Олександр Пономарьов: "У старості мені б хотілося заспівати" I love you, baby! "
"Срібний голос" України, офіційний виконавець національного гімну, а тепер і співак, який займається благодійністю, Олександр Пономарьов всерйоз стурбований розвитком україномовної музики.
Про це та багато іншого з ним розмовляла кореспондент "СН"
- Олександре, скажіть, а чи є такі питання, які ви не любите, щоб вам задавали?
- Звичайно, є! Це питання з серії "А яке питання ви б собі самі задали?", "Яке питання ви б хотіли почути?" Або "Яке питання вам ще не задавали?".
- Що ж, постараємося обійтися без них! Отже, весь світський Київ живе в передчутті балу, організовуваного вами 20 листопада. Як прийшла ідея його влаштувати?
- Ідея витала в повітрі вже давно. Перший раз я її реалізував на своє тридцятиріччя, коли виконував для своїх гостей академічну музику. Але там було всього триста чоловік. Потім надійшли прохання зробити це в Києві для більшого кола людей. До того ж у мене була ще одна мрія: зробити щось, що вже довгий час існує в усьому світі, - благодійний бал, на якому будуть присутні перші особи держави, бізнесмени, і, відповідно, ті, хто захоче з ними поспілкуватися, побути в їх колу і ... зробити благодійні внески.
Поспілкувавшись з Катериною Ющенко, зрозумів, що знайшов в її особі однодумця. Власне, так і з'явився благодійний бал. Його концепцію розробив режисер Міша Крупієвський. З перших осіб на балу точно буде присутній Президент з дружиною. Всіх інших я називати не буду, можливо, хтось захоче зберегти свою присутність в таємниці.
- Ви на балу будете співати оперу?
- Безумовно!
- Чому тоді ви не берете участь в оперних спектаклях?
- Зізнатися, мені це не особливо цікаво. Я все-таки камерний співак, академічний. Мені більше подобається співати музику на концерті. Не в спектаклі.
- Будете відзначати річницю революції?
- Звичайно! Якщо на Майдані знову зберуться люди, то і я буду там. Для мене це - історичне свято, який змінив історію України на даному етапі, показав її як держава демократична. Набагато більш демократичне, ніж усі думали. Ми показали всім, чого ми варті.
- Як ви оцінюєте сучасний український шоу-бізнес?
- По-різному. На жаль, в 90 відсотках випадків - як не сприяє розвитку смаку, а навпаки, його прибивати, що змушує людей деградувати.
- Які тенденції ви б виділили в українській музиці?
- Знову-таки, на жаль, ніяких. На жаль, з тих пір як пройшла революція, я не помітив ніяких тенденцій у бік поліпшення вітчизняної музики - естрадної чи академічної. Думаю, на це є кілька причин. Але одна з основних - це відсутність контролю. У нас існує закон про те, що 50 відсотків продукту, що надходить в ефір, має бути українського виробництва. Цей закон не виконується, тому що в ньому є дуже багато лазівок. Якби я був народним депутатом, то, безумовно, зробив би доопрацювання. По-перше, в законі чітко не визначено, що є національний продукт. Національний продукт може бути зроблений російською мовою, наприклад, в Дніпропетровську. І це буде вважатися національним продуктом. А я б чітко регламентував "українськість" цього продукту його мовою! Тобто національний продукт повинен бути зроблений українською мовою. По-друге, так, іноді радіостанції починають крутити українську музику, після того як їм пригрозять позбавленням ліцензії. Крутять ночами, адже закон не регламентує час виходу в ефір! Так ми можемо дійти половині українського ефіру, але вона буде звучати тоді, коли її ніхто не слухатиме. І третє, це, природно, сам механізм контролю. Контроль покладено на Нацраду. Як показує практика, це неефективно. І я не розумію стогони колег, що музикантів, які співають російською, починають обмежувати в ефірах телеканалів та радіостанцій і не дають їм співати рідною мовою. Досить включити будь-яку радіостанцію і підрахувати кількість російськомовних, україномовних та інших пісень.
- А вам не здається, що для того щоб український продукт став конкурентоспроможним, треба просто покращувати його якість?
- Воно ніколи не покращиться, якщо немає стимулу!
- Але, наприклад, групу "Океан Ельзи" дуже люблять у Росії, хоча і не розуміють, про що вони співають. Так, може, проблема не в мові?
- Знаєте, з Вакарчуком, Скрипкою та "Грін Греєм" вийшла така схема: вони пішли розкручуватися через Москву. Ці музиканти, до того як з'явилися у Білокам'яній, довго співали тут. І не були настільки популярні. Спрацював принцип "закордонності" - абсолютно неправильний і неадекватний! Чому я, для того щоб, наприклад, розрекламувати в Україні українське ж пиво, повинен їхати в Москву?! Спочатку неправильний принцип. Тому ваші приклади некоректні - це не є правило. Зі свого боку можу привести в приклад Іру Білик. Прекрасна українська виконавиця, найвищого рівня. Чому вона заспівала російською мовою?! Як тільки запрацює цей закон про 50 відсотках, всі українські виконавці, які співали російською мовою, почнуть автоматично конкурувати з московськими артистами за час в ефірі. Наприклад, конкурентами того ж Філіпа Кіркорова стануть ті ж українські групи, які не потрапляють в 50 відсотків україномовної музики. І це змусить наших виконавців подумати, а чи зможуть вони витримати цю конкуренцію, і переходити на українську мову. Ось тоді і почне розвиватися українська музика.
- А як ви ставитеся до надання російській мові статусу другої державної?
- Абсолютно нормально. Хоча це досить складне питання, і я не можу однозначно на нього відповісти ... Я визнаю українську як свою рідну мову. Але поважаю і погляди інших людей.
- Що для вас є популярність?
- Мабуть, це якісь стандартні атрибути. Знижки в магазинах. Або навпаки ... Ось, наприклад, іноді приходиш на ринок за м'ясом. До тебе його людина купувала, умовно, за десять гривень, а тобі продають за 12. Або навпаки, приходиш в якийсь магазин, а тобі знижку роблять. Приємно. Ну і, звичайно ж, витрати, пов'язані з автографами та іншим. Нічого такого ексклюзивного в моєї популярності немає, напевно.
- Не боїтеся, що перестанете складати музику і вірші?
- Я про таке ще не чув. Думаю, такого не буває. Бувають тільки кризи - затяжні і не дуже. Але це нормально.
- Ви кинули фразу "якби я був народним депутатом". Чи не збираєтеся йти в політику?
- Не впевнений, що прийшов час цим займатися. У мене ще великий творчий потенціал. А на прикладах моїх колег, які одночасно і депутати, і співаки, я розумію, що це не завжди позитивно впливає на імідж артиста. Але якщо вже і стану депутатом, то я буду корисним депутатом! Корисним державі!
- У вас у Хмельницькому був ресторан. Чи не збираєтеся відкрити щось в Києві?
- Ні, мені не хочеться займатися ресторанним бізнесом. А якимось іншим бізнесом, не завжди пов'язаним зі сценою, я займаюся постійно. Тому що, на жаль, в нашому шоу-бізнесі інакше не виживеш.
- Що ви читаєте?
- Я читаю дуже багато! Наприклад, недавно прочитав серію книг Анхела де Куат. Їх там книг п'ятнадцять, і я прочитав все. А взагалі, поділяю літературу, як і музику, на дві категорії: для росту над собою і для релаксації. До останніх, наприклад, відноситься "Робінзон Крузо".
- Яка музика сформувала Олександра Пономарьова?
- Дуже різна. "Лагідний травень", "Діп Перпл", "Ролінг Стоунз", Том Джонс, "Бітлз", "Абба", "Юрайа Хіп" ... Такі дивно стоять поруч один з одним групи ...
- Ви вірите в казки?
- Які казки! Я батько двох дітей, мені 32 роки!
- А як ви собі уявляєте свою старість?
- Колись я гуляв по Криту і, проходячи повз сувенірної лавки, побачив старого-старого дідуся. Він сидів за столиком, на якому стояла мисочка з оливками в оливковій олії, лежали національні хліб і сир і стояла чарка місцевого міцного напою. Коли ми купили у нього в крамниці сувеніри, він випив цю чарку, закусив і заспівав: "I love you, baby!" Мені дуже сподобалося його ставлення до життя. Мені б теж хотілося бути таким в старості.
Ольга МАЗУРЕНКО, "Столичні Новини"