Іван Гаврилюк: "Міністерство культури не знає, що таке кіно"
У бій ідуть одні ...
Після зимової суєти - парламентських слухань та низки круглих столів в Мінкульті, присвячених проблемам кіно, - у вітчизняній кіногалузі знову встановилася тиша, гладь да бездіяльна благодать. Міністр культури, правда, встигла ще змістити з посади директора кіностудії ім. Довженка Віктора Приходька, якого суд через нетривалий час відновив назад. На цьому активність нового культурного начальства в галузі кіно успішно завершилася. І у кінематографістів, як і рік, і два, і десять років тому, знову опускаються руки, розбиваються лоби про закриті двері, згасає надія. Невже і справді нічого, зовсім нічого не зміниться?
... Народний депутат Іван Гаврилюк вже більше двох місяців є радником Президента з питань кіно. Про що ж вони думають там - в прекрасних висотах влади? Буде в Україні власне кіно али ні?
- Про те, як українське кіно може швидко, безболісно й ефективно вийти з кризи, я виклав у своїй концепції, яку подав на розгляд Президенту, - каже Іван Ярославович. - Чекаю відповіді. Головне - і я вже втомився це повторювати - створити окрему, що не підпорядковується Міністерству культури структуру, яка цілком буде займатися проблемами кінематографа. Поки її не створять, ніяких змін не відбудеться. Це не я придумав - саме життя підказує такий варіант як єдино можливий для того, щоб зберегти національне кіно. Це перший крок. Він дуже радикальний, але необхідний.
- Іван Ярославович, коли ми розмовляли з вами востаннє, ви теж говорили, що подали Президенту свої пропозиції і з дня на день очікуєте відповіді. Це було в лютому ...
- Ну, просто у нього, напевно, руки до кіно поки не доходять. Адже у глави держави стільки важливих проблем - зовнішня і внутрішня політика, економіка ... Сумно. Тому що кіно - це ідеологія держави, її обличчя. І про це теж вже якось набридло говорити. Проте розуміння того, наскільки значуща роль національного кінематографу для долі держави, як і раніше не спостерігається ...
- Про необхідність створення окремої кіноструктур теж говориться кілька місяців. Причому на різних рівнях. Але результат також нульовий.
- Тому що Міністерство культури і туризму на чолі з Оксаною Білозір не знає і не хоче знати, що таке кіно. Там не розуміють, що кінематограф - це цілий світ, яким не можна займатися мимохідь, в перервах між керівництвом іншими галузями культури, а тепер ще й туризму. У нас як і раніше головною в культурі залишається естрада. Так само, як і при Кучмі. Але естрада - це не мистецтво, а проведення часу. А кіно - це вічне.
- Виходить, нічого не змінилося?
- Поки не змінилося. Скільки гнівних закидів обрушилося на мене після парламентських слухань з проблем кінематографа - після того як я заявив, що люди, які влаштували ці слухання, нічого не розуміють у кіно. Але ж так воно і є. Видали цілу книгу рекомендацій, детально розписали, що робити Президенту, прем'єр-міністру, цілому ряду міністерств для того, щоб вивести кіногалузь з кризи. І що? Минуло півроку. Де результати? Нічого ж, абсолютно нічого не змінилося. Хіба я був не правий, коли стверджував, що ці слухання влаштували дилетанти? .. Але багатьом моїм колегам чомусь хочеться бачити в мені ворога. Вони придумують якісь дурні речі, виливають на мою голову потоки бруду. Замість того щоб зайнятися справою і врятувати кіно.
- Ну-у, виливати один на одного бруд - це улюблене заняття наших кінематографістів в принципі. Я вже багато років за ними спостерігаю. Здається, будь-якого, хто позбавить їх цього заняття, вони вб'ють на місці. Бо тоді і справді доведеться рятувати кіно. А їм, на жаль, це навряд чи під силу. До речі, не так давно була запропонована чергова версія виходу кінематографа з кризи. І розробили її НЕ кінематографісти, а телепродюсери провідних вітчизняних каналів.
- Вони всього-навсього запропонували внести поправки до закону про кіно. Йдеться про зміну системи оподаткування. Це дуже важливо, але кардинально нічого не змінить. Втім, я не впевнений, що ці пропозиції успішно пройдуть крізь "сито" парламентського комітету з питань культури і духовності. Там теж є свої проблеми, і все з тієї ж області - з'ясування стосунків. А поки наші діячі культури активно перелаюються один з одним, Президенту треба своїм вольовим рішенням призначити кого-небудь "начальником" українського кіно і дати йому відповідні повноваження. Тоді щось зрушиться з мертвої точки.
- У нас є такі фахівці, з яких можна вибрати "начальника", здатного повести справу професійно?
- Звичайно, є. Хтось подумає, що я маю на увазі Гаврилюка ...
- Багато хто вже так думають. Вважають, що ви колоти в боротьбі за виживання нашого кіно тільки потім, щоб зайняти цей пост.
- А я не бита. Просто займаюся тим, що вважаю за потрібне і в чому добре розбираюся. Причому за власною ініціативою. Адже як депутат я ніякого відношення до кіно не маю. А те, що говорять ... Мені, знаєте, і не таке приписували. Вон коли Віктора Приходька виключали з Союзу кінематографістів, домовилися до того, що Приходько ... син Івана Гаврилюка. Це на повному серйозі заявлялося. Гаврилюк, за їх словами, виходить найстрашніший ворог українського кіно. А що вони самі робили для цього кіно раніше, за старої влади? Де вони були в той час, чому не виступали? Тоді вони боялися.
- Але ж і ви, прийшовши в 2002-му в Раду, обрали не комітет з культури, а комітет з свободи слова ....
- Я свідомо не пішов в комітет культури.
- Виходить, ви за старої влади теж кіно не займалися.
- Візьміть мої тодішні виступи у пресі - я дуже багато говорив на цю тему.
- Ну а чому в парламенті не займалися "цією темою" на законодавчому рівні?
- Тому що не хотів.
- Може, вони тоді теж не хотіли.
- Але ж "вони" - це члени комітету з питань культури. Це їх пряма робота. Вони просто зобов'язані були нею займатися. А що стосується мого вибору комітету, то в "культурний" я не пішов з особистих міркувань, говорити про які не вважаю за потрібне. Але причини у мене були дуже серйозні. І все, що роблю зараз, я роблю незалежно від них. Думаю, у мене все вийде. Цей бій я виграю. Шкода тільки, що його доводиться вигравати у політичних одноплемінників. Ну, це характерно для України ...
- А з Міністерством культури ви свої дії погоджуєте?
- Днями я отримав з Мінкульту відповідь на свої пропозиції з реформування кіногалузі. Таке враження, ніби цей відповідь прийшла з якогось забитого хутора. Повне нерозуміння питання. Ніяких аргументів, ніяких викладок. І все це за підписом заступника міністра культури. Мені просто соромно за цю людину. Або перегляньте міністерський план кіновиробництва на 2004-2005 роки ...
- Просмотрела. Половина списку - фільми, що кочують в аналогічні плани з року в рік. Здається, ніби ці назви пишуть по інерції, аби щось написати, заздалегідь знаючи, що все одно нічого не зніметься.
- Більше того, деякі автори запланованих картин вже перебувають за кордоном. Є фільми, які до сьогоднішнього дня вже не мають ніякого відношення. І де, власне, саме кіновиробництво, якщо гроші на нього, як запевняє міністр культури, прийшли? Вони ось беруться за глобальні речі, за проект "Тарас Бульба". Думають, хто буде знімати, хто стане грати. А що, вибачте, робити Віктору Гресю, який носиться з ідеєю цього фільму вже десять років? Я читав сценарій Греся і з усією відповідальністю заявляю: це супер. І він не архаїчний, навпаки, дуже актуальне для нашої сучасності. Просто дух захоплює, коли читаєш. А значить, і виглядати має цікаво. Сценарій Греся показали Жерару Депардьє. Оксана Володимирівна Білозір мені сказала, що Депардьє від сценарію був у захваті, але хоче його переробити. Я уявляю, як француз переробить українську історію ...
- Пробачте, а як же авторські права Греся?
- Що зараз відбувається з цим сценарієм, я з'ясувати не можу.
- Але ж це Президент домовився з Депардьє про зйомки "Тараса Бульби".
- Я сказав і Віктору Андрійовичу, і самому Депардьє, що не може, при всій моїй повазі до цього актора, француз, чи німець, чи американець, зіграти українського національного героя. Точно так само, як українець не може втілити героїчний персонаж французького епосу. Депардьє відповів, що він буде лише продюсувати фільм. Але багато наших газети написали, що актор збирається зіграти Тараса Бульбу.
- Якщо сценарій Греся такий чудовий, до того ж він привів у захват самого Депардьє, навіщо тоді Мінкульт оголосив конкурс на кращий сценарій для фільму про Тараса Бульбу?
- Тому що там поняття не мають, що треба робити. Є ще, між іншим, сценарій Довженка. Вони хоча б його прочитали, перш ніж конкурси оголошувати.
- Ви зараз, крім іншого, очолюєте наглядова рада кіностудії ім. Довженка, прочитуєте сценарії, які туди надходять. Виявили щось цікаве?
- З 70 прочитаних мною сценаріїв тільки два-три варті уваги. Їх автори - Олег Фіалко та Тарас Томенко. Сценарій Томенко взагалі диво. Я б для нього знайшов гроші - там є за що боротися. А взагалі, виробництво вітчизняних картин на кіностудії зараз зупинено. Тому що грошей як не було, так і немає.
Олена ЧЕРЕДНИЧЕНКО