"Україна в огні": розкрита брехня гучного фільму про Майдан

86,4 т.
Україна в огні Олівера Соуна

Пропагандистський фільм, що вийшов на екрани Росії, спродюсований голлівудським режисером Олівером Стоуном, про Євромайдан "Україна в огні" побудований на відвертій брехні російської пропаганди і не має нічого спільного з реальними подіями в Україні в 2013-2014 роках.

Відео дня

Про це йдеться у розслідуванні видання StopFake, яке зібрало головні факти відкритої брехні Кремля.

Сюжет і герої

"Україна в огні" повторив більшість російських інтерпретацій подій в Україні. Наприклад, все, що відбувалося на Майдані - було організовано США і тодішньою опозицією з метою повалення Віктора Януковича для того, щоб вирвати Україну з московської орбіти.

Так, у фільмі стверджується, що запуск телеканалів Spilno TV, Громадське TV і еспресо TV у листопаді 2013 року - частина плану з повалення режиму Януковича.

"Беркут" не винен, що почав бити учасників Майдану 22 грудня 2013 року - це була спланована провокація.

Розстріл снайперами мітингувальників 18-20 лютого названий "наймасовішим жертвопринесенням в історії кольорових революцій".

У фільмі порушена також кримська тема.

За словами Володимира Путіна, Росія приєднала Крим, оскільки США збиралися захопити півострів.

Також "Україна в огні" побудований на інтерв'ю українських чиновників (колишній глава МВС Віталій Захарченко та колишній президент Віктор Янукович), які втекли до Росії, а також російського президента Володимира Путіна і американського журналіста Роберта Перрі.

Останній є редактором сайту Consortiumnews, де регулярно публікуються антиамериканські та проросійські тексти з фейками.

При такому складі коментаторів глядач не почує альтернативну точку зору на те, що відбувається, оскільки всі заяви політиків і журналіста підтримують єдину версію того, що відбувається в Україні.

Автори фільму спробували у стилі документального кіно пояснити, чому і як в Україні в 2014 році відбулася зміна влади.

Американські гроші для Майдану

У фільмі на повному серйозі розповідається, що Революцію Гідності повністю профінансували США.

Як доказ на початку фільму використовується уривок із заявою Вікторії Нуланд, помічника держсекретаря США про вкладення США в Україну $5 млрд.

Насправді, ці слова пані Нуланд сказала у Вашингтоні на засіданні Фонду "США - Україна" 13 грудня 2013 року. Після цього російська пропаганда почала використовувати ці слова для підтвердження тези про те, що Вашингтон витратив ці гроші на спонсорування революції.

Зазначимо, що в Україні є державні програми співпраці з США - науково-технічні, культурно-гуманітарні, торгово-економічні, щодо розвитку сільського господарства, інститутів демократії і прав людини. І саме на ці цілі виділялися ці гроші.

За заявою Держдепартаменту США, близько $2,4 млрд було направлено на програми сприяння миру і безпеки, які можуть включати військову допомогу, безпеку кордонів, питання торгівлі людьми, міжнародної боротьби з торгівлею наркотиками. Інші кошти пішли на програми для досягнення "справедливого і демократичного керівництва" ($800 млн), "інвестиції в людей" ($400 млн), економічного зростання ($1,1 млрд), а також гуманітарної допомоги ($300 млн).

Хрущов передав Крим Україні

"У 1954 році територія України розширилася, коли Микита Хрущов, генеральний секретар СРСР, щедро передав кримський півострів Україні. Протягом багатьох років історики сперечатимуться про законність такого подарунка", - йдеться у фільмі.

Насправді ж, Кримська область стала частиною УРСР згідно з указом Президії Верховної Ради СРСР від 19 лютого 1954 року і Закону СРСР від 26 квітня того ж року.

У 1954 році Хрущов ще не володів всією повнотою влади і був змушений дістати схвалення партійної верхівки. 5 лютого 1954 року з ініціативою передати Крим виступила Президія Верховної Ради Української РСР. 19 лютого 1954 року Президія Верховної Ради СРСР видала відповідний указ, який 26 квітня того ж року був затверджений Верховною Радою СРСР.

"Подарунком це складно назвати. Після війни і депортації кримських татар Крим знаходився у важкому стані. Натомість від України до складу Російської Федерації в тому ж році передали Таганрог і прикордонні до нього землі", - нагадали у StopFake.

Андрій Парубій

"Андрій Парубій поведе за собою цілу армію ультранаціоналістичних воїнів і факельні марші", - йдеться у фільмі.

Насправді ж, тоді комендант наметового містечка Майдану, а нині - Спікер Верховної Ради Андрій Парубій не приймав участь у факельних маршах, як і не очолював ультранаціоналістичні рухи.

Зазвичай факельні марші в Києві та Львові відбуваються 14 жовтня (день УПА) і 1 січня (день народження Степана Бандери), і організовує їх партія ВО "Свобода".

"А ось цікавий збіг. Всього за кілька днів до трагедії (2 травня 2014 року в Одесі) в Одесу прибув посланник Майдану Андрій Парубій. Через загадкові збіги обставин деякі з тих, з ким він зустрічався під час візиту, були помічені як активні учасники подій у той трагічний день", - стверджують автори фільму.

Але Парубій приїхав на блок-пост під Одесою 29 квітня, і подарував бронежилети сотнику Миколі Волкову. Останній був зображений під час подій 2 травня на Куликовому полі. Саме ці два факти нібито говорять про організацію владою трагедії.

У факті приїзду Парубія до Одеси немає нічого дивного. У квітні 2014 року Андрій Парубій як Секретар РНБО їздив по південно-східним містам України з метою недопущення дестабілізації ситуації. Крім Одеської області, він також приїжджав на блокпости у Дніпропетровську і Миколаївську області і дарував різне спеціальне спорядження. Про це свідчить історія його записів у Фейсбуці.

Побиття студентів на Майдані

"Служба безпеки України має перевірену інформацію, що в ту ніч [з 29 на 30 листопада] Сергій Льовочкін (тоді заступник голови фракції Партії регіонів) зв'язувався по телефону з лідером опозиції Яценюком і обговорював зачистку Майдану під приводом встановлення новорічної ялинки".

Хоча автори фільму намагаються підкріплювати кожен аргумент відповідними фото або відео доказами, ця заява залишилася без графічного супроводу. StopFake не знайшов підтверджень того, що в СБУ заявляли про дзвінки або телефонні повідомлення Яценюка Льовочкіну.

"Новинні агенції повідомляли, що спецназ холоднокровно атакував студентів, які мирно спали у своїх наметах. Але відео з місця подій говорить про інше. Схоже, що учасники протесту чекали приїзду міліції. Десятки журналістів і операторів із новоспечених телеканалів були на місці. Більш зловісною була група молодих людей, спортивного вигляду, яка прибула на Майдан практично одночасно із загоном міліції спеціального призначення. Вони проникли у натовп і почали провокувати співробітників міліції за допомогою образ, каменів і факелів", - йдеться у фільмі.

Версія про провокаторів, від яких "Беркут" захищав мітингувальників, з'явилася через кілька днів після кривавого побоїща. Початкова офіційна версія МВС - "Беркут" забезпечував проїзд техніки і робіт з підготовки до новорічних свят і установки ялинки.

Водночас досі нічого не відомо про зафіксовані на фото або відео подібні випадки провокацій невідомих осіб безпосередньо перед нападом.

Особливо дивно це виглядає після тверджень авторів фільму про присутність там "десятків телеканалів". Версія з провокаторами не пояснює надмірну жорстокість нападників і чому деякі люди були побиті за півкілометра від Майдану.

Відео з розгоном Майдану:

Нігоян - "сакральна жертва"

"Сергій Нігоян прибув на Майдан одним із перших. Він не належав до войовничих радикалів, а скоріше був сповнений надій і віри у майбутнє. При перегляді відео, на якому Сергій читає патріотичні вірші, не залишає відчуття, що це відео з кастингу на роль сакральної жертви. На жаль, цю роль Сергій отримав. Відео набрало багато переглядів після того, як своїми братами по зброї він був убитий вранці 22 січня", - йдеться у фільмі.

На жаль, насправді досі так і невідомо, хто вбив Нігояна, слідство все ще триває. Як аргумент на користь того, що українець вірменського походження був убитий своїми - Олівер Стоун показує відеокадри, де Сергій читає уривок з віршів Тараса Шевченка.

Подібних відео з читанням поезії тоді було багато. Їх знімав режисер Сергій Проскурня автор проекту "Наш Шевченко", присвяченого 200-річчю від дня народження українського поета. З 9 березня 2013 року на протязі року автори проекту зняли 365 коротких відеороликів, де українці читають уривки віршів поета.

Втеча Януковича

"Я підписав такий протокол [Угода про врегулювання української кризи з лідерами опозиції], але трохи пізніше я зрозумів, що який би протокол ми не підписали, сценарій захоплення влади, державного перевороту, був запланований і неминучий", - сказав Янукович у фільмі.

Але насправді Янукович до втечі з Києва почав готуватися ще до завершення переговорів - 19 лютого. Про це свідчить відео з камер спостереження у Межигір'ї.

"На наступний день пан Янукович поїхав у друге за величиною місто країни Харків. Як тільки він поїхав, захопили і його резиденцію, і адміністрацію, і уряд за допомогою зброї", - додав Путін.

Але ніякої інформації про від'їзд Януковича до Харкова тоді не було, про це дізналися 22 січня.

Також Володимир Путін збрехав про захоплення за допомогою зброї. На момент входження представників Майдану на територію резиденції Януковича озброєної охорони вже не було. Захоплень Верховної Ради і Кабінету міністрів озброєними людьми також не було - там залишалися представники правоохоронних органів.

"Мирна" анексія Криму

"Кримський референдум ініціювали жителі Криму", - Янукович.

Під час одного з телеефірів самопроголошений "прем'єр-міністр" Криму Сергій Аксьонов заявив, що ініціатором анексії Криму був особисто президент Росії Володимир Путін.

"Як з'ясовується воля народу? У сучасному світі - за допомогою голосування. Люди прийшли, понад 90%, і понад 90% проголосували за приєднання до Росії. Потрібно поважати вибір людей..." У нас не було там [у Криму] бойових дій, там ніхто не стріляв, ніхто нікого не вбивав", - Путін.

Кримський референдум досі визнаний лише кількома країнами, залежними від Росії. Путін не згадує, що так званий референдум на півострові проходив у присутності збройних сил Російської Федерації після фактичної анексії. Міжнародними спостерігачами була невелика кількість проросійських політиків з маргінальних партій і організацій.

Незалежні журналісти, як Павло Канигін з "Нової газети", зафіксував низку грубих порушень правил проведення голосування, які ставлять під сумнів його результати. Зокрема, люди голосували без будь-якого обліку та реєстрації, журналістів виганяли з дільниць при підрахунку голосів, бюлетені друкувалися на звичайних принтерах.

Що стосується "мирного приєднання" - російський президент також збрехав. Працівниками Державтоінспекції зафіксовано два випадки загибелі українських військових від рук російських солдатів. Під час штурму української військової частини у Сімферополі 18 березня 2014 року був убитий український військовий Сергій Кокуркін. У селищі Новофедорівка Сакського району в Криму російський військовий застрелив з автомата Калашникова українського військовослужбовця Станіслава Карачевского.

Автори фільму також забули згадати про низку подій, які не вписуються у їхній сюжет, де все представлено як ретельно сплановані події. Зокрема, не показані побиття "Беркутом" мітингувальників 1 грудня, знущання над козаком Гаврилюком, спроба штурму Майдану 11 грудня, голосування за так звані "диктаторські закони" 16 січня, які спровокували ескалацію конфлікту, організовані владою приїзди "тітушок" до Києва тощо.

""Україна в огні" представляє тільки одну точку зору на те, що відбувається в Україні, підкріплену брехливими свідченнями і перекрученими фактами", - резюмується у матеріалі.

Як повідомляв "Обозреватель", у Москві суд почав розгляд позову екс-депутата Верховної Ради Володимира Олійника з метою визнання нелегітимності нинішньої влади в Україні.