Благородний і невдячна праця

У парадоксальне час довелося жити українцям. Колосальна поділ на багатих і бідних, здається, не знає меж. Природно ні для кого не секрет, що з давніх часів існувала соціальна диференціація, проте витоки її були абсолютно відмінні від тих, які ми спостерігаємо в даний час.

Щоб не ходить навкруги, вражає в даний момент саме те, що люди з приголомшливою благородної професією лікаря, маючи високу кваліфікацію, отримують копійчані гроші.

Більш того, держава, яка битий рік, намагаючись провести медичну реформу, цинічно не виплачує жалюгідні подачки до Дня медика. Поданим міськкому профспілки столичним медикам, всупереч обіцянкам, вперше за 20 років, не дали премію до Дня медичного працівника.

Згідно галузевою угодою між головним управлінням охорони здоров'я КМДА та Київською міською профспілкою медиків, на 2010-2012 роки гарантується виплата надбавок до 50% окладу за складність і напруженість роботи, а також виплата матеріальної допомоги у розмірі посадового окладу до Дня медичного працівника.

Якщо порахувати ставку лікаря з окладом 1300 гривень на місяць, то надбавка становить 650 гривень. Для первинної ланки співробітників охорони здоров'я, а це безпосередньо ті, до кого звертаються хворі щодня (бригади швидкої допомоги, дільничні лікарі, медсестри) це великі гроші. На які втім, прожити нереально. Позбавлення премії в професійне свято можна розцінювати як прямий плювок на адресу людей у ??білих халатах.

Як можна говорити про надання елементарної допомоги доктором пацієнтові, якщо держава дає принизливу ставку для людини, яка близько 10 років присвячує навчанню і надалі щоб досягти результатів повинен постійно вдосконалювати свої навички.

Безумовно, питання браку кадрів буде стояти гостро у зв'язку з тим, що кожен поважаючий себе лікар буде прагнути вибрати більш високооплачуване місце роботи. У рядову поліклініку, міський фтизіатричний або венерологічний центр йти працювати на голу ставку можуть лише сущі альтруїсти.

Згідно зі статистикою на сьогоднішній день в системі ГУОЗ не вистачає трьох тисяч лікарів і більше чотирьох тисяч медсестер. При цьому брак кадрів відчувають дільнична служба, де вакантні 413 ставок лікарів, з них 246 терапевтів і 166 педіатрів.

Раніше КМДА, після внесених поправок до бюджету, обіцяла виділити 70 млнгрн на надбавки вчителям і медикам.

При цьому лікарі, що займають посаду, як правило, керівну, живуть вельми небідно. Природно вважати доходи сторонніх осіб справа дуже неблагородне, проте реалії, в яких одні з ранку до вечора горбатяться за копійки, щоб надати елементарну допомогу нужденним, а інші за один підпис отримують жирний відкат, дозволяють говорити про корупцію у мільйонних масштабах.

Спілкуючись з багатьма лікарями, докторами від Бога, чуєш одні й ті ж слова: "Ми безпорадні!". Дійсно складно уявити почуття лікаря, справжнього доктора, який давав клятву Гіппократа і керується нею. Лікар, який щодня думає, як і чим лікувати больногопрі повній відсутності медикаментів та медичної апаратури. Справа не в тому, що препарати не можна купити в аптеці, з цим якраз все гаразд, але багато хворих просто не в змозі оплатити дорогі медпрепарати. За різними оцінками близько 40-50% коштів, що виділяються Міністерством охорони на закупівлю медикаментів і медобладнання, йдуть "наліво".

Таким чином, цілком зрозуміло, чому обрані люди в білих халатах живуть в хоромах, їздять на лімузинах, а інші кожен день в задушливому транспорті їдуть і думають ніж сьогодні лікувати хворих, щоб допомогти, а не просто відписати і сказати "Наступний!". Висновок простий, заробити в країні з подібною системою охорони здоров'я лікаря нереально. Тому всі ті, хто чесно і відважно віддається професії, живуть скромно, а ті, хто, не змигнувши оком, готовий наживатися на людському горі, багатіють з кожним днем. Питання в тому, яку роль в цьому всьому відіграє держава. Відповідь проста: при нинішній системі воно годує багатіїв і стягує з бідняків.

Страхова медицина, про яку давно з оптимізмом говорять чиновники затія абсолютно провальна. Саме в системі страхової медицини українські ділки примудряються нажитися покруче, ніж на "безкоштовному" лікуванні.

Численні факти закупівлі медикаментів за завищеними цінами, відправлення на лікування за кордон, закупівля вакцин, які не відповідають стандартам якості - ось лише дещиця тих лазівок, за якими мільйони бюджетних грошей йдуть за тіньовими схемами в приватні руки.

Природно, ворочаючи мільйонами, чиновники з міськуправління охорони здоров'я або МОЗ навіть не замислюються, що копійчані надбавки до Дня медпрацівника мають якесь то значення для рядового лікаря. А адже саме той рядовий лікар у разі необхідності буде надавати допомогу хворому і на відміну від свого заможного колеги не стане заглядати в кишеню, перш ніж надати необхідну допомогу. Ну, по украй мірі, дуже б хотілося в це вірити. Беручи до уваги численні приклади байдужості, недбалості з боку лікарів, все ж хочеться відзначити, що залишилися сьогодні і, причому зустрічаються досить часто доктора, що заслуговують захоплення. Напевно завдяки їм ще тримається на плаву прогнила система так званого охорони здоров'я та їх зусиллями армії вдячних пацієнтів отримали можливість забути про свої хвороби.

Протистояти системі поодинці ці люди не в силах, але саме їм під силу надати допомогу тим, хто дуже її потребує і, зневірившись, втратив віру в милосердя і благородство українських лікарів.