Крадіжки грошей з банків перестають сприйматися як злочин

Пограбування банку завдяки діяльній роботі кінематографа стало сприйматися суспільством як щось романтичне і навіть частково благородне захід. Банківська система, так вже вийшло, швидше окрема від нього організм, хоча й працює з грошима вкладників. Банк - це місце де лежать гроші, от і все, а банкіри до них приставлені як шафа до стіни. І якщо не вистачає на шубу дружині, є проблеми в бізнесі або просто лінь працювати - можна піти і вкрасти мільйон-другий.

Прекрасні актори в яскравих фільмах роками демонструють як витончені способи пограбування (підкопи, проникнення за допомогою технічних чудес і прекрасною фізпідготовки), так і банальне вторгнення в масках і зі стріляниною. Подальша гонитва з перестрілкою і руйнуванням міської інфраструктури тільки прикрашає сюжет. І в принципі, режисери завжди на боці зухвалих грабіжників. Так само як і укладачі рейтингів пограбувань.

Захоплююче читаються історії про те, як в 1963 році в Англії банда з п'ятнадцяти чоловік зупинила королівський поштовий потяг, відчепила два вагони і за двадцять хвилин вкрала 2,6 млн. фунтів стерлінгів. Натхненник операції Ронні Бріггз виявився єдиним, кому вдалося піти, і до 2001 року він розкошуючи жив у Бразилії. Ще не вирішив повернутися, щоб померти на батьківщині. Точніше, у в'язниці на батьківщині.

Варто було йому виїхати, як 60 працьовитих бразильців, працюючи у три зміни, спорудили 80-метровий підкоп в сховище центрального банку Форталези. Через нього хлопці винесли 69 млн. доларів. А оскільки гроші були в місцевій валюті, така кількість грабіжників довелося до речі: за поточним курсом 165 млн. реалів затягнули на 3,5 тонни.

Між цими подіями теж трапилося чимало. Наприклад, 16 липня 1976 злодії на чолі з фотографом (і колишнім військовим) Альбертом Спаджіарі пробралися в сховище банку "Сосьєте Женераль" в Ніцці з міської каналізації і влаштували там банкет з нагоди Дня взяття Бастилії. А заодно розкрили 400 осередків, забрали близько 60 млн. франків грошима і коштовностями, і розвісили по стінах знайдену колекцію фото місцевих знаменитостей в стилі ню. На одній зі стін грабіжники залишили напис: "Без зброї, без ненависті, без жорстокості". Мабуть, піддавшись призовом, поліція нікого в результаті не впіймала.

Така легкість мимоволі наштовхує на думку, що будь-який міг би зробити щось подібне. А потім з валізою грошей полетіти на Гоа і курити там під пальмою легкі наркотики, милуючись заходом. Наше масове суспільну свідомість, проковтнувши що приїхала з-за кордону систему цінностей "кожен сам за себе", відригнув переконанням "краще не працювати - просто жити". Це переконання посилюється і загальної несправедливістю навколишнього світу: все, мовляв, крадуть, а мені не можна? І в кризові роки, коли в українські банки хлинув потік державних грошей, покликаних утримати їх від банкрутства, моральна установка перетворилася на практичні дії.

Тільки чомусь виявилося, що пограбування банків - не така вже весела штука. По-перше, в західних фільмах банківські працівники - завжди жертви, що апріорі передбачає їх чесність. А топ-десять українських пограбувань тісно пов'язаний з топ-менеджментом самих фінустанов. Ігор Гіленко в "Банку" Надра ", власник трьох банків Павло Борулько, один з керівників VAB Банку Сергій Максимов, тимчасовий керуючий банком" Родовід "Сергій Щербина ... А якщо згадати банківські афери докризового часу - список істотно збільшиться.

По-друге, українські нальотчики не виявляють великої фантазії, і в силу специфіки наших традицій воліють палити, не чекаючи, коли охорона полізе в бійку. Пограбування "Креді Агріколь" в Донецьку зі стріляниною, в результаті якої одна людина померла, або напад на відділення "Приватбанку" з п'ятьма трупами викликали шок, а не радість за успіх зухвалих злочинців. Відразу згадалося, що у охоронців і касирів є сім'ї і діти.

По-третє, у злочинах у фінансовій сфері найчастіше виявлялися замішані співробітники самих банків - касири, менеджери, керівники відділень. А одним з найпопулярніших способів "порівняно чесного відбирання грошей" - оформлення кредиту. Тим більше що ця послуга багато років активно рекламувалася самими банками. Власне кажучи, "топи з топа" теж із задоволенням використовували цей інструмент.

Видача грошей "своїм" фірмам, у тому числі, під фіктивний заставу, з подальшою обналичкой, оформлення кредитів на підставних осіб або на клієнтів банку без їх відома - таких прикладів при бажанні можна набрати кілька десятків. Відмінність полягає лише в цифрах та фіналі операції. Перші керівники частіше розчиняються (можливо, в напрямку Гоа). Дрібні службовці частіше попадаються. Однак це безпосередньо залежить від суми вкраденого, чи вистачить її, щоб поділитися "з ким треба".

Може статися й так, що навіть кримінальні справи, за якими вже винесено вирок, повертаються до початкової точки. На початку жовтня минулого року в Донецьку розпочато судове слідство у справі колишньої керівниці єнакіївського відділення "Донгорбанку", вже засудженої до восьми років позбавлення волі. Повторний допит свідків, що триває в січні нового року, показав у всіх подробицях, як можна заробити свій мільйон доларів. Точніше, $ 1,4 млн.

У далекому 2007 громадянка Олена Соколова приїхала чомусь в Єнакієве і попросила в безбалансові відділення банку доларовий кредит. За паперами - на розвиток цукеркового виробництва в Харківській області, з додатком бізнес-плану. На словах всі співробітники відділення знали, що Соколова має намір його купити, розрахувавшись кредитними грошима. Не будучи ще його власником, підприємниця вільно оперувала печаткою та ставила підписи. І шляхом нехитрої маніпуляції з документами, ледь зводить кінці з кінцями підприємство, подає державі звіти про збитки, перетворилося на позичальника класу "Б", з річним прибутком в 4 млн. 626 тис. грн.

Сумніви в тому, що кредит буде повернений, висловлені при перевірці поданих документів, в підсумкову заявку на видачу грошей не потрапили. Відділення рекомендувало центральному офісу розглянути її і кредитний комітет "Донгорбанку" прийняв позитивне рішення. Як пояснив в судовому засіданні в минулий вівторок свідок Леонід Львівський, тоді керував відділом корпоративного бізнесу, перевірка документів, що надійшли з відділення, нормативами не передбачена і ніколи не проводилася. А сума для банку "несуттєва".

Натомість колишній головбух ТОВ "Укан" Ірина Ханіна, також викликана в суд, показала, що для підприємства сім мільйонів гривень за поточним курсом були непідйомною сумою: віддавати кредит було нереально. І тоді її здивування викликало те, що гроші в один день були витрачені не на виробниче обладнання для нових ліній, а на сировину - арахіс та інші солодощі.

Через короткий час бізнесмени кредит віддавати перестали, їх майно опинилося продати неможливо, а гроші, що розійшлися по різних рахунках "на солодощі", перетворилися на готівкові і пропали. І тепер адвокати доводять, що ніхто ні в чому не винен: керівник відділення банку Єлісєєва виконала інструкцію, вище начальство не заперечувало, отже, шахрайства немає. А те, що кредит не повернули - так це буває. Бізнес не пішов. Самі адже говорите: "гроші несуттєві".

І, напевно, ніхто не здивується, якщо "раптом" суд винесе виправдувальний вирок, погодившись з доводами про те, що видавати кредити бізнесменам - прямий обов'язок банківського працівника. Які дізналися про це люди, похитають головами і погодяться, що все вийшло "як завжди". Масова свідомість, проковтнувши що приїхала з-за кордону систему цінностей "гроші - мірило всього", відригнув переконанням "бабло перемагає зло".

Якось непомітно всучасної Україні пограбування перестало вважатися злочином, якщо воно вчинене без фомки, фінки і кастета. Але це не кіноромантіка. Це саморуйнування.