Після побоїв у міліції 33-річний хірург втратив зір на 60 відсотків

Пізніше була встановлена ??абсолютна невинність лікаря в пред'явленому йому обвинуваченні

Дику історію, що сталася з жителем Малина Житомирської області, за теперішніх часів можна вважати буденною. Для нас давно перестало бути новиною, що, потрапивши до міліції, людина може повернутися додому побитим. А то й не повернутися зовсім - це як кому пощастить. Генерал міліції задушив журналіста, начальник РВВС покалічив лікаря. Дожили.

"Бери гроші, йди до потерпілої, і щоб там вирішив це питання!"

До редакції "ФАКТІВ" прийшов молодий чоловік. Представився: "Іван Франко, лікар, за фахом - хірург", - і розповів про те, що сталося з ним за останній рік.

- Мої пригоди почалися 25 червня минулого року, - згадує Іван Франко. - Під час прийому хворих у поліклініці Малинської центральної районної лікарні до мене в кабінет увійшла дівчина, майже дитина. Посидівши мовчки пару хвилин, вона нервово вигукнула: "А я вас знаю!" - І вибігла з кабінету. Я подумки знизав плечима: міг бачити дівчинку під час шкільного медогляду, але, звичайно, не запам'ятав. На всякий випадок виглянув у коридор - і побачив, як юна відвідувачка віддаляється в супроводі міліціонера з Малинського РВВС.

Після роботи мені захотілося зайти в міліцію - дізнатися, що ж означав цей дивний візит. Разом з дружиною Наталією та маленьким синочком (ввечері вони зайшли за мною в поліклініку) ми вирушили додому. Біля РВВС я попросив Наташу почекати пару хвилин. Хто міг припустити, що жінці з чотиримісячним малям у колясці доведеться простояти біля ганку 4:00!

У кабінеті заступника начальника РВВС перебували районний прокурор і начальник РВВС. Побачивши мене, вони замість пояснень тут же забрали у мене мобілку, вийняли все, що було в кишенях. Потім заявили, що я згвалтував дівчину, і тепер мене закриють, а у в'язниці "зроблять Наташею". Погрожували, що зараз вивезуть в ліс, "здеруть шкуру і живим закопають". Обзивали "бендерівського сволотою" - я сам родом зі Львівщини. На мої спроби щось запитати гаркає: "Закрий, падла, рот!" Зрештою заступник начальника РВВС заявив: "Бери гроші, йди до потерпілої, і щоб там вирішив це питання!" Коли я заперечив, що нікуди йти і нікому платити не збираюся, він багатозначно покрутив у руках недопалок, вийнятий з попільнички: "А куди ти подінешся? Ось цей доказ знайдуть на місці події. Пиши краще явку з повинною!" Захлинувшись від такого нахабства, я звернувся до начальника РВВС - його обличчя здалося мені більш інтелігентним, ніж у інших. Але і він зажадав, щоб я написав "письмове визнання в скоєному". А коли я знову відмовився, підполковник підійшов до мене ближче і з розмаху вдарив ребром долоні по потилиці - та так, що іскри з очей посипалися. Потім ще раз ...

Відпустили мене пізно ввечері - коли з'ясувалося, що до райвідділу прийшла моя теща разом з адвокатом. На вулиці було темно. Насилу, на ногах, що підгинаються, я доплентався до машини, де мене вивернуло навиворіт. Будинки стало зовсім погано. Нудило, нестерпно боліла голова, підскочив тиск. Дружина - вона теж медик за професією - відкачувала мене всю ніч, на ранок я пішов до поліклініки. Колеги поставили діагноз: "струс головного мозку, крововилив в очне дно, відшарування сітківки в правому оці".

Співробітники РВВС то і справа були до хвіртки лікаря з черговими погрозами

Наступного дня, навівши довідки в міліції, адвокат з'ясував обставини злочину, в якому підозрювався молодий лікар. З'ясувалося, що за чотири дні до описаних подій, тобто 21 червня 2004 року на вулиці Чкалова у Малині (це по сусідству з будинком Франка) незнайомий чоловік примусив до протиприродного статевих зносин неповнолітню дівчину. Справа відбувалася в першій годині ночі. Гвалтівник був п'яний. З його особливих прикмет дівчина помітила і запам'ятала тільки велику родимку на щоці.

У Івана Франка теж є родимка - біля носа, розміром з копійчану монетку. Мабуть, через неї підозри і попадали на ні в чому не винного доктора.

- Я доводив, що ніяким чином не можу бути причетним до цього злочину. 21 червня я чергував у лікарні, пізно ввечері асистував на хірургічної операції з приводу апендициту. Про це є запис у протоколі операції. Потім на "швидкій" мене підвезли додому - це також записано у водія мікроавтобуса в дорожньому листі. Будинки прийняв душ, допоміг дружині заколисати малюка і ліг спати. Тобто жодного разу за цей вечір не залишався без свідків. Але в міліції мені заявили, що дружина вважатися свідком не може і що я, повернувшись після операції до хвіртки власного будинку, помчав на сусідню вулицю гвалтувати якесь дівчисько!

Після побоїв у міліції доктору з кожним днем ??ставало все гірше. За наполяганням окуліста Франко довелося лягти в лікарню. Зір стрімко падало, на постраждалому оці залишилося лише 0,4. Поневірялася на лікарняному ліжку два місяці, Іван домовився про операцію в столичному Центрі мікрохірургії ока.

- Весь цей час міліція не залишала мою сім'ю у спокої - погрожували, тиснули морально, навіть обшук влаштували, - продовжує свою розповідь лікар. - Коли я повернувся додому після операції, від мене зажадали з'явитися до міліції для дачі свідчень. Але, знаючи, яким способом малинські міліціонери ведуть допит, я боявся заходити в РВВС.

- Наші міліціонери хотіли взяти у Вані аналізи для проведення експертизи, - додала теща Івана Зоя Будник, що приїхала до нас разом із зятем. У критичній ситуації ця жінка вступилася за хлопця не гірше рідної матері. - Але він, пам'ятаючи слова про недопалках, відмовлявся. Адже що їм варто було, отримавши зразок, потім нанести крапельку матеріалу на білизну цієї дівчини? Тому ми наполягали, щоб спочатку закінчили експертизу одягу потерпілої. Але з цим-то малинські "правоохоронці" якраз і не поспішали.

Ситуація стала нагадувати замкнуте коло. Іван боявся вийти з дому. Співробітники РВВС то і справа були до хвіртки з черговими погрозами. Тим часом молода сім'я відчайдушно потребувала грошей - Іван уже кілька місяців не працював, а лікування і операція зажадали багато коштів. Сім'я з чотирьох осіб (включаючи 10-річного сина) жила на Наташино допомогу по догляду за дитиною ... Зрештою Івану нічого не залишалося, як виїхати на Львівщину до матері. Через пару місяців туди вирушила і дружина з малюком.

Малинський РВВС оголосив який поїхав з міста лікаря Івана Франка в розшук. Втім, якби його по-справжньому хотіли знайти, то це було б неважко. Він жив за місцем своєї прописки в селі Дубляни Самбірського району (точна адреса мався на місці його колишньої роботи, у відділі кадрів Малинської центральної районної лікарні), влаштувався на ставку онколога в місцевій лікарні. Проте півроку "втікача" ніхто не чіпав.

- Жити в підвішеному стані було дуже важко, - зітхнув Іван. - Я, хоч і розумів, що правда на моєму боці, проте смикався від кожного стуку в двері. Та й по селу поповзли неприємні чутки. Нарешті 4 квітня нинішнього року в Дублянах з'явився слідчий з Малина. Я знав, що це трапиться рано чи пізно, але серце все одно схопило. У Малин мене доставили в такому стані (з приступом тахікардії, "зашкалюють" тиском), що були змушені відразу покласти до лікарні. Два тижні, проведені в медичній установі, де я раніше працював, були схожі на пекло: я лежав у палаті-клітці, прикутий наручниками до ліжка. Колеги, слідуючи вказівкам міліції, не сміли передати мені продуктову передачу від рідних. Міліціонери думали, що теща спеціально підмішує в суп підвищують тиск таблетки. Аналізи - кров і слину - довелося-таки здати. П'ять чоловік мене скрутили, в рот сунули металевий шворінь ... Я просто побоявся, що зламають зуби, ну і плюнув їм у цю пробірку. На щастя, виявилося, що результат експертизи білизни потерпілої вже мався на ділі. Але тоді я цього не знав. Іван Франко має намір подати в суд на Малинський РВВС

З лікарні мене перевели в одиночну камеру Радомишльського СІЗО, а потім - в Житомирську в'язницю Ь 8.

- Як до вас поставилися в камері? Потрапили "за згвалтування" у в'язниці не люблять ...

- Спочатку насторожено. Потрапивши в камеру, я зрозумів, що сусіди по нарах знають про мою справу мало не більше, ніж я сам. Але після того, як я допоміг арештантові, зламав ногу, - наклав лангету і порадив потрібні ліки, - ув'язнені зрозуміли, що я можу бути їм корисний. Звали з собою чай пити. Передачі мені як і раніше не дозволялися. А тюремна їжа ... міська собака такого є не стане. Я механічно продовжував жити - їв, спав, ходив на прогулянки. До речі, під час однієї з них бачив Онопрієнко. Він стояв біля стіни в помаранчевій робі, як всі "довічники", - у в'язниці їх називають "пижиками". Але головним у моїй тюремного життя стало очікування результатів експертизи.

Через місяць і тиждень після арешту судова колегія Житомирського апеляційного суду скасувала зміст Франко під вартою. Судді врахували, що 33-річний лікар - людина раніше не судимий, має сім'ю, двох малолітніх дітей, постійне місце проживання, роботу. До того ж страждає рядом хронічних захворювань.

Шостого травня, за постановою суду, Івана випустили з в'язниці, а 10 травня в слідче управління УМВС України в Житомирській області (туди перевели "Малинське" справа) приспіли і результати експертизи. "Аналіз слідів сперми, виявленої на плавках потерпілої, і слини на недопалках сигарет, знайдених на місці події, виключив їх походження від І. Франка, - йдеться у висновку експертів. - Слина і сперма належать невідомій особі чоловічої статі".

Кримінальну справу, порушену проти молодого лікаря, тут же закрили. А "невідома особа чоловічої статі", червневої вночі згвалтованих юну малінчанку, так і гуляє на волі. Тепер, по закінченні року, даремно витраченого наслідком, знайти злочинця навряд чи вдасться.

- Думаю, що Іванові Петровичу Франко варто подати в суд на Малинський РВВС, - прокоментувала ситуацію відома правозахисниця Тетяна Яблонська. - У результаті побиття людина мало не втратив зір, два місяці лежав у лікарні. Пережив моральний стрес, змушений був звільнитися з роботи і поїхати з міста, боячись чергових "допитів".

Іван зізнався кореспонденту "ФАКТІВ", що має намір піти раді правозахисниці.

PS Два з половиною роки тому "ФАКТИ" вже писали про "подвиги" співробітників Малинського РВВС. Тоді заступник начальника РВВС майор Микола Корнійчук, беручи участь у рейді з перевірки дозвілля молоді, в центрі села Любовичі Малинського району відкрив автоматний вогонь по тікав від автомобіля ДАІ білим "Жигулям", в яких знаходилися перелякані безпричинної гонитвою підлітки. Перша куля поранила 20-річного водія, ще кілька потрапили в легені і хребет зіщулена на задньому сидінні 13-річної восьмикласниці. В результаті снайперських вправ майора дівчинка, перенісши чотири складні операції, залишилася інвалідом. Коростишівський районний суд засудив невдалого охоронця порядку до п'яти років позбавлення волі - за перевищення службових повноважень. Однак, як стало відомо "Фактам" з перевірених джерел, "снайпер" вже гуляє на волі.

Марія ВАСИЛЬ, "ФАКТИ"