Закарпатський мажор, який вбив дівчину, таки сів на шість років
На тлі численних кримінальних справ щодо ДТП за участю мажорів, які закінчуються нічим, одна з них, хоч і через сім років, отримало логічне завершення. Вироком Мукачівського міськрайонного суду та ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області син екс-заступника губернатора Закарпаття Олександр Дядченко, з вини якого загинула 19-річна дівчина, шість років проведе за гратами.
У винесенні саме такого вироку не останню роль зіграло поведінку підсудного, який, намагаючись уникнути відповідальності, неодноразово міняв показання, роками ухилявся від суду і робив все, щоб налаштувати проти себе потерпілих.
Аварія сталася ще 24 березні 2004 року кількість Мукачевому. 23-річний начальник відділу Мукачівської райдержадміністрації Олександр Дядченко, рухаючись по вул. Росвигівська на незареєстрованому мотоциклі "Ямаха", виїхав на зустрічну смугу і зіткнувся з "Жигулями" сьомої моделі. У результаті 19-річна пасажирка мотоцикла Яна Чернявська отримала несумісні з життям травми і через дві години померла в лікарні. Відразу після ДТП Дядченко спробував забрати мотоцикл і втекти, однак йому не дозволили це зробити свідки.
За фактом аварії Мукачівський міськвідділ міліції порушив кримінальну справу. До того часу Дядченко вже перебував під слідством: проти нього порушили кримінальну справу за спробу викрадення автомобіля (ч. 3 ст. 289 Кримінального кодексу), яка передбачала від 10 до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Однак через три місяці, в червні 2004 р., справу закрили через відсутність складу злочину.
Батько Олександра, Віктор Дядченко, з 2002-го до кінця 2004 р. був заступником голови Закарпатської облдержадміністрації.
У ті часи силові структури були під тотальним контролем обласної влади та, при її бажанні, закривали і не такі справи. Однак, незважаючи на те що батьки загиблої дівчини довго не могли знайти адвоката, а син заступника губернатора робив усе, щоб уникнути відповідальності, розслідування потроху просувалося. Пояснення цьому може бути тільки одне - кримінальна справа стала надійним гачком, на якому тодішній губернатор Іван Різак тримав одного з найвідданіших своїх підлеглих Віктора Дядченка.
Через кілька місяців слідства Дядченко висунули звинувачення в порушенні правил безпеки руху, що спричинило смерть потерпілої (ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу). Справу передали до суду. Підсудний свою вину категорично заперечував.
На суді Дядченко поводився впевнено і навіть привселюдно заявив батькові Яни: "Хто мене посадить - ти? Я Дядченко! "Проте незабаром ситуація різко змінилася, і від його самовпевненості не залишилося й сліду. Після "помаранчевих" подій і зміни влади колишній заступник губернатора Дядченко сам потрапив під слідство, був заарештований і пізніше засуджений у справі сумнозвісних мукачівських виборів. Він отримав п'ять років позбавлення волі з відстрочкою вироку.
Суд у справі Дядченко-молодшого теж пішов швидше і скоро наближався до завершення. У травні 2005-го перед самим проголошенням вироку, коли суддя вийшов з нарадчої кімнати, сторона захисту, зрозумівши, що підсудний зараз отримає реальне ув'язнення, домагається перерви в судовому засіданні (адвокатові раптом стало погано). Після чого Дядченко зникає на довгі чотири роки. Його оголосили в розшук, але, всупереч тому, що знайомі неодноразово бачили втікача в Мукачевому, затримати його чомусь ніяк не вдавалося.
Тільки в лютому 2009 р. підсудний сам з'явився до суду - щоб попросити амністію "у зв'язку з хворобою". У амністії було відмовлено, проте на підставі пред'явленої довідки про цілий букет хвороб Дядченко не взяли під варту, обмежившись підпискою про невиїзд. З часом з'ясувалося, що довідка була липова, подальша комплексна медична експертиза встановила, що підсудний здоровий.
Судовий розгляд продовжувався цілий рік (справа кілька разів передавали іншому судді, після чого починали розглядати спочатку). І тільки в лютому цього року Мукачівський міськрайонний суд виніс вирок. На останньому засіданні Дядченко, знову побачивши реальну перспективу потрапити за грати, різко змінив свідчення. Став стверджувати, що обмовив себе під впливом міліції та недобросовісних адвокатів (при тому, що у самого юридичну освіту) і що насправді ніякої жінки, що переходила дорогу, не було. Однак цим він тільки налаштував проти себе прокуратуру і суд. Вирок - шість років позбавлення волі і триста тисяч гривень моральної компенсації батькам загиблої дівчини. Засудженого, який до цього перебував на підписці про невиїзд, узяли під варту прямо в залі суду.