Відео дня
Станіслав Ніколаєнко: "МОН можна назвати міністерством майбутнього України"
Здається, поняття "реформування" в освітянському середовищі вже викликає стійку ідіосинкразію, і керівництво Міністерства освіти і науки вирішило накласти на нього свого роду табу. Так, відкриваючи минулої п'ятниці спільне засідання колегії МОН та громадської колегії освітян, міністр С.Ніколаєнко сказав заради жарту, що оскільки це слово у всіх нав'язло в зубах, то він буде його уникати. На цьому представницькому зібранні освітяни та науковці розглянули проект концепції розвитку освіти в Україні та державної програми "Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці на 2006-2010 роки". Відверто кажучи, концепції та програми також уже набили оскому. Виникає питання: навіщо потрібна ще одна концепція, адже нещодавно була прийнята національна доктрина розвитку освіти? У чому відмінність між доктриною і концепцією?
- Концепція розвитку освіти в Україні розроблена з урахуванням положень національної доктрини розвитку освіти, схваленої II Всеукраїнським з'їздом працівників освіти, і визначає стратегію розвитку нашої галузі найменше на двадцять п'ять років. Концепція містить низку якісно нових конкретних кроків, які передбачається здійснити в усіх ланках освіти протягом 2006-2010 років, - розповів кореспонденту "ДТ" Станіслав НІКОЛАЄНКО.
- Так чого нам очікувати в наступній п'ятирічці?
- Коротко зупинюся на деяких нововведеннях концепції. Так, у дошкільній освіті особлива увага приділена сімейному вихованню, сімейному освіти, різних форм дошкільного виховання дітей, які не відвідують дитсадок. Передбачається створення спеціальної літератури на допомогу батькам. У звичайних дитячих садах будуть відкриватися спеціальні групи і створюватися умови для навчання дітей з особливими потребами.
Новими для загальноосвітнього ланки освіти є положення концепції, що стосуються гнучкої мережі загальноосвітніх навчальних закладів відповідно до демографічної ситуацією в регіонах, апробації моделі "домашня школа" в населених пунктах з невеликою чисельністю дітей шкільного віку; створення умов для об'єднання індивідуальної та класно-урочної системи навчання; розробка будівельних норм і проектно-конструкторських стандартів для спорудження шкіл.
Концепцією передбачено завершити до 2010 року комп'ютеризацію та інформатизацію середньої освіти, довести забезпеченість шкіл сучасними комп'ютерами до рівня на 15 учнів один комп'ютер (сьогодні цей показник становить 75:1).
Окремий розділ концепції стосується так званого корекційної освіти. У ньому йдеться про забезпечення рівного доступу до якісної освіти дітей, які потребують корекції фізичного та розумового розвитку, у тому числі дітей-інвалідів, їх фінансової підтримки за схемою "гроші ходять за дітьми", а також створення служб ранньої діагностики та корекції в системі освіти.
У професійно-технічну освіту передбачається збалансувати попит і пропозицію на ринку праці на кваліфіковані кадри з урахуванням пріоритетних напрямів розвитку економіки та регіональних особливостей, посилення ролі роботодавців та бізнесу у формуванні трудового потенціалу країни.
У сфері вищої освіти йдеться про реалізацію таких завдань: приведення законодавчої та нормативної бази до європейських вимог; створення нової національної системи кваліфікацій, яка б узгоджувалася з системою кваліфікацій, що формується у Європі відповідно до Лисабонской конвенцією; введення нового (скороченого) переліку напрямів та спеціальностей; реалізація принципів наступності змісту освіти в 12-річній загальноосвітній школі та вищій освіті шляхом перерозподілу навчальних дисциплін загальноосвітнього циклу; впровадження нової системи організації та підготовки науково-педагогічних кадрів через аспірантуру як третій цикл системи вищої освіти; удосконалення системи прийому до ВНЗ шляхом переходу до вступних іспитів у формі незалежного зовнішнього тестування випускників школи.
Вперше в концепції чітко сформульовані завдання та шляхи реалізації навчання протягом усього життя.
Велику увагу приділено в документі посиленню соціальних гарантій. Вперше ставиться завдання досягти в Україні рівня середньої заробітної плати педагогів, існуючого в країнах Європи - нових членах ЄС, впровадження однакових принципів оплати праці науково-педагогічних працівників з науковими ступенями та вченими званнями незалежно від типу і рівня акредитації навчального закладу. Особлива увага - майбутнім вчителям і молодим педагогам: підвищення стипендій студентам, які навчаються з педагогічних спеціальностей, грошова допомога випускникам, що йде працювати у школи та ПТУ, надання безкоштовного житла, пільгових кредитів на його придбання.
Концепцією передбачається до 2010 року досягти рівня фінансування освіти до 10% ВВП. Після затвердження концепції планується розробити державну програму розвитку освіти в Україні на 2006-2010 рр..
Якщо все це виконаємо, нас можна назвати міністерством майбутнього України.
- Але це нагадує соціальну утопію. Безкоштовне житло, європейський рівень зарплат педагогам ... Якщо не замахуватися на перспективу, які завдання ви вважаєте пріоритетними в найближчому майбутньому?
- На 2006 рік я виділив би два головних пріоритети: благополуччя вчителя та інформатизацію освітнього і наукового вітчизняного простору. Ми виходимо на середню зарплату в середній освіті - 730-740 грн., А у вищій школі - 1350-1400 грн. На наступний рік ставиться мета ще хоча б на третину збільшити оклади педагогічним працівникам. (При плановому зростанні цін на сім-дев'ять відсотків). Мало, звичайно, але це крок вперед. Біда в іншому. Розвиватися не можна, не вкладаючи кошти в навчальну базу, а у нас місцевим бюджетам на це залишається 20-25%.
- Цією проблемою ви займалися ще в парламенті як один із співавторів Закону "Про освіту".
- Саме так. Ще в 1996 році я був серед розробників Закону України "Про освіту", "соконструктором" всім відомої статті 57. Тоді завдяки позиції нашої фракції і підтримці О.Мороза як голови парламенту ми з боєм провели це рішення. Тоді ніхто ні в уряді, ні в МОН не вірив, що буде працювати механізм 57-й статті. І все-таки вчитель, викладач отримує доплату за стаж, оклад на лікування, преміальні, оплату за класне керівництво, перевірку зошитів, завідування кабінетами ... Мій колега по уряду Микола Поліщук, міністр охорони здоров'я (зараз уже колишній. - Авт.), якось дорікнув мені, мовляв, це ж неподобство - середня зарплата педагога на 120 грн. вище, ніж у лікаря. Я відбувся жартом: чи не зівай, Хомко, на те й ярмарок! ..
Ми виступили з ініціативою і повернення боргів за цією ж статтею, є відповідний закон. Тільки в нинішньому році буде повернуто близько 700 млн. грн. боргів педагогам. Виплати почнуться в жовтні-листопаді.
Відновлена ??цього року і часткова оплата комунальних послуг сільським вчителям. Ми повернулися до теми забезпечення житлом педагогів. Реальна потреба - 22 тисячі квартир. На 2006 рік у бюджеті передбачаються кошти на придбання житла, пільгове кредитування і т.д. У 2004 році педагогам надано 120 квартир, за дев'ять місяців нинішнього - 550.
- Станіславе Миколайовичу, звичайно, для вас соціальний захист - дуже близька тема, але повернемося до пріоритетів.
- Якщо ви уважно подивитеся на нашу школу, то вона майже така ж, якою була сто років тому. Школа ХХ століття готувала кадри для індустріально-аграрної економіки, зараз людство вступило в інформаційний вік, інтенсивно розвивається новий тип економіки - економіка знань. Знання оновлюються зі швидкістю світла. За минулий рік людство виробило стільки інформації, скільки за період від народження Христа до початку Другої світової війни! На підтвердження тези про появу інформаційного суспільства, важливості проблеми інформатизації освіти наведу такі факти. За оцінками вчених, людина з'явилася на Землі майже 2 млн. років тому, 50 тисяч років пройшло з того часу, як виник людську мову, 6000 років - як з'явився лист, 4000 років - алфавіт. Тобто між цими подіями великий часовий відрізок. Але надалі інтелектуальні прориви були надзвичайно стрімкими. Зауважте, телефон винайшли в 1876 році, кінематограф - в 1894-му, телебачення - в 1926-м, транзисторний приймач - у 1948-му, комп'ютер з'явився сорок-п'ятдесят років тому (до речі, один з перших в Європі створений в Києві під керівництвом академіка Лебедєва), оптоволоконний кабель - в 1988 році. Зараз інформаційна мережа Інтернет огорнула весь світ. Ми живемо з вами в епоху швидкісний комунікації, у сучасного світу немає економічних кордонів, розквітли інтернет-навчання і інтернет-торгівля, виник бум самоосвіти. Наш будинок стає важливим осередком навчання, праці, відпочинку. Людина вчиться протягом усього життя.
Саме тому міністерство підготувало проект державної програми "Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці на 2006-2010 роки".
Школа, вуз не повинні просто давати певну суму знань, а мають навчити молоду людину вмінню вчитися, оновлювати свої знання протягом усього життя. Адже ще К.Ушинський говорив, що розум - це добре організована система знань, але знань, що постійно оновлюються!
Спостерігаю дивну річ. Наші учні в нинішньому році на п'яти міжнародних олімпіадах виграли 25 різних медалей. У нас "золото" з математики, фізики, інформатики. Проте, коли наші учні або студенти повинні застосовувати набуті знання, часто відбуваються збої. Безумовно, треба коригувати освітянський процес. Необхідні навчальні програми, що об'єднують теорію з практикою, реальним життям. Мова повинна йти також про прискорену програму інформатизації школи та оновлення всього процесу навчання. У Міністерстві освіти розроблена така програма, але ... На неї потрібно не менш ніж 3,3 млрд. грн.
Ми вже відкрили портал "Острів знань", де на міністерському сервері будуть зосереджені в електронній формі всі підручники, посібники, програми, плани, журнали, довідники ... Тоді ми ліквідуємо так зване цифрове, інформаційне нерівність. З будь-якого невеликого села можна буде відвідати цей "острів", зібрати всю необхідну інформацію. Ми повинні на уроках поступово переходити від голої теорії до практичних методів навчання. Коли знання застосовуються комплексно, наприклад, коли учні розраховують просту машину - тут і алгебра, і геометрія, і креслення, і економіка - все разом. Слід відроджувати уроки праці, але вивчати на них не тільки молоток чи верстат, а оволодівати технологіями.
- Ви багато говорили про доступність вищої освіти. Що зроблено?
- Якщо в минулі роки до вузів надходила третина школярів, то в 2005-м на 479 тис. випускників шкіл було 142 тис. місць держзамовлень до ВНЗ, 88 тис. - до технікумів і 190 тис. - в ПТУ. Відсоток випускників шкіл, що вступили до вишів на бюджетну форму навчання, зріс з 36,5 до 51. Це великий успіх! Тому я дивуюся, коли читаю в "Комуністі", що соціалісти зруйнували освіту.
- Останнім часом загострилося питання про закриття шкіл ...
- Я категорично проти необгрунтованого закриття шкіл. Особливо, якщо воно проводиться без згоди громади. Але, на жаль, рішення про відкриття-закриття шкіл покладено законом на місцеві районні та міські ради. За минулі п'ять років закрили 585 шкіл, в нинішньому році близько 70 (стільки ж буде введено в дію до кінця року). Основна причина закриття шкіл в 2005 році - демографічна. В останні роки скоротилася народжуваність і відповідно - контингенти школярів. Так, у 2000 році за шкільні парти сіло на 99,6 тис. учнів менше, ніж у попередньому році, в 2001 р. - на 164,4 тис., в 2002 р. - на 251,9 тис., 2003 р. - на 299,3 тис., в 2004 р. - на 308,3 тис. і нарешті цього року - менше приблизно на 60 тис. Всього протягом останніх п'яти років контингент школярів скоротився більш ніж на 1 млн. учнів, у тому числі у сільських школах - на 295 тис. Я переглянув особисто показники всіх закритих шкіл. У Чернігівській, Луганській областях у тих селах практично не залишилося дітей. На жаль, у Житомирській області, зокрема в Малинському районі, не скрізь розумно підійшли до цих проблем, не прислухалися до думки громади.
На сьогодні окреслилася тенденція до поліпшення демографічної ситуації, і ми в міністерстві не сидимо склавши руки в очікуванні демографічного вибуху. Зокрема, передбачається залучення 86 млн. дол Світового банку до реконструкції шкільних приміщень, їх оснащення, в бюджеті 2006 року передбачено кошти на оснащення сільських шкіл. Проте, звичайно, це не вирішить проблеми тих сіл, де всього одна-дві дитини певного шкільного віку. Класи створювати неможливо, возити щодня шестирічних дітей за багато кілометрів в опорну школу недоцільно як з педагогічної, так і з фінансової точок зору. Тому ми розробляємо й інші варіанти. Наприклад, активно працюємо над проектом положення про новий тип загальноосвітнього навчального закладу, в якому були б об'єднані школа і сім'я.
Плануємо запропонувати для поліських, гірських і просто віддалених степових невеличких сіл, хуторів нову модель навчання дітей: з ними працюватимуть один або два вчителі в приміщенні, виділеному і обладнаному місцевою радою. Це буде і набагато дешевше, ніж утримувати приміщення школи, де навчалося б десять дітей.
Звичайно, ми ще обговоримо такий підхід з педагогічної та батьківської громадами. Будемо шукати нові форми навчання дітей також і поза межами класно-урочної системи.
- На сторінках нашої газети тривалий час триває дискусія про навчальні програми і підручниках для середньої школи. Зокрема, звучить критика щодо програми з української літератури для старших класів. Водночас позиція керівництва МОН не відома.
- Я так вважаю - хто б не проводив конкурсний відбір або навчальних програм, або підручників, завжди будуть незадоволені серед тих, хто не став переможцем. Рецензують рукописи, що надаються на конкурс, фахівці з того чи іншого предмету. Це вчені з Академії наук, профільних вузів, вчителі-практики. Вони ж і визначають найкращі роботи. Обов'язком міністерства буде твердження прозорих правил конкурсного відбору, а не вирішувати, який підручник краще, а який гірше.
МОН зараз винесло на громадську експертизу доопрацьований варіант положення про конкурс, і ми будемо вдячні як за критику, так і за конструктивні пропозиції щодо його удосконалення. Кожен підручник рецензуватимуть не менше семи експертних груп, все буде проходити таємно, передбачається апробація підручників. Хоча, у випадку друку навчальних книг за новими програмами, апробацію здійснити неможливо, бо старих програм, підручників просто не існує. А то читаєш статтю колишнього директора інституту підручників і дивуєшся - людина близько року очолював структуру міністерства, відповідальну за створення підручників, але так нічого і не зумів зробити. Зате потім на сторінках преси без докорів совісті дає "рекомендації", що і як потрібно було б зробити.
Хочу, щоб всі знали - міністерство готове обговорити всі без винятку питання: про те, скільки програм доцільно має бути те чи з української літератури, чи то з математики, яким має бути сучасний підручник, як зробити неможливим вплив на процедуру конкурсного відбору. Але рішення будуть прийматися спільно з педагогами, вчителями, із залученням громадської колегії міністерства та громадських рад усіх областей освіти, в інтересах дітей і вчителів, а не окремих видавництв чи авторів. Ні в кого не буде жодних преференцій.
- Останнім часом багато питань викликає зовнішнє тестування. Які його перспективи?
- Зовнішня оцінка та моніторинг якості освіти - це не примха міністра, а вимога сьогодення. Це підтверджує і те, що на смугах вашої газети останнім часом з'явився ряд матеріалів на цю тему, а саме - статті с.Ракове "Тестування випускників 2006" (номер за 13 серпня) і В.Петріва "Про тест, секретності і корупції" (номер за 17 вересня). Думки авторів концептуально цілком співзвучні з моїми. Ми в міністерстві розуміємо, за яку надскладне завдання взялися, але разом з тим знаємо, що далі так тривати не може: школа, абітурієнти та батьки не довіряють вузам, вузи - школі, суспільство в цілому - освіти, корупція в освіті завдає не лише моральні , а й фінансові збитки державі. Це замкнене коло необхідно розірвати. Зваживши всі "за" і "проти", ми сьогодні вважаємо найбільш перспективною електронну модель тестування. Вона дорожче, ніж "паперове" тестування (близько 200 млн. грн.), Але й переваги очевидні: швидкість проведення і підбиття підсумків, відсутність втручання людини, можливість завершити комп'ютеризацію шкіл, здійснювати в Українському центрі оцінки якості освіти та його регіональних центрах перепідготовку та атестацію вчителів та інше. Ця модель багатофункціональна.
Звичайно, щоб створити таку систему в стислі терміни (указом президента "Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні" поставлені завдання перейти на зовнішнє тестування в 2006 році), необхідно виконати великий обсяг роботи: створити Український та регіональні центри оцінювання, оснастити їх технікою, спільно з СБУ забезпечити конфіденційність інформації, яка буде передаватися через захищені мережі системи "Освіта", підготувати фахівців, створити банк тестових завдань і багато іншого.
До речі, абсолютно не погоджуюся з висловлюванням вже згадуваного В.Петріва щодо обставин появи та змісту згаданого указу президента. Цей указ дуже своєчасний, і вже справив позитивний вплив на всю систему освіти. Так, порівняно з минулим навчальним роком кількість вчительських вакансій скоротилася вдесятеро, а, наприклад, у Києві навіть з'явився конкурс на місце вчителя іноземної мови! У нинішньому навчальному році нам вдалося на п'ять тисяч збільшити державне замовлення на педагогічні вузи, застосувати нові форми вступних іспитів. Поліпшенню ситуації сприятиме запровадження практики укладання тристоронніх угод "студент - вищий навчальний заклад - роботодавець" для осіб, які навчаються за державним замовленням за напрямами і спеціальностями педагогічного профілю та встановлення доплати протягом трьох років за першим місцем роботи педагогічним працівникам загальноосвітніх, професійно-технічних навчальних закладів, розташованих у сільській місцевості.
Саме заради цього, щоб школа не отримувала посереднього вчителя, міністерство і вводить з 2006 року психолого-педагогічне тестування для вступників на напрями і спеціальності педагогічного профілю. Потребує перегляду також і традиційний зміст підготовки та перепідготовки вчителя.
- Станіславе Миколайовичу, наше інтерв'ю вийде напередодні Дня вчителя ...
- Звичайно ж, в цей день золотої осені, сповнений усмішок, теплих вітальних слів і букетів квітів, кожен несеться у спогадах до рідної школи, улюбленим вчителям ...
Незважаючи на складні соціально-економічні умови, система освіти зберегла основні свої параметри, вона модернізується, оновлюється, збагачується новими ідеями, стверджує демократичні основи. Запорукою позитивних змін у системі освіти є поліпшення умов життя і праці освітян, підвищення соціального статусу вчителя. Нехай же буде щедрою на врожай виплекана багатьма поколіннями самовідданих сіячів "розумного, доброго, вічного" наша освітянська нива! Творчого натхнення, успіхів у праці, міцного здоров'я, щастя і благополуччя вам, дорогі наші вчителі!