УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Юрій Бойко: "Зараз ціни на нафту поводяться, як полохливі панянки"

822
Юрій Бойко: 'Зараз ціни на нафту поводяться, як полохливі панянки'

Останнім часом повідомлення про можливі проблеми з поставками в Україну газу та його подорожчанні почастішали. І з'являються вони на тлі вже звичної інформації про те, що незабаром за бензин нам доведеться теж платити більше. Чому дана тема не вселяє оптимізму, "ФАКТИ" поцікавилися у колишнього глави НАК "Нафтогаз України", а нині лідера Республіканської партії Юрія Бойка.

"Нам вже все одно, де купувати нафту - в Алжирі, Саудівській Аравії чи Росії"

- Юрій Анатолійович, як колишній глава нафтогазового комплексу України поясніть: що відбувається з цінами на нафту на світовому ринку? Чому її вартість зростає не по днях, а по годинах?

- Зараз ціни на нафту поводяться, як, образно кажучи, полохливі панянки. Хтось кашлянув за рогом, а вони відразу впадають в іншу сторону від переляку. У нашому випадку - вартість нафти зростає. Серед низки причин однією з істотних, на мій погляд, є те, що організація ОПЕК, створена для регулювання світових цін на нафту, не справляється зі своїм завданням. У результаті ринок реагує на все. Вибухнув нафтопровід в Іраку - ціна на нафту підскочила. Згорів нафтотермінал в Алжирі - те ж саме. Тобто немає регулювання з боку ОПЕК, а стримуючим фактором є хіба що позиція США.

- Але її економіка в змозі переварити такі сюрпризи з основним енергоносієм, а українська?

- Нафта дійсно робить істотний вплив на економіку будь-якої країни, оскільки нафтопродукти - одна зі складових будь-якого виробничого процесу. А значить, ціна на них в кінцевому рахунку визначає вартість будь-якого товару.

- Ви натякаєте на те, що незабаром доведеться звикати і до значно збільшився цінами на вітчизняні товари і продукти?

- Я не натякаю, а тільки прогнозую, що найближчим часом буде спостерігатися сезонне зростання цін на нафту.

- Зростання великий?

- Не більше, ніж на 10 відсотків.

- Що це означає для України?

- Для потреб країни ми щорічно переробляємо 18 мільйонів тонн нафти, з яких 3 мільйони добуваємо самі, а 15 купуємо. Вже рік, як Україна купує нафту за світовими цінами. Це сталося після того, як у 2004 році Росія для вилучення прибутків у нафтових компаній ввела у себе експортне мито. Так що Україна повністю залежить від світової кон'юнктури. За великим рахунком, нам вже все одно, де купувати нафту - в Алжирі, Саудівській Аравії чи Росії. Варто зауважити, що ми практично перейшли на світові ціни. Тільки транзитна складова дозволяє нам отримувати нафту відсотків на 10 дешевше. Але ця складова не настільки значна.

- Коль ми прийшли до цивілізованого ринку, то чому ціни на бензин у нас ще, на щастя для простих обивателів, не на рівні світових?

- Тому що в Україні частка податків у вартості нафтопродуктів 33 відсотки, а у світі - 50 відсотків. І бензин у нас виходить дешевше десь відсотків на 15. Цей позитив можна зберегти, якщо не піднімати податки. Але є одна обставина, що погіршує нашу ситуацію. Українські нафтопереробні заводи відстають за своїм технологічним показниками від світових. Глибина переробки сировини в Україні становить, в кращому випадку, 70 відсотків, а в інших країнах цей показник доходить до 90. Однак при грамотному розпорядженні активами існуючі НПЗ можна модернізувати і домогтися максимальної переробки нафти. Будувати ж нові високотехнологічні НПЗ поспішати не варто. Треба з розумом розпорядитися тим, що у нас є.

"Чим більше політиків в Україні починають декларувати свою заклопотаність газовими питаннями, тим більше виникає проблем"

- Але як не крути, а, мабуть, до збільшення вартості газу нам таки варто морально підготуватися ...

- Так. Останнім часом в Україні дійсно виникла серйозна проблема з газовими поставками. І справа тут зовсім не в політиці.

- А в чому?

- Поки нове керівництво НАК "Нафтогаз України" розбиралася, хто з працівників за кого голосував на президентських виборах, поки займалося звільненнями з компанії всіх підряд, у тому числі і прибиральниць, постачання українських товарів до Туркменістану в рахунок оплати за газ припинилися. Наші партнери кілька місяців чекали, а потім поставили запитання: де ваша продукція? Нету? Тоді ми переводимо оплату за газ на грошовий розрахунок.

- Добре, до чого в такому випадку може привести невиконання НАКом зобов'язань по туркменському контрактом в частині товарної оплати газу?

- До того, що Туркменістан, у якого ми купуємо значну частину газу, а це 36 мільярдів кубів на рік, буде розмовляти з нами не як з партнером, а як з боржником. Тобто з позиції сильного, який диктує свої умови. А подібне перекреслює всі колишні зусилля України, спрямовані на вирівнювання ситуації, на погашення зовнішніх заборгованостей за енергоносії. Якщо найближчим часом товарний борг перед туркменами не закриють і не будуть вчасно перераховуватися гроші, Туркменія вправі перекрити нам газ. І якщо, не дай Бог, таке трапиться, ось тоді в Бішкеку будуть сидіти з простягнутою рукою всі наші чиновники, які зараз запитують: а чого це Бойко так часто до Туркменістану літав? А тому, що газ там, а не у Франції ... Літав кожен місяць. І ми погасили 300 мільйонів доларів боргів за енергоносії, що накопичилися за всі роки незалежності. І зітхнули з полегшенням - тепер будемо працювати нормально. А зараз ситуація тривожна.

- Але, може бути, грошовий розрахунок за газ з Туркменістаном дійсно більш вигідний, ніж товарний?

- Товар, який ми відправляли в рахунок оплати за газ, мав коефіцієнт 2. Що це означає? Це означає, що туркмени оцінювали нашу продукцію в два рази дорожче, ніж вона коштує в Україні. Таким чином ми оплачували половину поставляється з Туркменії в Україну газу. Що сталося зараз? Поки йшла кадрова революція в "Нафтогазі", коефіцієнт узгоджений не був. До того ж товарні поставки не здійснювалися. Туркмени почекали, а потім заявили: тепер, шановна Україна, везіть нам товари, а ми будемо оцінювати їх ... один до одного!

Виплутуватися з цієї ситуації, яка є наслідком непрофесійного підходу української сторони, треба. Тому що крім насуваються газових проблем країна ще й втратила один з найбільш стратегічно важливих для себе ринків на півмільярда доларів. Продукція, яка йшла в Туркменістан, залишиться у нас, а туркмени будуть купувати той же товар в Росії чи на Заході. Це вигідно для України? Сумніваюся. Тому вважаю, що підписувати контракт, де не обумовлені умови товарних поставок, а тільки грошовий розрахунок за туркменський газ, було не можна.

Замість гучних обіцянок, що ми будемо енергетично незалежні і від Росії, і від Туркменії, слід було гарувати, погоджувати сертифікати на товари.

- А хіба це погане бажання - піти від енергетичної залежності від Росії?

- Я хочу вас розчарувати - у нас немає енергетичної залежності від Росії. Україна самостійно видобуває 20 мільярдів кубометрів газу на рік, в рахунок оплати за транзит по нашій території отримує з Росії 24 мільярди кубів газу, а у Туркменії купує 36 мільярдів ... Так від кого ми залежимо? А ось Росія від нас залежить. У тому сенсі, що 85 відсотків її експортного газу проходять через Україну. З Москвою ми домовитися зможемо. Треба тільки професійно відстоювати інтереси держави. І бажано робити це фахівцям. За моїми спостереженнями, чим більше політиків в Україні починають декларувати свою заклопотаність газовими питаннями, тим більше виникає проблем.

Ірина КОЦІНА

http://fakty.ua/