Рейдери на експорт

В останні дні в ряді російських ЗМІ активно мусується інформація: якесь українське підприємство не повернуло російському Зовнішекономбанку (в особі його української "дочки" - Промінвестбанку) кредити на суму близько 54 млн доларів. Можна сказати, що розгорілася справжнісінька інформаційна війна навколо цього, скажімо так, не найбільшого економічного спору в масштабах країни.

Деякі російські джерела вказують, що однією із зацікавлених сторін цього конфлікту став російський підприємець з неоднозначною репутацією Володимир Паліхата. Більше того, в цих публікаціях акцент робиться на те, що нібито Паліхата притягнув у цю справу керуючий Промінвестбанку (ПІБ), менеджер з Росії Віктор Башкіров. Якщо це правда, то виходить досить парадоксальна ситуація. Самого Віктора Башкірова сьогодні в Україні звинувачують у тому, що він нібито довів підвідомчий йому російський актив до жахливого стану. Про якість управління говорить вже той факт, що Промінвестбанк під керівництвом Башкірова всі свої показники погіршив в рази. Звідси сам собою напрошується питання: чи не для того Башкіров починає залучати до цього процесу людини з темною історією, щоб якось поправити своє становище? Якщо це так, то наскільки це закономірно і наскільки така політика може виявитися ефективною?

Якщо судити з публікацій, то поки, крім репутаційного збитку, Промінвестбанк не отримав нічого. Більше того, українські ЗМІ почали відкрито звинувачувати Башкірова в тому, що за його керівництва капітал ввіреного йому банку почав танути із загрозливою швидкістю. А ось особистий капітал Башкірова, навпаки, за цей час виріс.

Після спілкування з представниками українських ділових кіл у мене є всі підстави стверджувати, що ситуацію від імені Промінвестбанку (і, значить, опосередковано ЗЕБа) дійсно намагається вирішити російський підприємець Володимир Паліхата. Більше того, цю інформацію, судячи з усього, не особливо приховують і в Росії. А це вже зовсім інший поворот. Справа в тому, що, як я писав у минулому розслідуванні, з моєї точки зору, Володимир Паліхата - людина, яка завдала серйозної шкоди національній безпеці Росії. Тут вже навіть не важливо, з умислом він це зробив чи ні, але факт залишається фактом - з ним опосередковано пов'язані серйозні спроби знищити ряд підприємств, що виробляють рідкісні та унікальні комплектуючі для стратегічного російської зброї, насамперед ракет "Тополь", "Булава" і "Іскандер".

Я переконаний, що Паліхата - це людина, з якого за всі вчинене їм на початку 2000-х необхідно суворо спитати. Я стверджую, що це необхідно зробити, так як порушуються питання національної безпеки Росії - такі речі не можна прощати. Зрада інтересів своєї країни не має терміну давності. І ось тепер постає питання: чому державними інтересами російського банку в Україні перейнявся раптом така людина? Тим більше що ні сам ВЕБ, ні, що найцікавіше, Промінвестбанк абсолютно неможливо мусують цю тему? Чомусь цією справою займається людина з дуже непрозорим минулим - Володимир Паліхата? Чи так вже тут все безкорисливо?

Банк, який майже лопнув

Щоб зрозуміти витоки цієї історії, необхідно повернутися на кілька років назад - у кризовий 2008 рік. Напередодні кризи Промінвестбанк вважався одним з найбільш стійких банків України. Він твердо займав шосту сходинку, і його власник, бізнесмен Володимир Матвієнко, любив підкреслювати, що це чи не єдине кредитна установа країни без іноземної участі. І, загалом-то, до кризи, наскільки можна зрозуміти з відкритих джерел, цей підприємець не збирався продавати свій банк. І раптом в 2008 році відбулася несподівана зміна власника - основним акціонером став російський ВЕБ. ВЕБ, що називається, увійшов дуже технічно - до останньої миті ніхто не знав, що саме російський банк стане новим власником одного з найцікавіших банківських активів України. ВЕБ призначив свого керівника - ним став мало кому відомий в Росії менеджер Віктор Башкіров.

І тут є невелика деталь, яка дуже важлива для розуміння всього, що відбувається надалі. Як стверджує Галина Рудська, керівник українського ТОВ "Восход", в перехідний період Володимир Паліхата співпрацював з Промінвестбанком. Але після того як ВЕБ зайшов в український банк, ця людина в найкоротші терміни був усунутий з усіх реєстрів. Тобто репутація цієї людини в Росії така, що терпіти його на своїй території не бажає жоден серйозний гравець. І мова йде в даному випадку навіть не про те, що його бояться - що таке якийсь Паліхата для ЗЕБа? - А про те, що невідомо, чого чекати від такої людини. За моєю інформацією, озвученою в ряді українських джерел, новий власник в особі ЗЕБа зробив дуже жорсткі дії, щоб розлучитися з міноритарним акціонером з "підмоченою" репутацією.

І, власне, після цього до 2013 року про Володимира Паліхата ніхто не чув, поки в російських і українських ЗМІ не почався інформаційний "наїзд" на українські компанії, які обслуговуються в ПІБ, зокрема "Восход", яку звинуватили ні багато ні мало в привласненні майже 54 млн доларів, що належать російському державному банку. Власне, це була вся передісторія, а от тепер безпосередньо сама історія.

З пафосом продешевили

Ще раз підкреслю: весь пафос "викривальних" статей полягав у тому, що він не повертає державні російські гроші. Тому давайте, власне, розберемося, що сталося з цими злощасними кредитами. Галина Рудська показує мені переписку з Промінвестбанком і пояснює власне бачення проблеми:

- Кредит, про який йде мова, був узятий ще при колишньому власнику банку в 2007 році. Сума повинна була бути отримана двома траншами - приблизно по 500 млн гривень кожен (450 млн грн. - Ред). Кредит ми повинні були використати на будівництво об'єктів комерційної нерухомості і на розширення мережі продуктових магазинів під назвою "Обжора". Перший транш ми отримали і використали за прямим призначенням, почали будувати ряд бізнес-центрів. І частина з них ввели в експлуатацію. Але в 2008 році в Промінвестбанку змінився власник, і нам з різних причин почали відсувати виплату другої частини траншу. Компанія обслуговувала все тіло кредиту, хоча половина виданого кредиту була заморожена в недобудованій нерухомості та незакінчених проектах з причини того, що банк не видав другу частину траншу. А в 2013 році вже у нас виникли фінансові труднощі, як ми вважаємо, абсолютно об'єктивні, так як вся Україна увійшла у важку кризу. Обороти різко впали, і ми на якийсь час стали зазнавати труднощів з обслуговуванням кредиту. Більше того, оскільки ми завжди були сумлінними позичальниками і, крім того, були компанією, де, що називається, завжди були "живі гроші", ми розраховували, що Промінвестбанк піде нам назустріч і реструктуризує борг. Ми неодноразово зверталися в ПІБ, щоб вийти на переговори про реструктуризацію боргу або знайти інші законні шляхи вирішення ситуації, що створилася, але відповіді не було. І фактично нас поставили перед загрозою банкрутства.

При цьому Галина дає зрозуміти, що вважає дії банку не зовсім етичними - в Україні не так багато стабільно працюючих підприємств, з її точки зору, можна було б і піти назустріч хоча б для того, щоб зберегти кілька тисяч робочих місць в економіці країни. Але банк вирішив по-іншому і звернувся з позовом до суду про стягнення заставного майна. І ось тут-то і вийшла осічка - суд відмовив Промінвестбанку. Чому? Тому що банк не надав той самий другий транш і відповідно не може висувати вимоги про стягнення застави, так як заставу ще, грубо кажучи, не доведений до розуму. Тобто не побудований. Ось так.

Іншими словами, арбітражний суд порахував, що в даній ситуації грубий тактичний прорахунок здійснив сам банк. І, більше того, навіть на цій стадії нічого страшного не сталося - насправді, здавалося б, звичайний бізнес-конфлікт. Причому в цій площині цілком собі цивілізований.

Оскільки з судами у Промінвестбанку вийшла осічка, то звідси випливає цілком логічне рішення - сідати за стіл переговорів, так як це вигідно обом сторонам. Але, судячи з усього, саме на цій стадії конфлікт і вийшов з цивілізованій площині.

Галина показує мені переписку з банком, де Промінвестбанк офіційно відмовляється вступати в переговори зі своїм позичальником.

- Натомість нам дають неофіційно, через керівних менеджерів, зрозуміти, що вести переговори буде вже вищезазначений Володимир Паліхата. Причому ніяких офіційних документів Паліхата так і не надав, - розповідає мені директор "Сходу". - Зі мною він не побажав зустрітися, а став намагатися вийти на деяких наших акціонерів.

За словами Галини, в компанії "Восход" кілька власників. І на одного з них неодноразово і наполегливо намагався вийти пан Паліхата.

- Я не знаю, сталася у них зустріч чи ні. Але я, зі свого боку, офіційно зажадала у Промінвестбанку підтвердження повноважень Володимира Паліхата. Мій запит був проігнорований. А після цього на нас і почався "наїзд" в російських ЗМІ. Чесно кажучи, ми цим брудом обурені просто безмірно і сьогодні готуємо відкритий лист керівництву ЗЕБа, щоб запитати: воно взагалі в курсі того, що відбувається в їх українській філії Промінвестбанку?

Ось такий поворот. Виходить, мало того що банк, м'яко кажучи, сам створив тупикову ситуацію з банкрутством, неправильно оцінивши судові ризики, так ще й звернувся до відомого своїми жорсткими заходами людині, якого свого часу до того ж вивів зі складу акціонерів.

Галина ставить мені риторичне питання:

- Чисто з юридичної точки зору, яким чином без нашої участі банк наділив Паліхата повноваженнями по збору боргів? Перепродав борг, дав доручення? Або що це? Адже тут є ще один момент, який треба враховувати. Ми написали в центральний офіс ЗЕБа про те, що готові на будь-які переговори про повернення боргу. Але з центрального офісу ЗЕБа відповіли, що це не їхні повноваження, а повноваження ПІБ. А в свою чергу в Києві чітко нам дають зрозуміти: всі переговори буде вести Паліхата - ніяких застав, давайте гроші. Знаєте, у мене тут чисто риторичне питання через цю позицію виникає: а чи немає тут корупції? І взагалі, ви уявляєте рівень ведення справ у банку, власником якого є державний ВЕБ, - привернути до вибивання боргів людини із сумнівною репутацією? А адже це один з найбільших банків Росії, де в правлінні сидять перші особи держави! Як на тлі співпраці країн державний банк веде справи подібним чином? І адже подивіться: через подібного способу ведення справ мова вже йде про долю всього Промінвестбанку. Адже він став давно вже збитковим, хіба в Москві це не бачать? Ще п'ять років тому це був один з кращих банків країни. І подивіться, у що його перетворили - якась, перепрошую за вираз, дах для рейдерів! - Резюмує бізнес-леді з гіркотою.

Погодьтеся, картина виходить дуже повна. І дуже неоднозначна для репутації російського банку.

А де державні гроші?

Якщо ви думаєте, що це вся історія, то помиляєтеся. У всіх цих подіях є ще один персонаж, якого не можна залишати за кадром. Це керуючий Промінвестбанку російський менеджер Віктор Башкіров. Саме він, за словами Галини, передав неофіційні повноваження Володимиру Паліхата з "вибивання" боргів з "Сходу".

- Таких неофіційних переговірників наймають тільки в одному випадку, коли у найманих менеджерів з'являється власний інтерес, - коментує мені ситуацію кандидат соціологічних наук Сергій Кузнєцов. - Подивіться на ситуацію: банк в особі керуючого не зацікавлений в цивілізованому вирішенні спору, не зацікавлений у збереженні стабільного підприємства. Він все переводить в тіньову площину, а коли ми відмовляємося і просимо офіційних повноважень, починається брудна атака в російських ЗМІ.

І ось тут відразу постає питання: а центральний офіс Зовнішекономбанку в Москві в курсі того, що витворяє їх найманий менеджер в Україні? Він санкціонував цю піар-кампанію чи ні? Українська компанія цілком обгрунтовано хоче отримати офіційний і публічний відповідь від керівника цього банку Володимира Дмитрієва. І тут ми підходимо до того, з чого я почав, а саме: як ця вся історія позначається на політичному кліматі між Україною і Росією. Справа в тому, що Віктор Башкіров брав в 2008 році цілком собі стабільний банк, а влітку 2013 року було оголошено про фактичне банкрутство цієї "дочки" ЗЕБа. Причому сам процес відбувся якось дуже дивно - тільки за один квартал обсяг безнадійної заборгованості Промінвестбанку значно виріс! Приголомшливий факт, і ось що про це пише заступник голови банківського комітету Верховної ради України Степан Кубів в журналі "Форбс":

"Вони (Промінвестбанк. - Ред.) Знали про зростання безнадійних кредитів заздалегідь і почали до нього готуватися. Якщо банк має збитки і не збільшує капітал, він не може видавати великі кредити в одні руки". Відповідно до звітності ПІБу, максимальний розмір кредитного ризику на одного контрагента ( норматив Н7 ) на 1 липня 2013 досяг 21,4% регулятивного капіталу. Це означає, що комусь із своїх клієнтів ПІБ, чий регулятивний капітал дорівнює 5,2 млрд гривень, видав 1 млрд гривень. Максимально допустиме значення Н7 - 25%. Декларуючи збиток, банк змушений зменшити розмір капіталу і ризикує порушити нормативи НБУ. "Або йому доведеться просити клієнта повернути частину кредитної заборгованості достроково", - констатує Кубів.

Перекладаю, що називається, на російську для недосвідченого читача: Кубів фактично натякає на якусь сумнівну складову, оскільки Промінвестбанк нібито вивів кудись на сторону мільярд гривень на межі власних можливостей, ризикуючи порушити умови і ставлячи під удар банківську ліцензію, і не хоче офіційно пояснити , куди (до речі кажучи, інші українські ЗМІ відкрито пишуть в даному випадку про можливе виведення коштів, наданих Промінвестбанку Національним банком України).

І ось тут потрібно пояснити: Степан Кубів вважається "мозком" нинішньої опозиційної коаліції, яка захопила Майдан. І більше того, Кубів, як затятий прихильник євроінтеграції, вважає, що рух у бік Росії - це дуже погано. Зокрема, він часто коментує процес інтеграції фінансових інститутів наших країн - за останні п'ять років в Україні міцно влаштувався ряд великих російських банків, включаючи Ощадбанк, ВТБ і ВЕБ. І як підтвердження своєї тези він наводить історію Промінвестбанку: російський державний банк, користуючись жорсткими технологіями, прибирає до рук стабільний український ПІБ і через п'ять років фактично доводить його до банкрутства - шляхом виведення коштів з банку. Причому коштів державного бюджету України. При цьому керуючі банками, "занедбані" з Росії, зовсім не піклуються про інтереси економіки країни.

І знаєте, Кубіву вірять, тому що, по-перше, людина, шановний. А по-друге, заперечити нічого. За фактом все саме так. Принаймні, історія з "Сходом" і кредитами це підтверджує. І більше того, на цьому тлі місцева преса дуже любить обговорювати фігуру самого Віктора Башкірова. Зокрема, його моральне обличчя: мовляв, приїхав в Україну мало не "в тапочках", а сьогодні обзавівся численною охороною, "Мерседесами", яхтами і взагалі веде себе навіть не як старший брат, а набагато гірше - якось вже дуже зарозуміло. І я так розумію, грунт для таких жорстких оцінок українській пресі Віктор Башкіров дійсно дає. Але про це, можливо, вже в наступній публікації.

А закінчуючи цю частину, я хочу поставити питання керівництву ЗЕБа: судячи з наведених вище фактів, мова дійсно йде про втрату величезних державних коштів Росії - у вигляді банкрутства цілого філії в Україні, мається на увазі Промінвестбанк. І ВЕБ якось на це реагує чи все закінчиться "брудними наїздами" в пресі? Сьогодні, коли президенти двох країн домовилися, можливо, і українським, і російським банкам треба повернутися обличчям до українських позичальників.