Буратіно дав інтерв'ю львівському таблоїду
Актор Дмитро Іосіфов, Який свого годині зіграв головну роль у найвідомішому дитячому фільмі, ніні сам знімає кіно, телешоу и рекламу
Завжди цікаво довідатісь, як склалось частка акторів, Які колись засвітілісь у популярних фільмах. Вісь я й решил розшукати в Москве Виконавця головної роли у стрічці "Пригоди Буратіно" - Дмитра Іосіфова. Тім больше, что картіні віповнілось тридцять років.
Ми будинків зустрітісь біля великого торгового центру в одному з новіх мікрорайонів Москви. Впізнаті Буратіно среди перехожих виявило нескладно ...
"У мене вінікла манія велічності"
- Дмитре, у вас Щось залишилось на згадка про зйомки у "Пригоди Буратіно"? Вісь Таня Відсотка - Мальвіна - розповідала мені, что в неї зберіглася з тихий часів плаття ...
- У мене залишилась єдина Річ - дерев'яні черевички. Розбіті, склеєні, альо справжні! Всі решта Загибель, все ж таки стількі годині минуло ... А вісь золотий ключик зберігається в режисера Леоніда Нечаєва. ВІН мені его НЕ віддає. (Усміхається).
- Вам тоді Було дев'ять чі десять років. На зйомки бацьки, мабуть, весь годину були поруч?
- Ну, смороду не могли весь годину буті на зйомки "Пригод Буратіно", Аджея фільмувалі й достатньо довго - Шість місяців. А відпустки в радянський годину давали позбав на тридцять днів. Тому тато з мамою пріїзділі по черзі, потім на внутрішню бабуся весь годину булу поруч. За що я їй дуже вдячний.
- Ваших рідніх НЕ Лякать Акторська кухня?
- Думаю, ні. Вони ж були з Іншого світу, и все це відавалося їм цікавім. Тім больше, что в "Пригоди Буратіно" такий Акторська квітник! Рідніх Лякать Інше - безкінечності робочий день, протягом Якого знімалі їхню дитину. Хочай я сам не відчував втому.
- Для вас це булу гра?
- Це Було життя - цікаве та Незвичайна для дитини. Я ж не ходив тоді до школи. - И Це вже само собою Було дивовижності. Мене привозили на знімальній майданчик, а там ... Нові Декорації, новий реквізіт, а головне - море! Знімалі ж у Криму: Ялта, Алушта, Алупка, Севастополь и т. ін. Пригадую, якось плівлі на катері, Рома (виконавець роли П'єро) гравер на мандоліні, я на весь голос співав "Голубой вагон" ...
- А Мальвіна танцювала?
- Ні , Танька булу маленька - на Півтора року молодша, тому над нею и Томасом (Артемон) ми Постійно знущалісь. (Сміється). Пригадую, нас поселили в шикарний готель Поблизу галявина казок, а там - Величезна територія. З лісом, горами ... І ми влаштовувалі ігри в індіанців. Вісь Танька и Томас були в нас блідоліцімі, якіх ми ловили, закидували Аліче (ее там росло Дуже багато) i Зі сльозами відпускалі ... Потім усе починаєм спочатку.
- А дорослі в Які ігри ГРАЛЬ?
- Ну, освітлювачі Одразу навч нас грата в карти. У дурня "різалісь" Усі, потім стали грата в тисячу-даже на гроші.
Ну, це були смішні гроші, звічайній: туди три копійкі, сюди три копійкі. Альо все одне ...
А ще во время зйомок "Пригод Буратіно" всі спробувалі курити. Знаходится якісь недопалкі біля ГОТЕЛЮ и намагалісь прікурюваті. (Сміється). Та це Нікому НЕ сподобалось, тож Одразу й кинули. До речі, я закуривши по-СПРАВЖНЯ позбав в двадцять років, так и курю доніні.
- З виходом на екранах "Пригод Буратіно" ви, мабуть, Одразу підхопілі зіркову хворобу?
- Так. Я облетів тоді пів країни, відвідуючі Різні фестивалі, мене завалили подарунки. Скажімо, я досі зберігаю шахи, что спрезентувала одна Сибірська школа. Фігурки зроблені як матрьошки - и напис дитячою рукою. Звічайній, Було приймально. Яка ж дитина не любити подарунків?! (Усміхається). Вісь тоді й вінікло Відчуття манії велічності, альо воно доволі Швидко минуло.
Знаєте, одноліткі часто мене дражнили, тіцялі пальцем. І в школі, и на фігурному ковзанярстві (потім я ще на бокс ходив), и в музічній школі, та й у дворі ...
- тоб Популярність ускладнено вам життя?
- Звічайній, це віклікало певні труднощі. До того ж така загальна увага породжувала Відчуття відповідальності. Тому я намагався НЕ засмучуваті Нікого и Вчитися більш-Менш по-людськи. Інакше ВСІ казали б: "А-а-а, так це ж Буратіно!" (Сміється).
"З Костею Хабенськім легко працювать"
- Ві закінчілі два факультети - Акторська и режісерській. Що підштовхнуло вас до цього?
- Ще коли я вчився у Баталова у ВДІКу, Вже тоді розумів, что стану режисером. Це Було позбав питання годині - "коли"? Тож, закінчівші Акторська факультет, я Одразу решил вступаті на режісерській, альо двічі провалився. І до Хуцієва, и до Соловйова.
Потім збірався вступаті на Вищі режісерські курси, альо туди два роки ПІДРЯД НЕ оголошувалі набору. Аж Раптена у Мінську, в Білоруській академії мистецтв, Відкрився кінофакультет. Від я й подумавши: "Яка різниця, де закінчуваті?!" - И Подаючи туди ...
Ніні ж я Дуже задоволений тім, что роблю. У мене купа роботи та й новіх пропозіцій маса!
- Остання ваша режісерська робота - африканські Серії "Убівчої сили". Андрій Федорцов (Вася Рогов) Дуже тепло мені про вас розповідав ...
- У мене такоже залишились хороші спогади про всех: і про Андрія, и про Костю Хабенського ... Це артисти, з Якими легко працювать. ПОПР ненайкращі умови, что були в Південно-Афріканській Республіці. Аджея ми знімалі зимою, африканський зимою, коли перепади температур Страшні. Зранку - нуль-мінус два, а вдень - плюс 28. Тоб вдень - у трусах, а ввечері - у пуховиках. (Сміється). І так Щодня. Багато хто захворів, альо потім ми адаптуваліся.
- А що за пригоди були з ТВАРИНИ? Кажуть, когось там зебра покусала ...
- Так, це ж и БУВ Андрій Федорцов. (Усміхається). Мі жили в так званому лоджі. Це Щось схоже на хороший готель посеред дикої природи. І хочай там є огорожа, через якові пропущено низьковольтних струм (щоб тварини НЕ підходілі), для мавп Це не Перешкоди. А смороду в Афріці жахліві!
Так вісь, у готелі Було написано: "Не відчіняйте Вночі вікна". Альо Ми не Дуже уважности читаємо ті, что написано англійською, а ЯКЩО ї читаємо - все одне не беремо до уваги. Отож, будити мене якось дружина, и спросоння я бачу таку картину: якась туша (а мавпа мого зросту) заносити вже другу ногу на підвіконня, щоб залізті в наш номер. (Сміється). Я інтуїтівно ставши свістіті. А мавпи, віявляється, боятися свисту, тож непроханій гість утік ...
А вісь до нашого художника навідалось уночі Чотири мавпи. Смороду розпакувалі ВСІ валізи (знімальна група Якраз Збирай переїжджаті), порозкідалі документи, відкрілі ВСІ упаковки "Денон" і повічавлювалі пасту з тюбіків. Поки мавпи НЕ закінчілі своих справ, Доті не покинув номера. Залишаюсь позбав сідіті на ліжку и смотреть на це видовище. Що ви! У ціх тварин чотири-сантіметрові ікла й відомо Багато віпадків, коли смороду нападали на турістів, завдаючі серйозно пошкодженню ...
Ну, а Федорцов решил погодуваті зебр, Які гуляли Поблизу ГОТЕЛЮ. Здається, давши тваріні якусь канапками з сиром, вона взяла ее, а потім скуштувала его за плечі. После цього випадка ВІН вже не ставився до зебр так добродушно. Та й УСІ зрозумілі что в Афріці доброзичливий звірів немає.
- Одне слово, чи не ходіть діти в Африку гуляти!
- Так. (Сміється). Ті, что крокодил Небезпечні, зрозуміло. А вісь Щодо других тварин - це стало для більшості відкріттям.
- Це ж не перший ваш екзотічній проект. Ві, наскількі мені відомо, знімалі такоже програму "Останній герой"?
- Так. Перший "Останній герой" я монтував, розробляючі стілістіку програми, а другий уже сам знімав. Це Було Надзвичайно цікаво, Аджея до того таких масштабних проектів на нашому телебаченні Не було. Хочай умови такоже були Непрості: зйомки ж відбуваліся в Малайзії.
До речі, героїв реаліті-шоу Нічим НЕ підгодовувалі, Тільки перед конкурсами відавалі фрукти, щоб смороду НЕ втрачалі свідомості (а таке трапляє) ... З других реаліті-шоу я знімав "12 негренят", а ще - Багато всілякої реклами.
Тепер вісь є два кінопро-єкти. Про плани всегда Говорити небезпечний, та все ж ... Це серіали: один - для Першого каналу, а другий - на замовлення "Централпартнершіп". Остання стрічка - десяти-або восьмісерійна сага. Сучасна історія - драматична, невесела. Про хвороби нінішнього дня, про проблему совісті.
- А Якби вам запропонувалі Щось зіграті?
- Мені й раніше пропонувалі роли в кіно, альо ті Предложения були нецікаві. Вісь Якби справді щось таке ... Думаю, я бі тоді погодівся.
"Моя дружина подумала, что я Дуже розумний"
- Ві стали батьком у 21 рік. А Якою булу історія вашого кохання? ,
- Це БУВ випадок. Я поніс документи брата в інститут Сталі й сталева. (ВІН не вступив у МФТІ - не добрав одного балу, тож МІГ без іспітів буті зарахованій у будь-який Інший вуз). І в черзі до приймальної КОМІСІЇ стояла одна дівчина. Я подумавши: "Непогана дівчина, треба з нею познайомитись". І ставши клеїті дурня.
Почувші, что мене Зараховуються автоматична, вона подумала, что я Дуже розумний и допоможу їй підтягнуті фізику. А насправді я ні в зуб ногою: ні у фізіці, ні в математиці. (Сміється). Вона ж стала показуваті ВСІ ЦІ задачі. Довели збрехаті, что вступаю по блату, сам же в цьом Нічого НЕ тямлю. Зато пообіцяв звесті ее Зі знайомиться кандидатом наук ... Вісь так ми й познайомілісь, а Згідно стали зустрічатісь.
Розчарування настало, напевно, місяців через Вісім, коли моя майбутня дружина довідалась, де я вчусь насправді й чим займаюсь. Довели віправдовуватісь и переконувати, что я ее НЕ обманював, а просто так сталося. (Сміється).
- Куди ж Подаючи ваш старший син?
- Йому Вже дев'ятнадцять, ВІН на голову вищий від мене, а вчиться на операторському факультеті у ВДІКу. Закінчує другий курс.
СЕРЕДНЯ ж сінові - десять років. Ще невідомо, ким ВІН таборі. Ніні Йому цікаво все. А вісь наймолодших - позбав рік ...
- Скажіть, вам у жітті Таланов?
- Грішіті на Бога й казати, что НЕ Таланов, - не буду. Напевно, Таланов. Порівнюваті з кімось, кому щастить больше, а кому менше, чи не хотілось бі. Вісь дружина моя часто каже просту Річ: "Головне, щоб Було Відчуття щастя!". А везіння - це ... це Річ відносна!
Богдан Бондаренко, "Експрес"