Останнє слово Пукача. Фото

У вівторок, 29 січня, Печерський районний суд м. Києва з раннього ранку стали штурмувати журналісти. У суді, з якого в 2011-му в колонію відвезли екс-прем'єра Юлію Тимошенко, нарешті, поставили умовну крапку у справі про вбивство журналіста Георгія Гонгадзе.

Нещасний випадок

Головний підозрюваний, колись високопоставлений співробітник МВС, Олексій Пукач, був доставлений на Хрещатик, 42-а заздалегідь. У вирішальний день спеціально для екс-генерала територію Печерського суду повністю закрили для фігурантів інших справ.

Для прочитання вироку Пукачу виділили один з найбільших залів. Кімната № 3 на першому поверсі районного суду, де сидячі місця передбачені тільки для безпосередніх учасників процесу (прокурора, суддів, підсудного і його адвоката), рівно в 10:00 закрила свої двері.

Головний фігурант справи про вбивство Гонгадзе сидів у клітці з товстими металевими прутами. Екс-генерал був одягнений у разношенной джемпер і темні брюки, на ногах, як і годиться ув'язненим, - кросівки без шнурків. Незважаючи на збрити бороду, Пукач виглядав старше свого віку (1 січня йому виповнилося 60 років). Колишньому начальнику управління карного розшуку МВС стояти всі 5 годин, поки читали вирок, було помітно важко. Пукача охороняли кілька молодих людей в масках - вони буквально тулилися до клітки з укладеним і затуляли його від поглядів.

У першій половині слушанья трійка суддів зачитувала матеріали справи з свідченнями Пукача і інших підозрюваних в особі колишніх співробітників зовнішнього спостереження і кримінальної розвідки МВС Валерія Костенка (у 2006 році засуджений на 12 років позбавлення волі), Миколи Протасова (з 2008 укладено на 13 років) і Олександра Поповича (в 2006 укладено на 12 років).

Весь цей час екс-генерал і одночасно колишній начальник перерахованих вище співучасників вбивства Гонгадзе стояв мовчки з опущеною вниз головою. Пукач не випускав з рук пошарпаний молитовник і при будь-якому зручному випадку вчитувався в пожовклі сторінки.

"Це був нещасний випадок, я хотів просто налякати Гонгадзе, накинувши йому ремінь на шию. Але у нього зламався хрящ", - заявив Пукач, даючи слідству свідчення.

У матеріалах справи також говорилося, що "налякати" Гонгадзе Пукач вирішив по команді зверху. Високопоставлені особи, за показаннями екс-генерала, вважали, що журналіст збирає компромат на український уряд і є шпигуном недругів держави. За надання інформації посольству США, журналісту, нібито, обіцяли $ 400 тис.

Таємниці слідства

Двлее судді стали зачитувати свідчення близьких убитого журналіста: його матері Лесі Гонгадзе і дружини Мирослави. Також до матеріалів слідства були долучені свідчення колеги Гонгадзе, журналістки "Української правди" Олени Притули.

З її свідчень випливає, що 16 липня Гонгадзе написав генпрокурору відкритого листа про те, що за ним і Притулою ведеться стеження. Зокрема, підозрілі автомобілі були помічені на вулицях Червоноармійській, де на той момент жив Гонгадзе, Володимирській (офіс "УП") і бульварі Лесі Українки, де жила Притула. За словами колеги покійного, Гонгадзе постійно бачив біля себе автомобіль "Жигулі" з державним номером 08308КВ.

"Після звернення до Генпрокуратури стеження припинилася. Гонгадзе поїхав у відпустку, а коли повернувся, знову помітив, що за ним стежать", - розповідала на допитах Притула.

У зачитаних матеріалах справи були також важливі свідчення колеги Гонгадзе, з яких можна реконструювати останній день життя журналіста.

Отже, 16-го вересня 2000 після роботи Притула і Гонгадзе разом пішли в кафе на Лабораторному провулку. Після цього вони вирушили в квартиру Притули на бульварі Лесі Українки. Потім Гонгадзе, пославшись на те, що його чекають дружина і діти (у дружини не було ключів від квартири), покинув будинок своєї колеги і, імовірно, попрямував у бік вул. Червоноармійська, де проживав з сім'єю. Після цього вечора Георгій Гонгадзе пропав.

Дружина Гонгадзе Мирослава в зачитаних на суді показаннях підтвердила, що її покійний чоловік неодноразово говорив, що за ним стежать і це пов'язано з його професійною діяльністю. Мирослава також розповіла, що в день зникнення на Гонгадзе був сірий светр, світлі штани з джинсової тканини, чорні туфлі 41 розміру, невеликий радіоприймач, мобільний телефон і блокнот із записами. На шиї журналіста була срібний ланцюжок з католицьким хрестом і кулон у вигляді півмісяця, на руці - срібний браслет.

Останнє слово

Поки судді оголошували свідчення рідних і близьких Георгія Гонгадзе, Олексій Пукач перебував у повному спокої. Чи не здригнувся він і коли судді зачитали показання співробітника міліції Поповича, який стверджував, що екс-генерал власноруч викопав труп Гонгадзе і переховав його. Не збентежила колишнього начальника кримінального розшуку навіть репліка про те, що він перевозив тіло покійного в своєму автомобілі, з якого після цього ще довго виходив смердючий трупний запах.

Через ще дві години, трійка суддів, нарешті, приступила до читання вироку. Пукача засудили до довічного ув'язнення з повним вилученням майна і позбавленням генеральського звання. Єдине, що видавив з себе колишній високопоставлений співробітник МВС:

"Я погоджуся з вироком, коли в цій клітці зі мною будуть Кучма і Литвин".

Чи сприймуть слова Пукача всерйоз і чи стануть вони черговим поштовхом для подальшого розслідування обставин смерті Георгія Гонгадзе - покаже час. Але вже зараз ясно, що засуджений екс-генерал - лише виконавець, пішак в чужих руках. А ось до замовників вбивства журналіста не вдалося дістатися навіть через 12 років після його смерті.