Нарис про щирість в період війни

Нарис про щирість в період війни

Глава Старокостянтинова, військового містечка на Хмельниччині, Микола Мельничук став героєм скандалу і заліз у борги через безвідповідальність Міноборони.

"Я родичка військового. Вигнали їх на той аеродром, зарплати немає, жити ніде, сім'ї голодують. Уявіть собі, не на що їжі купити - ходимо по домівках, збираємо їсти. Ми тут все - вчителі, медики - одноденну зарплату перерахували на окремий фонд , що не на 565. Назбирали 2,5 млн грн. Але де ж ці гроші? Ми думали, що вони підуть військовим на аеродром, але ні. Мер їх привласнив, навіть місцева газета про це писала ", - майже плакала в трубку Людмила, представилася родичкою бійця, службовця на аеродромі у Старокостянтинові, і кликала "Обозреватель" відвідати містечко і вивести на чисту воду місцеву владу, яка нібито привласнює гроші, зібрані для військових.

Відео дня

А тим часом скандал з вкраденими 2,5 млн грн набирав обертів - про необхідність провести перевірку діяльності мера Старокостянтинова Миколи Мельничука заявив його колишній соратник по партії, а на той момент кандидат у Президенти Анатолій Гриценко, якому про розкрадання повідомив хмельницький журналіст.

Напружена ситуація в країні, а також належність мера Старокостянтинова до однієї з партій нової влади підштовхнули нас до вирішення таки відвідати містечко і перевірити, чи дійсно на регіональному рівні представники "Батьківщини" набивають кишені за рахунок військових.

І дивна річ - родичка військового, який голодує, відмовилася нас зустріти, пославшись на відсутність у місті, а журналісти місцевої газети, що заявляли про те, що мають документальні докази нечесних діянь Мельничука, раптом всі опинилися у відрядженнях і на завданнях і ніяк не могли викроїти хвилинку для розмови.

А ось нібито не чистий на руку мер з легкістю погодився на зустріч, більше того, навіть організував екскурсію у військову частину, де, як ми припускали, голодують і страждають військові льотчики.

- Додатковий кадровий склад сюди мобілізували в березні, тоді ще холодно було, а казарми були напіврозвалені, ось ми і вирішили зібрати серед місцевих жителів гроші на ремонт, адже з бюджету їх ніхто не виділить, - по ходу екскурсії по казармах розповідає Мельничук.

- Але чому кошти збирали не на рахунок міськадміністрації, а на благодійну організацію, якою керує приватна особа, - не сильно віримо ми в благі наміри глави Старокостянтинова.

- Та тому що для проведення торгів і розрахунків з офіційних рахунків витрачається дуже багато часу, на це пішли б місяці, а мобілізованим солдатам навіть спати не було де. Так ми вирішили заощадити час, - пояснює мер, демонструючи нам для порівняння фото казарми до ремонту і саме приміщення, в якому вже живуть військові після його відновлення.

Так виглядав вхід в одну з казарм до ремонту

Таким він став після проведення ремонтних робіт

Відремонтованих казарм дві, що живуть в них військові не виглядають голодними або нещасними.

- Першу казарму відремонтували за 3 тижні. Другу зробили за два місяці, - ділиться з нами один з військовослужбовців.

- А де ви спали до цього?

- У наметах, але було дуже холодно.

- Але невже Міноборони, яке проводить вашу мобілізацію, не забезпечило для вас хоча б нормальних умов для сну?

- А вони не зобов'язані. За статутом, для сну солдату досить тюка соломи. У нас і з харчуванням проблеми були, але місцева влада розібралася.

Жити в таких умовах мобілізовані бійці точно не змогли б. Вже краще в наметах

Ремонтували тільки те, що потребувало ремонту. Плитку, підлогу, умивальники, які ще можуть послужити, не чіпали

- Невже на ремонт пішли аж 2,5 млн грн, які були зібрані? - Уточнюємо ми вже у мера Миколи Мельничука, покидаючи казарми, оскільки на вскидку ремонт не тягне на таку суму.

- Які 2,5 мільйона? Було зібрано трохи більше 400 тисяч гривень, - дивує нас мер.

- Але ж цих грошей недостатньо для ремонту, який Ви нам показали, та й місцеві ЗМІ писали про мільйони, - не вгамовується ми.

У відповідь отримуємо стос документів, договорів та актів, які свідчать, що ремонт двох казарм обійшовся в 1,2 млн грн. Після прибуття в міськадміністрацію "Обозревателю" надали повний доступ до благодійного рахунку, і ми впевнилися, що на нього надійшло трохи більше 415 тис., а не 2,5 млн грн.

Відкритість голови міста переконує нас, що 2,5 млн він не привласнював - їх просто не було.

- Це вже не перша небилиця, яку про мене поширюють місцеві депутати та представники районної влади. Мітять в моє крісло, адже в місті є що дерибанити, якщо поставити собі саме таку мету. Та й газета, яка підняла цю інформаційну хвилю, навіть не оформлена, і спонсорується одним з депутатів міськради, - пояснює своє бачення причин конфлікту Микола Мельничук, якого вже тричі обирали главою Старокостянтинова.

- Але де ж ви взяли ще 800 тисяч гривень, які пішли на ремонт казарм?

- Ніде. Ми їх поки повинні фірмам, які проводили ремонт. Я домовився, що віддавати будемо вже після завершення робіт.

- Тобто Ви розраховуєте, що їх перерахують з бюджету?

- Ні, ніхто не перерахує. Ситуація зараз складна. Будемо продовжувати збирати кошти на благодійний рахунок. Може, ще якихось спонсорів залучимо.

І тут раптом нам стало зрозуміло, що, приїхавши розбирати провінційний конфлікт, "Обозреватель" зіткнувся із загальнодержавною проблемою. Українців мобілізують, не подумавши про те, що вони служили давно і підготовка не дозволяє їм спати на пакунку соломи у березневий мороз. І можна цілком справедливо заперечити, що ремонт казарм у всіх частинах зараз обійдеться дорого, і краще витрачати гроші на зброю. Але ж, по-перше, не витрачають, а купують матраци і флотську форму , а по-друге, казарми просто запустили, всі 23 роки незалежності про них не згадували, навіть не намагаючись запобігти руйнуванню колись придатних для життя солдатів будівель.

За 20 років від будівлі залишилися тільки стіни

Привести її у придатний для життя солдатів стан вийшло за 3 тижні

Безвідповідальність Міноборони і його сліпа віра в те, що війни більше не буде і казарми для солдатів можна не ремонтувати, створюють проблеми влади на місцях. Адже благі наміри мера Старокостянтинова обернулися йому не просто плямою на репутації, але ще і боргами в 800 тисяч гривень.

- Микола Степанович часто так робить, він не любить затягувати з вирішенням питань. Хоча потім з ним іноді і сваряться наші підприємці, адже буває так, що грошей доводиться чекати кілька місяців, - ділиться з "Обозревателем" Віталій, власник фірми, відремонтувати одну з казарм.

А адже військових містечок або просто мобілізаційних пунктів по Україні не один десяток, і там або в борги влазять або кладуть військових спати на соломі, а Міноборони тим часом купує карти, сітки і тільняшки. Та й раніше їх купувало, забувши про казармах з протікає дахом і розваленими стінами.