Відео дня
Віктор Медведчук: "Ті, хто стверджує, що імпічмент технічно неможливий, глибоко помиляються"
В умовах найжорстокішого протистояння між оточенням Президента і Юлією Тимошенко обидві команди - і президентська, і екс-прем'єрська - змушені шукати союзників на стороні. Віктор Ющенко вже підписав меморандум з Віктором Януковичем, Юлія Тимошенко знайшла нових соратників у "Єдиної України" Богдана Губського. СДПУ (О) поки зберігає нейтралітет, однак від позиції членів фракції саме цієї партії залежить результат голосувань з багатьох ключових вопросам.На минулого тижня глава соціал-демократів - Віктор Медведчук - вперше після багатомісячного мовчання дав прес-конференцію. Після заходу кореспонденту "ЕІ" вдалося продовжити спілкування з паном Медведчуком.
- Хто зараз є політичними партнерами СДПУ (О)?
- Наприклад, у СДПУ (О) є спільні законопроекти з комуністами і, безумовно, з Партією регіонів. Однак далеко не в усьому наші погляди ідентичні. Наприклад, Партія регіонів підтримала нового прем'єра. СДПУ (О) не вважала за можливе вчинити так само. Думаю, ми правильно зробили. Як бачимо, основні посади в уряді залишилися за тими ж особами - ті ж міністр палива та енергетики, міністр фінансів, міністр АПК, міністр промполітики. А тим часом саме вони визначають державну політику ... Як виявилося, мова йшла тільки про заміну держака на старих граблях, на які постійно наступає владу.
- Юлія Тимошенко і стоять за нею політичні сили претендують на роль ортодоксальної опозиції ...
- Критеріїв оцінки рівня опозиційності не існує. Є влада. І є опозиція. У опозиції влади немає. А у влади - є. Третій стан - болото. З Тимошенко ми будемо працювати так само, як і з усіма іншими партіями. Підтримувати її в боротьбі з корумпованістю оточення Президента і в прагненні реалізувати соціальну політику. Наші погляди сходяться і в розумінні необхідності введення в дію політреформи. Але ми ніколи не підтримаємо її як лідера Майдану і як одного з "авторів" череди економічних криз.
- До основних завдань опозиції Ви відносили формування громадянського суспільства (про це ми вже говорили), здійснення контролю за діяльністю влади, приватизаційними процесами і реалізацією політреформи. Поясніть ці тези. Почнемо з контролю за владою.
- Це - триєдине завдання, що складається з власне контролю дій влади, критики влади і пропозиції альтернативних шляхів вирішення проблем. Хочу підкреслити, що без останнього немає повнокровним опозиції. Колишня опозиція, нинішня влада, перемогла на президентських виборах за рахунок жорсткої, необмеженої, часто переходить всі рамки пристойності, критики влади колишньою. Однак стратегічного бачення розвитку у неї не було і немає. Навіть Президент ніяк не збереться виконати свій конституційний обов'язок - сформувати щорічне послання до народу. "Дірки" закриваються популістськими обіцянками і такими ж популістськими діями. Але популізм нинішньої влади - це популізм колишньої опозиції. Рівень відповідальності, серйозності і змістовності пропозицій близький до нуля.
- Які механізми контролю опозиції за владою?
- Я поясню на прикладі. У березні наша партія вказала на сім помилок нової влади. Чотири чи п'ять їх них глава держави вже виправив. Зокрема, скасував Кабінет Президента, а секретар РНБОУ отримав повноваження, передбачені Конституцією ...
- Президент що, прислухався до Ваших зауважень?
- Я буду тільки радий, дізнавшись, що він обійшовся без нашої допомоги. На жаль, свої помилки влада починає виправляти, коли вже виявляються їх негативні наслідки. Влада вчиться на своїх помилках, не думаючи, що їх наслідки відчуває на собі все суспільство.
- Як Ви оцінюєте реприватизаційні та приватизаційні процеси в країні?
- Реприватизація - це нонсенс. Йде банальний переділ власності, після якого інвестиційний клімат в країні доведеться відновлювати протягом багатьох років. Спроби поповнити бюджет за рахунок приватизаційних грошей також згубні. Звичайно, згідно із законодавством кошти від продажу об'єктів держвласності повинні бути витрачені на заходи, спрямовані на зростання економіки. Але в країні чимало проблем, вирішення яких відкладати вже не можна. Тому ми пропонуємо направити частину грошей від продажу "Криворіжсталі" на погашення боргів Ощадбанку СРСР - цього люди, більшість з яких пенсіонери, чекають вже багато років. Частина грошей повинна бути спрямована на будівництво житла для військовослужбовців - це моральний борг держави, а також на житло для молоді - це наше майбутнє. І обов'язково потрібно спрямувати кошти на вирішення найгостріших екологічних проблем Кривого Рогу, жителі якого живуть в зоні екологічної катастрофи, в тому числі у зв'язку з діяльністю "Криворіжсталі".
- Що ж тоді робити з соціальними програмами, грошей на фінансування яких катастрофічно не вистачає?
- Ми проти необгрунтованого підвищення соціальних витрат, щоб наступний бюджет не став бюджетом доїдання. Але при цьому ніколи не дозволимо їх урізати. А то вийде: президентські вибори пройшли - і "До побачення! Приходьте через п'ять років, поговоримо ". В ідеалі бюджет-2006 повинен стати бюджетом зростання, який дозволяє проводити заплановані соціальні програми. Оскільки ні його урядовий варіант, ні висновки Бюджетного комітету не відповідали цим стратегічним цілям - перше читання депутати провалили з тріском.
- Чи вступить в силу положення політреформи 1 січня 2006 або її "запуск" відкладуть на "послевиборье"?
- Думаю, що не відкладуть. Політреформа відбулася. Зміни до Основного закону внесені. Це вже тіло Конституції. Спроби її ревізії є неправовими. У цьому я переконаний як фахівець у галузі конституційного права. Тільки наступний склад ВР може переглянути положення конституційної реформи. Виникало питання процедури внесення змін. Але Конституційний суд неодноразово заявляв, що процедура прийняття рішень - це внутрішня справа парламенту, що керується регламентом.
- Не так давно КС зробив висновок, що джерелом влади в країні є народ. Чи означає це, що зміни до Конституції мають вноситися на референдумі?
- КС чітко прокоментував ст. 5 Конституції України. Народ дійсно є єдиним джерелом влади. Він здійснює цю владу за допомогою своїх виборних органів, до яких належить і парламент. Цю функцію він може здійснювати і через референдум.
- Президент і партія влади ініціюють перегляд політреформи ...
- Сьогодні досить політичних сил, в тому числі і в парламенті, для того щоб її відстояти. Якщо підніметься питання скасування змін до Конституції, і з'являться сумніви з приводу правомірності процедури їх внесення, то автоматично (і ми це обіцяли) буде піднято питання про законність голосування депутатів за закон про проведення так званого третього туру президентських виборів (8 грудня 2004 ВР пакетом підтримала три Законом: "Про внесення змін до Конституції" (його прийняли в цілому), "Про внесення змін до Конституції в частині посилення ролі місцевого самоврядування" (у першому читанні) і "Про особливості застосування Закону про вибори Президента". - Ред. ). Третій тур і політреформа - це результат політичної домовленості. Її порушувати не можна. Бо якщо ми з політичної площини вирішення цих питань перейдемо в юридичну, то виявимо багато проблем. Це буде невигідно, насамперед самої влади.
- Чи готовий парламент до вантажу відповідальності, який на нього звалиться з 1 січня?
- Звичайно. Не потрібно применшувати здібності людей, які обираються у вищий законодавчий орган. Справа в тому, що політична реформа сьогодні - це практика політичного життя вчора. З моменту оголошення її проведення 24 серпня 2002 Леонід Кучма встиг реалізувати ряд заходів, які відповідають вимогам політреформи. Наприклад, в 2002 році вперше було сформовано коаліційний уряд. Але раніше, в 2000 році, від цієї практики відмовився тодішній прем'єр Віктор Ющенко , який заявив що КМУ - НЕ кооператив. Тоді він зробив помилку. Бо в тому ж 2000 році вперше сформована парламентська більшість, врахувавши претензії і побажання всіх політичних сил в нього увійшли, сформувало керівні органи парламенту. Після чого, не знайшовши підтримки в уряді Ющенка, відправило його у відставку і сформувало новий коаліційний склад КМУ. Тоді депутати підтримували до 92-93% урядових законопроектів.
На жаль, Ющенко не врахував помилок минулих років. Він не зміг сформувати більшість, що, зокрема, і призвело до вересневого кризи. І ось знову повторюється те ж саме. Ну, добре, Юрія Єханурова затвердили на прем'єрській посаді. Далі що? Провал бюджету в першому читанні, розбіжність думок парламенту і уряду з питання "Криворіжсталі" ... А все тому, що голосування за нового прем'єра було ситуативним. Коаліційного уряду знову не вийшло. У нього фактично як і раніше входять представники в основному двох партій - НСНУ і СПУ. Але ці політичні сили у ВР не набирають 226 голосів, необхідних для прийняття рішення. Тобто прийшов "дядько", усміхнулася, йому віддали голоси, він пішов. На яку підтримку він може розраховувати? Хто буде нести відповідальність за рішення уряду, якщо навіть СПУ голосує проти бюджету?
- Чи буде сформовано більшість у наступному складі ВР?
- Згідно з положеннями конституційної реформи, якщо це не відбудеться протягом місяця, Президент може розпустити парламент. І правильно: в країні має бути порядок. Я думаю, вже це змусить парламентаріїв знайти компроміс, сформувати більшість і, відповідно, уряд.
- Пропрезидентської більшості у новому складі парламенту може й не вийти. Чи можливий в цьому випадку імпічмент? Це ж дуже складна процедура ...
- Ті, хто стверджує, що імпічмент технічно неможливий, глибоко помиляються. Процедура виписана в ст. 111 Конституції. Питання в іншому: чи будуть підстави для імпічменту. Це складно прогнозувати. У будь-якому разі не потрібно забувати, що імпічмент веде до серйозної дестабілізації. А такими речами грати не можна.
- Що б Ви порадили Президенту?
- Нарешті, приступити до виконання своїх прямих обов'язків. Згадати, що Президент теж може і повинен виступати із законодавчими ініціативами, звернутися до нації з посланням, сформулювати стратегічні завдання, пояснити, яким чином будуть здійснюватися реформи податкової системи, освіти, охорони здоров'я, комунальної сфери, вирішення проблем молоді ... "Ідеалами Майдану", як виявилося, людей не нагодуєш і взимку не зігрієш. По-моєму, навіть затяті прихильники Ющенка вже втомилися чекати, коли він, нарешті, стане Президентом України де-факто.
Наталія Бабаніна, "Економічні Вісті"