Донеччанка - подрузі терориста: я тебе навчила б, як із окупантами гуляти

14,6 т.
Донеччанка - подрузі терориста: я тебе навчила б, як із окупантами гуляти

В окупованому російсько-терористичними військами Донецьку стався випадок, коли найманець, який приїхав із РФ, почув від літньої городянки слова неприязні в свою адресу. Жінка також присоромила дівчину терориста за те, що та "гуляє з окупантами".

Про це написала на своїй сторінці у Facebook Вікторія Пилипенко, яка проживає в захопленому путінськими вояками місті.

"Обозреватель" пропонує своїм читачам повний текст запису.

Їду ввечері в трамваї... Ще на кінцевій зупинці на "Пожежній" у Донецьку помітила двох молодих людей у ??формі - без нашивок, а з ними дві дівчини.

Ну, так-от, сіли у трамвай, і молода пара сіла позаду мене та продовжувала розмовляти. Він такий невеликий, правда, і дуже молодий, я таких називаю - ханурик. Боковим зором бачу, що він із цікавістю дивиться у вікно, і продовжує досить голосно розмовляти: "Дуже гарне місто, а парк який гарний, ми там вчора були...". Дівчина йому і каже: "Так у нас місто справжнє, європейське, і ми його дуже любимо". Потім якісь молодіжні розмови, а їхати трамваєм мені довго, і вони не виходять...

Відео дня

Потім дівчина каже: "Ох і спека стоїть сьогодні вдень, було 42 градуси", а хлопець відповідає: - "Так це ж добре - радійте, у вас в містах усе росте, а у нас в Тулі нічого не виростити. Мати марудилася, а потім не стала нічого садити".

Я мовчу, інакше, себе знаю, аж ось жінка, яка сидить поруч, повертається до молодих людей і каже: "Так ти, синок, приїхав сюди город садити або урожай збирати?". "Ні, мамо, я тут служу", - жваво відповідає ханурик.

- Кому служиш - артисте, якій державі?

- Як якій державі? ДНР!

- А що це таке - ДНР? А ти чого губи розвісила? (Звертаючись до дівчини, каже моя сусідка). Не я твоя мати, я б тебе навчила, як із окупантами гуляти!

Жінка піднялася, плюнула, і вийшла з трамвая.

Я хотіла попросити водія, щоб вийти та обійняти цю розумничка, але трамвай уже набрав швидкість. Бог дасть, може, доля зведе. Їду далі і помічаю, в трамваї гробова тиша. Друзі мої, і це теж Донецьк!