Комсорг Луценко завжди виручав однокласників на іспитах

Новий навчальний рік для СШ № 7 міста Рівного став знаковим. Міністр внутрішніх справ України Юрій Луценко провів тут урок "Україна - європейська держава". 23 роки тому саме тут він відбувся як лідер школи - Юра Луценко був секретарем комсомольської організації. Побувавши в рідних пенатах міністра, кореспондент "КП" переконався, що вчителі та однокласники досі з теплотою згадують про нього.

Своє обличчя залишав "за кадром"

Портретів Юрія Луценка в школі немає. Тільки прізвище його одним рядком "Луценко Ю.В." серед інших імен випускників на стенді під назвою "Вони імперія, Закiнчив школу з вiдзнакою" - Юрій Луценко закінчив школу із золотою медаллю. У невеликому шкільному музеї немає його фотографії і коли він був школярем молодших класів. За винятком однієї загальної - у першому класі. Юра - в центрі в верхньому ряду. Хоча багато фотографії - і в шкільному музеї, і в альбомах однокласників - справа саме його рук. - Він захоплювався фотосправою і постійно нас знімав, куди б ми не ходили або виїжджали, - згадує однокласниця Луценка Ірина Петрівна Яремчук (у дівоцтві Матвійчук, нині заступник директора СШ № 7). - Нещодавно коли я стала переглядати свій шкільний альбом, то з подивом помітила, що на багатьох групових знімках Юри немає. І згадала: у нього був фотоапарат, здається, "ФЕД", і він постійно з ним носився, усюди нас клацав. У Юри будинку була міні-фотолабораторія, де він друкував знімки. Робив це з захопленням і азартом, щедро роздавав нам свої роботи, а сам - от як вийшло - майже завжди залишався за кадром.

Телефонний дзвінок з "Космосу"

- Ірина Петрівна, все в школі знали, що Луценко був сином секретаря міськкому, а потім обкому партії. На його взаєминах з однокласниками це якось відбивалося?

- Юра ніколи не дозволяв собі зверхнього ставлення до нас. Коли ми складали іспити, а він завжди йшов першим, відмінно справлявся, потім довго стояв біля дверей класу, чекав інших, вирішував задачки, передавав шпаргалки. Почуття колективізму для Луценка було понад усе. Одного разу, а було це в старших класах, ми здавали хімію. На іспит дійшла комісія з облвно. Її представниця не зводила з нас очей, щоб ми нічим не могли скористатися. Природно, всі тремтіли. Виручити клас зважився Юра. Він пішов у сусідній кінотеатр "Космос", звідти зателефонував у вчительську і попросив цю представницю комісії до телефону - ім'я-по батькові тієї жінки неважко було впізнати. Поки вона ходила в учительську і назад, ми швиденько все списали і були готові відповідати. Вона ж, почувши в телефоні короткі гудки, вирішила, що це випадковість, і повернулася, нічого не запідозривши.

Перша шкільна любов

- Бував чи хто-небудь з вас у будинку сина секретаря обкому?

- Так, Юра часто запрошував до себе однокласників. Його батьки не заходили до нас у кімнату, - згадує однокласниця міністра Любов Несторівна Шмачук (Сороцкая), нині вчителька молодших класів СШ № 7. - Вони йому повністю довіряли. Ми квартиру не розглядали, але, здається, там було три кімнати.

- Любов Несторівна, я чула, що ви перший шкільна любов нашого міністра?

- Я вже ніяковію від вашого питання. У молодших класах ми з Юрою сиділи за однією партою, в старших - лише англійською. Наша школа спеціалізувалася на поглибленому вивченні англійської мови, а Юра був призером республіканської олімпіади по ньому.

- А як він доглядав за вами?

- Швидше, це була симпатія лише з його боку. Він був дуже уважним. Пригощав хорошими шоколадними цукерками, які тоді були в дефіциті. Пам'ятаю, на 8 Березня подарував мені симпатичну іграшку - пластмасового ведмедика, у якого жваво так оченята бігали туди-сюди. Мені подарунок дуже сподобався. Юра завжди пропонував свою допомогу, якщо задачка або приклад якийсь не виходив. Але він не тільки до мене добре ставився, але і до всіх інших. Багато читав. І завжди виручав клас на уроках історії, якщо багато хто були не готові. Сам викликався відповідати і так розвивав тему, що проходив весь урок. Таким чином опитування учнів зривався.

- У нього не було комплексів з приводу того, що злегка гаркавить?

- Ні, анітрохи, - продовжує Любов Несторівна. - Він вів всі лінійки. Виступав, міг пожартувати. Здається, у нього були комплекси з приводу фізкультури. Це вам учитель фізвиховання може розповісти. Пам'ятаю, Юра в азарті забив гол у свої ворота ...

- Одягом він відрізнявся серед однокласників?

- Ми ходили у шкільній формі. Всі були однаковими. Правда, вже у восьмому класі він прийшов з "дипломатом". Ось це ми всі запам'ятали - це було, як кажуть сьогодні мої учні, круто.

З досьє "КП"

Юрій Віталійович Луценко народився в 1964 році в Рівному. У 1989 році закінчив Львівський політехнічний інститут, факультет електронної техніки. У 1989-1994 роках - майстер дільниці, начальник техбюро цеху, головний конструктор рівненського заводу "Газотрон". У 1994 році - заступник голови Рівненської облради народних депутатів. У 1996 році - голова комітету економіки Рівненської облдержадміністрації. З вересня 1997 року по вересень 1998 року - заступник міністра України у справах науки і технологій. З вересня 1998 року по квітень 1999 року - помічник прем'єр-міністра України. Член Соціалістичної партії України з 1991 року, член парламентської фракції СПУ з травня 2002 року, з червня 2002 року - секретар Політради, член політвиконкому СПУ.

У грудні 2000 року - співголова акції "Україна без Кучми".

Народний депутат України з квітня 2002 року. З лютого 2005 року міністр внутрішніх справ України.

Транзистор батька розібрали на деталі

- Я ніколи не мав проблем з учнем Луценко, - розповідає вчитель фізики Петро Степанович Остапюк . - Хоча він був сином партійного функціонера, його батьки ніколи не пред'являли жодних претензій до школи, як нинішні бізнесмени. Вони розуміли, що липові знання нікому не потрібні. Юра завжди був готовий до уроків. Намагався знати більше програми. Одного разу, коли ми готувалися до виставки технічної творчості учнів, майстрували, не пам'ятаю вже який прилад, здається, випрямляч струму. Нам не вистачало деяких деталей. Юра приніс з дому транзисторний приймач, для того щоб ми його розібрали. Я тоді його попереджав - дивись, влетить від батька, але він тільки відмахнувся. Я завжди ним пишався. Юра вступив на електронно-фізичний факультет Львівського політехнічного інституту, потім мені з ним доводилося спілкуватися, коли він був головним конструктором на заводі "Газотрон" у Рівному. Клас у них був дружний. Вони часто збиралися.

Як Юра підтягувався на лопаті

- Юрі важко давався біг на довгі дистанції, - згадує фізрук СШ № 7 Юрій Михайлович Коробков . - Однак сила духу була велика. І він завжди бігав, чи не ухилявся. Хоча деякі батьки в таких випадках приходили і просили не навантажувати їх чадо, якщо тому не дається фізпідготовка. І у Луценка були такі можливості. Однак він не робив для себе ніяких поблажок. Він слабо підтягувався. І ось вже в десятому класі я сказав, що не поставлю йому п'ятірку, якщо не здасть підтягування. А Юра був претендентом на золоту медаль. І він виконав норматив, підтягнувся 12 разів. Але чого це йому коштувало, мені розповів його батько. На випускному він подякував мені і повідомив, що син постійно тренувався вдома, підтягуючись на черешку від лопати. Азартним Луценко був в ігрових видах - футболі, хокеї, проте великих успіхів не досяг.

А ЩЕ БУВ ВИПАДОК

Бочку з пивзаводу комсомольці Луценко здали на металобрухт - Зазвичай у школах недолюблювали секретарів комсомольських організацій, називали їх вискочками. Яким був ваш лідер? - Юра Луценко був вродженим лідером, - каже Ірина Петрівна Яремчук. - Він сам все придумував, добре організовував, і це багатьом подобалося. Я анітрохи не здивувалася, коли він став міністром внутрішніх справ. - Якось ми разом збирали макулатуру по квартирах, металобрухт по дворах, - пригадує Любов Несторівна. - А поруч зі школою - пивзавод. Ось ми і стягнули звідти металеву бочку. І Юра тоді був з нами. І йому і нам за це гарненько влетіло. Потім в якийсь радянський свято нам доручили покласти квіти до пам'ятника Леніна. Ми віднесли їх і пішли всі в кіно, в школу вирішили не повертатися, хоча дісталося нам тоді на горіхи, а йому як секретарю комсомольської організації - більше за всіх.

"Комсомольская Правда"