УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Який намагався спалити себе втік з лікарні

696
Який намагався спалити себе втік з лікарні

Каховчанін Юрій Ляшенко, який 8 липня намагався на знак протесту спалити себе, доліковується в наметовому містечку біля ВР

Тоді, 8 липня, після довгих умовлянь 51-річного Юрія Ляшенко госпіталізували в опіковий центр лікарні № 2.10 липня, коли в лікарню нагрянули "Беркут" і дві опергрупи, переляканий Ляшенко втік. Ось що він розповів "Газеті ...":

- У палаті шокової реанімації, куди мене помістили, лежало ще дві людини - один був у комі, інший - з сильно обпаленої спиною. Мене здивувало, що на наступний день пацієнта, у якого обгоріла спина, перевели в звичайну палату, а мене - з незначними опіками рук - залишили в реанімації. Я злякався, коли дружину і сина до мене не пускали, а вони через вікно кричали, що черговий лікар вважає мене психічно нездоровим ... І вірно, він погрожував надіти на мене гамівну сорочку, а медсестра погрожувала побити ... На тлі погроз медперсоналу та візиту "Беркута", оперативників та співробітників СБУ я просто був упевнений, що мене запроторять до психлікарні. Я зажадав від лікарів відпустити мене. На всі їхні аргументи відповів, що у них немає рішення суду про моє примусовому лікуванні. Друзі принесли мені штани, теніску, від якої я відірвав комір, щоб не травмувати опіки, і ось в такому вигляді пішов з цієї лікарні-в'язниці.

Виклик силовиків, так сполошилися Юрія, виявився хибним: хтось із колективу лікарні повідомив їм, ніби на території бійка. Всі звинувачення Ляшенко медкол-тив опікового центру спростовує. Зараз побіжний хворий живе з дружиною Євгенією та сином Максимом у наметовому містечку біля Верховної Ради. На людину, одержимого манією переслідування, Ляшенко нітрохи не схожий. Дружина робить йому перев'язки і обробляє опіки фурациліном.

- А куди мені подітися, будинок ж відняли, - кинув наостанок Юрій Ляшенко. - Я 8 років пропрацював у Херсонській колегії адвокатів і не відступлюся. З наметового містечка направлю позов до Європейського суду і впевнений на всі сто, що виграю справу. Я дякую Богові, що ні обгорів повністю. Коли подумав, що дружина і діти залишаться сиротами-стало боляче до сліз ...

Андрій ТКАЧ, "Газета по-киевски"