Володимир Литвин: "Думаю, ми запізнилися з політичною реформою"
- Я не думаю, що можна говорити: в Україні пройшов Всесвітній економічний форум. Це була спроба залучити інвесторів. Що ж до результатів, то їх варто очікувати, по-перше, якщо ми будемо проводити такі заходи регулярно, по-друге, якщо заявлене інвесторам будемо застосовувати на практиці.
- Що стосується декларацій ... Яку користь може принести недавно підписаний меморандум "Про гарантії прав власності та забезпечення законності при їх реалізації", якщо він навіть не має юридичного статусу?
- Меморандум є політичним актом, підписаним з метою запобігання розбіжностей і різних підходів, які сьогодні існують в урядовій команді щодо приватизаційних оцінок і процесів. Ми повинні чітко керуватися принципом, що приватна власність є недоторканною за однієї умови - якщо вона придбана на законних підставах.
- Як ви оцінюєте роботу уряду за 150 днів? Які найсерйозніші прорахунки?
- Прорахунків немає у того, хто не працює. Була задекларована і реалізується серйозна соціальна програма. І я вважаю, що ми її виконаємо. Однак ми не повинні думати, як розділити "пиріг" вітчизняної економіки. Якщо десь 30% національного багатства перерозподіляється, це свідчення того, що економіка не вільна. Про це треба думати! У нас не повинно бути такої безсоромної політики у відношенні і соціальної сфери, і економічного розвитку. Сьогодні нам потрібно думати, як прискорити економічний розвиток країни, а не жити на короткий результат, коли ми намагаємося розділити те, що маємо.
- У вас є власна формула прискорення економічного процесу?
- Є. По-перше, потрібно відмовитися від революцій і просто працювати. По-друге, потрібно працювати, маючи чітку програму на перспективу. Для цього потрібно відмовитися від практики всім сподобатися, тому що це не дає результату, а тільки погіршує ситуацію. На жаль, ми знаходимося в перманентному цейтноті. Зокрема, про це свідчить поведінка кожного політика, тому що всі готуються до виборів 2006 року.
- Ви не вважаєте, що в діях влади багато популізму?
- Кожен уряд працює з часткою риторики з метою отримати підтримку громадськості. Мене хвилює інше. Мені б хотілося, щоб члени уряду виступали однією командою, а не вступали в публічні перепалки один з одним. А тим більше не давали суперечливих оцінок процесам, що відбуваються, а також власним рішенням.
- Як у вас складаються стосунки з урядом? Ви згодні з усіма ініціативами представників КМУ, які вони пропонують парламенту?
- Звичайно, не з усіма. Приклад - слабо аргументована позиція уряду щодо законодавства, що визначає вступ України до СОТ. Я можу навести приклади, коли на засіданні комітетів виступав представник Міністерства економіки і стверджував, що цей закон необхідно прийняти для того, щоб Україна мала привабливе політичне обличчя перед світовим співтовариством. А представник, скажімо, Мінпрому був проти прийняття даного рішення, стверджуючи, що ми повинні бути зацікавлені в розвитку власного виробництва, а не здаватися на догоду вимогам СОТ. Всередині уряду немає консолідованої позиції з цього питання. Очевидно, що ці документи недостатньо опрацьовані. Я, звичайно, не можу погодитися і прийняти ці документи, коли немає єдиної думки всередині команди. Повинна бути серйозна аргументація законодавчої бази та зважена політика при прийнятті того чи іншого рішення. Я думаю, що політика тиску на парламент себе вичерпала. Необхідний серйозний розмова, а для цього потрібно відмовитися від такої практики, коли ми місяцями нічого не робимо, а потім намагаємося за один-два тижні надолужити згаяне. Так поводиться поганий студент, який готується до іспиту в останню ніч. А тут мова йде про країну! Потрібно відмовитися від спроб шантажу один одного, для того щоб "протягнути" те чи інше рішення. Це нікому не піде на користь.
- Чи виконала прем'єр-міністр Юлія Тимошенко обіцянку про взаємодію в роботі уряду і парламенту? Вона збиралася це зробити одночасно з призначенням віце-прем'єр-міністра з гуманітарних питань Романа Безсмертного ще одним представником у парламенті.
- Мені здається, що призначення і закріплення кураторів налагодженню роботи уряду і парламенту не допоможеш. Головні обов'язки кожного міністра - це вироблення та проведення політики у своїй галузі через відповідні законодавчі акти. Тому я переконаний, що міністри повинні безпосередньо працювати в комітетах. Щоб не було такого: у документах, які ми отримуємо, записано, що доповідає міністр, а замість нього приходить заступник, до того ж не перший. Міністр повинен володіти ситуацією і мати аргументовану документ, ось тоді будуть позитивні рішення. А якщо ми отримуємо "метелика", то, вибачте, і ставлення відповідне.
- З якими враженнями ви повернулися з економічного форуму в Санкт-Петербурзі?
- З дуже хорошими. Я відчуваю, що сьогодні Росія налаштована мати нормальні, прагматичні відносини з Україною. І нам потрібно виходити з цієї позиції. Що стосується власне форуму, він був добре організований, в Петербурзі було менше бравади. Ми, на жаль, не зробивши ані кроку, намагаємося переконати інвестора в неіснуючих переваги нашого "міні-Давосу". Взагалі, знаючі люди розуміють, що це село, прекрасний курорт, а говорити, що це міні-село в Києві, я думаю, дещо некоректно.
- Вас багато разів запрошували йти на вибори 2006 року єдиним виборчим блоком з Віктором Ющенком і Юлією Тимошенко. Чи визначилися ви в цьому питанні?
- Це вельми складне питання. Щоб забезпечити собі й певному колу людей, з якими я працюю, спокійне життя, досить потрапити під це крило. Але я на цю проблему дивлюся ширше: потрібно думати, яким буде новий парламент і що він зробить для країни. Виходячи з цього і потрібно вибудовувати плани виборчої кампанії. Сьогодні заганяти себе під парасольку, мені здається, передчасно як для Президента, так і для прем'єра і, природно, для мене. Так що це питання часу і політичних консультацій, а також політичних прогнозів і перспектив.
- Тоді як ви прокоментуєте активність Романа Безсмертного, який в одному з інтерв'ю поставив вас у списку блоку на третє місце?
- Я дізнався про це зі ЗМІ і вважаю, що це не той випадок, коли можна спілкуватися через пресу. Тому що я буду розглядати цю пропозицію як своєрідну форму тиску або пропозиції, від якої буде дуже важко відмовитися. Одна справа - вести переговори з Віктором Ющенком і Юлією Тимошенко ... А якщо Роман Петрович хоче вести переговори, нехай він з моїми заступниками на цю тему і розмовляє.
- На вас надавала якийсь тиск нова влада?
- На мене не чинили ніякого тиску, тому що це даремна затія. Я вже пережив всякі звинувачення і переживу ще різного роду претензії та інсинуації. А те, що на членів моєї партії в регіонах чиниться тиск, це однозначно. В одній з областей ми провели партійну конференцію, а на наступний день виявилося, що чотири керівника, які брали в ній участь, були вигнані з роботи. Інакше як політичними переслідуваннями це назвати не можна.
- Ви раніше критикували адміністративну реформу. А чи не рано проводити політичну реформу?
- Думаю, ми запізнилися з політичною реформою. Її треба було здійснити набагато раніше. І революційні процеси, які відбуваються на пострадянському ¬ ському просторі, саме про це і свідчать. По суті, йде боротьба проти інститутів президентства, які фактично узурпували владу. І я думаю, що це буде визначати таке явище в політиці, як нестабільність на пострадянському просторі. Якщо ми говоримо, що наша мета - Європа, модель організації влади і життя ми повинні вибудувати за європейськими стандартами. Потрібно визнати, що тими способами і методами, якими планувалося провести політичну реформу в Україні, ми тільки дискредитували її.
- Чи не вважаєте ви, що влада затягує проведення політичної реформи?
- Звичайно, затягує, бо Конституційний Суд досі не розглянув законопроект, який парламент направив у цю судову інституцію. Вже ясно, що до 1 вересня ми не зможемо прийняти зміни, що стосуються питань місцевого самоврядування, отже, не вступлять у дію зміни до Конституції. Так що наступний етап реформи - 1 січня 2006 року.
- Коли можна очікувати рішення Київського апеляційного суду щодо депутатів-сумісників? Це правда, що всі голови комітетів подали заяву про зняття з себе посадових повноважень?
- Заява не написали ще Станіслав Ніколаєнко і Валентина Семенюк, яка очолює Спеціальну комісію ВР з питань приватизації, прирівнюваних до комітету. Що стосується рішень Київського апеляційного суду, так він же не розглядає питання в пакеті, судові засідання проводяться окремо по кожному народному депутату. Коли це буде зроблено, мені складно сказати, але ви, очевидно, знаєте, що парламент відмовився розглядати питання про призначення суддів на знак протесту проти того, що в Київському апеляційному суді затягується розгляд подання голови Верховного Суду щодо суміщення депутатами депутатської діяльності з роботою в структурах виконавчих органів влади. Я думаю, що це послужить поштовхом для того, щоб суд, зрештою, прийняв те рішення, яке він зобов'язаний прийняти за Конституцією.
- Як ви прокоментуєте хід переговорів щодо створення ЄЕП?
- Росія - це 3% населення всієї планети, 13% території, 40% світових запасів надр. Тому не рахуватися з Росією можуть тільки політики, яких до таких можна віднести з натяжкою. Я думаю, що Україна та її керівництво повинні розуміти, що Росія - це ємний і специфічний ринок, на якому наша продукція може бути затребувана. Тому ми повинні пропонувати своє бачення єдиного економічного простору. Не просто критикувати, а пропонувати свої аргументи, позиції і знову намагатися знайти спільну лінію, яка б задовольняла національним інтересам як України, так і Росії. Якщо ми не будемо присутні всюди, де присутня наш національний інтерес, ми будемо звужувати поле для маневру. Я вважаю це неправильним. Потрібно відійти від голого політиканства і відмовитися від тієї істерії, яку можна спостерігати в окремих політиків.
- А як же створення наднаціональних органів у рамках ЄЕП? Це не буде суперечити національним інтересам України?
- Ви знаєте, парламент прийняв рішення, що ми підтримуємо формування єдиного економічного простору, але в межах, які не суперечать законам і Конституції України. Якраз створення наднаціональних органів суперечить Конституції України. Тут нам потрібно відмовитися від політики сподобатися всім замість того, щоб відстоювати національні інтереси. Ми повинні перестати пропонувати себе всім, особливо тоді, коли нас не беруть. Повинна проводитися зважена, розрахована політика. Але я, на жаль, жодного разу не почув від наших міністрів, від яких повинно було почути, що отримає Україна від участі в ЄЕП. Уряд, на жаль, не веде серйозної аналітичної роботи, вся політика будується на емоціях. Підчас ми хочемо енергією слова замінити реалізм. Так не буває ...
Розмовляла Ярослава Йовенко