Відео дня
Мусіяка: "Референдум може бути використаний для перевороту"
Перший місяць нового 2006 відзначений трьома подіями: набранням чинності змін до Конституції, скандальним угодою НАК "Нафтогаз України" з "Газпромом" 4 січня, а також послідував услід за цим рішенням парламенту про відставку уряду. Вже озвучені самі суперечливі точки зору на законність дій Президента, уряду і парламенту. "ЕІ" звернулися за роз'ясненнями до одного з провідних українських юристів, народному депутату Віктора Мусіяки.
- Чи може Президент вирішити питання про скасування Конституційної реформи через референдум?
- Юридично - ні. По-перше, з 1 січня зміни до Конституції - вже не закон № 2222, а частина Конституції. Конституцію не можна визнати неконституційною. По-друге, згідно ст.155-156 Конституції, зміни до Основного закону вносить ВР. Для цього потрібно, щоб відповідний законопроект попередньо підтримали 226 депутатів, а на наступній сесії його схвалили не менше 2/3 складу парламенту (що й було зроблено в грудні 2004 року). Виключення становлять тільки розділи I, III і XIII. Зміни в них вносять через референдум. Але ці розділи як раз і не торкнулася реформа. На жаль, всупереч нормам Основного закону, останній склад КС, продемонструвавши свою лояльність до Президента, прийняв дивне рішення. По ньому всі зміни до Конституції приймаються на референдумі. Однак навіть якщо референдум по Конституції проведуть, то його результати все одно ні на що не вплинуть. Механізмів їх імплементації немає. Мені здається, Президенту хтось навіяв думку про те, що якщо народ на референдумі скаже "ні реформу", то його влада отримає "моральне" право примусити депутатів скасувати політреформу (що малоймовірно) або розігнати парламент.
- Чи є у Президента реальні можливості для розпуску Парламенту?
- Відповідно до нової редакції Конституції, глава держави може піти на це в трьох випадках (ст. 90): якщо протягом одного місяця новий склад парламенту не сформує коаліцію; якщо протягом 60 сесійних днів після відставки уряду ВР не сформувала його новий склад; і якщо засідання парламенту не можуть початися протягом 30 днів. Тому Раду нинішнього скликання глава держави розпустити вже не зможе. А от з п'ятим скликанням все можливо. Хоча, повторюся, розпуск парламенту навряд чи може бути самоціллю. Президенту важливо дискредитувати саму парламентсько-президентську модель влади і повернути собі колишні повноваження. У нинішній ситуації без розгляду питання в парламенті ні він, ні його Секретаріат, ні Кабмін, ні РНБО, ні інші структури не можуть зробити й кроку. Всі свої рішення їм доводиться транслювати до нормативних актів, багато з них проводити через парламент: призначення, купівлі, продажу ... Тому нишком щось Намудрували не виходить. Не виключено, що референдум може бути використаний для антиконституційного перевороту.
- Але парламент може не визнати рішення Президента про його розпуск. І піти, наприклад, на імпічмент ...
- Все може бути. Особливо в ситуації, коли задіяні відверто антиконституційні або не обумовлені законодавством методи. Навіть при тому, що дієвого механізму імпічменту немає (ст.111, Конституції України). Щоб його почати, потрібно створити спеціальну слідчу комісію, призначити спеціальних слідчих і прокурора. Але хто і як це буде робити - незрозуміло. В Україні немає навіть закону про Президента, не те що законів про спеціальні комісії, спецслідчих або прокурорі. Тому поки що Президент може тільки сам подати у відставку. Але я не думаю, що скандал між Кабміном і ВР засмутить його до такої міри, що він зважиться на подібний крок.
- Прийняття законів, що регламентують діяльність вищих органів влади, гальмується цілеспрямовано: набагато зручніше "рулювати" у ручному режимі ...
- Тому багатьох і не влаштовує конституційна реформа, яка передбачає необхідність визначення статусу, повноважень і жорстких правил діяльності Президента, Кабміну, ВР, опозиції. З 1 січня ми пожинаємо плоди цього. У відсутність механізмів реалізації своїх нових повноважень, не чекаючи трактування КС, депутати стали відразу, як вважали за потрібне, застосовувати нові положення Конституції. Як наслідок, маємо юридично кострубаті відставки уряду і окремих міністрів.
- Поясніть ...
- По-перше, ст. 85 нової редакції Конституції, якою керувалися депутати, досить розпливчасто обумовлює право парламенту на призначення і звільнення прем'єр-міністра і членів Кабміну. У відсутність офіційного трактування КС кожен розуміє цю статтю як хоче. По-друге, положення ст. 85 чином не кореспондуються з перехідними положеннями закону про політреформу. Адже кадровими повноваженнями в повному обсязі наділяється тільки новий склад ВР у разі формування ним парламентської більшості. По-третє, постанову про відставку уряду було прийнято ВР з порушенням регламенту. Парламент мав би право прийняти проект постанови про відставку до розгляду, якби за включення його до порядку денного проголосувало не менше 150 депутатів. Але, якщо мені не зраджує пам'ять, це питання взагалі не ставилося на голосування. До того ж, після його включення до порядку денного сесії, КМ отримує від п'яти до 10 днів на підготовку звіту про свою діяльність. Уряд Єханурова відправили у відставку без попередження - після доповіді з газового питання, а не з питання про діяльність КМ в цілому.
- Сергій Головатий заявляв, що рішення Ради про відставку уряду недійсне ще й тому, що протягом однієї сесії парламент двічі виносив на голосування це питання, що суперечить Конституції ...
- Перший раз, у грудні 2005 року, перед прийняттям бюджету, ВР слухала звіт прем'єра, але питання про відставку уряду до порядку денного не включався. А що до постанови про відставку уряду, то воно обов'язково для виконання до тих пір, поки факт його неконституційність не визнає КС, або поки його не скасує сама Рада. Я б хотів нагадати пану Головатому про те, що в порушення процедури були призначені і глави адміністрацій: їхні кандидатури внесла прем'єр Юлія Тимошенко , а не Кабмін. Але відповідні укази не оскаржені і скасовані не були, а значить, діяльність голів ОДА законна. Так само як і рішення, які вони приймають. Сергію Петровичу за службовим обов'язком давно слід було б провести ревізію всіх указів Президента і постанов уряду. Але, на жаль, його "європейські манери" виявляються тільки у висловлюваннях на зразок рекомендацій парламенту "вирушати в стійло".
- Чи мав право парламент приймати рішення про відставку персонально пана Головатого, а потім ще й звільняти його разом з паном Плачковим?
- Формально - так. Спираючись на п.12.ст.85 нової редакції Конституції. Хоча знову ж, повторюся, механізму реалізації цього повноваження у ВР немає.
- Г-н Головатий, посилаючись на Закон 1998 року "Про тимчасове виконання обов'язків посадових осіб, яких призначає на посаду за погодженням з ВР Президент або ВР за поданням Президента", заявив, що такого посту як "в.о. міністра "в уряді немає і бути не може ...
- Необхідно звернутися до роз'яснення, яке у 2000 році дав з цього приводу КС. У ньому, зокрема, говориться, що не можуть виконувати обов'язки тільки голова уряду і члени ЦВК. Тому Юрій Єхануров залишається прем'єр-міністром до призначення нового глави Кабміну (ст.115. нової редакції Конституції). Віце-прем'єри і міністри є виконуючими обов'язки (в. о. - Ред. ). Якщо їх звільнять, як це сталося з Головатим і Плачковим (як тільки Литвин перестане хитрувати і підпише постанову, прийняту з цього приводу ВР), обов'язки міністра юстиції і міністра енергетики повинні будуть виконувати їх перші заступники.
- Отже, уряд у відставку. Чи може Президент внести на розгляд старого складу ВР нову кандидатуру прем'єра?
- Механізму для цього немає. Пункт 9 ст.106 Конституції не кореспондується з перехідними положеннями. У ньому обумовлено, що Президент пропонує прем'єра за поданням коаліції. Тобто сьогодні він не може зробити цього самостійно. Юридично оформленої коаліції немає. Вона з'явиться тільки після виборів. Якби в перехідних положеннях це врахували, то Президент діяв би за старою Конституцією і мав би можливість ще до квітня провести через ВР нового прем'єра.
- Як Ви гадаєте, чи зможуть у найближчі місяці Президент і уряд знайти спільну мову з депутатами, наприклад, реалізувавши пропозиції спікера з врегулювання конфлікту? "Дорожню карту", ??як їх назвав пан Литвин ...
- Мене шокує ця термінологія - "дорожня карта". У нас що, відносини між гілками влади як у євреїв з арабами? Думаю, що Президенту і уряду варто прислухатися до вимог ВР (зокрема, провести кадрову ротацію КМ і відмовитися від перегляду політреформи), а парламенту - піти на поступки уряду і Президенту (доукомплектувати КС і відредагувати постанову про відставку Кабміну). Не виключено, що почнуться нові спекуляції: хто кому більше поступився, хто - зверху, хто - знизу ...
- Наскільки юридично коректні дії виконавчої та законодавчої влади в питанні обрання та приведення до присяги суддів КС?
- Обидві сторони активно користуються неприйнятними методами. Депутатам начебто пропонують обрати суддів за своєю квотою і прийняти присягу у тих, що призначені Президентом і обрані з'їздом суддів (не можу стверджувати, але в ВР поширилася думка, що з'їзд в цьому питанні врахував рекомендації глави держави). Насправді ж виконавча влада лицемірить, домагаючись від парламенту лише приведення вже призначених та обраних суддів до присяги. У цьому випадку і без заповнення "вакансій ВР" набирається кворум, достатній для прийняття рішень. Саме тому депутати з пропрезидентських фракцій не брали участі в голосуванні і не брали бюлетенів.
- Наскільки я розумію, в цьому питанні совість не занадто чиста і у ВР ...
- Звичайно. Погоджувальна рада ВР ухвалив рішення про те, що вже обрані судді можуть прийняти присягу після призначення ВР суддів за своєю квотою. Задіяли і "вигадку" 2004 року. Її автором був Володимир Литвин , над яким в кінці 2003-го нависла реальна загроза зсуву з поста спікера. Щоб цього не допустити, він ініціював внесення до регламенту положення (ст.3.7.3), яка говорить, що "вибори, призначення і затвердження вважаються такими, що відбулися, якщо бюлетені для таємного голосування одержали не менше 2/3 від загальної кількості депутатів". Хоча, згідно з Конституцією, для цього достатньо, щоб "за" проголосували 226 парламентаріїв.
- Формальним приводом для відставки уряду стало газову угоду. Як Ви його оцінюєте?
- Господарюючі суб'єкти - НАК "Нафтогаз Україи", РАТ "Газпром" і компанія "РосУкрЕнерго" - підписали угоду, що виходить за рамки діючих міждержавних домовленостей. Якщо вже на те пішло, то останні слід було б денонсувати, потім - прийняти нову угоду і тільки потім підписувати угоду між госпсуб'єктами.
- Чи має ВР право денонсувати підписану "Нафтогазом" угоду від 4 січня?
- Яка денонсація? Якби договір був міждержавним і вступив до ВР на ратифікацію, то ми б могли його не ратифікувати. Але до нас, швидше за все, він не потрапить. Схоже, було бажання обійти парламент, щоб не транслювати через нього суть домовленостей. Думаю, Президент не даремно називає його блискучим угодою. Не забувайте, що він як і раніше приймає рішення і курирує виконавчу владу, намагається вирішувати питання з нафтою, газом, металом, хімією ...
Персона
Мусіяка Віктор Лаврентійович
1956 р.н., уродженець с. Безводне Миколаївській обл. У 1973 р. закінчив Харківський юридичний інститут. Кандидат юридичних наук. Викладав у Харківському юридичному інституті, Української госюрідіческой академії та Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого. Народний депутат другого і четвертого скликань. У 1995-1996 рр.. - Постпред Президента у ВР. У 1996-1998 рр.. - Віце-спікер парламенту. У ВР четвертого скликання пройшов за списком блоку Віктора Ющенка "Наша Україна".
Член Комітету ВР з питань правової політики, повноважний представник фракції "Вперед, Україна!", Лідер однойменної партії.
Наталія Бабаніна, "Економічні Вісті"