Леся Гонгадзе: "Купити мене Неможливо"

Мати Георгія Гонгадзе разом Із его дружиною Мирославою, напевно, є найбільш зацікавленімі особами у ПОВНЕ розслідуванні Щодо долі Георгія. У відповідях пані Лесі в Інтерв'ю "Дню" - Багато запитань Щодо теперішнього Розслідування справи Гонгадзе и взагалі верховенства права в Україні. Ее НЕ влаштують и не введуть в Омані Ані декларації про ті, что Справу Розкрити, Ані аргументи якоїсь "вищої ПОЛІТИЧНОЇ доцільності" Щодо уникнення ВІДПОВІДІ на запитання - а хто замовник? Просто вона хоче правди.

- Пані Леся, Сьогодні (8 липня - Ред.) Ві вп'яте здавали кров на ДНК. Ві ще маєте Надію домогти правди?

- Я просто мати, яка хоче знаті, де похований ее сін и біля кого буде поховайте вона. Мене часто назівають чоловікова, сильною, а я - позбав оболонка. Всередіні все вігоріло. Якось жінки, Які Оточі мене, прагнулі доторкнутіся до мене в надії взяти від мене частко ЕНЕРГІЇ та сили. Підзарядітіся, як казали смороду. Які смішні! У мене зовсім НЕ залиша сил ... І все ж таки хочеться добитися правди, и того я вперто констатив факти: так, на правій кінцівці пред'явлення останків осколочні поранену руки співпадалі з пораненої мого сина, Які ВІН дістав в Сухумі в 93-му. А від стопа, пальці, що не належали Гії. (Хіба мама не впізнає пальці свого сина?!) У мого сина булу екзема на ногах, а на тихий ногах екзем НЕ було ...

І хочай ДНК КРОВІ НЕ Дає 100-відсоткового результату, я погоди п'ятий раз здать дах. Приїхали представник Генпрокуратури, Слідчий з особливо ВАЖЛИВО справ, разом Із працівніком судмедекспертізі. Мені здал (чі то Дійсно так було?), Смороду хова від мене очі. Ще б пак! Гра продовжується, панове?

Альо я погоди здать ще раз кров, и повірте, це НЕ Дуже приємна для мене процедура. Хочай й проста в медичному СЕНСІ, позбав за умови, что мені пообіцялі сделать, Нарешті, аналіз волосся и кісткі стопи, п'яти. Це может дати 100-відсотково правдивий результат.

- Тоб у вас ще жевріє надія поховати Дійсно свого сина. І, Можливо, Правосуддя наздожене НЕ позбав Виконавців убивства, а й замовніків? Аджея їх, нібіто, шукають теж ...

- Прошу пані, Ніхто Нікого НЕ шукає, всім все ясно, и все знають, альо грают, тягти. Жахався один одного. Коженая має у Цій деле свой предприятия статут. За великим Рахунка, я вже Нікого НЕ цікавлю (я маю на увазі можновладців), и Гія Вже Нікого НЕ Цікавить. Альо хочеться влади, - коли ти раб того бажання, то підеш на будь-яке ліцемірство. Одні відійшлі, другі Прийшли. Одна опозиція мною корістувалася, тепер друга. Однак народ - сила незбагненна, и тієї, хто грається з народом, тієї погано скінчіть. Я пройшла школу Грузії, я знала, як Гамсахурдія гравер народом, тепер так само Саакашвілі.

После небіжчика Кравченка ще больше людей замисли - Щось у нашому домі не так! Если вас змушують повіріті, что міністр Кравченко Сам собі два рази стрілів в голову, то Що ще Говорити!? Це вже Щось больше за аморальність и неповагу до людей. Знаю, что у Цій державі довідатіся правду доладно. Тому мені надіятіся, что я можу добитися правди, проблематично. Всі побудовали на брехні. А все ж таки я мати, и хочу, повторивши, знаті, де похований мій син и біля кого буду поховань я. У мене больше немає бажань.

- Фотографії, де ві стоїте поруч Із відомімі політікамі, - Явище НЕ рідкісне. Як до політики ві відносітесь?

- Праворуч у тому, что мене, моє Прізвище просто вікорістовувалі. Наприклад, пані Тарас Стецьків и Тарас Чорновіл, щоб Войти в парламент, одним з останніх козірів Зробили обіцянку, что зроблять мене почесним громадянином України та Львова, что ті зроблять, І ще це зроблять ... А увійшовші в парламент, мені даже "добрий день" Чи не здаються. І таких Багато. Думаю, что 30% людей в парламенті знаходяться Завдяк прізвіщу Гонгадзе. Пояснюється це тим, что народ спрійняв Цю трагедію, як особисту, и на сьогоднішній день люди розуміють, що таке может стать з шкірними. "Справа Гонгадзе" стала своєріднім лакмусовим папірчіком, и ЯКЩО ти йо трімаєш в руці, то ти - чесний. Однак после років чисельно обіцянок люди Вже мало вірять, что Злочинці будут покарані. Як и мало вірять, что й наступні вибори будут Чесні. Альо мене особисто Вже використовуват я не дозволю. У мене даже були Такі випадка - на надрукований агітках я стою поруч з якімось кандидатом в депутати. А я Ніколи в житті его НЕ бачила І доручив не стояла. А народ вірить - поруч Стоїть Гонгадзе, то це Щось означає! ...

Єдине, кого я підтрімала, так це Шкіля, та й то чи не йо особисто, а у бажанні Допомогті іншім хлопці, что сіли в тюрму разом Із ним. Щоб ВІН, Потрапивши до Верховної Ради, вітягнув Із тюрми своих товаришів. ВІН НЕ зміг вітягнуті. Смороду ВСІ Вийшли Хворі й поніщені.

- Чи є у вас надія, что Захід поможет у деле Розслідування?

- Моя невістка Мирося Вже три роки як подала в Європейський суд, ну і что вона Виграїв? Ніхто ее впоратися не Розглядає. Світ має свои проблеми. Если у нації немає лідерів, Які б дбало за свой народ, то кому ми Потрібні? Європа - це Складний конгломерат, что на сьогоднішній день и сам замордованій своими проблемами. Як В сім'ї немає порядку, то Ніхто збоку НЕ поможе.

Нашим нардепам Вже порозшірялі крісла на 6 сантіметрів, а людина, яка такий жівіт перед собою носити, Вже НЕ может мислити скроню категоріямі. Це вже рабі, образно Кажучи, шлунково-кишково тракту. Кров до Мозку не доходить. Сміх сміхом, а й над Цім Варто заміслітіся.

- Що вам ще болить сьогодні?

- Багато чого. Всі мают онуків. Водячи їх на танці, на музику ... Не знала раніше, то багато может буті прівілеєю. Невістка Мирося далеко, з нею ее мама. А я тут сама ... Напевно, ві добре там, что племіннік мого сина загінув при невизначенності обставинні. У 17 років додому НЕ дійшов, півроку Шукало. А нашли его на пасовіську Чомусь самє тоді, коли я пріїхала в село. Одяг чистий, а труп скелетованій. ДНК ж не робили два роки, ТРИмай в моргу, допокі мама не збожеволіла. Тільки тепер Зробили ... тоб частка цієї дитини подібна десь на частку мого сина. А перед тим у 2002-му до мене приходила людина, з Розмови з Якою я осягнула, что буду мати проблеми з моєю родиною. Я Тільки НЕ розумію, что смороду від мене хотят? ...

Тієї випадок якось відгородів від мене мою велику батьківщину, не скажу, что от мене відвернуліся (можливо, перелякаліся). Мені ж довелося усамітнітіся. Якби НЕ мої брати, не знаю, як би я досі тримаю.

До того ж з п'ять років поспіль я маю негативну інформацію, діти пропадають масово, и Чимаев батьків до мене звертають по допомог. Альо что я можу сделать? Тому зараз намагаюся НЕ спілкуватися з людьми, бо я втомлено від Усього цього. Думати про Щось глобальне я не в стані. Я Тільки Одне зрозуміла: мі живемо в дивному мире, чистилище Нові зміни тут, на землі, а не там, на переході - або до раю, або до пекла. Коженая вібірає свою подалі дорогу тут. І про це Варто пам'ятати.

- Ві ї досі працюєте в інфекційній лікарні?

- Я - медик и свое покликання бачу позбав у тому. А працюю я в лікарні, якові ПОВНЕ мірою можна назваті "богоугодних закладів". Аджея до нас заможні НЕ потрапляють. Заможні десь у приватних клініках, або до них додому приходять крапельніцю делать. А у нас часті ГОСТІ - бомжі, колішні зеки, Хворі на СНІД, нещасні, обділені долею люди. Альо до мене смороду добро ставлять. Я Переконайся, что люди - ті, что нагорі, и Ті, що внизу, Нічим НЕ відрізняються ... Альо занадто ситі звіріють, а ситі звірі - стають добрими ...

- Плівкі Мельниченка значний мірою пов'язують Зі впорався Гонгадзе. Що ви з цього приводу думаєте?

- Знаю ОДНЕ - Визнати, то багато труп мого сина, - означає Визнати, что ЦІ плівкі правдіві. А цього не хочеться. Мені якось Дзвони Ніби від Мельниченка, щоб я пріїхала за кордон з ним поспілкуватіся. Альо навіщо я Йому? Певно, це БУВ прівід вітягнуті мене з дому, а на дорозі мало что может стать. Занадто я вже бунтом и говорю вільно. Хочай - це моя єдина прівілея. Я хоч и Нещасний та абсолютно вільна й незалежна. І купити мене Неможливо.

Ходжу я за звичка в капелюшку, худа, стара жінка, з НЕ Дуже радіснім Обличчям. Діти кличуть мене старою Шапокляк ... А колись маленькою, Пригадую, что заздрю ??старшим паням, - смороду булі Такі спокійні, у Гарньє, тоненьких рукавичках, всегда напудровані, від них пахло парфумами та затишки. А я Ніби розуміла, что Не зможу дива такою спокійною, посміхатіся своим ДУМКАМ и носити вішукані рукавички. Життя не дозволено мені цього, як не дозволено тисячам других жінок спокійно зустрічаті старість. За великим Рахунка, КОЖЕН вік має свои принади. Великі роки дають велику Мудрість и свободу - від багатьох промов, Які узалежнюють молодих. Альо відбулося якесь вікрівлення, все помішалося и помінялося місцямі. На старість не можеш не працювати. Не можеш спокійно радіти Сонцев, відпочіваючі від Попередньо здійсненої тобою праці. Змушеній працювати І ще тягти молодих, їхні проблеми та біді.

- Вас Любляна журналісти - за відвертість, ві НЕ пріховуєте ні своих бід, ні бід других ...

- Вчора я розмовляю з Галиною Терещук, яка змушена Вже кілька днів переховувати. Цею кореспондент радіо "Свобода" має теж Надто незалежний голос, а це в нашому суспільстві небезпечних. До речі, самє Галина потурбувалась про ті, щоб мені ВСТАНОВИВ телефон. Мі потім часто з нею спілкуваліся, и шкірного разу я повторю: "Галю, будь обережнішою!" Так колись я говорила своєму сінові: "Гія, Щось робиться недобре навкруги тобі" - "Я знаю, мамо, та все буде добре, Нічого Зі мною не стане ". Є люди, Які НЕ могут йти всупереч своим Переконаний, всупереч своєму призначеня. Таким БУВ и мій син.

А хочеться ще дізнатіся про мої проблеми? У нас вкрали лічильники у 2000-му году, відкрілі крімінальну впоратися. Я подала до суду, бо мене образ, принизили. Я пріїхала з Києва змучена, мене перед тім два роки Не було. Чому я мала платіті за 75 кіловат щомісяця? Шевченківський суд решил праворуч на мою возбудить уголовное дело, а обленерго подало апеляцію, и закінчілося це тім, что мене змушують платіті за світло, Яким я не корістувалася. Мені взагалі виключено світло.

Я приписана на Вулиці Хвильового. За 30 кроків від мене - Сміттєзвалище, Яке горить день и ніч, и сморід денно и нощно Заповнює квартиру. І Вже Третій губернатор, другий міський голова призначеня, а все я б'юся и б'юся, та Нічого НЕ вірішується. Я там жити НЕ можу, змушена мешкати у брата.

- А пенсію вам підвіщілі?

- Я звікла жити за своими потребами, а це означає, что у мене абсолютно немає ніякіх захцянок. Мі все життя жили в нужді. І коли ми були Дуже Голодні, а сусід кидаємо псам ковбасу, мама сказала: "Нехай ВІН кідає, у мене грошів на ковбасу немає. І тата я не пошлю красти, и сама не буду. "Це так закарбувалося в свідомості - не бери чужого.

Вісь мені пропонувалі Президентський стіпендію, пропонувалі пенсію збільшити. Всі міністрі СОЦІАЛЬНОГО забезпечення намагаліся задзвоніті мені и збільшити пенсію. Я відповідала: коли буде больше у всех, больше буде и у мене, а збільшуваті одноосібно НЕ нужно.

Міросі пропонувалі 100 тисяч євро, щоб вона больше претензії до України НЕ мала. Це означає взяти хабар, щоб потім мовчати. Нормально, коли суд присудити, а не, перепрошую Юлія Тимошенко буде давати гроші. Це принципова питання, втрачати свой авторитет не можна. Всі 5 років очікувань та страждань НЕ віміряєш грошима, І ще невідомо, чим це скінчіться.

- Доводиться чути: від Мирося має в Амеріці добру роботу ...

- Це позбав ниці духом так могут думати. Я на чужіні прожила 24 роки, жила, як у раю, альо Не було дня, коли я про рідний дім НЕ згадувать. Чужина - це як коханок, гарний, альо НЕ твій. Жити и поміраті нужно на Рідній землі.

- Альо у вас и Громадянство українського немає ...

- А в кого я маю просити громадянство? Я ходжу в свою церкву, де ще мій прадід брав шлюб, а в мерії запісані мої Родичі ще за сотні років, Корчак. І мені хтось Із тихий, что розвалим Україну, буде "даруваті" громадянство? Я і так его в душі ношу.

Ірина Єгорова, "День"