Відео дня
Олександр Мороз: "Підстав для проведення референдуму у Президента немає"
У самий розпал політичної "спеки" Олександр Мороз зберігає завидну холоднокровність, хоча це дається головному соціалісту непросто, враховуючи невпинні атаки на його улюблене "дітище" - конституційну реформу. C 1 січня 2006 вона вступила в силу і стала причиною відставки уряду, політичної кризи і жорстоких політичних торгів між парламентом і Президентом. Морозу нелегко подвійно, оскільки соціалісти є союзниками глави держави, а кращі представники СПУ займають відповідальні пости в тому самому, звільненого ВР уряді - їх статус так і не ясний. Правда, Сан Санича це не бентежить: він залишається прихильником Віктора Ющенка і його конституційним "наставником", як би мало це ні подобалося деяким представникам президентського оточення. Лідер соціалістів вважає, що кращим способом "розрулювання" політичних криз всіх рівнів - від урядового до виборчого - є уважне вивчення Основного Закону. Як кажуть, читайте Конституцію, і ви отримаєте рецепти на всі випадки життя. Сам він ними успішно користується ось вже багато років, тому і вважається по праву одним з найрозумніших і розважливих українських політиків. Чи вдасться йому вивести в цю категорію Віктора Ющенка? Що буде з Кабміном? Чи скасують реформу? На ці питання Олександр Мороз відповів журналістам "КТ":
Олександр Олександрович, як ви ставитеся до ідеї проведення ревізії конституційної реформи з допомогою референдуму? Причому деякі представники "Нашої України" пропонують поєднати плебісцит з парламентськими виборами ... - Ажіотаж навколо реформи сьогодні намагаються пов'язати з відставкою Кабміну. Суть проблеми зводиться до одного - виконавча влада (і, схоже, Президент) демонструє невизнання змін до Конституції. Прикривається це відношення різними інжирними листками, але зміст їх той же. Хочу підкреслити - відставка не має ніякого відношення до конституційних змін. Кабінет Юрія Єханурова відправлено у відставку за такою ж формулою, як в свій час і уряд Віктора Ющенка. Що ж до формування нового Кабміну, то при нинішньому складі парламенту це неможливо. І я, виступаючи з трибуни Верховної Ради, застерігав - не можна відправляти у відставку уряд. Такий крок нераціональний і є шкідливим з точки зору державної політики, оскільки сьогодні відсутні механізми формування Кабінету міністрів. Це може зробити лише парламентська коаліція, а вона, відповідно до Конституції, може бути сформована тільки після виборів-2006. Але все-таки парламент прийняв таке рішення, і це означає, що Кабмін сьогодні перебуває у відставці. Однак він може і зобов'язаний продовжувати свою діяльність, оскільки цього вимагає від нього Конституція. Крім того, в постанові парламенту передбачено, що нинішній уряд повинен працювати до формування нового складу КМ після березня 2006 року. Всі чудово розуміють, що Верховна Рада в такій формі просто дала оцінку діяльності ряду нинішніх кабмінівських чиновників. Що ж до референдуму, то хочу відзначити: ніяких політичних чи юридичних підстав для його проведення у Президента немає. У Конституції чітко зазначено, яким чином може бути проведений референдум за ініціативою глави держави. Інші варіанти передбачають складну процедуру, в тому числі і збір трьох мільйонів підписів громадян України. На підставі чинного законодавства неможливо провести плебісцит одночасно з виборами до парламенту. І ще один момент: Конституційний суд вже висловлювався з приводу референдуму. Правда, він виніс два діаметрально протилежних рішення по темі внесення змін безпосередньо до Основного Закону. Ні в одній країні світу немає практики затвердження конституційних змін за допомогою плебісциту. Якби референдум проводився в повній відповідності з вимогами Конституції, то його результатом мало б стати схвалення або несхвалення всього тексту Основного Закону. До речі, подібна практика існує в багатьох країнах світу, в тому числі і в Росії. Не тільки правових, а й політичних підстав для оголошення "антиконституційного референдуму" у Президента немає. Ми проводили соціологічні дослідження і з'ясували, що в суспільстві практично немає сил, які б виступали проти демократичної парламентсько-президентської моделі управління. Як казав Остап Бендер: "Крига скресла!". Більшість політичних партій і блоків, що беруть участь у виборах, повинні реагувати на вимоги громадськості і діяти відповідно. Тому якби Президент і провів сьогодні референдум по "скасування" конституційної реформи, то однозначно програв би його. Чому, на ваш погляд, у парламенті було сформовано антипрезидентська більшість? Чим керувалися його лідери, відправляючи уряд Юрія Єханурова "в сад"? - Мушу зазначити, що у Верховній Раді ніколи і не було пропрезидентської більшості, оскільки даний парламент формувався під інтереси колишньої влади і екс-президента Леоніда Кучми. Так що нічого дивного в цьому немає. Дивує лише поява в антиющенківської коаліції фракції Юлії Тимошенко. Але і в цьому випадку є пояснення: сьогодні і в списку, і у фракції БЮТ достатньо людей, які були пов'язані з колишнім режимом. Безумовно, вибори-2006 внесуть свої корективи, і конфігурація нового парламенту буде іншою. На мій погляд, в ньому не буде чіткого розподілу на опозицію і владу, оскільки Верховна Рада стане більш однорідною за своїм складом. Це зробить можливим формування набагато більш широкої коаліції, ніж зараз. На мій погляд, тільки після парламентської кампанії почнуться процеси згладжування нинішніх розколів, які були штучно створені під час виборів Президента. З'явилася пропозиція провести зустріч Президента, прем'єра і депутатів для пошуку виходу з політичної кризи. Як ви вважаєте, подібний захід буде сприяти підвищенню рівня взаєморозуміння між гілками влади? Чи це не більше ніж політичний ритуал? - Криза штучний. Він знімається елементарно. Президент виступає по телебаченню і каже: "Я визнаю зміни в Конституції і як її гарант звертаюся з вимогою дотримання Основного Закону всіма громадянами, всіма інститутами влади". Цілком очевидно, що потрібно контактувати, шукати шляхи до діалогу. Коли я був головою ВР, то у мене склалися дуже непрості стосунки з Леонідом Кучмою. Однак коли мова йшла про інтереси парламенту, держави, я завжди демонстрував готовність до узгоджених дій законодавчої та виконавчої влади. Нинішня криза пов'язаний з підготовкою до виборів - звідси і "специфічне" позиціонування окремих політичних сил. Помилки уряду використовуються політичними партіями і блоками для досягнення ефекту контрасту: мовляв, ми не такі, як вони, і в складних кризових умовах здатні діяти більш ефективно. В даному випадку в якості відправної точки була обрана газова проблема. На ній намагалися грати все: починаючи від політичних важковаговиків до маргіналів, які в разі перемоги на виборах до ВР обіцяють народу знизити ціну газу мало не до 20 доларів за тисячу кубометрів. Хоча на зустрічі двох президентів в Астані були досягнуті конкретні домовленості і розраховувати на їх перегляд було б недалекоглядно. Якщо Віктор Ющенко таки підпише указ про референдум, то як буде діяти в цьому випадку СПУ? - Якщо відповідати коротко, то соціалісти стануть діяти адекватно . Думаю, що в даному випадку головне - не допустити невиважених, неконституційних дій з боку Президента. Моя позиція Президенту відома. Я використовую всі свої можливості, щоб утримати Ющенка від порушення Конституції, оскільки вболіваю за авторитет України, за авторитет інститутів влади, президентської в тому числі. Я не згоден з багатьма заявами Віктора Ющенка, які вважаю некоректними, а часом і просто безпідставними. Наприклад, як можна говорити про те, що зміни до Конституції приймалися в складній політичній ситуації, мало не на межі громадянської війни? Ми ж підписали з Ющенком договір про це ще 6 листопада 2005 року, коли ніяких загроз і близько не було ... А крім того, я днями спостерігав, як міністр юстиції Сергій Головатий розповідав в ефірі про "жахи" пакетного голосування від 8 грудня 2004 . На депутатів тиснули, парламентарії жали на чужі кнопки. Однак нічого подібного не було! Пакетне голосування відбувалося коректно, всі домовленості дотримувалися, всі депутати були на своїх місцях. І ще: сьогодні модно говорити про келійності політичної реформи. Це теж неправда: суспільству про зміну владної моделі було відомо за два роки до події. Все це час і народ, і політична еліта обговорювали нюанси конституційної модернізації. Інша справа, що цей процес був багато в чому формальним, оскільки в неправовій державі люди Конституцією не цікавляться. Коли виникла коаліція "Сила народу", то саме на адресу СПУ звучали звинувачення в тому, що, мовляв, соціалісти стануть першими, хто відступить від домовленостей з "помаранчевими". А вийшло якраз навпаки: перший від вождя революції "відкололася" Юлія Тимошенко. Якщо Президент таки вирішить провести референдум, чи залишаться соціалісти йому "вірні"? - Ми не входили ні в яку коаліцію, ми персонально підтримали кандидатуру Віктора Ющенка на президентських виборах. Крім того, Ющенко не є вождем "помаранчевої" революції. Він - її прапор. А вождем і двигуном "помаранчевих" подій я вважаю таки народ України, людей, який вийшли на Майдан заради свободи і демократії. Неучасть СПУ в голосуванні за відставку кабінету Єханурова ще раз підтверджує, що ми - конструктивна політична сила, здатна робити об'єктивні оцінки. У нашому проекті постанови діяльність КМ отримала жорстку оцінку, особливо в частині вирішення газової проблеми, але соціалісти вважали, що відправляти уряд у відставку нелогічно. Ви задали прем'єру Юрію Єханурову питання: чи існують гарантії того, що з 1 червня ціна на газ знову не підніметься , а газова війна не отримає свого продовження? Отримали на нього відповідь? І як ви оцінюєте досягнуті президентами Росії та України газові угоди? - Я вважаю, що коли політики сьогодні обговорюють технологію "змішування" російського та азіатського газу, намагаються визначити оптимальну ціну на блакитне паливо, то це нераціонально. Подібні проблеми мають вирішувати люди, які відповідають за енергетичну безпеку країни. Але сам характер угоди свідчить про те, що події можуть розвиватися як завгодно. Можуть підніматися ціни, застосовуватися інші пропорції змішування або висуватися інші умови з боку Туркменії, Казахстану та Узбекистану з питання транзиту. Проте я впевнений: відповідати за ці питання повинен уряд. Крім того, треба брати до уваги, що наші підприємства, які є основними споживачами газу, в колосальному обсязі "поглинають" блакитне паливо: така структура української економіки. Не залишається іншого виходу, як регулювати ціну на газ за рахунок виробництва - так завжди було при адміністративній системі. Наприклад, в Австрії діє інша схема: там газ для населення продається дорожче, ніж для промислових підприємств. А у нас передбачається, що газ для хіміків і металургів буде відпускатися за більшою ціною, можливо, 120 доларів за тисячу кубометрів. Це відразу поставить на коліна машинобудування, металургію, коксохіміків, цементників і т. д. Тобто відразу буде інша цінова ситуація на внутрішньому ринку, що викликає серйозну тривогу. Хочу нагадати, що коли в 1995 році загострився горезвісний "газове питання", я як спікер вніс пропозицію платити Росії за транзит газу живими грошима. На них ми купуємо необхідне нам кількість блакитного палива. Перевага такої схеми розрахунків полягає в тому, що ми в бюджеті показуємо дохідну і видаткову частини. Іншими словами, видно, скільки грошей надходить і скільки витрачається. На той час мова йшла про суму в 2,5 мільярда доларів. Моя пропозиція була відхилена на користь бартерних поставок. Сьогодні вже зрозуміло, що така форма розрахунків була способом накопичення олігархічних капіталів і в Росії, і в Україні. Україна отримала право на реескпорт газу. Чи можливо налагодити ефективний контроль за подібною діяльністю? - Скажу тактовно: у нас можливості ті ж, що й були. Все залежить від людей, які займаються цими процесами. І коли я зустрінуся з Віктором Ющенком, я зможу показати йому з цифрами в руках, що досі цим газом (особливо зі сховищ) маніпулювали дуже серйозно, заробляючи мільярди доларів. Очевидно, дана обставина й було основною причиною непрозорості газового ринку. Як ви вважаєте, якщо у Президента не вийде налагодити відносини з ВР і не вийде організувати "антиконституційний референдум", то чи піде Ющенко на такий радикальний крок, як запровадження прямого президентського правління? Чи є для цього хоч найменші правові "зачіпки"? - Для цього немає жодних юридичних підстав. Більше того, Президент ніколи не зробить подібного кроку, оскільки відразу постане питання про зовнішню ізоляції України взагалі і його як глави держави зокрема. Пряме правління - це відверте порушення конституційних норм. Я б задав у зв'язку з цим наступне питання: хто в такому випадку буде керувати країною? Ми сьогодні вже спостерігаємо кадровий дефіцит. Частина людей, яких привела у владу певна політична сила, не справляються з покладеними на них обов'язками. Звичайно ж, за винятком соціалістів. Тому не думаю, що Президент буде ризикувати і своїм особистим міжнародним авторитетом, і реноме "помаранчевої" команди. У Ющенка і так більш ніж достатньо повноважень. Він володіє правом накладати вето на закони, прийняті Верховною Радою, розширено перелік підстав для дострокового розпуску парламенту. За главою держави збережено право контролю за діяльністю місцевих адміністрацій. Якщо порівнювати його повноваження з правами президентів країн Євросоюзу, то виявиться, що у Ющенка найбільш обширні конституційні можливості. Нині багато політичні сили - БЮТ, НДП, "Наша Україна" - змагаються в написанні нових варіантів Конституції. Мовляв, навіщо "перекроювати" стару, давайте краще приймемо Основний Закон "з нуля". Як ви оцінюєте ці ініціативи? Соціалісти не збираються примкнути до справи більш широкого редагування Конституції? Все-таки ваш проект 3207-1 в його першому варіанті був куди більш розгорнутим ... - Заявляти про написання нової Конституції можуть всі політичні сили і навіть окремі громадяни. Інше питання - хто буде приймати ці зміни? Тому можу запевнити в тому, що ніяких нових конституцій не буде. А позиція СПУ зводиться до наступного: потрібно довести до розуму всі ті положення, які стосуються посилення функцій місцевого самоврядування, прийняти проект 3207-1 як документ Верховної Ради. Але це, мабуть, станеться вже після обрання нового складу парламенту. І відразу потрібно прийняти закони, необхідні для створення механізму реалізації цих змін. Хоча не виключаю, що закони про Кабмін і про парламентську коаліцію вдасться прийняти ще до виборів. Ще кілька місяців тому ви допускали, що реальністю стане коаліція "помаранчевих" сил і їхніх союзників ("Наша Україна", БЮТ і СПУ) в новому парламенті, а сьогодні вже говорите про розширеному складі майбутньої коаліції у Верховній Раді. Тобто після всього, що сталося за останні дні, ви вже не вірите в можливість примирення і братання в "помаранчевому" таборі? - Я не виходжу з того, можливо примирення на "помаранчевому" фланзі чи ні. Там згоди ніколи і не було. Знаю ситуацію зсередини. До речі, тому соціалісти в коаліцію і не входили. Соціологічні дослідження і настрої в суспільстві свідчать про те, що конфігурація парламенту-2006 буде багатоплановою. З невеликим відривом у кількості голосів тих сил, які формуватимуть парламентську коаліцію і виконавчу владу. Це вже даність, з якою доведеться рахуватися. Тому нам необхідно в будь-якому випадку шукати порозуміння з тими, хто сьогодні називає себе опозицією. Але в такому складному варіанті є один позитивний момент: з'являється реальна можливість розрядити напругу по лінії схід-захід. А якщо говорити про ідеологію, то "Наша Україна" і Партія регіонів практично не відрізняються один від одного - це представники ліберальної політики. І наше завдання полягає в тому, щоб соціалісти отримали таке представництво у Верховній Раді, яке б дало можливість впливати на зміну ліберальної лінії, робити її більш соціальний. Ви говорите, що Ющенко після конституційної реформи має повноважень більше, ніж будь-який з європейських лідерів. А ось одна політична особа сказала, що пост Президента їй з деяких пір нецікавий, оскільки дана посада мало чим відрізняється від поста керівника Київглавархітектури ... Звідки такий висновок? Людина не читав Конституцію або натякає на обмежені можливості конкретних персоналій? - Думаю, це перебільшення. Я не хочу коментувати цю заяву, оскільки звик спиратися на аргументи, норми Конституції, а не емоції чи особисті враження. Так, у Президента після реформи залишаються значні повноваження, але і баланс гілок влади буде іншим. Одна людина вже не зможе одноосібно проводити кадрову політику, в індивідуальному порядку вирішувати господарські питання, а також проблеми, пов'язані з безпекою країни. До речі, сам Віктор Андрійович активно виступав проти гіперполномочій Президента ще з 2002 року. Всі підписані ним документи у форматі "опозиційної четвірки" і в інших форматах говорять про те, що Ющенко є прихильником демократії, а не авторитаризму. Ще одна відома особа, яка оголосила про створення фракції Х-бубликів, сказала, що в червні парламент буде розпущений ... - Це, напевно, Глоба? Ні, він не використовує такі вирази ... - Парламент в цілому володіє колосальною здатністю до самозбереження. Це його природна особливість, яка характерна майже для всіх законодавчих органів влади інших країн. Тому нехай не поспішають робити похмурі прогнози ті, хто не потрапить до парламенту. Це можливо?
Ірина Гаврилова, Володимир Скачко, Олександр Юрчук, "Київський Телеграф"