Франція неперебірливого в наданні громадянства

Франція неперебірливого в наданні громадянства

Цілком права була поетеса Наталка Білоцерківець, коли писала своє "Мі помремо не в Паріжі". Не знаю як кого, а мене Франція преізрядно дивує. Всі кому не лінь потикаються туди з проханнями надати їм проживання. І таки у них є шанс. Те божевільна тітка з Фемен, спиляли хрест, то міжнародні авантюристи і злодійкуватих чиновники.

Відео дня

Наприклад, є такий відомий у певних колах ділок на ім'я Віктор Бречко. Про його вельми насиченого життя ми і розповімо. Спочатку Віктор Миколайович був президентом компанії Нью Вінд. Керував він цієї компашкой дуже талановито - обанкротив, виліпивши вісім мільйонів доларів боргу.

Прямо напередодні банкрутства Бречко благополучно пхнув свою частку. Так що залишився в хорошому плюсі. І якось так вдало вгадав момент продажу своєї частки, якось так хвацько Нью Вінд збанкрутувала, що поповзли наполегливі чутки: Бречко угробив підприємство на догоду конкурентам. Втім, не знаємо, може і обманюють злі язики.

Але ось що відомо точно: практично відразу ж після кончини Нью Вінда Бречко став заступником голови Держкомрезерву. Цей період пов'язаний з гучним скандалом навколо махінацій з нафтопродуктами. Якесь ДП НВО "Либідь" отримувало з резерву мазут і продавало за заниженими цінами комерційним структурам. Збитки для держави - десятки мільйонів гривень.

Коли інтернет-ресурс "Україна кримінальна" опублікував розслідування у цій справі, було досить точно зазначено: "Держкомрезерв - протягом усієї новітньої історії України був джерелом гучних скандалів. Саме в цьому відомстві розкрадання в особливо великих розмірах традиційно сусідили з корупцією" ... Далі ж "УК" наводить витяги з доповідної записки, що лягла на стіл Президента України Леоніда Кучми.

Ось одна з них. "Не дивлячись на викладене вище, без наявності відповідного розпорядження Кабінету Міністрів України, заступник голови Держкомрезерву Бречко Віктор Миколайович дав вказівку генеральному директору НВО" Либідь "... провести конкурс з реалізації мазуту топкового М-100 в кількості 86 300 тонн, виготовлених на АТ "Укрнафта" і АТ "Нафтохімік Прикарпаття" із закуплених за держкошти обсягів нафти ".

З якої радості - неясно, так що справою зрештою всерйоз зацікавилося СБУ. Коли стало зрозуміло, що Бречко "країв не бачить", глава Держкомрезерву Червоненко погнав свого зама втришия. Втім, за Бречко взялася і Генеральна прокуратура України. Було порушено кримінальну справу проти низки посадових осіб Держкомрезерву та науково-виробничого об'єднання "Либідь" за фактом зловживання службовим становищем. Заступник Генпрокурора Тетяна Корнякова повідомила, що її відомство виявило "вкрай серйозні порушення" при операціях з матеріальними цінностями.

І тут взагалі цікаво. Невідомо, на чию світлу голову прийшла ідея, але Віктора Миколайовича призначили заступником голови Дусі - Державного управління справами. Саме його - "вкрай серйозного порушника".

Наче б не зрозуміло, як така людина буде керувати справами. А дивися ж - отримав-таки посаду. З часом керівництво країни таки прокинулося і Бречко вигнали і з цією хлібної посади.

Зрозумівши, що в Україні нічого доброго не світить, Віктор Миколайович махнув ... до Ліберії. У цій країні і справді нескладно осісти самим що ні на є страшенним шахраям. Тут Бречко, заручившись підтримкою кількох українських офіцерів з миротворчого контингенту, почав збивати стан.

Виглядало це так. У місцевих скуповувалися алмази (а вони в Ліберії є, і в неабиякій кількості, та й недорогі). Потім за сприяння тих же офіцерів алмази ці контрабандою переправлялися в Антверпен. Просто і зі смаком ... І грошей, треба сказати, Віктор Бречко нарубав будь здоров. Тим більше, що зумів залучити для субсидування своїх махінацій ряд легальних компаній обіцяючи їм величезний прибуток від легальної діяльності.

Але тут сталося щось недобре. Інвестори, з яким домовився Віктор Миколайович (а це насамперед компанія West African Synergies BV (WAS BV) раптом зрозуміли, що Бречко їх відверто "кидає". Дуже просто. Було запропоновано не тільки скуповувати алмази невідомого походження, але і почати власний видобуток.

Обладнання було поставлено, але вмілий алмазодобитчік Бречко попросту прогавив сухий сезон, а в сезон дощів не дуже-то й подобиваешь. Наступного року в сезон потрапили, але раптом з'ясувалося, що обладнання просто ні до біса не годиться. Коротше, алмазів немає, техніка хоч на звалище викидай. Бречко запропонували продати обладнання, щоб розрахуватися з боргами, задачу цю Вітя блискуче провалив.

Виник ще один скандал. Були залучені чималі гроші на видобуток лісу. Коли інвестори приїхали подивитися, що з їх видобутком відбувається, виявилося, що на ділянці немає цінних порід деревини, а те, що є, місцева громада на 60% вирубала. У що були вкладені інвестиції? Питання чисто риторичне.

Втім як відповідь можна прийняти той факт, що грошей у Бречко виявилося чимало. Він навіть зрозумів: Ліберія, а заодно і Україна йому набридли. Тому спакував він валізи і рвонув до Парижа. Французи надали Витюше вид на проживання. І ось тепер такі Бречко укупі з дівах з Фемен прогулюються по мосту Мірабо.

Було б смішно, якби не було так сумно. Виходить так: чудовий актор Жерар Депардьє не знає, куди б звалити з рідної Франції. Зате злодійкуватих чиновників, контрабандистів і вандалів країна запросто приймає. Маячня якась.

Будинок, який Віктор Бречко купив недалеко від Версаля на вкрадені гроші

Але воно б і гаразд. Французам самим вирішувати, як їм жити і з ким їм жити. Печаль в іншому. Вся ця гопкомпанія вивозить з України величезні гроші. І ось у чому справа: спокійно жити така публіка не вміє, так що цілком ймовірно, що з Франції їх турнуть. Чи повернуть гроші, дуже сумнівно.

Що буде далі? Все просто. Пометутся такі як Бречко назад в Україну. А робити тут він буде те, що вміє найкраще - красти. Сумно, панове.