повинен направити їх або в ГПУ як орган, який проводить досудове слідство, або в суд після того, як справу буде передано до суду. Сьогодні рівень недовіри і до Генеральної прокуратури, і до суду - надзвичайно високий, але альтернативи їм немає, тому ми змушені працювати з ними. Але ми все зробимо для того, щоб забезпечити правосуддя, а не його імітацію і замазування справи ".

Альтернатива, на жаль, не вельми. Наше правосуддя як і раніше вважає два кульові поранення в черепі екс-міністра Кравченка самогубством. Дивно, що при такому професіоналізмі слідства і суддів смерть Гонгадзе не названа банальним суїцидом.

Як би там не було, сьогодні жертва і офіційно призначений вбивця знаходяться в абсолютно рівному становищі - обидва вже ніколи нічого не розкажуть. Ті, хто живий - мовчать не гірше мертвих. А тих, хто говорить, ми навчилися не чути - надто вже часто сказане виявляється брехнею.