Відео дня
Степан Гавриш: "Ми будуємо дорогу перед рухомим паровозом"
Степан Гавриш - один з авторів набрала чинності політреформи. Він брав участь у формуванні законодавчого пакету, завдяки якому в 2004 році Верховна Рада прийняла конституційні зміни. Сьогодні лідер Всеукраїнського об'єднання "Центр", що входить до опозиційний блок "Не ТАК!", Ділиться своєю точкою зору на події, пов'язані з реалізацією політичної реформи.
"Логіка короля, у якого є право на все"
- Один з аргументів президента для перегляду політреформи - її недосконалість. Ви з ним згодні?
- Політична реформа - це основа стабільності в Україні. Вона складається з декількох етапів і дуже великого обсягу законодавчо матеріалу. Зміни в Конституції - лише частина цієї роботи. Але в умовах жорсткої політичної кризи, спровокованої виборами 2002 року, вони стали першочерговим завданням. Фундаментом реформи були саме конституційні зміни. Тому після першої невдалої спроби у квітні 2004 року всі наші зусилля, особливо восени, були спрямовані на проведення конституційної реформи.
- Грудневий компроміс вас задовольнив?
- Спочатку ми пропонували інший документ, але можливість дискусії обмежив Віктор Янукович, який прийняв правила гри свого опонента.
- Ющенко сьогодні нарікає на низьку якість прийнятого тоді документа і це служить для нього підставою для перегляду реформи. Тоді можливі були інші варіанти?
- Насправді причина не в документі. У Віктора Ющенка не було програми дій. Він погано розумів, що робитиме з країною. Точно так само у нього не було програми реалізації конституційних змін. В силу певних причин, він не розумів теорії і логіки державного будівництва в Україні.
- А хіба прем'єрство не дало йому розуміння цієї системи?
- Ні, тому що він працював у президентській країні. А це зовсім інші принципи управління. У президентській республіці глава держави не підпорядковував логіку управління країни нормам Конституції. Швидше, він намагався використовувати існуючу правову систему для того, щоб забезпечити максимальну стабільність.
- У чому сенс такої логіки управління?
- Це логіка короля, у якого є право на все. Та тоді іншого і бути не могло. Ментального досвіду управління, розуміння країни, держави,
державності, філософії життя в незалежній країні ні у кого не було. Спираючись на очевидні факти, я можу сказати, що українська нація - не є державна нація, в повному розумінні цього сенсу. Проблема нашого розвитку - у відсутності патріотичної еліти. В оточенні Ющенка її теж немає. Тому він розглядав конституційну реформу як якусь перешкоду, яку треба подолати на шляху до президентського крісла. Він хотів бути Кучмою, в його розумінні - господарем, який сидячи на Банковій, вирішує практично всі питання в країні.
"Залишилася команда третьої ліги"
- Ющенко тоді легко погодився на "пакет"?
- Ключковський та інші відмовляли його від цього договору. Але Ющенко - непередбачуваний політик. Ми детально аналізували з ним наглядові функції прокуратури, ефективність роботи судів, і він погоджувався з моїми доводами. Хоча боротьба за кожен пункт цієї конституційної реформи була дуже жорстка. Найбільше мене вразило його благодушний настрій по відношенню до реформи в цілому. Здавалося, він не прагне вникнути в текст, не всі розуміє. А може бути, він розумів все? Важко сказати - президентом випадкова людина не стає.
- Ви вважаєте, що президент лукавить: він вже тоді припускав, що ініціює перегляд прийнятих змін?
- Як мені здалося, він не надавав великого значення реформі. Чого не можна сказати про його прихильниках. Найбільше старалася Юлія Тимошенко. А Ющенко хвилювали тільки зміни Закону "Про вибори президента", які йшли в "пакеті" з реформою. Я не думаю, що президент дійсно стурбований реалізацією реформи. Сумніваюся, що його хвилює реформа місцевого самоврядування. Мені здається, він до цих пір не усвідомлює її сенсу і необхідності.
- Що дає вам привід так думати?
- Тому що в іншому випадку президент зустрівся б зі мною і з Олександром Морозом і обговорив тези закону про президента. Йому зараз необхідно будувати нову вертикаль президентської влади.
- А куди поділася та, що була?
- Вона істотно змінена. Сьогодні вся виконавча влада зосереджена в руках політичної більшості та уряду. Президент від неї відлучений, йому потрібно будувати нову вертикаль. А він не знає, що потрібно робити з реформою на місцях. Його помічники сьогодні намагаються маніпулювати змінами в Конституції для реформи місцевого самоврядування. Вони будують систему під Ющенка, але це шлях в нікуди. Президенту потрібні професійні експерти, які пройшли шлях конституційного будівництва. Нам потрібна лабораторія, де будуть розроблятися юридично грамотні зміни. Потрібно починати з визначення головних принципів, а потім поступово вибудовувати відповідну структуру.
- І які ж принципи виділяєте ви?
- Місцеве самоврядування повинно мати повноваження, аналогічні центральної влади. У територіальної громади та громади повинно бути не менше прав, ніж у центральної влади. Бюджетний федералізм: регіональний бюджет повинен бути достатнім для інвестування в людину. Влада - доступна і її має бути стільки, скільки необхідно людям. За допомогою референдуму регіони повинні самі визначати суб'єкти першочергового фінансування. І головне - конституційні зміни повинні йти паралельно з адмінтерреформа. При цьому регіони потрібно укрупнити, створити систему земельного поділу - не більше 9 земель. Це дасть можливість сформувати сильні регіональні органи влади. Де верховенство буде у місцевих рад, які приймають рішення, що не суперечать позиції територіальної громади.
- Це ваше бачення продовження реформи, але зараз під сумнівом те що є. Як можна зупинити конфлікт, зростаючий у владі?
- Президенту потрібно почати переговори з парламентом. Біда в тому, що у нього немає якісних переговірників. Він усіх втратив. Ющенко сьогодні потрібні люди, здатні відтягнути конфлікт на себе, як це робив Медведчук. Ми бачили Кучму "білого і пухнастого", а Медведчук перетворювався на негативного героя. Він - унікальний антикризовий менеджер.
- Просто не всі це розуміють?
- Всі розуміють. Не всі хочуть про це говорити, тому що це невигідно. У Юшенко такої людини немає, і він не може його знайти. Від нього пішов мудрий Плющ, гордий український націонал-патріот. Пішла Тимошенко, пішов Костенко, від нього дистанціювався Мороз. В результаті у президента залишилася команда третьої ліги.
- Знаєте, складається враження, що у нас є великий і сильний паровоз реформи, але рейки для нього не прокладені. Може, логічніше притримати цю машину?
- На жаль, ми змушені користуватися логікою Павки Корчагіна. Ми будуємо дорогу перед рухомим паровозом. Нам важко в дуже холодних умовах української демократії. Але інакше не можна. Наш президент постійно забуває, що його опоненти - теж українці. Що ми в рівній мірі стурбовані долею нашої країни. Він призначає опозицію - Партію регіонів, підписує з нею меморандум і не хоче помічати інших. Я вважаю, він зробив велику помилку, не відмовившись після виборів від своєї команди. Це було б дуже болісно, ??але дало величезний ефект. А так - сьогодні Європа боїться помаранчевої революції більше, ніж Росія.
- Якби Ющенко взяв старі кадри, то домігся б набагато більшого ефекту?
- Так. Як глава держави він зобов'язаний був думати не про друзів. Такої кількості кумів і родичів у владі, як сьогодні в Україні, не знала жодна країна в світі. Якщо Кучма - класичний візантієць, то Ющенко демонструє приклад азіатської системи управління країною. Особиста відданість і довіру переважують професійну цінність. В результаті ніхто реально не займається державною політикою.
- Можливо, ясність у внутрішню політику вніс би Конституційний суд. Як ви думаєте, у нього є шанси почати працювати?
- На жаль, він лише тлумачить Конституцію і нічого не вирішує в цій країні. Роботи Конституційного суду не хоче президент, тому що Конституція заборонить всі його останні ініціативи.
- Але зараз слово за парламентом. Чому судді за його квотою не визначені, чому вже призначені не приведені до присяги?
- Тому що "Наша Україна" блокує процес призначення. А прихід людей Ющенка до Конституційного суду дає їм більшість у цьому органі. Таким чином ми отримуємо залежний від політичних уподобань Конституційний суд. Його висновків важко буде довіряти.
Крім того, в регламентної роботі Конституційного суду перебувають справи, пов'язані з президентськими виборами. А це може поставити під сумнів легітимність виборів президента.
- Тобто конфлікт влади протримається до формування нового парламенту?
- Швидше до формування нової політичної коаліції.
- Виходить, ми в пастці. Хто охороняє сьогодні стабільність в Україні?
- Як не дивно, найстабільнішим органом влади сьогодні є парламент. Він - ключовий політичний оператор. Але багато чого залежить від президента. Йому потрібно відмовитися від емоцій. Він повинен зрозуміти, що у нього немає ворогів у цій країні. Президент не може бути головним конфліктологом країни. Він - арбітр.
Ольга ПЕРОВА, "Аргументи і Факти"