Петро Порошенко: "Євроатлантична інтеграція - це вступ до НАТО. Все, крапка "
Петро Порошенко: вступ до НАТО - як світло в кінці тунелю
Один з найближчих соратників президента України Віктора Ющенка - секретар ради національної безпеки і оборони ПЕТРО ПОРОШЕНКО - вважає євроатлантичну інтеграцію ключовим елементом в побудові системи національної безпеки України. Правда, за його словами, уряд зможе впритул зайнятися підготовкою до вступу в НАТО не раніше 2006 року. Тим часом вступ до альянсу полегшить процес інтеграції України і до Євросоюзу, нинішні проблеми якого не особливо лякають Київ.
- Яка позиція нового українського керівництва щодо вступу в НАТО? Чи варто для Києва питання про членство в альянсі в близькотерміновій, середньостроковій або достатньо далекій перспективі?
- Нічого нового в питання євроатлантичної інтеграції нова українська влада не привнесла ні за напрямками, ні за термінами. У 2003 році верховна рада прийняла закон про основи національної безпеки України. Його приймає парламент, підписує президент, за нього голосують всі політичні сили - ліві і праві. У законі написано, що основою національної безпеки України є євроатлантична інтеграція. Євроатлантична інтеграція - це вступ до НАТО. Все, крапка.
- А як тоді бути з закріпленим у Конституції позаблоковим статусом України?
- Вступ - це як основа, як світло в кінці тунелю. З іншого боку, є конституційно закріплений позаблоковий статус. Я в даному випадку висловлюю свою позицію. Так от, я не виключаю, що рішення про вступ до НАТО має прийматися на загальнонаціональному референдумі. Я допускаю це. І я знаю, що якби референдум проводився завтра, більшість населення України, про що свідчать соціологічні опитування, його не підтримала. Тобто ми маємо право розраховувати на 30-35%, не більше. Це означає, що, оскільки на Україні демократична влада, яка спирається на волю народу, станом на 2005 рік вступ в НАТО не стоїть на порядку денному. Що буде в 2006-2007 роках - це питання. Але стратегічно євроатлантична інтеграція була і залишається елементом побудови системи безпеки української держави. У рамках РНБО ми розглянули питання про зміну військової доктрини. У неї був повернутий - не введений, а саме повернуто - теза про євроатлантичну інтеграцію. Це позиція вищого політичного керівництва країни, тобто під цим рішенням стоять підписи всіх членів РНБО.
- Чи готова буде Україна при вступі до НАТО приймати в розрахунок інтереси Росії?
- Повинен бути діалог, і та позиція, яку декларувала Росія, сьогодні обговорюється на Україні. Що це таке? Це терміни, глибина інтеграції, гарантії та облік певних інтересів Росії - ну якщо не облік, то пошук компромісів. На моє переконання, прихильники імперської позиції Росії ведуть її в нікуди. Насправді Росія першою постраждає від цього. Франція і Німеччина - члени НАТО. Ключові, базисні, основоположні, хребет цієї організації. У них хороші відносини з Росією? У них співробітництво в галузі безпеки є? Так чому б і нам цей приклад не взяти на озброєння?
- У разі глибокої інтеграції України з НАТО або вступу до блоку чи може Київ переглянути рішення про терміни перебування в Криму російського Чорноморського флоту?
- Оскільки перебування Чорноморського флоту РФ на території Криму врегульовано міжнародним договором, внесення змін до цього договору можливе виключно з доброї волі обох держав. Без побажання Росії термін перебування Чорноморського флоту на Кримському півострові до 2017 року змінено бути не може.
- Як ви оцінюєте роботу комісії "Путін-Ющенко", яка була створена за рішенням президентів РФ і України в ході травневої зустрічі в Москві?
- Чесно кажучи, ніяк не оцінюю. По суті, вона ще не працює як комісія. Працюють комітети, секретаріати. Я можу сказати, що після 8 травня, коли була створена ця комісія, протягом трьох тижнів був розроблений регламент її роботи. Ми з моїм російським колегою Ігорем Івановим обмінялися проектами документів з регламенту і практично його узгодили. Узгоджена українська частина кожного з комітетів і підкомітетів, персональний склад, завдання. Крім того, на рівні совбезів, посольств, МЗС погоджений і план дій. Найближчим часом відбудеться візит до Москви міністра закордонних справ України Бориса Тарасюка. У планах і мій візит до російської столиці. Терміни поки уточнюються - думаю, він відбудеться протягом трьох тижнів. Ми сьогодні активно готуємося до зустрічі двох президентів, яка, за нашим припущенням, має відбутися наприкінці серпня в Казані.
- Чому Україна досі не ратифікувала угоду про "нульовий варіант" розділу боргів СРСР?
- Тому що у України є питання.
- А чи можна детальніше?
- Ні, не можна, тому що на переговорах в рамках формату комісії "Ющенко-Путін" ми сильно наблизилися до компромісу з цього питання. Тема обговорюється, і я не виключаю, що вона буде в плані дій на цей рік.
- Чи можливий перегляд розподілу колишньої радянської закордонної власності?
- Я не хотів би це коментувати. Існує кілька варіантів компромісного рішення. Як мені видається, рішення буде знаходитися не в тому напрямку, про який ви говорите. Я мав можливість обговорювати це питання з керівництвом Росії, починаючи від пана Грефа і закінчуючи президентом. Я вірю в те, що компроміс може бути знайдений.
- Чи ратифікує нову угоду рада?
- Ми шукаємо варіанти, які дозволять парламенту ратифікувати цей договір. Позиція України абсолютно конструктивна, так само, як, мені здається, і позиція Росії. Адже ключова позиція на будь-яких переговорах - це відсутність ультиматумів. Ми повинні знаходити варіанти рішення з усіх питань, починаючи від розділу Керченської протоки і закінчуючи демаркацією кордону. Це стосується і "нульового варіанту" за боргами, і Чорноморського флоту, і реадмісію.
- Яке ставлення українського керівництва до реприватизації?
- Процес набув контрольований характер тоді, коли держава абсолютно чітко заявило про гарантії власності: ніякої позасудової процедури, ніякого закону про націоналізацію, про реквізицію, про конфіскацію, про дооцінку з елементами конфіскації - нічого з цього не обговорюється у владних коридорах України. Ще я хотів би розвіяти міф про те, що російські інвестори ночами не сплять, скрикують, турбуються, що ж там відбувається на Україні. Я запевняю вас, що в проведенні повторного конкурсу з продажу "Криворіжсталі" зацікавлені російські інвестори. Вони підтримують повторний конкурс і братимуть у ньому участь. Ви в цьому переконаєтеся, коли він буде проходити. Але є підприємства, щодо яких на момент придбання російський інвестор або будь-який інший абсолютно чітко усвідомлював, що вони купуються проблемним шляхом.
- А що таке "проблемний шлях" і хто його визначає таким - суд?
- Ні, суд вирішує, було це законно чи ні. А от про те, що там є проблеми, інвестор знав і до суду. Йдеться про один десятці підприємств на Україні, а не про перегляд всієї власності. Але коли проводиться оцінка підприємства, умовно кажучи, яке коштує 500 млн, а акції купуються виходячи з капіталізації 100 млн, людина, яка їх набуває, знає, що це проблема, що, купуючи за безцінь, він десь йде на ризик. Це як скупка краденого. Тому є, безумовно, перелік об'єктів - я ще раз кажу, їх десяток, які є подібними проблемами. Хто цей список повинен становити? Президент, прем'єр-міністр, секретар ради безпеки? Ні, його повинен становити прокурор, якщо у нього є претензії з законності, фонд держмайна, який підняв документи і бачить, що там є підтасування в процесі проведення конкурсу, порушення процедури, підміна конвертів і все таке інше. В принципі це кримінальний злочин. У рамках розслідування цієї кримінальної злочину, що, ми будемо відразу забирати? Та ні, боронь боже. У меморандумі чітко сказано, що пріоритетом є мирову угоду. Інвестору демонструють, що, мовляв, ось, є проблеми, давайте шукати компроміс. Я запевняю вас, що компроміс буде знайдено. До великого задоволення сторін.
РЕНАТ АБДУЛЛІН, ОЛЕНА САВЧЕНКО