Україна на 3 місці за кількістю заяв, що перебувають на розгляді в ЄСПЛ

Україна посіла третє місце за кількістю заяв, які знаходяться на розгляді Європейського суду з прав людини. Про це йдеться в оприлюднених 30 січня статистичних даних щодо діяльності Європейського суду з прав людини в 2013 році, повідомляє прес-служба уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Валерії Лутковської.

"Станом на 31 грудня 2013 р. на розгляді Європейського суду знаходилося 13 тис. 284 заяви, поданих проти України, це становить 13,3% від загальної кількості заяв у суді (майже 100 тис.). Україна займає третє місце після Росії та Італії, за кількістю заяв, які знаходяться на розгляді суду ", - зазначено в повідомленні.

Читайте: ЄСПЛ попросив українську владу прокоментувати скаргу евромайдановца

Також повідомляється, що минулого року ЄСПЛ в цілому розглянув 10 тис. 330 заяв щодо України. При цьому лише 2% цих заяв визнані прийнятними, тобто такими, які можуть бути розглянуті по суті. Відповідно, 98% заяв було визнано неприйнятними або вилучені з реєстру справ.

Поряд з цим, в минулому році в Європейський суд надійшло 13 тис. 152 нових заяв проти України.

"У 2013 р. Європейський суд прийняв 916 рішень по суті щодо 3 тис. 659 заяв. Майже половина цих рішень стосувалися п'яти країн - членів Ради Європи: Росії (129), Туреччини (124), Румунії (88), Україна (69) та Угорщині (41) ", - сказано в повідомленні.

При цьому, хоча кількість рішень по суті, прийнятих Європейським судом щодо України в 2013 р., є меншим порівняно з минулими роками, проте ці 69 рішень стосуються 2 тис. 281 заяв, тобто 62% всіх заяв, за якими були прийняті рішення по суті. Це пов'язано з тим, що Європейський суд з прав людини об'єднав переважна кількість згаданих заяв в ряд справ (йдеться про десятки заяв в одній справі).

Читайте: Евромайдан попросить Євросуд швидше розглянути справу Тимошенко

Найбільша кількість заяв проти України, за якими в 2013 р. були прийняті рішення по суті, стосуються системної проблеми невиконання (тривалого невиконання) рішень національних судів, що становить порушення частини першої статті 6 та статті 13 Конвенції, статті 1 протоколу № 1 до Конвенції.