Петро Симоненко: "Соціальна демагогія - це пов'язка на очах у людини, якого ведуть на страту"

979
Петро Симоненко: 'Соціальна демагогія - це пов'язка на очах у людини, якого ведуть на страту'

Перший секретар ЦК КПУ, народний депутат України Петро Симоненко, як завжди, готовий до боротьби. І як завжди, за щастя трудового народу, інтереси якого, на його думку, проігноровані вже новою владою. Зараз Петро Миколайович стурбований створенням нового Лівого фронту України, яким він збирається йти на парламентські вибори 2006 року. І тому щосили викриває підступи своїх ймовірних суперників. Для нього вони все - на одне обличчя. КПУ, за словами Симоненка, не бачить різниці між нинішньою владою і так званою новою опозицією і намагається довести це потенційному електорату. Він розуміє, що зробити це буде важко, але з властивим комуністам всіх часів і народів оптимізмом дивиться в майбутнє. Про це він і розповів в інтерв'ю "Київському телеграфу". Петро Миколайович, комуністи стверджують, що залишаються на своїй позиції і, як завжди, піддаються критиці, у тому числі і з вуст першої особи держави. І це при тому, що КПУ, за даними соцопитувань, самостійно долає 3-відсотковий бар'єр і входить в парламент-2006.

Як ви думаєте, чим викликана критика правлячих сил?

- Не минуло й 100 днів, а Президент Ющенко, скинувши соціальну маску, повів партію першого голосу в своєму антикомуністичний хорі. Мені видається, що ця критика заснована на тому, з чим прийшли у владу представники цих політичних сил і їх "уособлення" - Президент Ющенко, з яким ідеологічним, соціальним, політичним, культурним, інформаційним багажем і так далі. За підтримки великого капіталу (а це дійсно представники великого капіталу), за підтримки Заходу і адміністрації США до влади прийшли правонаціоналістичні політичні сили. Це говорить багато про що. По-перше, про те, що у них насправді немає позитивної програми, яка була б зрозуміла людям, визначала орієнтири, досягнення яких дає можливість вирішити багато наболілі соціальні проблеми. По-друге, - це початок, по суті, передвиборної кампанії, і подібні недалекоглядні заяви Президента Ющенка якраз і свідчать, що його оточення, представлене печерними антикомуністами, прекрасно розуміє, що парламентська кампанія 2006 року - це вибір політичного вектору розвитку України. Тобто вибір між лівою і правою націоналістичною ідеями. А створення політичної структури, так званого Народного союзу "Наша Україна", - це доважок до адміністративного ресурсу режиму. Таким чином, Ющенко пішов ще далі Кучми. Це по-перше. А по-друге, вони розуміють, що їм буде дуже складно боротися на місцевих виборах. Тому що територіальні громади живуть конкретної життям, люди обтяжені конкретними соціальними проблемами і, безумовно, підтримають наші ліві ідеї, а самі вибори будуть проходити за партійними списками, тобто за новою системою і по всій вертикалі. Тому існуюча політична система і створений нею політичний режим самі визначають собі "офіційну опозицію", формують її "під себе", допускають в неї тільки тих, хто їм вигідний, з ким вони можуть домовитися, кого можна використовувати як союзника в обмані народу. Це мене відверто турбує. Як і та інформація, яку я маю з достовірних джерел, що після домовленостей про узгоджені дії щодо кадрових призначень на місцях і квітах для представників "Нашої України", БЮТ і соціалістів, лідери цих партій дійшли до того, що вже розписали між собою відсотки голосів на парламентських виборах 2006 року. Ось звідки і заява соціалістів про те, що вони йдуть на вибори самостійно. У них раптом відразу з'явилася і потужна розгалужена структура, і вони вже знають, скільки отримають голосів виборців - 15%. Тобто це та цифра, яка з'явилася в результаті змови. Таким чином, на зміну одній формі диктатури великого капіталу приходить інша - диктатура націоналістів-соціалістів. Звідси висновок: комуністи - це сьогодні єдина опозиційна політична сила як конкретного режиму, так і всієї існуючої системи. Тільки КПУ пропонує сьогодні таку реальну програму покращення життя, яка потрібна людям. Ми готові її виконати. Наш кадровий потенціал об'єктивно сильний, ми не займаємося критиканством, а глибокою обробкою тих проблем і процесів, які відбуваються в суспільстві, наші оцінки вірні і об'єктивні. Такий висновок підтверджується в тому числі і підсумками останнього візиту Ющенка до США. На мій погляд, це був звіт навіть не виборного губернатора 51-го штату, а керуючого заморською територією перед метрополією. Конгресмени аплодували не Ющенко - вони аплодували собі, пишалися тим, що їхня програма з обрання президента України, профінансована декількома сотнями мільйонів доларів, успішно завершилася. Перед ними виступав і давав зобов'язання той, хто беззаперечно виконає будь-які їхні вимоги. Нова влада стверджує, що прийнятий самий соціальний бюджет за час існування незалежної України. Як ви ставитеся до бюджету? - Сьогодні вже очевидно, що політика соціальної демагогії (тобто злочинного обману людей), яка використовувалася в період президентської кампанії як з боку команди Януковича, так і з боку команди Ющенка, дала їм голоси людей, не осмислена до кінця наслідки своїх дій, просто бажали хоч якось поліпшити своє життя. І подвійно злочинно те, що прийшли до влади політичні сили націоналістичного спрямування не тільки продовжують політику соціальної демагогії, але і підняли її планку до критичного рівня. Трагедія для України полягає і в тому, що наші люди, довірившись цим політичним базікам, самі, через вибори, дали їм можливість, незважаючи на численні популістські заяви, нічого реально не робити. Подивіться, вони заявляли: ми наведемо порядок з приватизацією "Криворіжсталі" і повернемо її народу України. Про це вже забули. Кричали на всіх кутах про реприватизацію, використовуючи, до речі, аргументацію, з якою я йшов на вибори і пояснював, що і як треба робити. Як провести інвентаризацію всієї власності, як розібратися з механізмами взаємодії держави і приватника, яким чином реалізовувати державні програми, щоб вони були вигідні і найманим трудівникам, і людям вільних професій, і приватним підприємцям. Кажуть, але не роблять. Відмовилися від реприватизації і націоналізації стратегічних галузей, від реального захисту виключно національного надбання - землі. Соціальна демагогія - це пов'язка на очах у людини, якого ведуть на страту. Подивіться, що робиться. Оголошують себе захисниками національних інтересів, а митні тарифи і мита знижують. І самі відчиняють двері для ввезення товарів, які з різних причин (в тому числі й з причини низької якості) конкурентоздатною вітчизняних, ніж вбивають українських виробників. У першу чергу це стосується високотехнологічних товарів, вироблених на підприємствах ВПК, хімічної та легкої промисловості, радіоелектронних підприємствах, підприємствах машинобудівного комплексу і т. д. Безробіття катком пройдеться по долях сотень тисяч людей. А хіба можна назвати "державницькими" і "національними" ті заходи, які приймаються нинішнім режимом для нібито зниження цін на м'ясо? Очевидно, що ніхто в кінцевому підсумку їх не знизить - ринок, а вірніше, монополізували його олігархічні клани, не дозволять це зробити. Влада ж не має політичної волі для цього, тому що в тих кріслах, де мають сидіти представники знедоленого народу, сидять представники великого капіталу. Тому я стверджую: буде тимчасовий захід нібито по зниженню цін, яка завтра обернеться руйнівними для селян наслідками. Сьогодні штучно збили закупівельні ціни на м'ясо та птицю. Але ж селянин вже поніс і буде нести в подальшому витрати на вирощування поголів'я за тими цінами, які визначає енергоринок, ринок паливно-мастильних матеріалів, запасних частин, машинобудівної продукції і т. д., контрольований олігархами. А це - основна складова собівартості селянської продукції. Селянинові залишили зростаючі витрати при зниженні закупівельної ціни. У таких умовах йому буде невигідно збільшувати поголів'я або взагалі тримати бичка, свиню ... "Ніжки Буша" поховають українське село. Чому мовчить агропромисловий міністр-соціаліст? Або він виконує аграрну програму Соцпартії з ліквідації вітчизняного сільгоспвиробництва? Я переконаний, що врятувати вітчизняного виробника можна тільки реалізувавши державну програму адресних дотацій при жорсткій політиці контролю за оптово-роздрібними цінами, в першу чергу на продукти харчування та першої необхідності. Очевидно, що, заявляючи про соціальний характер бюджету, влада не повертатиме народу вкрадене, а багатії не будуть ділитися з бідними. Домовляючись між собою, вони продовжують глибше залазити в кишеню простого і чесного трудівника. І такий фінансово-політичний змову бізнесових "еліт" різних регіонів і кланів - у наявності. А ви вірите в те, що вибори відбудуться відповідно з конституційною реформою, в тому вигляді, в якому вона прийнята 8 грудня 2004? Адже кажуть, що є подання до Конституційного суду, а значить, можна все скасувати ... - Широкомасштабна політична реформа, якою її пропонували комуністи, при нинішній владі не відбудеться. Для мене це очевидно. Будуть приведені в дію всілякі, насамперед позаправові механізми, щоб спотворити її і переінакшити, а в результаті не допустити проведення політичної реформи взагалі. І в даному випадку звернення до КС - це перший крок до скасування рішень Верховної Ради від 8 грудня. До того ж необхідно враховувати, що всередині політичних сил, що перемогли на виборах, сформувався своєрідний владний чотирикутник. Це Президент Ющенко, керівник його Секретаріату Зінченко, секретар РНБО Порошенко і глава уряду Тимошенко. Виходячи з інтересів олігархів та зарубіжних держав, які профінансували виборчу кампанію "помаранчевих", перерозподіл владних повноважень в даному чотирикутнику спеціально вироблено таким чином, щоб постійно "зіштовхувати лобами" ці команди. Як результат, в Україні діють чотири Кабінету міністрів. Якщо при Кучмі їх було два, то тепер чотири. В "кутку" під назвою "нацбезпеку" панує Порошенко. Зінченко контролює "кут" кадрових питань та ідеологію президентських указів, Тимошенко частково займає економічний "кут" і частково курирує кадрові питання. Президент зайняв найбільший "кут" (хто пам'ятає геометрію, знає, як він називається) і намагається диктувати свої умови всім іншим. Тому особисто я вважаю, що ситуація склалася тупикова: реформа цьому режиму, як, втім, і попередньому, не потрібна. Ми обов'язково зіткнемося ще з масою проблем. Але ви вірите, що вибори пройдуть за новою системою? - Я вірю і буду робити все для того, щоб вибори пройшли за новим законодавством - на пропорційній основі. Ви підете самі на вибори чи будете шукати союзників? Це буде коаліція, блок або ж самостійне входження в парламент з різних сторін, щоб не зв'язувати себе імперативними мандатами? - Я переконаний, що сьогодні треба об'єднати прихильників лівої ідеї, ідеї соціальної справедливості, щоб протистояти новим загрозам в Україні, неминучим в результаті зрощування влади не тільки з кримінальним капіталом, але і з правонаціоналістичними силами. Ми вже виступили з ініціативою створення Лівого фронту. Упевнений, що ця ідея буде не тільки усвідомлена народом, але і стане тим маяком, орієнтуючись на який люди побачать, як справи кожного стають реальним внеском у скарбничку майбутніх змін політичної системи в державі, а значить, і змін їх життя на краще. В основі Лівого фронту лежить об'єднання різних політичних і громадських рухів знизу. Він неможливий без реальної народної підтримки, повинен мати реальний грунт під ногами. Ми її маємо, але поки це розрізнені сили. Наше завдання - їх об'єднати. І сьогодні це вже вирішується на рівні районних, обласних структур. Найближчим часом буде заявлено про створення Лівого фронту на загальнодержавному рівні. З ким ви ведете переговори? - По-перше, з традиційними нашими союзниками. Це різні громадські рухи - жіноче, ветеранський, молодіжне. Сьогодні ми підтримуємо створення молодіжного руху "Онуки переможців". Це має величезне значення з точки зору як патріотичного виховання нашої молоді, так і відновлення правди про героїчні подвиги наших батьків і дідів. Ми ведемо серйозні переговори з представниками різних національних меншин. Національні меншини в умовах, коли націоналісти знаходяться при владі, ущемляються в правах як ніхто інший. Ющенко відмовився направити до Страсбурга ратифіковану Верховною Радою Хартію про захист прав національних та регіональних мов. Перед цим націоналісти змусили Кучму її не підписати, а зараз взагалі ховають її "під сукно". Ми ведемо переговори з різними релігійними організаціями, з представниками зелених. Спектр розширюється, і він може дійсно здатися комусь незвичайним. Але я ще раз хочу підкреслити, що, створюючи Лівий фронт, ми ставимо завдання перемогти націоналістів на виборах 2006 року і захистити демократію і права людини в Україні. Сьогодні карту російської мови, карту зв'язків з російськими політичними рухами розігрує СПУ Олександра Мороза, яка внесла в ВР проект закону про мови. Це політичний флірт або реальна політика? Чому вони не йдуть в ваш Лівий фронт? - Перше: як ви пам'ятаєте, Мороз все зробив для того, щоб в Конституції практично не було згадки про статус російської мови в 1996 році. Саме тоді Мороз вперше, як ви говорите, фліртував у Верховній Раді з кримською делегацією. Справа зводилося до того, щоб при голосуванні об'єднати в "пакет" питання по мові і по статусу Криму. Це фактично стало зрадою інтересів етнічних росіян і російськомовних громадян України. Друге: скільки ми не піднімали це питання, скільки не вносили пропозицій з питання мови на розгляд Верховною Радою, їх, у тому числі і за допомогою соціалістів, блокували. Третє: внесений Морозом проект закону, який пропіарили всі російські засоби інформації, вилучено. Спочатку внесли законопроект, в якому нібито йдеться про офіційний статус російської мови, а наступного дня, після бравурних виступів російських ЗМІ, його відкликали. А натомість з'явився новий за підписом Мороза, де ні слова про це не говориться. Ось такий, як ви говорите, флірт. Я ж вважаю, що це - політичний цинізм, бо все-таки 11 мільйонів етнічних росіян є громадянами України. А багато хто просто вважають російську мову рідною. Коли говорять про договір Мороза з "Батьківщиною" Дмитра Рогозіна, то треба хоча б розібратися і дати відповідь на питання, що собою ця "Батьківщина" представляє. А це - типовий політичний клон, створений Кремлем для боротьби проти російських комуністів на минулих виборах до Держдуми. Це очевидно. Коли Рогозін виступав з проблеми Тузли, то той же Мороз критикував його і його позицію, висловлював на його адресу самі невтішні слова. Тоді виникає питання: а з ким і для чого вступають соціалісти в такий союз? Це все політичні спекуляції. І я би продовжив цей перелік, боюся, місця в газеті не вистачить. До речі, збільшення фракції соціалістів у Верховній Раді відбувається не за рахунок повернення до її лав заблукалих прихильників лівої ідеї, які раніше співпрацювали з іншими партіями чи фракціями. Фракція соціалістів, по тепер уже всім зрозумілих причин, поповнилася колишнім зятем колишнього президента Кучми, колишнім водієм Паші Лазаренко, представниками великого капіталу. Якщо і це не стане тривожним дзвінком для рядових членів Соціалістичної партії, то в наявності велика трагедія і для них, і для всього лівого руху. Мороз натякає, що входження у владу, його участь у керівництві знаковими міністерствами - МВС, освіти - це певний компроміс для того, щоб увійти у владу, обрости м'язами, продемонструвати, як вони вміють працювати, і на парламентських виборах завоювати більшість і нарешті показати, що вони вміють. Ви в це вірите? - Благими намірами вимощена дорога в пекло. Наближається 60-річчя Великої Перемоги. Нашим ветеранам не тільки треба слова добрі сказати, але і допомогти відновити ту правду історії, за яку вони кров проливали. Я хочу, щоб братські могили полеглих героїв були доглянутими. Хочу, щоб це були місця поклоніння тому великому подвигу, який здійснили наші ветерани. Соціаліст-міністр народної освіти, в минулому наш колега, неодноразово клявся у вірності нашим ветеранам, славив їх великий подвиг. Але коли ми разом з легендарним, чотири рази горіли в танку генералом армії Іваном Олександровичем Герасимовим двічі звернулися до міністра з проханням змінити методологію викладання історії Великої Вітчизняної війни в школах, привести у відповідність з дійсністю навчальні програми, припинити калічити душі підростаючого покоління, то відповіді по суті так і не отримали. Тому коли ми, комуністи, заявляємо про свою готовність взяти владу і управляти країною, ми чітко знаємо, які ідеали ми будемо захищати, що практично будемо робити для захисту наших людей. А якщо соціалісти туди йдуть, вірніше, їх туди беруть, як дитячу "пустушку", як прикриття для політичних спекуляцій і соціальної демагогії, тоді йдіть туди не як соціалісти. І що хочете, те й робіть. Як би ви охарактеризували те, що сьогодні у всіх засобах масової інформації називається боротьбою зі злочинністю? - На мою думку, це звичайна показуха, продовження передвиборної кампанії, боротьби за владу і власність. Для того щоб сьогодні реально боротися з корупцією та організованою злочинністю, необхідно навести порядок з власністю. Розібратися з правами власників великих промислових підприємств, заводів, фабрик і т. д. на ці об'єкти.