Західний політолог розповів, як розбилися китайські ілюзії Путіна

Президент РФ Володимир Путін дуже сподівався отримати дивіденди від співпраці з Китаєм, але в підсумку сам опинився в залежності від Пекіна.

Таку думку висловив політолог, професор Інституту досліджень миру (Осло, Норвегія) Павло Баєв, - передає "Новий час".

"Російський президент так багато поставив на зміцнення союзу з Китаєм, що тепер відмовляється визнати: план провалився", - вважає експерт.

Баєв додав також, що "надії Путіна на багаті дивіденди від партнерства з Китаєм не виправдалися, натомість Росія опинилася в стані односторонньої залежності".

Він нагадав, зокрема, про гучні угоди з експорту сибірського газу в Китай, які "повинні були стати основою оновленого російсько-китайського стратегічного партнерства".

"Тепер же "Газпром" неохоче рапортує про затримки і зволікання, а значить, приховати той факт, що основа розвалюється, вже не вдасться", - вважає Баєв.

Також політолог зазначає, що Пекін ніяк не проявляє свого інтересу до західного газового "коридору", відмовляється вносити передоплату за будівництво газопроводу, і не поспішає обговорювати своє входження в сахалінські проекти, по яких недавно вдарили санкції Заходу.

"Амбітні проекти по створенню вуглеводневих резервів у Східному Сибіру і Арктиці на сьогодні не проходять навіть базові тести співвідношення витрат і ефективності, не в останню чергу через скандально високі операційні витрати "Роснафти" і "Газпрому". Китай відмовився інвестувати в ці проекти, очікуючи, що в найближчі роки ціни на нафту залишаться низькими, тоді як Росія відчайдушно сподівається на зворотнє", - вважає професор.

У той же час, Баєв зазначив, що єдиним варіантом зростання цін на нафту є напруженість в районі Перської затоки, але в цьому випадку Китай відчує на собі перебої з поставками, знаючи, "яку роль у збереженні стабільності в настільки проблемному регіоні грає США".

Щоб довести китайцям свою партнерську цінність, Москва почала дипломатичні маневри на Близькому Сході, але всі вони зазнали якщо не фіаско, то закінчилися по-тихому.

"Незважаючи на те, що Москва розважає високопоставлених близькосхідних гостей, їй як і раніше не вдається приєднатися до коаліції проти ІГІЛ, яку очолюють США. Не тільки тому, що Москва не готова визнати лідерство Вашингтона в цьому питанні, але й тому, що вона наполягає на включенні авторитарного керівника Сирії Башара Асада в коаліцію на правах рівноцінного члена", - додав політолог.

Тим часом, економічний спад все більше відбивається на впливовості Росії, і термін "країна, що розвивається" відносно РФ стає знущальним.

"Наслідки серпневої паніки на Шанхайській біржі відчув на собі весь світ, але в Росії падіння економіки прискорилось до такої міри, що уряд визнав: до "дна" нинішньої економічної кризи ще далеко", - підкреслив Баєв.

Ще одна серйозна відмінність Росії і Китаю - у боротьбі з корупцією.

"Для Сі Цзіньпіна боротьба з корупцією стала універсальним інструментом для поліпшення функціонування державної бюрократичної системи і посилення особистого контролю над величезним держапаратом. Путін, з іншого боку, кинув навіть прикидатися, що бореться з корупцією, але як і раніше змушений проводити регулярні перестановки серед своїх наближених, щоб гарантувати їх покірність. Це губить на корені будь-які паростки ініціативи, уряд нездатний оперативно справлятися з проблемами, що пройшли повз увагу президента (наприклад, пожежі в лісах навколо озера Байкал), що наближає катастрофу в колі російських еліт", - резюмував політолог.

Нагадаємо, раніше відомий російський письменник і журналіст Аркадій Бабченко назвав війну національною ідеєю Росії.