УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Що впав з 10-го поверху хлопчик не боїться висоти

768
Що впав з 10-го поверху хлопчик не боїться висоти

Без серйозних наслідків

Рік тому (у номері від 28 серпня 2004 р.) "Комсомолка" написала про чудесне спасіння семирічного Альоші Карнози з Дніпропетровська, що впав з 10-го поверху на абрикос, зростаючий під балконом. Дерево пом'якшило падіння, і Альоша не просто вижив, а навіть не покалічився. "Струс головного мозку, множинні удари і садна тулуба, кінцівок, передньої черевної стінки ... А також переломи першого ступеня 7, 8 і 9-го грудних хребців, - констатували тоді здивовані лікарі. - Але здавлювання спинного мозку і нервових корінців немає, так що до весілля все заживе! "

На всякий випадок медики потримали пару днів хлопчика в реанімації. Але коли десятки рентгенівських знімків не показали нічого серйозного, його перевели у звичайну палату.

У загальній складності Олексій пролежав у лікарні місяць. Відпускаючи пацієнта додому, лікарі турбувалися тільки про одне: чи зуміють батьки утримати такого непосиду в спеціальному корсеті для правильного зрощення хребців. Не дивно: цей диво-пацієнт, якому з науки кілька місяців не можна було навіть ворушитися, через тиждень вже крутився в ліжку, як дзига! Ще півроку після виписки Альоша провів удома, і теж на постільному режимі. Зізнається, що більше всього на світі йому хотілося тоді побігати або хоча б посидіти.

- Тепер все, слава Богу, зрослося, - кажуть Олена та Олександр - батьки хлопчика. - І начебто без серйозних наслідків.

Але проте кожні півроку Льоші наказано ходити на огляд до лікаря.

Добре вчитися можна і лежачи в ліжку

Як тільки Альошу привезли додому, зі школи до нього стала приходити його вчителька Еліна Вадимівна Полєтаєва. Два-три рази на тиждень вона займалася з постраждалим з усіх предметів. Причому заняття для Олексія почалися задовго до оформлення в МОЗ необхідних у цьому випадку документів. - Так що ж ми - формалісти якісь?! - Говорить Еліна Вадимівна. - Вчимо адже не для галочки, а заради знань. Не забували провідувати товариша і однокласники. У школі шибеника дійсно не вистачало: він був у 2-Б помітною фігурою, кращим футбольним нападаючим. У квітні цього року учень Карноза нарешті повернувся у свій клас. І як же йому після вимушеної розлуки там все сподобалося! Альоша так побоювався відстати від однокласників, що мимоволі став одним з лідерів у навчанні та за підсумками року йому навіть вручили грамоту! У ній, окрім стандартної формулювання "за гарне навчання та зразкову поведінку", була і "ексклюзивна" запис: "За особливу старанність і життєлюбність". - Де все-таки краще вчитися: вдома в ліжку або в класі за партою? - Запитую в Олексія.

- Звичайно, за партою!

Цікаво, що Карноза прославився, так сказати, і на офіційному рівні. У минулому році 1 вересня в його рідній 15-й CШ проходив загальний урок "Життя - найдорожче", і Олексій був одним з головних персонажів: на його прикладі діточок вчили не висовуватися з вікон. Хоча в школі хлопця від фізкультури і інших фізичних навантажень "відлучили", в футбол він вже потихеньку грає. З хлопцями у дворі. Правда, батьки це заняття не дуже заохочують. Ось поплавати - інша справа, це корисно для хребта. Тому Льоша провів все літо у бабусі, де відразу за обійстям є невелике озерце. В обласній дитячій лікарні батькам Альоші допомогли і з путівкою, і хлопчик підлікувався в санаторії "Солоний лиман", що під Дніпропетровськом.

Знову "на висоті"

- Тато і мама тоді не дуже лаяли? - Допитується у нашого героя.

Пацан, насупившись, мовчить, і за нього відповідає тато:

- Та яке там лаяли! Тоді все так перелякалися ...

- Чи не залишилось у нього якихось страхів? Кошмари не сняться?

- Ми намагаємося захищати сина від нетактовних і ранящих питань, - каже Олександр. - Але він все відмінно пам'ятає. Правда, вигляду не подає, в собі тримає і не любить говорити про це. А спить начебто нормально.

- Висоти тепер, напевно, боїться як вогню?

- Чому ж? У бабусі по деревах вже лазив. Це тут, в квартирі, ми його стережемо. І балконне вікно відразу ж сіткою затягнули. - До речі, Олексій, на майбутнє плани не змінилися? Як і раніше хочеш бути дитячим лікарем? - Ні, вже не хочу, - відповідає хлопчисько, не відриваючись від монітора, на якому щосили "розправляється" з прибульцями. - Мама умовляла бути зубника, але це теж не цікаво. - Він щодня міняє свої симпатії, - знову підключається Олександр. - Спочатку лікарем хотів стати, потім водієм, потім льотчиком ...

- А Джекі Чана НЕ розлюбив?

- Ні, що ви! Коли його показують по телеку, Лешку від екрану не відірвеш.

ДО РЕЧІ

Як врятували "рятівника"

Абрикосових дерев після тих подій самому знадобилася допомога. Сусід з першого поверху, ще до випадку з Альошею пориває спиляти дерево, знову схопився було за пилку та сокиру. А виконати задумане він вирішив в відсутність Карноза, які виїхали за місто. На допомогу абрикосу прийшли інші сусіди. - Ти що! - Перестерігали вони мужичка з першого поверху, якому розлога крона затемнює житло. - Це ж не простий абрикос! Не доведи Господь, якби він твоїй дитині життя врятував - у тебе б піднялася на нього рука? Загалом, обійшлося. На сьогодні абрикос додав у зрості приблизно метр з того часу, як "підхопив" падав Альошу. Верхівка дерева дотяглася вже до третього поверху!

Павло Дінець, "Комсомольская Правда"

www.kp.kiev.ua