Кремль посилає до України і Сирії бійців "неіснуючої" військової компанії: розслідування
Бійці російської неіснуючої де-юре приватної військової компанії зазнають втрат в Україні і в Сирії, і при цьому не псують офіційну статистику. На могильних хрестах є дати життя і смерті, але про місце останнього бою говорять упівголоса і тільки серед своїх, пише російське видання "Фонтанка".
Батальйону із важким піхотним озброєнням і бронетехнікою, відомого як "ПВК Вагнера", формально не існує. Такий підрозділ не знайти ні в силових відомствах, ні в реєстрі юридичних осіб. Бійці відсутні у формулярних списках особового складу. Він і не може існувати: в Росії немає закону про приватні військові компанії, і громадські організації, що мають в арсеналі броньовані бойові машини, переносні зенітні комплекси і міномети, бути не може. Але він є.
Сформована на основі "Слов'янського корпусу" пошарпаного в Сирії в 2013 році, умовна ПВК під командуванням людини з позивним "Вагнер", за інформацією "Фонтанки", з весни 2014 року діяла в Криму, та була на території Луганської області.
Читайте: Теж заслуга Путіна: Генштаб Росії скромно приписав собі звільнення Пальміри
Вагнер - підполковник запасу Дмитро Уткін, 46 років. Професійний військовий, до 2013 року - командир дислокованого в Печорах Псковської області 700-го окремого загону спецназу 2-ї окремої бригади СпН Головного розвідувального управління Міноборони. Після звільнення в запас працював в Moran Security Group - приватній компанії, що спеціалізується на охороні морських суден у піратонебезпечних районах. Коли менеджери MSG в 2013 році організували "Слов'янський корпус" і відправили його до Сирії захищати Башара Асада, брав участь в цій провальній експедиції. З 2014 року - командир власного підрозділу, який за його позивним отримав умовне найменування "ПВК Вагнера".
Дмитро Уткін ( "Вагнер")
Єдине документальне підтвердження існування неформального батальйону, якимось чином визнаного офіційними структурами, видання виявило в документах за підписом президента Росії. Бійці Вагнера за бойові дії на території України і Сирії одержують державні нагороди.
Зокрема, 6 березня 2015 року на Алеї Героїв Баникінського кладовища Тольятті були поховані Андрій Єльмеєв та Андрій Шрейнер. Їм обом було по 43 роки, в обох одна і та ж дата смерті - 28 січня 2015 року. Як повідомляв сайт tltgorod.ru, "двоє тольяттівців-ополченців, які загинули в ході збройного конфлікту в Донбасі".
Це не зовсім точно. І Єльмеєв, і Шрейнер дійсно загинули в січні 2015 року в боях під Дебальцевим, але до "справжнього ополчення" стосунку не мали. Як не мали стосунку і до кадрової російської армії, оскільки давно перебували в запасі і працювали за контрактом на Вагнера. 9 травня 2015 року їх нагородили орденом Мужності - посмертно.
Читайте: Опубліковані фото російських військових, які брали участь в штурмі Пальміри
Орден Мужності - звичайна відзнака для загиблих вагнерівців, запевнили "Фонтанку" ветерани, тому це не єдині ордени співробітників ПВК. Згадки про нагороди зустрічалися і раніше - були повідомлення про посмертне нагородження орденом Мужності 37-річного бійця "Слов'янського корпусу" і ПВК Вагнера петербуржця Володимира Каминіна, похованого у вересні 2014 року на Сестрорецькому кладовищі. Традиція продовжена і на сирійській землі. 38-річний донський козак Максим Колганов загинув 3 лютого 2016 року. За даними видання, бойове завдання боєць ПВК Вагнера, навідник-оператор БМП Максим Колганов виконував під Латакією.
Його подушку з нагородами несли перед труною:
Скільки бійців Вагнера загинули в Сирії, може сказати або "відділ кадрів" ПВК, або сам Вагнер, або відділ адміністрації президента, який готує укази про посмертні нагородження. Співрозмовники видання говорять про десятки. Рота, яка зайшла в Сирію у вересні 2015 року, залишила її в кінці грудня того ж року, але, як кажуть повернулися, із 93 осіб живими і непораненими третина. Основні ж втрати почалися в січні - лютому, в боях за Пальміру.
Читайте: Бої за Пальміру: в Сирії загинув російський спецназівець
Відсоток втрат, нехарактерний для приватних військових компаній, які як правило виконують в зоні бойових дій локальні і вузькопрофесійні завдання, які не передбачають йти в атаку, ті, хто повернулися живими пояснили "тактикою Другої світової":
"Тільки багнетів на АК не вистачає, а то прямо Друга світова. Як було під Дебальцевим - в поле людей виганяли з технікою, і команда - ваше завдання взяти укріплення, взяти блокпост. І вперед, просто як на м'ясо. Коли по нам починали зі стодвадцяток класти, з "Корда", з РПГ по техніці - люди... їх просто рвало. Прямий з РПГ - тільки руки-ноги залишаються. Без навчання в бій нікого не пошлють, але чому встигнуть навчити - просто елементарно стріляти, щоб не одразу здохнути. У кого є бойовий досвід - вони ще якось більш-менш живуть, але все одно, не те".
У Сирії, розповіли виданню, тактика "Ура" продовжилася:
"Що ми там робимо? Йдемо першою хвилею. Наводимо авіацію з артилерією, витісняємо противника. За нами бадьоро заходить сирійський спецназ, а слідом" Вести-24 "разом з ОРТ з камерами йдуть брати у них інтерв'ю".
Як повідомляв "Обозреватель", 26 березня сирійські військові звільнили Пальміру і демонстративно спалили прапор "Ісламської держави". У Генштабі РФ, коментуючи цю військову операцію, зазначили вагомий внесок в перемогу російських військ.