Відео дня
Адвокат на межі закону. Де зараз юрист, який прикривав Фірташа-Льовочкіна
Зараз в Україні багато говорять про люстрацію. Дещо на цьому поприщі навіть робиться (в основному, з ініціативи "знизу" - як, наприклад, в акціях з сміттєвими баками). Під "прицілом" люстрації і політики, і чиновники, і правоохоронці. Окремого закону про очищення лав "удостоїлися" судді - вірна обслуга кривавого режиму Януковича. Шкода тільки, кажуть експерти, що незаслужено залишаються без уваги "вершителів люстрації" представники ще й таких професій, як адвокати да юристи. Бо є серед них такі безпринципні та цинічні персонажі, які мають бути засуджені не тільки морально, а й за законом.
Одним з "гідних" найпильнішої громадськості, активістів правозахисних та антикорупційних громадських організацій, ЗМІ і, звичайно ж, правоохоронців є Роман Марченко, вельми досяг успіху в часи правління країною Януковичем, його ріднею і мафіозним оточенням.
Публічне засудження української опозиції
З 24 квітня 2011 увагу не тільки всієї нашої країни, але, без перебільшення, і всього демократичного світу була прикута до Печерського районного суду Києва, в якому почалося судилище над лідером української опозиції Юлією Тимошенко.
Приблизно тоді ж (а, вірніше, трохи пізніше - в липні 2011-го) стало відомо широкій громадськості ім'я раніше популярного лише у вузьких професійних колах юриста Романа Марченка.
Незважаючи на все зрозумілу політичну підоснову (адже Юлія Володимирівна була єдиним реальним конкурентом Януковича на президентських виборах-2010), старший партнер приватної юридичної фірми "Ільяшев і партнери" щосили розхвалював в пресі "гуманізм" і "терплячість" судді Родіона Кірєєва, який вів процес над непокірною Леді Ю.
За словами молодого юриста (35-річного на той момент, до речі), який починав свою не по роках успішну і запаморочливу кар'єру в "лихі" 90-е, вже він би на місці Кірєєва вів би себе з Юлією Володимирівною більш жорстко.
Юридичному "вундеркінду" дуже хотілося, щоб Юлію Тимошенко обов'язково змусили відповідати перед його ровесником-суддею стоячи. І це при тому, що все в Україні вже тоді знали про хворобу спини екс-прем'єра. Тобто ні жалості до нездорової жінці, ні поваги до її рокам у Романа Вікторовича не було й близько.
Замість цього на тлі закидів підсудної Тимошенко юрист Марченко розлого міркував в інтерв'ю виданню "Закон і бізнес" про перспективи, які відкриваються перед Україною завдяки "реформам" в правовій сфері, затіяним Януковичем і його оточенням.
Скандал після цієї публікації вийшов настільки гучним, що "шанувальнику" судді Кірєєва довелося терміново думати про те, як би "відбілити" своє ім'я, знову додати йому хоч якогось демократичного подоби. І ось в листопаді 2011-го в своєму блозі на інформ-сайті "ЛІГА" Роман Марченко вже гнівно викриває "кар'єрних" суддів, заявляючи, що рано, ну дуже рано ще суддям 30-ти і навіть 40-ка рочків зроду вершити долі інших людей ...
Що ж, як кажуть, без спритності у цій професії - нікуди. Але, далебі, не до такої ось ступеня!
Цькування казахстанських опозиціонерів
Хоча, як показало журналістське розслідування, Роману Марченко до вірнопідданських коментарями, по суті, до цькування "політичного" підсудного, давно вже було не звикати. Адже виявилося, що ще з 2009-го цей юрист бере найактивнішу участь у цькуванні опозиції казахстанської.
Нагадаємо коротенько історію цього процесу.
У лютому того року за особистим розпорядженням президента Нурсултана Назарбаєва казахстанські чиновники націоналізували приватний "Банк Туран Алем", що належав лідеру тамтешньої опозиції Мухтара Аблязова. Політик-бізнесмен, який посмів виступити проти особистої влади Назарбаєва, не став чекати, поки його на 13 років засадять за грати, і встиг виїхати до Західної Європи. З тих пір за ним йшла справжнє полювання, влітку 2013 року що увінчалася "перемогою": Аблязова затримали у Франції і посадили під домашній арешт. Підставою ж для арешту послужив ордер, виданий Україною! Так що тепер, слідом за Казахстаном, екстрадиції Аблязова добивається і наша країна.
Читайте: Справа Аблязова: як слідчі і юрфірми "підставляють" Україну
Як писали незалежні казахські ЗМІ, Україна включилася в охоту на Аблязова після прямого наказу Віктора Януковича, якого попросив про цю "невелику послугу" особисто Назарбаєв. Причому, платою за неї мали стати преференції з боку Казахстану для бізнесу мафіозної "Сім'ї" глави української держави.
І ось тут - найцікавіше: за вказівкою Януковича на Мухтара Аблязова завели кримінальну справу і в Україні, яке і донині "контролює" юридична контора Романа Марчука "Ільяшев і партнери"! Як стало відомо журналістам, Роман Вікторович фактично управляє слідством, особисто тримає зв'язок з прокуратурою Казахстану, готує процесуальні документи для слідчого МВС Максима Мельника та дає тому настанови, як похитрее обійти безліч кримінально-процесуальних норм українського законодавства.
... Пам'ятається, в березні 2011 року Марченко в інтерв'ю виданню "Інвестгазета" віщав про справедливість, про те, що закон понад усе і т. Д., І т. П. Просторікувати так довго і красиво, що журналісти навіть відзначили це в ремарках: мовляв, "зазвичай стриманий" адвокат тут "емоцій не стримував".
"Політичні симпатії чи антипатії не можуть бути виправданням для розкрадань або імунітетом від кримінального переслідування за злодійство, - говорив тоді Роман Вікторович. - До речі, справа Аблязова має стати хорошим уроком Україні в плані напрацювання механізмів по запобіганню банківського шахрайства з боку власників і топ-менеджерів банків ".
Але, як влучно підмітили експерти, Марченко, з усіма його "напрацюваннями", як повертати казахстанські гроші з офшорів, зараз чомусь не чутно. Хоча, здавалося б, чому б досвідченому юристу, "набивши руку" на "справу" Аблязова, не допомогти і рідній країні в поверненні грошей, викрадених збіглим Януковичем і його оточенням? "Досвід", здавалося б, є, так що ж виходить - немає бажання?
В свиті "титанових імператорів"
Однак Роман Вікторович "світився" не тільки в погано пахнуть справах "політичних". У його послужному списку є делишки і чисто економічні.
Так, 2 листопада 2012 рішенням Господарського суду Сумської області Марченко був призначений розпорядником майна збанкрутілого державного заводу "Сумихімпром", який потрапив під процес санації. Що само по собі, природно, не злочин, тому тут теж буде потрібно невеликий історичний відступ.
Справа в тому, що до ПАТ "Сумихіпром" давно вже придивлялися двоє одіозних українських олігархів, члени "Сім'ї" Януковича - Сергій Льовочкін і Дмитро Фірташ. В їх руках, до речі, ще й сьогодні зосереджені чи не всі найбільші підприємства хімічної та титанової галузі України. Один із цього тандему - пострадянський мільярдер Дмитро Фірташ - встиг "прославитися" і за кордоном: з 2006 року його екстрадиції домагаються США, так як їх ФБР підозрює українця у хабарництві та організації злочинного співтовариства.
У серпні 2010-го олігархи прибудували в крісло керівника "Сумихімпрому" якогось Ігоря Лазаковіч, який раніше працював куратором гірничо-збагачувальних комбінатів в компанії "OstChem Holding", що належить міжнародному холдингу Фірташа-Льовочкіна "DF Group". З того моменту заборгованість підприємства перед кредиторами неухильно росла, і вже до початку 2012-го завод був штучно доведений до банкрутства.
Як вже написано вище, "Сумихімпрому" були приписані судом процедури банкрутства і санації. Керуючим санацією призначили все того ж Лазаковіч, а розпорядником майна САНУЮЧИХ заводу - Марченко.
Наведемо кілька прикладів того, як ця парочка "рятувала" підприємство від повного розвалу.
Так, в 2012 році "Сумихімпром" закупив у підконтрольній Фірташу-Льовочкіну фірми- "прокладки" - ТОВ "Синтез Ресурс" - 2,5 млн. Поліпропіленових мішків по ціні 4 грн. / Шт., Хоча на ринку їх вартість була не вище 2,1 грн. Тій же фірмі і в тому ж році хімзавод продав своєї продукції на кілька мільйонів гривень нижче собівартості.
Тоді ж, в 2012-му, підприємство придбало у "Кримського Титана" (який також контролюються олігархами) 30,5 тонн ільменітового концентрату (по 1,8 тис. Грн. / Т), хоча його вартість, затверджена профільним міністерством, становила всього 965 грн.
В результаті за підсумками 2012 року збиток "Сумихімпрому" перевищив 200 млн. Грн. при виручці в 2 млрд. грн., тобто в порівнянні з 2011-м збиток підприємства виріс в 80,5 рази! У першому півріччі 2013-го та ж картина: завод збільшив чистий збиток на 35,8% порівняно з аналогічним періодом 2012-го - до 130,2 млн. Грн., Чистий дохід зменшився на 21,6%, склавши 833 млн. грн.
Нагадаємо читачам, що згідно із законодавством, Роман Марченко як розпорядник майна САНУЮЧИХ заводу - враховуючи такі величезні суми угод, - в обов'язковому порядку повинен був давати згоду на укладення всіх тих договорів купівлі-продажу, підписувати всі ті документи.
Законник вже сам тікає від правосуддя?
Природно, при Януковичі, коли Льовочкін і Фірташ були в фаворі, всі перераховані вище махінації олігархів та їхніх конкретних виконавців ні влади, ні правоохоронні органи "не помічали". Але після втечі з країни кривавого диктатора, "реформи" якого так нахвалював колись Роман Марченко, влада в країні змінилася. І ось вже 20 травня 2014 прокуратура Сумської області відкрила кримінальне провадження за фактом продажу в 2012 році "Сумихімпромом" своєї продукції за ціною нижче собівартості.
В результаті наш "герой", мабуть, напружився і готується вдаритися в бігу (якщо вже не "вдарився"). Тому що, як помітили експерти, на нещодавнє засідання у Вищому господарському суді України з розгляду однієї з тяжб кредиторів до "Сумихімпрому" не з'явився ні сам пан Марченко (попередивши заздалегідь про свою відрядженні за кордон), ні будь-хто з його довірених осіб ( чого раніше з його юридичною конторою ніколи не траплялося).
І зрозуміти потенційного (або реального уже) втікача можна, так як збитки держпідприємства "завдяки" чуйному керівництву менеджерів, нав'язаних "Сумихімпрому" Фірташем-Льовочкіним, обчислюються десятками і сотнями мільйонів гривень. І кому ж захочеться відповідати за таке "по всій строгості закону".
Та й просто бути кинутим в сміттєвий бак міцними руками "народних люстраторів" кар'єристові Марченко, напевно, теж дуже і дуже не хотілося б.
Читайте: Експерт порадив Кабміну створити міжвідомчу робочу групу з питання ПАТ "Сумихімпром"
Він заплямував "честь мундира" Міністерства юстиції
До слова, описані вище "подвиги" процвітаючого юриста здадуться читачам ще більш цинічними, якщо враховувати той факт, що Роман Марченко, як виявилося, є членом Громадської ради Міністерства юстиції. Тобто органу, який здійснює громадський контроль за діяльністю цього відомства. Але - оцініть, яка спритна гра! - При цьому діяльність Марченко як арбітражного керуючого САНУЮЧИХ "Сумихімпрому" підконтрольна тому ж Міністерству юстиції!
Склад цієї ради, до речі, затверджувався ще при Януковичі, а новий міністр його членів до цих пір так і не змінив.
Ще одна цікава деталь: Роман Марченко був обраний до складу Громадської ради як представник Українського національного комітету Міжнародної торгової палати (МТП). І тепер дуже цікаво було б знати, чи знають в МТП, чим займається пан Марченко на "Сумихімпромі"?
Є питання і до Міністерства юстиції: чи не заважає його чиновникам статус Романа Марченко об'єктивно оцінити його діяльність як розпорядника майна "Сумихімпрому"?
Читайте: Група Фірташа-Льовочкіна довела "Сумихімпром" до банкрутства
До речі, чи не цей статус дозволяє Роману Марченко безкарно ігнорувати вимоги Міністерства юстиції про надання аналізу фінансово-господарської діяльності та стану "Сумихімпрому"? Без цих документів, щоб було ясно читачам, міністерству практично неможливо об'єктивно проаналізувати, чи є ознаки незаконних дій адміністрації заводу, що призвели зрештою "Сумихімпром" до банкрутства.
Ну, і взагалі чисто по-людськи хочеться запитати: яке моральне право має ця людина контролювати діяльність Міністерства юстиції від імені товариства, якщо він "не бачив" чи не хотів "бачити", як з волі Фірташа і Льовочкіна успішний колись завод "Сумихімпром" штучно доводять до банкрутства?