УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Виборче правосуддя по-українськи

Виборче правосуддя по-українськи

В демократичній державі функції трьох гілок влади чітко розмежовані. Кожна з них, діючи в рамках загального правового поля, виконує свої завдання. І при цьому жодна з гілок не повинна впливати на рішення іншої. Це ідеальна модель. Ясна річ, що ідеальних моделей практично не буває. Але в світовій практиці не часто зустрічаються і випадки, коли судова влада відкрито заважає виконувати свої функції влади виконавчої, при цьому оскаржуючи її вирішення.

Про те, що правосуддя в Україні місцями носить виборчий характер, як і про практику "кишенькових" судів, що діють на догоду інтересам великих бізнесменів, говорять давно. Чи змінилося щось у цій сфері з приходом нової влади? Історія, описана нижче, підтверджує, що прогрес намітився, але до повного очищення авгієвих стаєнь української владної вертикалі ще далеко.

Ходіння по колу

5 вересня прем'єр-міністр України Арсеній Яценюк оголосив про те, що держава має намір повернути під свій контроль майнові комплекси Іршанського гірничо-збагачувального і Вільногірського гірничо-металургійного комбінатів. Ці підприємства знаходилися в оренді у ПрАТ "Кримський Титан", що входить до складу хімічного сегмента бізнес-імперії Group DF заарештованого у Відні олігарха Дмитра Фірташа та екс-глави Адміністрації Президента Сергія Льовочкіна. С "Кримського Титана", до слова, неодноразово зафіксовані злети розвідувальних безпілотників армії РФ. Але причиною того, що уряд відмовився продовжувати оренду, термін якої закінчувався 5 вересня 2014, послужило не це, а той факт, що орендар в особі структури Дмитра Фірташа та Сергія Льовочкіна отримував надприбутки від продажу сировини (ільменітових руд і ільменіту), як на вітчизняному ринку (зокрема, "Кримському Титану"), так і на світовому ринку, і при цьому сплачував у державну казну мізерно малі суми орендної плати.

Так, за оцінкою членів Громадської робочої групи з вирішення проблемних питань титанової галузі, ІГЗК і ВГМК сумарно за рік отримували прибуток в розмірі близько 350 млн. Дол., Левова частка цієї суми йшла до кишень Фірташа і Льовочкіна, а держава отримувала від підприємств всього 100 млн. грн. на рік. Цілком резонно, що в експертному середовищі рішення Кабміну про повернення майнових комплексів ІГЗК і ВГМК в розпорядження держави сприйняли позитивно. Однак фахівці звертали увагу на те, що уряд може зіткнутися з труднощами з боку структур Фірташа і Льовочкіна, титанова імперія яких після революції почала тріщати по швах. Експерти вказували на те, що важливо на цей раз поставити логічну крапку в цій справі.

Заява прем'єр-міністра дійсно змусило повірити, що уряд усерйоз узявся за питання повернення майна, по праву належить державі. Було навіть оголошено про створення нового державного підприємства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія", яке повинно об'єднати унікальні активи титанової галузі, за безцінь передані Януковичем у користування Фірташа і Льовочкіна. Але експерти в своїх прогнозах, на жаль, виявилися праві.

Абсурди системи

Не минуло й тижня після заяви Яценюка, і 11 вересня на сайті Group DF з'явилася заява ПрАТ "Кримський титан" про те, що ніяка передача майна ІГЗК і ВГМК не здійснювалася і ніякі документи про повернення майна з державою не підписувалися. Більш того, з повідомлення стає зрозуміло, що представники орендаря звернулися до Окружного адміністративного суду м Київ, який 4 вересня виніс рішення на користь "Кримського Титана", і заборонив Фонду Держмайна та іншим органам, у тому числі правоохоронним, здійснювати передачу або повернення орендованих ЦВК державі.

Правда, судові тяжби, покликані не допустити втрати контролю структур Фірташа і Льовочкіна над стратегічними підприємствами титанової галузі країни почалися ще до того, як уряд публічно задекларувало намір їх повернути. Плацдармом для захисту своїх інтересів олігархи обрали саме Окружний адмінсуд Києва. Так, 11 серпня всі той же суддя Данилишин відкрив провадження за позовом "Кримського Титана" до ФДМУ про визнання неправомірним та скасування наказу Фонду від 04.07.2014 року №1910 "Про проведення інвентаризації ЦВК" Вільногірський державний ГМК ". А 19 серпня суддя Данилишин виніс визначення про заборону ФДМУ проводити інвентаризацію майна Вільногірського ГМК, яке залишилося після його експлуатації "Кримським Титаном". 22 серпня заступник голови Окружного адмінсуду Києва Аблов Євгеній Валерійович виніс аналогічне рішення по Іршанському ГЗК, заборонивши ФДМУ проводити інвентаризацію майнового комплексу підприємства.

Фактично, своїми рішеннями Окружний адміністративний суд Києва заборонив уповноваженим державним органам проводити перевірку майна на державному ж підприємстві. А про те, що така перевірка необхідна, в ЗМІ пишуть вже давно. У 2012 році народний депутат Юрій Кармазін направив за цим фактом відкрите звернення до колишнього Генпрокурора Віктора Пшонки, в якому, серед іншого, вказував, що щорічний чистий прибуток ВГМК та ІГЗК становить близько 2,8 млрд грн, і це при орендній платі в 9 млн грн. У своєму листі Кармазін вказував на те, що "на цих підприємствах має місце грабіж держави", але тоді Генпрокуратура заяву проігнорувала.

Примітно, що рішення свої судді Данилишин і Аблов мотивували тим, що майновий комплекс нібито змінюється щодня, і проведення інвентаризації раніше кінця вересня (попри те, що договір оренди закінчувався на початку місяця - 5 вересня) може привести до зриву "безперервної господарської діяльності "і тим самим порушити права" Кримського Титана ". Насправді ж за цією юридичною термінологією ховається проста істина - структури Фірташа і Льовочкіна отримали рішення суду, виходячи з якого вони й далі продовжать "доїти" державний ІГЗК і ВГМК. Але про це трохи нижче.

В тактичному плані, рішення суддів Данилишина і Аблова, не просто забороняють державі шляхом інвентаризації визначити чи всі майно, узяте в оренду, буде передано назад. Зокрема, "Кримський Титан" отримує підстави відмовлятися від підписання актів прийому-передачі майна, що означає збереження контролю Фірташа і Льовочкіна над ГЗК, продовження видобутку ільменітової сировини для підприємств Group DF, та подальшого його експорту вищевказаними структурами. А держава при цьому продовжить недоотримувати законну прибуток від підприємств, які як і раніше залишаються в його власності.

Але квінтесенція суддівського свавілля навколо ІГЗК і ВГМК побачила світ 4 вересня, якраз за день до заяви прем'єр-міністра. Тоді суддею Данилишиним було прийнято ухвалу Окружного адмінсуду Києва №826 / 11736/14, що забороняє проводити будь-які дії з повернення

Вільногірського ГМК до проведення інвентаризації. Аналогічна заборона щодо ІГЗК в цей же день виніс суддя Аблов. Повірити в те, що судді Данилишин і Аблов не діяли в приватних інтересах, спочатку заборонивши інвентаризацію, а потім і зовсім заборонивши проведення будь-яких дій щодо повернення підприємств до проведення цієї самої інвентаризації, складно. Особливо з огляду на те, що питання, пов'язані з розірванням договору оренди, наслідком чого є процес його повернення орендодавцю, взагалі не підпадають під юрисдикцію адміністративного суду, в якому працюють Данилишин і Аблов.

Ще складніше повірити в неупередженість цих представників Феміди, якщо врахувати той факт, що 21 листопада 2013 суддя Данилишин заборонив установку наметів під час акцій протестів, а 9 грудня 2013 суддя Аблов виніс постанову, яка зобов'язувала представників МВС, МНС та КМДА очистити Майдан від протестувальників. Воно стало підставою для використання спецзасобів та зброї проти мирних громадян.

Поганий приклад заразливий

На жаль, не тільки судді Окружного адміністративного суду м.Києва ставлять вирішення приватних інтересів вищезазначених панів Фірташа і Льовочкіна вище інтересів держави, захисниками законів якого вони є. Так, непроста і досить сумна ситуація склалася і навколо банкрутства ПАТ "Сумихімпром". На це підприємство Фірташ і Льовочкін поставили свого менеджера - Ігоря Лазаковіч, під чуйним керівництвом якого підприємство було доведено до банкрутства. На думку експертів громадської робочої групи з вирішення проблемних питань титанової галузі України, викладеному у відкритому листі до прем'єр-міністра і главам силових відомств, банкрутство це було навмисним з метою заволодіти майновим комплексом хімічного гіганта.

Справа про банкрутство була порушена суддею господарського суду Сумської області Спірідонової Н.А. в 2011 році. При цьому представники держави в особі прокуратури і управління юстиції проти порушення справи не заперечували, хоча кредитори (у числі яких і державний "Укрексімбанк") неодноразово вказували на те, що передумови для неплатоспроможності підприємства були створені штучно. До зміни влади в 2014 році суддя Спиридонова повністю підтримувала всі дії керуючого санацією І.Лазакович і розпорядника майна Р.Марченко (теж креатури Фірташа і Льовочкіна), а всі скарги кредиторів на неправомірність цих дій відхиляла. Більш того, суддя Спиридонова Н.О. на прохання Лазаковіч і Марченко навіть погодилася продовжити термін на складання плану санації, процес якої Фірташ і Льовочкін вирішили спеціально затягувати.

Визначення про продовження терміну на підготовку плану санації було винесено суддею Спірідонової Н.А. незважаючи на те, що закон взагалі не передбачає можливості продовження такого терміну. Примітно, що після зміни влади в Україні в квітні 2014 року, суддя Спиридонова сама відмовила у повторному клопотанні Лазаковіч і Марченко про новий продовження терміну на підготовку плану санації, тепер вже пославшись на те, що продовження цього строку не передбачено законом. Чи вплинув на настільки кардинальну зміну точки зору той факт, що Спірідонової Н.А. необхідно було подавати документи до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України для обрання суддею безстроково, а ініціатор справи про банкрутство "Сумихімпрому", Дмитро Фірташ, вже знаходиться під арештом у Відні і навряд чи міг допомогти при повторному грубому порушенні закону? Залишається тільки здогадуватися.

Аналогічна зміна позиції "на 180 градусів" сталася і в судді Харківського апеляційного господарського суду Здоровко Л.М. чомусь влітку 2014 поміняла своє розуміння норм права і також погодився з тим, що відповідно до закону продовжувати термін на підготовку плану санації можна.

Але, незважаючи на всі вищезазначені факти, узгодженого плану санації ПАТ "Сумихімпром" до цих пір не існує через затягування його підготовки з боку керуючого санацією Лазаковіч і розпорядника майна Марченко. Судді всіх інстанцій продовжують відхиляти скарги кредиторів на неналежне виконання обов'язків Лазаковіч і Марченко і закривати очі на всі їхні дії.

Повторення чи новий виток історії?

Варто відзначити, що, вже після виходу матеріалу в друк в пресі з'явилася інформація про те, що державі, в особі представників Об'єднаної гірничо-хімічної компанії, вдалося взяти під свій контроль Вільногірський ГМК. Це, поза всяких сумнівів, доводить серйозність намірів уряду. Правда, поки не буде проведена люстрація і в судовій гілці влади залишатимуться персоналії, які виносили і які продовжують виносити рішення на догоду інтересам окремих особистостей, пов'язаних з Сім'єю побіжного президента, і продовжують одержувати надприбутки від державного майна, про подолання корупції та злагодженій роботі всіх гілок влади во благо інтересам держави говорити рано.