Анатолій Гриценко: "Підлих вчинків у своєму житті я не скоював"

Останнім часом у суспільстві активно обговорюється питання про проведення референдуму про вступ України в НАТО. Чи є необхідність у такому референдумі і взагалі, що чекає нашу країну в результаті приєднання до Північноатлантичного альянсу? Про це ми запитали главу оборонного відомства країни Анатолія ГРИЦЕНКА.

Відео дня

Люди не знають усієї правди

- На моє переконання, референдум щодо вступу України в НАТО - це своєрідна політична іграшка в руках окремих політичних сил. Вирішення питання по НАТО знаходиться в компетенції Верховної Ради, Президента та уряду. І ці держструктури своє слово сказали, прийнявши стратегію відносин з НАТО і Закон "Про основи національної безпеки України", де в якості стратегічної мети визначена інтеграція в НАТО з перспективою повноправного членства. До речі, за цей Закон проголосували і ті, хто зараз ініціює проведення референдуму. Всім зрозуміло, чому питання про референдум піднято перед виборами, але й це не допомогло: носії ідеї "анти-НАТО" в парламент не потрапили, люди не довірили їм управління державою. Через погану інформованості нашого суспільства курс на вступ до НАТО сьогодні підтримують не більше третини громадян. У період президентства Леоніда Кучми суспільство і влада були в конфлікті, тому тема НАТО ніколи не виходила на перший план. Головне - щоб громадян чесно інформували і щоб політики не маніпулювали громадською підтримкою або непідтримкою на основі напівправди або відвертої брехні. Нам потрібно чесно і переконливо пояснити переваги членства в альянсі і зруйнувати міфи про "агресивної сутності" НАТО. Найближчим часом буде розгорнутий не агітаційна, а нормальна інформаційна кампанія, яка допоможе протягом двох-трьох років докорінно змінити ситуацію. І я впевнений, що до моменту прийняття рішення про прийом України в НАТО українське суспільство буде готове підтримати такий крок.

- І коли ж, за вашими прогнозами, буде вирішуватися питання про вступ до НАТО?

- Вирішення цього питання залежить не тільки від України, а в Україні - не лише від Міноборони. Ми готові розпочати виконання плану дій з отримання членства в альянсі у вересні. Якщо це відбудеться, і наша робота буде успішною, то в 2008 році на саміті НАТО може бути прийнято позитивне рішення. Країна вступить у перехідний період протяжністю 1,5-2 роки, і про повноправне членство можна буде говорити на рубежі 2010 року.

Нам є, що запропонувати Європі

- Часто доводиться чути, що вітчизняний військово-промисловий комплекс після вступу України в НАТО і неминучого у зв'язку з цим розриву з російською оборонкою втратить дуже багато чого. Чи так це?

- Категорично не згоден з тезою про "неминучу розриві з російською оборонкою". Все залежить тільки від того, наскільки продукція нашого ВПК конкурентоспроможна, технологічна і приваблива. Серед країн НАТО є такі, ВПК яких не зміг запропонувати нічого цікавого для альянсу і тому згортається, в інших - він, навпаки, отримав імпульс для розвитку. Нашої оборонці є, що запропонувати НАТО. Особливо в таких галузях, як космонавтика, авіапромисловість, суднобудування, танкобудування. Все залежить від здатності наших галузей і підприємств вивчати ринок, впроваджувати кращі рішення і встановлювати коопераційні зв'язки. Що ж до відносин з Росією, то співпраця росіян з НАТО в політичному та військово-технічному плані просунулося набагато далі, ніж в українців. Наші північні сусіди активно співпрацюють у сфері авіації, космосу і високих технологій з країнами НАТО: Італією, Францією, Німеччиною, США. Якщо політики турбуються про розвиток ВПК, створенні нових робочих місць, то проблеми розриву військових зв'язків між Росією і Україною не повинно бути. Адже ми тісно "зав'язані" в авіабудуванні, ракетобудуванні, суднобудуванні, у сфері космічної техніки, де виробництво без тісного міжнародної кооперації неможливо. Прагматичну позицію в даному питанні займає Білорусія. Її офіційні особи заявили, що, якщо Україна вступить в НАТО, це не позначиться на наших зв'язках у військово-технічній сфері.

ГАРЯЧА ТЕМА: Ніхто не планував везти "біомасу" на Київ

- Ви були учасником сумнозвісної зустрічі на дачі Турчинова, після якої більшість з тих, хто там був присутній, були відправлені у відставку. Ви ж зберегли свою посаду. Як вам це вдалося?

- Навколо цієї зустрічі надто багато брехні. Ви знаєте, це той випадок, коли я був би радий, якби розмова записали на плівку і оприлюднили, щоб не було спекуляцій. Мені не соромно за слова, які я вимовив на тій зустрічі - хоча б тому, що їх же я озвучив на засіданні уряду напередодні, при бажанні можна знайти стенограму. Життя підтвердило правоту прогнозів - після "пакетної" відставки конфлікт не затих, як розраховували, навпаки - він перейшов у відкриту фазу і заповнив весь інформаційний простір. Це підірвало довіру до "помаранчевої" команді і не сприяло її консолідації. Результат ми відчуваємо і сьогодні, при формуванні коаліції в майбутній Раді. А хто і як потім "доносив" про зустріч, нехай це залишиться на його совісті. Президенту доповіли, мовляв, Гриценко пропонував доставляти на армійських вантажівках "біомасу" для акцій протесту в Києві. Але Віктор Андрійович знає мене не один рік, і він знає, що я рідко промовчу, якщо з чимось не згоден. Але роблю це відкрито, дивлячись в очі. Я можу бути різким, але підлих вчинків у своєму житті не скоював. Так мене виховали батьки, так само я виховую і своїх дітей.

- Чи готові ви працювати в новому уряді?

- Чи готовий я? Думаю, готовий. Це моя сфера, я люблю армію і у військовому середовищі почуваюся комфортно. Все відносно, але, на мій погляд, в армії менше брехні і підлості, більше чесності і готовності на вчинок. Я знаю, що потрібно робити на посаді міністра, і мої ініціативи знаходять підтримку в Міноборони, Генеральному штабі, у військах.

Чи буду працювати в новому уряді? Це інше питання. Якщо довірять - буду.

ДО РЕЧІ

27 років у строю

- Служили ви в армії, і як складалася ваша службова кар'єра?

- Так, в армії я служив - 25 років, а якщо врахувати суворовське училище, то 27 років в строю. У 1979 році закінчив Київське вище військове авіаційне інженерне училище, фахівець з авіаційного обладнання. Проходив службу в стройовій частині, потім на викладацькій роботі, на штабних посадах в Міністерстві оборони. Довелось серйозно займатися прикладними науковими дослідженнями. Я очолював, а по суті створював, управління проблем воєнної безпеки та військового будівництва Науково-дослідного центру Генерального штабу. Керував, знову ж таки - після створення з нуля, і Аналітичної службою Апарату Ради національної безпеки і оборони України.

Службу в армії закінчив у 1999 році у військовому званні "полковник".